Випуск 18 (2019)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/1425

Переглянути

Перегляд Випуск 18 (2019) за Автор "Музичук, Валентина"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Художнє осмислення екзистенціалу страху в драмах Г. Хоткевича
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Музичук, Валентина
    В статті розглядаються драми Гната Хоткевича “Лихоліття”, “Вони”, “На желізниці” та “Село у 1905 році”, що складають цикл присвячений революції 1905 – 1907 рр. Окреслені історія написання та актуальність вибраної теми для драматурга та літературного процесу загалом. Проаналізовано ключову проблему, яку порушує письменник у драмах, а саме екзистенціал страху та щільно пов’язані з ним проблеми індивідуальної свободи та свободи вибору, смерті тощо. Визначається точка перетину ліній історичного розвитку та екзисенціалу страху. Відштовхуючись від етимології слова “революція”, прослідковується змістова наповненість та взаємозалежність цих двох категорій. Важливим у статті є оприлюднення маловідомої праці Г. Хоткевича “Першому революцьйонерові”, де він через християнську символіку розкриває силу духу та виправданість революційної боротьби в ім'я спасіння людства. Письменник, акцентуючи на важливості революцій, розмірковує над проблемами страху перед змінами, за своє життя та, навпаки, відвагою, захопленням, навіть, якщо останні можуть завершитися трагічно. Моделюючи образ революціонера, письменник звертається до філософії Ф. Ніцше та Г. Сковороди. Він намагається поєднати, здавалось би, діаметрально протилежні погляди, але у такий спосіб створює свою концепцію, сутність якої зводиться до необхідності та виправданості боротьби, бо це пробудження сили духу, свободи. Створюючи образи у драмі, Г. Хоткевич, ніби вихоплює різні типи із натовпу і моделює конкретну ситуацію, своєрідну лабораторію, де демонструє особливості характеру. Особливо яскравими тут є образи персонажів-філістерів: Мосій, Сара та Митрофана Івановича із драми “Лихоліття”, представники вищих соціальних верст із драми “Вони”. Аналізуючи їхні думки, автор робить сумний висновок про те, що найголовніша проблема поразок у будь-якій справі й трагічних розчарувань – це неготовність більшості до радикальних змін. Тому від часів Біблії і до сьогодні діє жорстока закономірність – герой неодмінно мусить померти, аби відбулися поліпшення, яких усі чекають.