Випуск 2 (2018)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/978

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 30

Дидактичні передумови практикоорієнтованого навчання іноземної мови старшокласників з дитячим церебральним паралічем
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Щерба, Наталія
Організація інклюзивного навчання іноземної мови старшокласників з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) має важливе значення для сучасної середньої української освіти. Згідно зі статистичними даними співвідношення дітей з цим захворюванням до загальної кількості дітей у Європі та в Україні становить 1.5-2.6 до 1000. Проте в 2015-2016 н. р. лише 1127 з 17337 українських шкіл надавали інклюзивну освіту учням з особливими освітніми потребами. Показник інклюзії становив 7%. Цифри зросли у 15 разів у 2016-2017 н. р. внаслідок експерименту, що проводився у низці областей України. Зважаючи на це, загострилась і потреба в розробці відповідних стратегій іншомовної інклюзивної середньої освіти учнів з ДЦП. Метою інклюзивного навчання старшокласників є їх підготовка до подальшого незалежного (наскільки це можливо) життя в суспільстві, тому навчання їх іноземної мови має бути практикоорієнтованим. В даній статті здійснено спробу визначити дидактичні передумови практикоорієнтованого навчання іноземної мови учнів з дитячим церебральним паралічем, а її завданнями є уточнення значення останнього поняття, а також у формулюванні мети та завдань його реалізації. На основі проведеного контент-аналізу, термін "практикоорієнтоване навчання у школі" тлумачиться як поєднання навчальної та практичної діяльності при вирішенні життєво важливих завдань і проблем, що дозволяє отримати нові знання і сформувати досвід їх використання за рахунок емоційного та пізнавального наповнення творчого пошуку учнів і забезпечення профорієнтації. Подальший аналіз поняття проводиться з урахуванням таких факторів, як: цілі іншомовної освіти, завдання старшої школи та особливі потреби учнів з ДЦП. До дидактичних передумов запровадження практикоорієнтованого навчання іноземної мови старшокласників з ДЦП відноситься використання таких підходів, як: особистісно-діяльнісний, ресурсний і компетентнісний, що можуть бути реалізовані за рахунок принципів індивідуалізації, диференціації та проектування навчального процесу.
Ідеї гуманістично орієнтованого освітнього процесу Василя Сухомлинського в сучасних реаліях
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Крамаренко, Алла Миколаївна
У статті на основі аналізу праць В. Сухомлинського представлено розвиток ідей гуманізму, поглядів на дитину, її права на свободу і гідність як відповідальної особистості. Автором підкреслено, що багато вдумливої уваги присвячено проблемі гуманістично орієнтованого освітнього процесу в найвідоміших працях В. Сухомлинського: “Серце віддаю дітям”, “Павлиська середня школа”, “Духовний світ школяра”, “Сто порад учителеві”, “Як виховати справжню людину” та у ряді статей, що публікувалися у найрізноманітніших періодичних виданнях. Визначальною професійною якістю вчителя, підкреслено в роботі, В. Сухомлинський вважав здатність ставитися до дитини як до найвищої цінності у власній педагогічній діяльності, для чого потрібно постійно проникати в її духовний світ, вивчати мислення, почуття, характер, інтереси, стан здоров’я і ніколи не вбачати якоїсь жертовності у такій справі. Слід визначити, що основним вектором освітнього процесу було визначено виховання свободи та відповідальності особистості. Автором розглянуто деякі положення сучасних психолого-педагогічних досліджень, присвячених питанню гуманізації освітнього процесу в спадщині Павлиського Добротворця. Аналіз поглядів педагога дає підстави визначити такі основні положення цього процесу: шанобливе ставлення до дитини; розвиток вихованця як суб’єкта співтворчості, пізнання та спілкування; виховання морально-емоційної культури взаємовідносин; формування в учня емоційно-цілісного досвіду розуміння іншої людини; створення умов для розкриття творчих здібностей та індивідуального потенціалу школяра. На підставі ґрунтовного вивчення спадщини великого педагога з досліджуваної проблеми, автором визначено гуманістично орієнтований освітній процес як процес зміни та оновлення його змісту, цілей і форм з метою формування в молодших школярів гуманних якостей та гуманістичної свідомості.
Показники фізичної підготовленості студентів першого курсу зі спеціалізації “Загальна фізична підготовка”
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Самоленко, Тетяна; Апайчев, Олександр
Зміцнення й збереження здоров’я студентів, підвищення рівня їхньої фізичної підготовленості – найактуальніші з головних завдань, які стоять перед українським суспільством. Для студентів вищих навчальних закладів рухова активність є основною складовою їх здорового способу життя та всебічного розвитку. Зацікавити студентів цілеспрямовано займатися фізичною культурою, для цього слід використовувати сучасні напрямки фізичної культури, застосовувати нові методики ведення занять, тоді студенти будуть розвиватися як сучасні особистості. Саме в студентські роки юнаки і дівчата набувають навички застосування фізичних вправ для подальшого самовдосконалення і покращення фізичної підготовленості Велике занепокоєння викликає щорічне збільшення кількості студентів, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи та звільнених від практичних занять з фізичного виховання. Слід відзначити зростаючу роль фізичної культури в загальній системі освіти. У статті викладено результати показників рівня фізичної підготовленості студентів перших курсів зі спеціалізації “Загальна фізична підготовка”, згідно тестам і нормативам, розробленими Міністерством молоді та спорту. Результати оцінювання рівня фізичної підготовленості дозволили визначити не тільки індивідуальний рівень фізичної підготовленості студентів в кожному тестовому завданні з розвитку фізичних якостей так і цілих груп, та факультетів. Результати виявили наступне, що студентам найважче здавати норматив з витривалості, а 15.7% студентів зовсім не були готові к здачі нормативів тестування, та мали низький рівень розвитку окремих рухових якостей. Успішна здача нормативів тестування вимагає регулярних занять, де студенти повинні у процесі підготовки більше часу відводити для рухової активності.
Перспективи уроку вивчення морфології української мови на профільному рівні в компетентнісній парадигмі
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Олійник, Алла
У статті проаналізовано перспективи вивчення морфології української мови на профільному рівні в компетентнісній парадигмі в умовах Нової української школи. Життєві реалії потребують забезпечити сучасну молодь високоякісною мовною освітою в умовах переходу до суспільства знань. На цьому безпосередньо наголошується у Концепції Нової української школи, яка орієнтує учнів на потреби в інформаційно-комунікативному мовному просторі, засновані на формуванні компетентнісної парадигми як засобу формування пізнавальної та творчої діяльності старшокласників на уроках морфології української мови. Аналіз наукових праць сучасних лінгводидактів (О. Біляєв, Н. Голуб, О. Горошкіна, С. Караман, О. Караман, І. Кучеренко, С. Омельчук, М. Пентилюк, І. Хом҆як та ін.) доводить, що проблема інноваційного уроку завжди була у полі зору науковців, проте актуальними залишаються перспективи розроблення вимог до уроків вивчення морфології на профільному рівні, що й зумовлює актуальність нашої розвідки. Реформування освітнього процесу в Новій українській школі, яке відбувається з урахуванням досвіду провідних європейських країн, США та Фінляндії, стосується також і проведення уроків української мови, зокрема морфології, на профільному рівні. Ми вважаємо, що урок морфології, якому притаманні динамічність, варіативність, гнучкість структури, має готувати учнів до подальшого продуктивного спілкування, оскільки, на думку О. Горошкіної, є “інструментом виховання й розвитку мовної особистості”. З огляду на це збільшується питома вага нетрадиційних уроків: урок-семінар, урок-практикум, дослідницькі уроки, урок-диспут, урок-конференція, урок-змагання, бінарний урок тощо. Сучасний освітній процес передбачає використання різних підходів на уроках вивчення морфології української мови, зокрема в Новій українській школі, разом з особистісно зорієнтованим активно використовується компетентнісний підхід, який сприяє гармонійному поєднанню теоретичних знань з їхньою успішною практичною реалізацією, що базується на основі сучасних методів, технологій навчання та оцінювання результатів. При цьому ключовими будуть такі методи та прийоми, які формують в учнів бажання вивчати українську мову, зокрема морфологію, тобто спонукають їх до самоосвіти та саморозвитку, дозволяють шукати власні способи вирішення життєвих ситуацій, відчувати важливість своєї роботи. Разом з тим ми переконані, що використання інноваційних технологій на уроках української мови є перспективним засобом вивчення морфології на профільному рівні в умовах нової української школи. Учитель при цьому є наставником, який спрямовує учня творчо працювати з інформацією у мережі Інтернет, знімати на мобільні телефони або планшети надписи, у яких є морфологічні помилки з подальшим обговоренням на уроці. При цьому учні можуть, об҆єднуючись у пари та групи, створювати блоги або сайти, на яких будуть розміщувати презентації, проекти, таблиці, власні портфоліо, відеоматеріали тощо, обмінюватись думками зі своїми однокласниками, влаштовувати диспути. Тож ми вважаємо таке вивчення морфології ефективним засобом популяризації цієї дисципліни, оскільки така робота спонукає учнів до осмисленого сприймання мовного матеріалу, правильного застосування його в різноманітних комунікативних ситуаціях, що є важливим складником формування предметної і ключових компетентностей.
Педагогічна спадщина українських просвітителів ХІХ століття як джерело провідництва в освіті
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Коробченко, Ангеліна; Головкова, Марина
У статті аналізується педагогічна спадщина українських просвітителів ХІХ ст. як джерело провідництва в освіті. Аналіз змісту педагогічної підготовки майбутніх учителів досліджуваного періоду свідчить про його надзвичайну актуальність у сучасних умовах розбудови національної освіти. Доведено, що в педагогічній теорії у другій половині XIX століття були вироблені досить ґрунтовні вимоги до професійно-педагогічної підготовки педагогічних працівників. Встановлено, що теоретична і практична діяльність Х. Алчевської, О. Духновича, М. Пирогова, С. Миропольського, Ю. Федьковича та інших значно сприяла визначенню та піднесенню ролі вчителя в суспільстві.
Жертовність – визначна риса провідників в освіті періоду державотворчих процесів поч. ХХ ст. (в особах)
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Бунчук, Оксана; Попелешко, Юлія
У дослідженні автори звертають увагу на видатних вітчизняних просвітників, учених, педагогів поч. ХХ ст., діяльність яких у попередні десятиліття несправедливо замовчувалися, а в біографічних даних до цих пір існує велика кількість білих плям. Адже їх просвітницька, наукова і громадська діяльність і погляди не влаштовували спочатку більшовиків, потім радянську владу, які намагались задушити всі спроби інтелігенції відновити державність, право українського народу на національну освіту, незалежність і викладання рідною мовою. Ми у своєму дослідженні прагнемо розкрити маловідомі й замовчувані довгий час трагічні сторінки біографії освітянських провідників, що стояли біля витоків творення української держави поч. ХХ ст., адже їх жертовність і самовідданість справі життя може багато в чому послужити прикладом сучасним освітянам.
Місія педагогічної деонтології у вихованні української еліти на початку ХХ століття
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Вєнцева, Надія Олександрівна
Автор дослідження, ґрунтуючись на аналізі широкого кола джерел, визначає особливості виховання української еліти на початку ХХ століття. Необхідність виникнення нових елітних верств обґрунтовується, перш за все, вітчизняною освітою, позаяк лише вона може виховати національну еліту Автор зазначає, що в сучасній педагогічній практиці поняття “елітарна” освіта набуло великого поширення. Воно базується на введенні нових критеріїв поділу масової та елітарної освіти: масова – це програми бакалаврату, які є доступними для всіх випускників середньої школи; елітарна – магістерська програма. Публікація також розкриває концепцію педагогічної етики як науки про професійну поведінку викладача вищого навчального закладу та його обов’язки. Теоретичні основи педагогічної деонтології визначають педагогічну етику основним компонентом формування професіоналізму та компетенції сучасного викладача. Саме завдяки професійній етиці визначаються принципи універсальної моралі, що застосовуються до освітньої діяльності, яка регулює відносини людей у соціальній та професійній сфері життя, що пов'язано з об'єктивною необхідністю безперервного процесу виготовлення матеріальних та духовних цінностей. Кожна історична епоха та кожна країна мають свої етичні вимоги до педагога як особистості, що формує політичну й національну еліту суспільства. Проведене дослідження доводить, що початок ХХ століття є окремим періодом у розвитку педагогічної деонтології як засобу розвитку елітарної освіти. На цьому етапі з'являється тенденція до розвитку освіти на гуманітарних та демократичних засадах. Крім того, формувалися нові засади педагогічної етики, які вимагали від викладача досконалого володіння предметом, самовдосконалення, моральності, оптимістичності, демократичності та вимогливості.
Андрагог як провідник процесу навчання дорослих
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Ізбаш, Світлана
У статті аналізується сутність професійної діяльності андрагога як диригента процесу навчання дорослих. Відзначено, що ідея лідерства набуває особливого значення як в освітніх, так і соціальних аспектах і має оригінальну історію українського народу. Встановлено, що вивчення сутності лідерства у сфері освіти дорослих має велике значення для української системи освіти, оскільки підготовка професійних андрагогів як лідерів сприяє формуванню конкурентних компетентностей у фахівців. Автор пропонує власне визначення поняття “андрагог” і доводить, що сучасний андрагог виступає лідером, організатором, керівником навчання дорослих, виконує певні функції та ролі в суспільстві, що спонукає дорослих мотивовано засвоювати новий досвід пізнання дійсності. Андрагогічна діяльність у статті визначається як специфічний вид професійної діяльності педагога, що працює з дорослими і спрямований на задоволення їх потреб у теоретичних та практичних знаннях та навичках, підтримці та розвитку в освіті та реалізується за допомогою виконання інформаційно-освітніх ролей (консультанта, експерта, наставника, гіда, тьютора, тренера, фасилітатора, модератора, помічника, радника тощо) й провідних організаційно-управлінських функцій. Діяльність андрагога – тренувати, консультувати, надавати соціальну допомогу та виконувати організаційні та управлінські функції в освітньому середовищі дорослих. У статті зазначається, що андрагог здатний повести за собою дорослих учнів, а головне – надати їм можливості для самовдосконалення. Доведено, що андрагог виступає провідником процесу навчання дорослих, оскільки його діяльність спрямована на психолого-андрагогічну діагностику тих, хто навчається; спільне планування з дорослими учнями освітнього процесу; створення умов для його реалізації; загальне впровадження; оцінювання процесу та результатів навчання; формулювання нових цілей навчання; корекцію. Андрагог полегшує особистості пошук себе.
Професійна підготовка фахівців морської галузі в Україні як компонент світового морського освітнього простору
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Волошинов, Сергій
У статті актуалізовано увагу на сучасних проблемах професійної підготовки майбутніх морських фахівців в Україні. Здійснено аналіз міжнародних (Кодексу та Міжнародної Конвенції ПДНВ, рекомендацій ІМО, Директиви 2008/106/ЕС Європейського Парламенту та Ради та ін.) і національних нормативних документів щодо морській галузі та стану реформування морської галузі в Україні відповідно до міжнародних стандартів (Наказ “Про впровадження системи стандартів якості у навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, що здійснюють підготовку кадрів для екіпажів морських суден”, Наказ Міністерства інфраструктури України “Про затвердження Стратегічного плану розвитку річкового транспорту на період до 2020 року”, Постанова “Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року”, Постанова Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, Розпорядження “Про затвердження Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року”, Стратегія імплементації положень директив та регламентів Європейського Союзу у сфері міжнародного морського та внутрішнього водного транспорту (“дорожня карта”) та ін.). Висвітлено проблеми в галузі морської освіти, пов’язані з імплементацією міжнародних та розробкою нових освітніх та галузевих стандартів. Підкреслено важливість розробки національних галузевих рамок кваліфікацій у морській галузі. Акцентовано увагу на ролі соціально-гуманітарних дисциплін у процесі становлення майбутніх суднових офіцерів. Подано основні тенденції та напрямки розвитку морської освіти із застосуванням новітніх технологій у майбутньому.
Загальнокультурна компетентність педагога – важливий напрямок ідеї провідництва в освіті
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Шумілова, Ірина Федорівна
Стаття присвячена осмисленню загальнокультурної компетентності педагога як важливого напрямку ідеї провідництва в освіті. З’ясовано, що ефективність професійної діяльності майбутнього фахівця (вчителя, керівника освітньої установи) залежить не лише від набутих в університеті знань і вмінь, але й від сформованості загальнокультурної компетентності. Завдяки цьому відбувається специфічне професійне відбиття загальної культури особистості на сферу професійної діяльності. Визначено й охарактеризовано основні переваги культурологічного та антропологічного підходів методології загальнокультурної компетентності в реалізації ідеї провідництва в освіті.
Смисловий діалог понять “провідництво” та “просвітництво”
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Лисаков, Сергій Володимирович
Автор здійснив наукову розвідку ключових понять соціального управління освітою, які впродовж формування людської цивілізації забезпечували розвиток цієї інституції. Доцільно використано історіографічний метод дослідження. Розглянуто смисловий і соціально-функціональний зміст понять “просвітництво” та “провідництво в освіті”. Просвітницька робота має на меті “просвітити”, надати певні знання, передові ідеї людині, які б допомогли їй особистісно зростати, розширити горизонти своїх знань та критично мислити. Крiм того, передача знань має виконувати не тільки інформаційну функцію, але й містити у собі виховний процес на засадах гуманізму. Кант визначив просвітництво як “вихід людини із стану власного неповноліття”. Основна мета Просвітництва за Кантом – вільне використання людського розуму для прогресивного перетворення суспільства. Результатом історичного та культурного розвитку вітчизняного просвітницького руху стала його національна своєрідність та унікальність. Визначено поняття “благодійна просвітницька діяльність” – це безкорислива матеріальна та організаційна допомога державних чи громадських організацій та приватних осіб, спрямована на розв’язання існуючих освітніх проблем і створення умов для ефективного розвитку освітньої галузі в майбутньому. Дослідники вивчають просвітницьку, педагогічну, освітньо-просвітницьку, науково-дослідну, культурно-просвітницьку, управлінську, громадсько-просвітницьку діяльність персоналій (видавнича, етнографічна, громадська, педагогічні погляди), з метою охарактеризувати їх педагогічні погляди, зміст педагогічно-просвітницької праці. Провідництво – це ряд процесів, що включають у себе створення бачення майбутнього, стратегію його досягнення, донесення цього бачення до інших таким чином, щоб вони повірили. Провідництво в освіті – це креативна позапарадигмальна діяльність суб’єкта (суб’єктів) освітньої системи з розширення її теоретичного та прикладного поля на основі унікального авторського бачення усвідомлених перспектив, що лежать за межами існуючої нормативної реальності Здійснено визначення понять та окреслено соціальний зміст і прогресивний характер цих феноменів в царині освіти. Визначено загальні риси провідників і просвітителів та ті, що визначають їх унікальну неповторність, несхожість.
Співтворчість учителя і учнів (ідея провідництва в педагогічній практиці)
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Єленіна, Євгенія
Розглянута суттєва складова досвіду роботи вчителя – його співтворчість з учнями. Зразки його уроків демонструють основний принцип STEM-освіти – принцип інтеграції. Показано, як гармонійне поєднання науки (фізичний експеримент, комп¢ютерні технології) та мистецтво (поезія, музика, живопис) на вступних уроках сприяє формуванню в дітей цілісного сприйняття світу Природи та людей. Проаналізовані засоби, що торують шлях STEM-освіті в школі. Згадано спеціальні елементи матеріально-технічної бази кабінету фізики-прообразу STEM-центру. У сучасних умовах державної політики та згідно з новими вимогами Закону України “Про освіту” реалізація освіти стає важливим засобом інноваційного розвитку природничих наук, математики та гуманітарних наук в навчальному закладі. STEM-освіта включає в себе природничі науки, технології, інженерію, мистецтво, математику. У статті висвітлено одну з важливих сторін досвіду роботи – креативне співробітництво вчителя та учнів. Представлені приклади уроків М. Палтишева, підпорядковані провідному принципу STEM-освіти – принципу інтеграції. Вступні уроки теми, де мистецтво та наука гармонійно поєднані, створюють умови для формування повного дитячого уявлення про світ природи та людей. М. Палтишев вважає, що виховання почуттів, світогляду, світосприйняття людини можливе через предметну філософію, шкільна освіта – це основна культурна база. Проаналізовано, як робота над макетами, захист інтегрованих творчих робіт, фантастичні проекти, відеокліпи, створені учнями, сприяють впровадженню STEM-освіти в школі. Методологічна установа розглядає можливість обговорення особливостей STEM-освіти на різних етапах навчання, зокрема, в початковій школі. Це, в першу чергу, заохочує учнів, закладає основи знань, сприяє умовам для формування в доступній формі навичок дослідницької діяльності. Тому вчителі, які проводять екологічні дослідження, викладають природознавство в початковій школі і будуть вести інтегрований курс в 1-ому класі “Я досліджую світ” і небайдужі батьки можуть знайти цікавий матеріал у роботі М. Палтишева “Сім казок з фізики”.
Антропологічний вимір освіти у творчій спадщині провідників української педагогіки
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Аносов, Іван
У статті узагальнено основні антропологічні положення в поглядах на освітньо-виховний процес, розкриті у творчий спадщині українських педагогів-провідників К. Ушинського, А. Макаренка та В. Сухомлинського. Встановлено, що вчені намагались визначити предмет педагогіки й сутність виховання; значна увага приділялась виховній роботі колективу як духовного середовища; питанню співвідношення біологічного й соціального. Доведено, що творчість видатних педагогів наповнена позиціями демократизму, гуманізму, патріотизму у вихованні підростаючого покоління, орієнтована на майбутнє і краще в людині, що підтверджує провідницький характер їх діяльності.
The theory of personality’s creative self-realization as the methodological basis of innovative heuristic education
(Berdyansk State Pedagogical University, 2018) Nefedchenko, Oxana
The article covers the main stages of development of the conceptual ideas of person’s creative self-realization. The origin of the term "self-realization" is revealed. It has been discovered that the essential ideas of human self-realization were started in the ancient East and Greece and continue to evolve rapidly as the main spiritual needs of every person in the conditions of modern, renewed European civilization. In the article the philosophical views of the national genius G. Skovoroda about self-development and self-realization of the personality are highlighted. According to G. Skovoroda, the use of person’s natural inclinations and abilities in "similar work" is the fundamental foundation of every man’s happy life. It is revealed that the ideas of self-development and self-realization of the personality are the methodological basis of modern innovative education of the heuristic type. The article emphasizes the importance of the successful self-realization of the professional and creative potential of the nowadays teacher in the process of modernizing his professional education. Educators-self-implementers perform heuristic pedagogical activity most successfully. Self-cognition, the ability of cognitive, research, constructive and creative collaboration are the structural components of each participant in an innovative heuristic educational process. It is emphasized that the process of self-development and self-growing is the main part of personal self-realization. Constant changes in the internal and external world of the future teacher lead to the obligatory development of educational heuristic activities – search, reconstructive, constructive, and creative. All participants in the educational heuristic process constantly improve and develop their professional and creative potential, creating specific educational products – the result of their individual and collective heuristic work and at the same time the main indicator of the success of personal self-realization.
Професійна підготовка майбутнього спеціаліста ХХІ століття
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Бєлікова, Валентина
На межі ХХ – початку ХХІ століть у сучасному суспільстві проявились такі світоглядні погляди, які сьогодні визначають подальший розвиток політичного, економічного, соціально-культурного життя народу України та усієї прогресивної світової спільноти. Головне питання, яка стоїть перед нинішніми освітянами, – підготовка якісних майбутніх фахівців вищої освіти. Матеріали пропонованої статті дають відомості про проведення науково-практичних конференцій за період останнього навчального року. Аналізуючи останні дослідження, автор розглядає різні наукові підходи, зокрема культурологічний підхід, до викладання навчальної дисципліни “Художня культура”, яку студенти мистецьких факультетів вивчають на останніх курсах. Науковець пропонує застосовувати інтегративні процеси в освітньому просторі мистецької освіти. Автор виокремлює складові компетентності молодого фахівця: – музичну обізнаність; – методологічну складову; – виконавську діяльність спеціаліста; – музично-інформаційну можливість. У статті запропоновано починати підготовку майбутнього фахівця з першого курсу, з навчальної дисципліни “Історія української музики”, що уможливлює застосування різноманітного музичного матеріалу (музичний фольклор та сучасні музичні опуси). Усе це емоційно впливає на людину, допомагає розвивати її загальні дієздатні можливості і суто професійні творчі здібності. Автор переконує, що оновлення сучасного освітнього простору передбачає активне застосування нових музичних творів, призначених для дітей та юнацтва (як їх виконання, так і сприйняття), запропонували застосування новітніх технологій (DVD), які екранізують дитячі спектаклі лялькових театрів з цікавими казковими сюжетами. Автор пропонує фактологічний музичний матеріал, який допоможе майбутньому фахівцеві досягти високої професійної майстерності.
Музичне сприймання в структурі музикальності балетмейстера
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Кравчук, Олена
Стаття присвячена осмисленню музикальності майбутнього балетмейстера як динамічної сукупності та взаємозв’язку його музичних, особистісних і професійних здібностей. З’ясовано, що центром музикальності є здатність до емоційного, чуттєвого та інтелектуального сприймання музики, усвідомлення її смислу. Визначено й охарактеризовано основні параметри формування загального музично-хореографічного образу в результаті осмисленого музичного сприймання – образу руху, завдяки якому гармонізується та набуває розвитку вся структура музикальності балетмейстера.
Духовний концепт спадщини М. О. Корфа: історико-педагогічний аспект
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Антощак, Марина Миколаївна
Питання релігійного компонента в системі світської освіти нагальним постало в другій половині ХІХ ст., після впровадження в Російській імперії земської та освітньої реформ, коли стали створюватися народні училища. Саме ці навчальні заклади нового типу потребували вирішення таких питань, як впровадження нової системи навчання й виховання з урахуванням оптимальної взаємодії світської та релігійної складових під час здійснення освітньо-виховного процесу. У цьому напрямку наполегливо працював відомий педагог, методист, автор підручників для учнів та посібників для вчителів, громадський діяч М. Корф. У 1870-71 р.р. М. Корф першим у Росії склав програму Закону Божого для народних шкіл, яка була передвісником міністерської та синодальної, й опублікував її пізніше на сторінках “Русской начальной школы”. Автор зазначив, що за методами навчання ця дисципліна нічим не відрізняється від інших навчальних предметів. Але якщо навчання повинне насамперед виховувати, то для законовчителя це має бути головним завданням, ще важливішим, аніж для вчителя початкових класів. Саме Закон Божий повинен виховувати християнина, пробуджувати релігійні почуття, надихати дітей жити за біблійними законами, навчати їх на прикладі Христа любові, людяності, покірності, самопосвяті, доброті до інших та вимогливості до себе. Використовував Микола Корф й інші засоби, аби впливати на процес формування морально-духовних цінностей молоді. У своїй книзі “Наш друг” педагог знайомив дітей із земним життям Спасителя. Працюючи над створенням методики викладання Закону Божого, популяризував її шляхом роботи з вчителями на вчительських з’їздах (Херсонського у 1881 році, Бердянського у 1883 році), під час проведення педагогічного контролю над роботою земських шкіл, публікацій на сторінках методично-педагогічної преси. Зверталася увага на необхідність наповнення релігійним змістом навчально-виховного процесу земської школи, обговорювалися шляхи посилення виховної функції Закону Божого. Саме аналізу наробок М. Корфа в напрямку формування морально-духовних цінностей молоді присвячено статтю. Автор зазначає, що більшість педагогічних і методичних інновацій педагога не втратили своєї актуальності сьогодні.
Особливості залучення студентів до наукової діяльності у вищих медичних навчальних закладах
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Карпенко, Юлія
У вищих медичних освітніх установах студенти при залученні до науково-дослідної діяльності повинні усвідомлювати, що всі експерименти пов’язані з життям людини, а отже, ретельно плануватись та проходити апробацію. Нами виявлено, що студенти з більшою зацікавленістю залучаються до виконання науково-дослідних завдань, якщо вони проводяться в лікувальних установах чи містять сучасні медичні терміни та напрямки. З досвіду роботи відмічаємо, що для збільшення ефективності засвоєння навчального матеріалу і підвищенням інтересу до предмета (зокрема хімії) на заняттях потрібно використовувати різні дидактичні засоби, прийоми, форми та принципи навчання. Наприклад, викладачі хімії використовують випереджувальне навчання, виконання алгоритмів, створення презентацій, використання навчальних відео дослідів, роботу з робочим друкованим зошитом, виконання домашнього завдання різного рівня складності. Відзначаємо, що підвищення зацікавленості до навчальної дисципліни розвиває потребу в студентів глибше вивчити предмет, усвідомити його значення в майбутній професійній діяльності. Однією з ефективних форм роботи, на нашу думку, є використання робочих зошитів на друкованій основі. Аналіз проведеного опитування, контролю знань та умінь студентів Черкаської медичної академії дозволяє зробити висновки, що ефективність засвоєння навчального матеріалу (з хімії) підвищується майже на 22%, бажання поглиблювати знання та займатися науково-дослідною діяльністю з хімії зростає на 15%. Отже, використання вищезазначених методів та форм роботи підвищує залучення студентів до науково-дослідної діяльності. Спочатку це відбувається на різних етапах під час навчання, а в подальшому викликає бажання проводити наукові дослідження в професійній діяльності, що сприяє розвитку медичної галузі та престижу професії.
Підготовка майбутніх учителів англійської мови початкової школи у КНР
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Лахмотова, Юлія
Метою статті є аналіз особливостей та змісту підготовки вчителів у початковій школі Китаю. Висвітлено вимоги, цілі та завдання (створення міцної основи професійної компетенції, комплексного розвитку майбутнього вчителя початкової школи, формування бажання професійного самовдосконалення та саморозвитку протягом життя, зміст, форми та методи. Схарактеризовані навчальні заклади (загальноосвітні навчальні заклади та інститути, педагогічні університети та коледжі, спеціальні коледжі та інститути), які здійснюють підготовку та підвищення кваліфікації, короткий огляд поточної системи освіти у вищих навчальних закладах Китаю, закони та проекти («Проект продовження освіти для вчителів початкової та середньої школи», 1999 р.). Іноземці викладачі в Китаї стикаються з проблемами при викладанні англійської мови. У Китаї багато іноземних вчителів англійської мови, які не мають відповідного диплома, тобто не є кваліфікованими викладачами. Незважаючи на це, ці вчителі викладають у приватних, міжнародних, місіонерських школах. В урядових та сільських школах бракує педагогів. Іноді в сільських школах взагалі немає уроків англійської мови. Тож вчителями англійської мови стають викладачі інших предметів, які трохи володіють англійською мовою. Ці педагоги не мають кваліфікації і ніколи не проходять курси підвищення кваліфікації. Вони не можуть зрозуміти англійську мову, не вміють правильно вимовляти речення, не знають англійських правил і структур. Отже, учні повторюють помилки своїх учителів. Іноді викладачі старших шкіл стають учителями англійської мови в початковій школі, не знаючи дитячої психології і не володіючи вміннями мотивувати маленьких дітей. Усе це призводить втрати дітьми інтересу до вивчення англійської мови.
Едукологія та освітологія: актуальність розвитку наук в умовах реформування освіти в Україні
(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Толочко, Світлана
У статті проаналізовано виникнення і розвиток нових наукових напрямів у закордонному й вітчизняному освітньому просторах – едукології та освітології. Здійснений частковий аналіз і порівняння через зіставлення предмета, об’єкта і завдань даних наук підтверджує їхню спільність. Едукологія – нова самостійна соціальна інтегративна наука про освіту, що вивчає загальні закономірності організації, функціонування й розвитку сфери освіти; принципи формування освіченої людини й визначення фундаментального знання як частини загальнолюдської культури, що є основою для професійної підготовки. Освітологія як науковий напрям головним завдання має розвиток сфери освіти як цілісного суспільного феномену, що сприяє духовному, культурному, соціально-економічному й науково-технологічному функціонуванню, відтворенню і розвитку суспільства; спрямована на процес становлення суспільства освіченої людини, формування сукупного інтелекту суспільства й розвиток сучасної цивілізації як цивілізації освіти і науки. Тобто, в обох науках ідеться не про розрізнені галузі знання, а стверджується ідея цілісності функціонування й розвитку сфери освіти, міждисциплінарності, трансдисциплінарності, інтегративності, системності. Огляд світового й вітчизняного досвіду впровадження даних наук у системи освіти, зокрема в пропоновані закладами програми навчальних курсів, підтвердив їхню здатність відповідати на виклики сучасного суспільства. Наведено приклади впровадження едукології й освітології в навчальні програми закордонного й вітчизняного закладів вищої освіти (Литовський едукологічний університет і Київський університет імені Бориса Грінченка). Долаючи межі міждисциплінарних досліджень, виходячи на рівень взаємопроникнення й інтеграції, дані науки спрямовані на сталий розвиток суспільства. Здійснено спробу вибіркового аналізу нової науки освітометрії, яка визначає якість освіти одним з індикаторів якості життя, котрий вимагає висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців у педагогічній професії.

Переглянути

Перегляд Випуск 2 (2018) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування