Образ інтелектуала як чужого в оповіданнях Станіслава Дигата

Abstract

Процес комунікації у ХХ столітті виявився доволі проблемним, адже свідомість людини виявилася розділеною між сотнями можливих дискурсів. Висловлювання вже на стадії іллокуції спотворене, перлокутивна дія часто є протилежною, ніж очікувалося. Польський письменник, публіцист, актор Станіслав Дигат вловив у своїх оповіданнях момент “початкового поділу” свідомості європейця, який відбувся після Першої світової війни. Добровільне носіння кетмана, присвоєння назв-симулякрів останнім об’єктам реальності, осмислення глибини даної проблеми завдяки засобам гумору – ось головна мета С. Дигата. Метою дослідження є з’ясування причин неможливості порозуміння між героями оповідань С. Дигата, аналіз образу-концепту “кетман“ та засобів гумору, що використані автором для зображення екзистенціального конфлікту в суспільстві та свідомості окремого героя, осмисленні протиставлення “Я – Чужий”.