Перегляд за Автор "Коваль Людмила"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАктуальність впровадження технології загальнонавчальних умінь та навичок на уроках математики в онлайн форматі(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Коваль Людмила; Ніконенко ТетянаУ статті розглянуто особливості впровадження технології формування загальнонавчальних умінь та навичок молодших школярів на уроках математики в початковій школі. Крім цього розкрито зміст кожного з компонентів навчальної діяльності, а саме: мотиваційний, змістовий та процесуальний. Мотиваційний аспект зумовлює потребу й прагнення особистості до пізнання. Це виявляється в активному ставленні учнів до оволодіння вмінням самостійно вчитися, передбачає можливість викликати й закріпити в дитини позитивне ставлення до навчальної діяльності, допитливість, пізнавальний інтерес, особистісну значущість навчання. Проте мотиваційний аспект пізнавальної самостійності не забезпечує й не формує технологічної, процесуальної сторони пізнання, тобто не сприяє оволодінню тими практичними й інтелектуальними можливостями особистості, які зумовлюють виконання самого механізму в процесі цілеспрямованого пошуку. Змістовий компонент включає вже відомі знання, вміння та навички на яких ґрунтується засвоєння нових знань та способів дії. Взаємодія відомого знання з новим зумовлює різний рівень організації процесу засвоєння – репродуктивний, частково-пошуковий та творчий. Ядром цього вміння є процесуальний характер навчальної діяльності, тому що на сучасному етапі розвитку освіти акцентується увага не на обсязі знань, їх міцності чи глибині, а на тому, як організовані індивідуальні знання й наскільки вони надійні як основа для прийняття ефективних рішень. Процесуальний компонент – це різноманітні способи організації та здійснення уміння (уміння, дії, операції, пізнавальні процеси) на різних рівнях пізнавальної самостійності учня: репродуктивній, частково – пошуковій, творчій. Зміст виділених компонентів навчальної діяльності свідчить про їх взаємозалежність і характеризує розгорнуту, розвинену навчальну діяльність. У статті зроблено акцент на тому, що обов'язковою ознакою самостійного учіння є оволодіння учнів контролем і самоконтролем, а також охарактеризовано особливості кожного з етапів формування в молодших школярів умінь самоконтролю. Навчання молодших школярів з орієнтацією на самоконтроль сприяє не тільки підвищенню якості їхньої підготовки, а й вихованню таких важливих особистісних якостей, як самостійність, цілеспрямованість, відповідальність, дисциплінованість. Однак найголовнішим є те, що здатність до самоконтролю забезпечує належний рівень розвитку «вміння вчитися», що виступає основою успішної навчальної діяльності здобувачів початкової освіти.
- ДокументТрансформаційні зміни в професійній підготовці майбутніх педагогів у контексті впровадження ідей концепції Нової української школи(Бердянський державний педагогічний університет, 2020) Коваль Людмила; Попова Ольга; Нестеренко МаринаПід час підготовки майбутніх учителів основна увага має бути приділена формуванню готовності моделювати й проводити урок (заняття) в умовах варіативності сучасної початкової освіти; утілювати ідеї педагогіки партнерства, дитино центризму, створювати психологічно-комфортну атмосферу. Аналіз педагогічної теорії з проблеми професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти дозволяє виокремити взаємопов’язані її складники: дидактичний, методичний і технологічний. Теоретичний огляд проблеми дозволив уявити процес професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроків в умовах варіативності початкової освіти як оволодіння алгоритмом послідовної взаємопов’язаної діяльності з планування уроку, вибору його ресурсного забезпечення, конструювання моделі та рефлексії реалізації педагогічного задуму. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти спрямовувалося на формування в студентів професійної компетентності. Методологічною основою цього процесу було впровадження таких наукових підходів: аксіологічного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного, креативного. Оновлення підготовки майбутніх учителів до моделювання уроків в умовах варіативності початкової освіти відбувалося послідовно за етапами: підготовчий, операційно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний. У результаті педагогічного експерименту ми дійшли висновків, що з метою формування в майбутніх учителів початкової школи готовності моделювати і проводити уроки (заняття) викладачі дидактико-методичних дисциплін мають збалансовано поєднувати у змісті теорію і практику, визначати обсяги самостійної роботи, застосовуючи завдання практико-орієнтованого характеру; уміння працювати зі спеціальною навчально-методичною літературою, включаючи електронні видання (підручників, посібників, методичних рекомендацій); використання інтерактивних технологій навчання.
- ДокументЄвроінтеграційний вимір модернізації професійної підготовки майбутніх педагогів у науковій спадщині академіка Олександри Савченко(Бердянський державний педагогічний університет, 2023) Коваль Людмила; Попова ОльгаУ науковому доробку Олександра Савченко визначила нові концептуальні засади педагогічної освіти, пов’язані з її євроінтеграційними процесами: реформування змісту професійної підготовки майбутніх учителів у контексті інновацій шкільної освіти та процесів стандартизації вищої освіти; упровадження гуманістичної парадигми навчання та виховання студентів; проєктування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів; реалізація компетентнісно орієнтованої моделі навчання в педагогічних ЗВО тощо. Особливу увагу вчена наголошувала на особистісно орієнтованій професійній освіті, проєктуванні індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента протягом ycix років його навчання. На жаль, ця провідницька ідея тривалий час недостатньо реалізовувалася на практиці. І тільки в сучасних умовах ми усвідомлюємо, що наскрізною лінією змін стає перехід університетської освіти до студентоцентрованої моделі. Це знаходить відображення як у розробці освітніх програм на основі запитів здобувачів освіти, так і в більш активному залученні їх до проєктування свого навчання, створенні можливостей вибору та конструювання індивідуальних освітніх траєкторій, розвитку системи незалежної студентської оцінки діяльності викладачів. У науковій спадщині О. Савченко висвітлено проблему формування в майбутніх учителів «уміння вчитися», яке вона вважала мета-вмінням. Учена стверджувала, що володіння цим умінням програмує на здобуття індивідуального досвіду для становлення успішного вчителя, який уміє запобігати перевантаженню учнів, раціонально використовувати час, спокійно, без стресів орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, самостійно шукати джерела інформації, шляхи розв’язання нестандартних проблем. І взагалі, уміння вчитися, на думку Олександри Яківни, змінює стиль мислення, визначає здатність навчатися впродовж життя, створює настанови на довготривалі й особистісно важливі стимули учіння. Проведений аналіз наукової спадщини академіка Олександри Савченко дозволяє констатувати, що вчена активно вивчала досвід підготовки майбутніх педагогів у європейських країнах. Вона мала унікальну здатність побачити краще інших зразки європейських практик підготовки майбутніх педагогів і подати власні ідеї щодо впровадження їх у ЗВО. Праці відомої педагогині – це зразок вдалого поєднання загальнотеоретичних положень з практикою, яке свідчить про високі наукові досягнення в українському освітньому просторі.