Витоки та сучасний стан української педагогіки духовності

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorЦибулько, Ольгаuk
dc.date.accessioned2024-10-07T08:55:01Z
dc.date.available2024-10-07T08:55:01Z
dc.date.issued2019
dc.description.abstractРізні історичні часи формують умови суспільної експектації щодо людини, яку потрібно підготувати до життя засобами освіти й культури, навчання і виховання. Відповідно до цього формуються й вимоги щодо мети, змісту, спрямованості, методології та методики діяльності цих засобів, характеру їх функціонування в загальному механізмі соціалізації особистості. Прослідковуючи історичну зміну парадигм педагогічної думки та дії, неважко побачити, що зі зміною епох в еволюційному процесі зростання цивілізації вони все більше наближаються до людини у всій повноті її фізичного і духовного вдосконалення. Означене наближення здійснюється не прямолінійно, а як перерив поступовості, не за моделлю «сходження знизу вгору», а за спіралевидними колами, кожне з яких нібито й повторює попереднє, але вже на якісно вищому рівні. Так рухається загальна історія людства, а разом з нею – історія педагогічної думки та дії. Антична епоха, наприклад, увійшла в історію педагогічної думки як педагогіка природовідповідності людини; середньовічна – як її (людини) боговідповідності. Епоха Відродження повернула людину до її «природних вимірів»; Просвітництво подарувало людству повагу до розуму пізнання навколишнього світу. Нові часи залишили історії педагогіку формування джентльмена (громадянина); буржуазна епоха утверджувала педагогіку прагматизму; епоха соціальних революцій – педагогіку класової боротьби, логіку підготовки революціонера. Епоха науково-технічного прогресу сформувала своєрідну педагогіку технократизму. Наші часи потребують і формують педагогіку духовності, яка наближає людину до людини, об’єднує їх загальнолюдськими цінностями, глобальним світоглядним баченням майбутнього. Отже, сучасне буття людства, з одного боку, встановить розумні межі глобалізації; з іншого — забезпечить усвідомлення «національного» як розширення і поглиблення сфери існування загального. Сучасне буття людства – це буття людей у їх духовній єдності, забезпечити яку здатна лише педагогіка духовності шляхом виховання кожної особистості в контексті єдності загальнолюдських і національних цінностей, традицій та пріоритетів.uk
dc.identifier.citationЦибулько О. Витоки та сучасний стан української педагогіки духовності / Ольга Цибулько // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : БДПУ, 2019. – Вип. 3. – С. 49–57.uk
dc.identifier.issn2412-9208
dc.identifier.urihttps://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/3900
dc.language.isoukuk
dc.publisherБердянський державний педагогічний університетuk
dc.relation.ispartofseriesПедагогічні науки; 3uk
dc.subjectдуховністьuk
dc.subjectосвітаuk
dc.subjectдуховні цінностіuk
dc.subjectвихованняuk
dc.subjectпедагогіка духовностіuk
dc.titleВитоки та сучасний стан української педагогіки духовностіuk
dc.typeArticleen
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
Tsibulko_Origins_and_current_state_of_Ukrainian_spirituality_pedagogy.pdf
Розмір:
463.01 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed to upon submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Випуск 3 (2019)