Перегляд за Автор "Гончарук, Олена"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Cпецифіка внутрішньої неморфологізованої транспозиції відмінкової напівпериферії в сучасній українській мові (родовий відмінок)
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Дацюк, Вікторія; Гончарук, Олена
    Граматичний лад сучасних мов, зокрема й української, характеризує система граматичних категорій, що, виконуючи роль ядерних компонентів мовної організації, репрезентовані на багатьох ярусах мовної структури. Статтю присвячено актуальним проблемам категорії відмінка іменників, зокрема родового. Визначено, що лінгвісти стояли на різних позиціях у розуміні суті особливостей функціонування родового відмінка. Виявлено, що семантико-синтаксична складність родового відмінка полягає у тому, що він найбільше з-поміж інших відмінкових форм ґрунтується на транспозиційних зв’язках з іншими грамемами. Окреслено, що прийменниковий родовий відмінок може залежати від компаративних прикметникових предикатів якості-відношення, прислівникових предикатів якості-відношення, предикатів кількості-відношення та стану-відношення, перебуваючи в правобічній валентності. Охарактеризовано, що у реченнєвих структурах із суперлативним предикатом поряд з об’єктом порівняння часто може вживатися власне-об’єкт, який має обмежувальне значення й пов’язується з предикатом неголовним, периферійним валентним зв’язком. Такому додатковому компонентові властивий найменший ступінь необхідності. Зрідка в мовленні трапляються конструкції з прийменниковим родовим відмінком іменників, що є репрезентантом суб’єктної синтаксеми. Генітив із семантикою суб’єкта стану засвідчений у конструкціях із дієсловами достатності/недостатності. Специфіка вказаного компонента полягає у вираженні відчуття фізичної або морально-психічної достатності/недостатності чого-небудь необхідного чи бажаного. Зауважено, що в сучасній українській літературній мові родовий відмінок є єдиним морфологічним варіантом суб’єктної синтаксеми, яка входить у валентну рамку компаративних і суперлативних предикатів кількості-відношення. За такого функціоннування відмінкове закінчення родового доповнюють кількісні модифікації, а саме семантика неозначеності. Виявлено, що грамема родового за умови вторинного функціонування засвідчена в об’єктній та суб’єктній семантико-синтаксичних позиціях, які становлять центр транспозиційних форм генітива. Периферію структурують компоненти, виражені родовим, які репрезентують синкретизм суб’єкта й предиката, а також у ролі локативної синтаксеми.