Перегляд за Автор "Тимкова, Валентина"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументПрийменникові конструкції в текстах офіційно-ділового стилю української мови(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Тимкова, ВалентинаУ текстах ділових паперів для усного та писемного призна¬чення, як і в інших жанрах літературної мови, широко викорис¬товуються прийменники. Правильне їх вживання робить легким текст у вимові, м’яким для слухового сприймання. Оскільки збіг го¬лосних або приголосних звуків є незвичним явищем для україн¬ської мови, тому практикується принцип чергування окремих прийменників, що є однією з характерних фонетичних рис украї¬нської мови. За допомогою прийменників сполучаються іменники й займе¬нники з дієсловами та іншими частинами мови. Зв’язок слів за допомогою прийменника посилюється закінченням іменника. Якщо ж закінчення відсутнє в слові, то показником граматичного зв’язку виступає нульове закінчення разом з прийменником. Проблема статусу прийменника тісно пов’язана з питанням про його семантику. Надання прийменнику статусу слова (службового чи повнозначного, самостійного) означає виділення в нього не тільки граматичного, а й лексичного значення, оскільки саме слову притаманна єдність лексичного значення. В українській мові, і, зокрема, в ділових паперах часто використовуються прийменники (у, в). Вони, як виразники синтаксичного зв’язку між членами речення вживаються тільки з родовим, знахідним та місцевим відмінками, і разом з відмінковими формами характеризують певне коло смислових відношень; приналежність; місце, куди спрямована дія; міру; стан; розмір тощо. У піднесенні культури мови важливе значення має боротьба з мовними штампами, що роблять нашу мову набридливо одноманітною, безбарвною,канцелярською. Штамп виникає тоді, коли автор чи редактор безпорадний замінити синонімом часто повторюваний зворот, вираз. Особливо поширені штампи в прийменникових конструкціях, утворених за допомогою прийменника по. Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови українською. Прийменник по використовується в українській мові для вираження багатьох відношень, однак він не універсальний, як у російській мові. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілою низкою конструкцій з відповідними прийменниками. Проведений аналіз свідчить, що прийменники як службові одиниці хоча і не мають лексичного значення, проте у поєднанні з повнозначними словами можуть формувати різні лексико-граматичні утворення: адвербіальні, об’єктивні, релятивні. На тип цього утворення і його синтаксичні зв’язки значною мірою впливає прийменник, що входить до його складу. Семантичний тип прийменника обумовлює трансформації значення новоутвореної лексико-граматичної одиниці. Таким чином, прийменник – це один із засобів мови, ефективне значення якого допомагає оволодіти правильним, комунікативно доцільним українським мовленням.
- ДокументУживання дієслівно-іменних конструкцій в офіційно-діловому стилі української мови(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Тимкова, ВалентинаСтаття присвячена розгляду дієслівно-іменних конструкцій, які широко вживаються в текстах офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. Будучи еквівалентом простого дієслова, яке вже існує в мові або є потенційно можливим, стійкі дієслівно-іменні сполучення стають їхніми синонімами, однак вони відрізняються в плані стилістичному, семантичному і граматичному. Зі стилістичної точки зору дієслівно-іменні конструкції – характерні репрезентанти офіційно-ділового стилю. Розглянуто, що дієслівно-іменні сполучення і відповідні синонімічні дієслова дуже близькі за значенням, проте не стають повними семантичними еквівалентами. Дієслівно-іменні словосполучення відрізняються від слова тонкими смисловими відтінками. Зазначено, що дієслівно-іменна аналітична конструкція – явище синтаксичного, а не морфологічного рівня. Однією з основних граматичних особливостей дієслівно-іменної конструкції є те, що репрезентація процесу іменником дає змогу передати характеристику дії за допомогою прикметника. У дослідженні з’ясовано, що до уваги треба брати не лише віддієслівний іменник як виразник значення процесуальності, а всю сполуку загалом, оскільки її значення реалізується нерозчленовано. Спаяність компонентів дієслівно-іменної конструкції та їхня співвіднесеність з лексичними одиницями словникового складу мови підтверджується тим фактом, що ці конструкції мають уточнення, які відносяться до всього дієслівно-іменного сполучення. Зауважено, що надмірне використання таких сполук у неофіційній сфері стає ознакою невисокої мовної культури. У висновках зазначено, що пріоритетне їх уживання в офіційно-ділових текстах пов’язане з більшою інформаційною точністю, ширшими виражальними можливостями порівняно з простим дієсловом. Основною ознакою дієслівно-іменної конструкції є те, що семантичний центр у них зосереджується у граматично залежному компоненті. Послаблення лексичного значення і виконання граматичних функцій одним із компонентів словосполучення стає підставою для кваліфікації дієслівно-іменних конструкцій як синтаксичних аналітичних одиниць офіційно-ділового стилю.
- ДокументФормування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи(Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Тимкова, ВалентинаУ публікації проаналізовано актуальний стан розвитку культури професійного спілкування у майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи. Розглядаються підходи науковців до визначення сутності та складових професійної культури фахівців різних галузей. Подано методичний матеріал, необхідний для формування культури професійного спілкування фахівців готельно-ресторанної справи у процесі вивчення курсу української мови за професійним спрямуванням.