Нові горизонти компаративістики: перспективи порівняльних студій феномену псевдоморфних персонажів : рецензія на монографію О. О. Ніколової “Псевдоморфні персонажі української та російської літератур кінця ХVІІІ – І половини ХІХ ст. (у контексті європейської традиції)”

Abstract

У світовій літературі здавна активно використовуються мотиви та сюжети, пов’язані із створенням формально-сутнісних дисонансів: численні підміни, удавання, перетворення, перевдягання, невпізнання демонструють примарність та ілюзорність буття, викривають суспільну “театральність”, сприяють загостренню колізій, посиленню емоційної напруженості тощо. Потужний функціональний потенціал забезпечує цим явищам перманентну затребуваність у якості художніх засобів та поширення в творчості майстрів слова різних країн. Усвідомлення їхньої значущості спонукає до роздумів над багатьма питаннями, серед яких на окрему увагу заслуговує специфіка образів, що виникають унаслідок порушення сутнісних та презентаційно-рецептивних відповідностей. Типологія таких персонажів допомагає визначити орієнтири для концептуального впорядкування (узагальнення та розмежування проявів) матеріалу, а тенденції творчого використання засвідчують характер національно-історичних трансформацій традиційних наративів. Детальному дослідженню зазначеної проблематики присвячена монографія Ніколової О. О., у якій обґрунтована доцільність впровадження терміна для позначення важливого, проте системно не проаналізованого феномена (“псевдоморфні персонажі”), представлена чітка дефініція нового поняття. Однак цим новаторство не обмежується: авторка пропонує теоретичне осмислення ключової категорії, методологічний інструментарій аналізу з його апробацією в межах обраного для висвітлення об’єкту, а також аргументовано доводить перспективи компаративних студій, скерованих на вивчення псевдоморфних персонажів та співвідносних із ними мотивів і сюжетів у різних площинах. Праця Ніколової О. О. засвідчує їхню належність “наднаціональній та позачасовій” скарбниці мистецтва, а також вказує на роль “у процесі формування жанрових систем комічного, фантастичного, авантюрного дискурсів української та російської літератур кінця ХVІІІ – І половини ХІХ ст. на перетині рецепцій європейських традицій та плідного освоєння власних культурних надбань”