Літературна версія колективної пам’яті в мемуарній прозі української діаспори: етнопсихологічний аспект
Вантажиться...
Дата
2019
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Бердянський державний педагогічний університет
Анотація
У статті розглянуто літературну версію колективної пам’яті в мемуарній прозі діаспори через аналіз етнопсихологічних характеристик українства за кордоном. Послуговуючись роботами М. Альбвакса, Ю. Лотмана, Я. Ассмана, П. Рикера та ін., у статті проаналізовано біографічний нарис про Василя Перепелюка «Новими дорогами» (упорядник Наталія Когуська), Анни Лесків-Кіт «Закерзонські долі. Спогад про село Корчмин», Маргарити Пилипчук «Як губилося минуле».
Автор спогаду послуговується автобіографічною пам’яттю, що з усіх видів є найбільш тривалою, яка з роками здатна випрозорюватися. Так, у нарисі «Новими дорогами. Спогад про Василя Перепелюка» репрезентовано всі етнічні символи українців: мову, релігію, звичаї, одяг, страви. У спогаді Анна Лесків-Кіт «Закерзонські долі. Спогад про село Корчмин» висвітлює проблему колективної пам’яті українців, яка була заблокована в радянські часи. Авторка розкриває факти виборювання незалежності української держави учасниками УПА. Спомин розкриває не тільки факти певних історичних подій, а й репрезентує релігійність як один із основних духовно-етнічних вимірів українців. Спогад Маргарити Пилипчук «Як губилося минуле» містить інформацію про часи становлення радянської влади, німецької окупації, життя емігранта, а також етнопсихологічні та духовно-сакральні характеристики українців. Певну частину спогадів про релігійні свята доповнюють уявлення про цілісну систему світобачення українця. У проаналізованих творах наратор і як комунікант, і як безпосередній учасник подій, згадує і передає реципієнту певні факти зі свого життя та життя суспільства: еміграція та облаштування побуту; психологічні переживання; етнопсихологічні та ментально-духовні особливості українства; радянську та діаспорну рецепцію на певні історичні події та факти. Таким чином, наратор, що є і головним героєм спогаду, як комунікант передає пам'ять про певні події, свідком і учасником яких був сам. Саме тому специфікою мемуарної літератури є фактографічність, хронікальне відтворення подій, документалізм, певна суб’єктивізм, вмотивованість.
Опис
There have been considered the literary version of collective memory in the diaspora's memoir prose, through the analysis of the ethnopsychological characteristics of Ukrainian abroad. Using the works of M. Albvax, Y. Lotman, J. Assman, P. Ricker and others, in the article there have been analyzed biographical essay about Vasyl Perepeliuk “By New Roads” (compiled by Natalia Koguska), and Anna Leskiv-Kit “Zakerson Fates. Memory of the village of Korchmin”, Margarita Pylypchiuk “How the past was lost”.
The author of the memory uses autobiographical memory, that is the longest-lasting memory of all kinds. So, in the essay "By New Roads. Memory of Vasyl Perepeliuk” all ethnic symbols of Ukrainians: language, religion, customs, clothing, dishes have been represented. In the memory of Anna Leskiv-Kit “The Zakerson Fates. Memory of the village of Korchmyn” the problem of collective memory of Ukrainians, which was blocked in Soviet times has been highlighted. The author reveals the facts of struggle of members of URA for Ukrainian state independence. The memory reveals not only the facts of certain historical events, but also represents religiosity as one of the main spiritual and ethnic dimensions of Ukrainians. Margarita Pylypchuk's memory “How the past was lost” contains information about the times of the establishment of Soviet power, German occupation, emigrants’ life as well as ethnopsychological and spiritual-sacred characteristics of Ukrainians. The certain part of memories about religious holidays is complemented by the idea about holistic system of Ukrainian outlook. In the analyzed works the narrator, both as communicator and as direct participant of events, remembers and communicates to the recipient certain facts from his life and life of society: emigration and arrangement of everyday life; psychological experiences; ethnopsychological and mental-spiritual features of Ukrainian; soviet and diaspora reception for certain historical events and facts. In this way, the narrator, who also is the main hero of the memory, as communicator transmits memory about certain events, witness and participant of which he was himself. That is why the specificity of memoir literature is factuality, chronic reproduction of events, documentalism, certain subjectivism, motivation.
Ключові слова
Пам’ять, діаспора, оповідач, історичні події, психологічний досвід
Бібліографічний опис
Богданова М. Літературна версія колективної пам’яті в мемуарній прозі української діаспори: етнопсихологічний аспект / Марина Богданова // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Філологічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : БДПУ, 2019. – Вип. 19. – С. 13–21.