Перегляд за Автор "Карпина, Елена"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Рецепция творчества Всеволода Соловьёва в русской литературной критике
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Карпина, Елена
    У статті розглядаються погляди сучасників на творчість Вс. С. Соловйова – відомого російського історичного белетриста межі ХІХ–ХХ століть, автора п’ятитомної “Хроніки чотирьох поколінь”. Мета нашого дослідження – дати перший в історії соловйовознавства аналітичний огляд деяких критичних робіт, які були опубліковані у передових російських журналах і газетах зазначеного періоду (“Історичний вісник”, “Санкт-Петербурзькі відомості”, “Російський вісник”, “Російська думка”, “Російська старовина”, “Спостерігач”) та уявляються нам найбільш суттєвими, а також виявити основні тенденції в оцінці спадщини письменника, що існували тоді в російській літературній критиці. На підставі детального аналізу значної кількості праць, присвячених осмисленню творчого шляху романіста, автором статті робиться висновок про те, що наприкінці ХІХ– на початку ХХ століть, незважаючи на визнання читачів, літературно-критична рецепція його спадщини була досить суперечливою й відрізнялася широким спектром суб’єктивних думок та оцінок. Характеристика літературної діяльності прозаїка М. Енгельгардтом, О. Ізмайловим та П. Биковим була виключно позитивною. О. Скабичевский та М. Соколов, навпаки, оцінювали її негативно й зневажливо відзивалися про художній метод белетриста. Особливий акцент робиться на тому, що у статтях К. Медведського, який часто писав під псевдонімом К. Петров, представлені діаметрально протилежні оцінки творчості Вс. Соловйова. Така неоднозначність у сприйнятті літературної спадщини письменника пояснюється тим, що його сучасники розглядали створені ним історичні романи головним чином з позиції оціночно-суб’єктивної критики. Вони порівнювалися критиками з творами основоположника жанру – шотландського письменника сера Вальтера Скотта, а також видатними творами російської класичної літератури, в результаті чого ними були відзначені численні “недоліки”. Згодом же акценти змістилися та в особі Всеволода Соловйова побачили самобутнього митця, гідного зайняти чільне місце у низці російських історичних белетристів.