Риторика епохи “готового слова”: бароко як підступ до нової літературної реальності

Abstract

Статтю присвячено вивченню особливого історико-літературного феномену – риторичної епохи бароко. На меті – продемонструвати, що література досліджуваного періоду (XVII ст.) взагалі являє собою поетико-риторичне ціле, виступаючи при цьому певним завершальним етапом при переході від доби словесного традиціоналізму. Вже поетика Відродження не допускає існування неохопленої риторичними моделями літератури, а у XVII ст. література вступає, являючи собою усвідомлену поетико-риторичну єдність. Без цієї основи була б неможлива ні робота класицизму зі зміцнення єдності, ні робота бароко з її збагачення. Вважається, що епоха бароко є однією з найяскравіших риторичних традицій, вона лежить у межах риторичної культури і має справу з готовим словом, але в його особливому стані.