Переглянути
Нові надходження
- ДокументМенеджмент університетів в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України(Modeling the development of the economic systems, 2024-03) Ажажа, Марина; Несторенко, Тетяна Петрівна; Пеліова, ЯнаЕфективна робота закладів вищої освіти (ЗВО) в умовах воєнного стану – результат синергії індикаторів системи організації стратегічного планування розвитку ЗВО; розподілу повноважень, відповідальності та обов’язків керівників і співробітників; проведення самооцінювання управління якістю; запровадження успішних управлінських практик для розвитку потенціалу ЗВО. Враховуючи турбулентність воєнного часу, університети розробляють та впроваджують функціональні середньострокові Стратегії розвитку, які спрямовані на створення безпечних умов для навчання та викладання; формування та реалізацію якісних управлінських рішень на основі ефективних моделей управління та організаційних структур; психологічну підтримку здобувачів освіти та працівників; відновлення освітньої інфраструктури найближчим часом; збереження стабільного розвитку в освітньому просторі та формування стабільної конкурентної позиції університету у глобальному науково-освітньому полі; постійне реформування та якісна трасформація освіти на всіх рівнях; внесення незапланованих змін до внутрішніх нормативних документів тощо. Менеджмент університетів у воєнний та повоєнний періоди зазнає значних змін та потребує адаптації до нових умов. Менеджмент враховує ключові аспекти, які впливають на результативність управлінських заходів університетів в цих періодах: заходи безпеки та антикризовий менеджмент; планування евакуації та переселення студентів, персоналу та важливого обладнання у випадку загострення конфлікту; використання технологій для забезпечення можливостей онлайн-навчання та дистанційної роботи; раціональне використання ресурсів та розробка стратегій для фінансової стійкості у період воєнного стану; визначення розміру збитків та потреб у відновленні університетської інфраструктури; пошук фінансових ресурсів для відновлення пошкоджених будівель та обладнання; запровадження програм соціальної та психологічної підтримки для студентів та персоналу, які мали втрати або пережили стрес; адаптація навчальних програм до нових реалій та вимог ринку праці у період повоєнного відновлення; залучення до міжнародних програм та проектів для відновлення та розвитку; запуск інноваційних програм та досліджень для сприяння розвитку та конкурентоспроможності; встановлення партнерських відносин із місцевою громадою для взаємодії та взаємопідтримки; активна взаємодія з усією університетською спільнотою та зовнішніми стейкхолдерами.
- ДокументСимволіка лабіринту в романі Умберто Еко «Ім’я троянди»(Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика, 2024) Костромицький, Роман ІвановичУ статті проаналізовано специфіку знаковості постмодерної прози на прикладі роману У. Еко «Ім’я троянди» (1980). Особливу увагу приділено дослідженню семантичного поля такого знаку як лабіринт. Узагальнено історичні витоки різних моделей лабіринту, пред ставлених в культурному дискурсі, визначено історичні архітектурні споруди, які стали поштовхом для формування їх змістового наповнення. З’ясовано основні варіанти інтерпре тації символу лабіринт у романі «Ім’я троянди». Продемонстровано реалізацію таких типів лабіринту як маньєристичний, лабіринт Мінотавра та ризоматичний. Особлива увага приділяється дослідженню структури, функціонального навантаження та міфологічної основи лабіринту Мінотавра. Такий лабіринт має чітку структуру: вхід і центр, в якому знаходиться хтонічна істота. Дорога в лабіринті може наближатися або відділятися, але вона обов’язково виведе героя у центр споруди. Визначається символіка обра зів античного міфу. Досліджується лабіринт як сакральний простір для проходження персо нажами ініціації. Споруда є унікальною конструкцією, яка дозволяє від’єднати неофіта від соціуму, провести ритуал та повернути у новому статусі. Вбивство Мінотавра (уособлення бінарності людської природи) символізує перемогу людської раціональності над первісними тваринними інстинктами, подолання власної недосконалості та набуття сакрального зна ння та мудрості. Для аналізу роману залучається матеріали есе “Нотатки на полях «Імені троянди» (1983)”, у якому письменник подає оригінальну класифікацію лабіринтів. У. Еко пропонує виділяти грецький, маньєристичний та ризоматичний лабіринти. У статті досліджуються усі три типи, але особливу увагу приділено саме ризоматичному лабіринту, який виступає матрицею для вибудовування моделі світу постмодерного роману. Такий підхід дозволяє зро бити детективний сюжет ще більш заплутаним. Зазначається, що письменник вдається до інтелектуальної гри з читачем, розширюючи жанровий потенціал детективного роману. Автор дійшов висновку, що лабіринт у романі У. Еко «Імені троянди» (1983), представлений як символ пастки, сакральна просторова конструкція, модель свідомості та внутрішнього світу людини та жанрова модель постмодерного роману.
- Документ«Червоний Ренесанс» у сучасній українській прозі: художні моделі(Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом, 2023) Харлан, Ольга ДмитрівнаУкраїнська література 1910–1930-х років (міжвоєнне двадцятиліття Розстріляне Відродження, Чер- воний Ренесанс) набуває все більшої актуальності в наш час. Покоління, яке було знищене тоталітарною системою в цю епоху, залишило художні твори, які звучать по-сучасному. Існує значний корпус літерату- рознавчих текстів, у яких аналізується доробок тогочасних майстрів слова. Видаються мемуари, епіс- толярій, архівні матеріали різного характеру письменників цього періоду, знімаються документальні та художні фільми як за творами авторів Розстріляного Відродження, так і про їхню мистецьку діяльність. Мета статті – проаналізувати тексти сучасних прозаїків про загальну атмосферу та літературну діяль- ність представників Червоного Ренесансу, виокремивши три моделі: історичну, психологічну, біографічну. Для реалізації мети необхідно вирішити завдання: зробити загальний огляд текстів особистого характеру (спогади, листування); систематизувати наявні зразки сучасної художньої прози, визначивши три моделі; проаналізувати прозові тексти і з’ясувати їх художню специфіку. Новизна полягає в тому, що художня проза («Марта» (2014) Лілії Черен, «Моя божевільна» (2016) Андрія та Світлани Клімових, «Свідок» (2007) Варвари Жукової, «Зеров. Поховальний промовець» (2020) Євгенії Кужавської) не досліджувалася в аспек- ті створення та аналізу узагальнювальної картини суспільно-літературного процесу періоду Червоного Ренесансу. Висновки. Сучасні українські прозаїки в художніх текстах пропонують три моделі зображен- ня літературного процесу: історичну, психологічну, біографічну. Осмислення тенденції доби міжвоєнного двадцятиліття відбувається через аналіз її особливостей та основних характеристик художньо-літера- турного процесу. Використовуючи справжні факти із біографій письменників, застосовуючи авторський вимисел, сучасні прозаїки передають важливі риси епохи та пропонують художні біографії письменників 1910–1930-х років.
- ДокументПоетика «курортного роману» в українській прозі(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2023) Харлан, Ольга ДмитрівнаУ статті йдеться про «курортний роман» як соціально-психологічне явище, визначаються його основні характеристики та ознаки. Зазначається, що стосунки, які зав’язуються під час відпочинку, мають, здебільшого лег- коважний характер. Їх мета – психологічне розвантаження, відсторонення від звичного побуту й обов’язків, намаган- ня створити ілюзію іншого життя. В українській літерату- рі перших десятиліть ХХ століття описи таких стосунків поєднуються зі зверненням до інших проблем соціаль- но-побутового та психологічного характеру. Серед авторів, для яких «курортний роман» стає відгалуженням сюжету, важливим мотивом, найбільш відомими є А. Кримський, М. Хвильовий, В. Домонтович, Б. Тенета, Ю. Шовкопляс. Вписуючи роман А. Кримського «Андрій Лаговський» (1905) в контекст «курортного роману», звертається ува- га на художню майстерність автора щодо розгортання сюжету «байдужість – визнання почуття – закоханість – ревність – розрив». Інтелектуальний роман М. Хвильового «Вальдшнепи» (1927), друга частина якого була знищена через цензуру, побудований за схемою любовного рома- ну, стосунки персонажів формуються принципом курорт- них – плануються як легковажні, нетривалі, сповнені флір- ту і прихованого потягу. Однак за зовнішньою «формулою» письменник з’ясовує питання «зайвих людей» революції, національної ідентичності, майбутнього. Своє бачення цієї теми пропонує В. Домонтович. У романі «Дівчина з вед- медиком» (1928) автор моделює ліричний розвиток подій, а в оповідання «Курортна пригода» (1942) має анекдотич- ний характер з несподіваним фіналом. Імпресіоністичні картини людських стосунків пропонує Б. Тенета у збірці оповідань «Листи з Криму» (1927). Для Ю. Шовкопляса у повісті «Весна над морем» важливим є не самі стосунки, але суспільно-громадські обставини, в яких вони розвива- ються. Окремо йдеться про «сюжети» з письменницького життя, які пов’язані з ситуацією «курортного роману».
- ДокументНатюрморт у живописі й літературі: особливості часопростору(Studia polsko-ukrainśke, 2017) Харлан, Ольга ДмитрівнаПредметом дослідження став жанр натюрморту, який визначає особливості зображення речей у часі та просторі, трансформуючись відповідно до епохи та стилю. В живописі та літературному тексті речі мають утилітарне та символічне значення, їх можна розглядати в аспекті просторово-часових стосунків людини зі світом.