Перегляд за Автор "Корнєв, Сергій"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Клатеринг та заїкання: диференційні ознаки
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2023) Козинець, Олександр; Корнєв, Сергій
    Стаття присвячена дослідженню клатерингу та його відмінностей від заїкання. Донедавна клатеринг розглядали як прояв неврозоподібного заїкання. Навіть сьогодні клатеринг вважається маловивченим порушенням та є предметом міжнародних наукових дискусій. У публікації окреслено історію вивчення клатерингу, типові ознаки, причини, мовленнєва й немовленнєва симптоматика порушення. Подано типи клатерингу, описано відмінності клатерингу та заїкання. Окреслені способи діагностики цього мовленнєвого порушення та базові напрямки корекційної роботи. Зараз тривають інтенсивні дослідження в галузі диференційного вивчення розладів темпу, ритму та плавності мовлення несудомного та судомного характеру. Потребує подальшого дослідження вивчення розладів плавності мовлення несудомного типу. У вітчизняній логопедії до розладів темпу, ритму та плавності мовлення зазвичай відносять такі порушення, як тахілалія, брадилалія та заїкання. За кордоном до порушень темпо-ритмічної організації мовлення зазвичай відносять ще й клатеринг. У розумінні механізму цього мовленнєвого порушення також багато «білих плям». Вважається, що клатеринг є частиною загальної дезорганізації психомоторного розвитку – рухової активності, поведінкової сфери, мовленнєвої комунікації. Це свідчить про порушення діяльності стріопалідарної системи та регулювального впливу кіркових відділів ЦНС. Його найчастіше діагностують у хлопчиків у віці 7– 8 років, іноді в кількох поколінь однієї родини. Якщо порушення виявлено досить рано, мовленнєвий прогноз загалом сприятливий. Корекційна робота при клатерингові ведеться логопедом за кількома напрямками: нормалізація темпу мовлення, поліпшення мовленнєвих навичок та вдосконалення артикуляційної моторики. Оскільки клатеринг є комунікативним порушенням, це негативно впливає на якість спілкування з оточенням, успішність осіб із клатерингом у навчанні, вибір професії. Людина з клатерингом не може в момент мовлення визначити на слух, правильно вона говорить чи ні, тому і діти, і дорослі не усвідомлюють своє мовленнєве порушення, що ускладнює діагностику.
  • Ескіз
    Документ
    Психофізіологічні та соціолінгвістичні фактори заїкання
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Козинець, Олександр; Корнєв, Сергій
    Стаття присвячена дослідженню періодів інтенсивного формування мовлення, для яких характерна поява фізіологічних ітерацій у дітей із заїканням. Мета статті – описати й виділити фактори ризику, яку сприяють появі заїкання: особливості фізіологічного й мовленнєвого дихання, яке часто є поверховим чи змінним у ситуації стресу; супутні рухи, які часто мають насильницький характер, а часом і ускладнюють стан дітей із заїканням; мовленнєві хитрощі: при хроніфікації заїкання практично всі діти з цим порушенням використовують у мовленні одноманітні, багаторазово повторювальні протягом висловлювання лексеми; особливості центральної нервової системи (нерідко в людей із заїканням спостерігається органічне ураження мозку резидуального характеру, яке виникає у внутрішньоутробному пренатальному чи постнатальному періодах розвитку); особливості формування функціональної асиметрії мозку: відомо чимало спостережень, які свідчать про тісний зв’язок заїкання з ліворукістю; нейрофізіологічні реакції: усне мовлення підлітків та дорослих із заїканням зазвичай супроводжується вегетативними реакціями. Наукова новизна полягає в тому, що в статті описана роль гормонів, які виникають в дітей із заїканням під час комунікації. Зокрема, занепокоєння чи страх призводять до викиду гормонів стресу: кортизолу, адреналіну та норадреналіну. Особливості впливу цих гормонів на організм та їхній взаємозв’язок із заїканням представлено вперше у вітчизняній логопедії. Також описаний психічний бік мовлення, який у період активного формування мовлення випереджає можливості моторної реалізації мовленнєвого висловлювання і який зазвичай є причиною ітерацій. Адже, поряд із наявністю високого ступеня мовленнєвої мотивації, у дітей із заїканням є виражена несформованість внутрішньомовленнєвого програмування. Тому й виникає потреба ознайомити батьків та вчителів, які виховують або навчають дітей із порушеннями темпо-ритмічної організації мовлення, з психолінгвістичними та психосоціальними факторами ризику, які підвищують судомну готовність у дітей групи ризику та сприяють проявам та хроніфікації заїкання.