Випуск 2 (2019)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/975

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 34

Forming of the Logical Skills with the Help of the Samples of Fantasy Fiction
(Berdyansk State Pedagogical University, 2019) Khalabuzar, Oxana
The article is devoted to the peculiarities of the process of formation of logical skills of students of pedagogical higher educational institutions on the material of works of art. The logical knowledge and skills that can be improved through pre-designed tasks with logical load are outlined. The author states that the conscious mastering logical skills helps to develop the creative thinking, to develop the argumentation of the teacher, to increase the productivity and effectiveness of the pedagogical activity during the work with the samples of the texts. Within modern conditions of the transformation our national education according to the norm of the European educational environment, we deal with the problem of the training of the future specialist which would be able to compete at high professional level. This teacher has to be mobile, creative and logical. Future specialist has to analyze the given material, to maintain the connections which appear among the phenomena, to implement logical knowledge. Logical skills give students the needed opportunity to think critically, to state the connection between thoughts and samples of the given information, to prove the truth. Also it should me mentioned the importance of the choice and implementation of the literature content which would be used for the forming of the students’ logical skills within the context of the professional training. The creation of various projects, modeling problem situations for the discussions are very useful and effective. Within such condition students have opportunities to reveal their strength, to make complicated decisions and to discuss the consequences, to strengthen their own reflexive position, to analyze the results of their activity. Favorable conditions for the formation of the culture of students' logical thinking arise in classes on literature , history, language, social science, when the teacher, sending students to certain texts, documents and facts, suggests to analyze them and ask questions, the answers to which would reveal the essence of dos leading phenomena. you can invite students to hold a "Binary Lesson", which is a continuation and development of problematic presentation of the material in the dialogue of two lecturers. It is necessary to simulate situations of discussion of theoretical and practical issues by two "specialists", who at the end of the lecture should analyze their own activities and give them an assessment. During the work on tasks with the theoretical logical content we have made the stress on the necessity to develop logical skills during the work with the fantasy fiction’s samples.
Актуальні питання, мета і завдання корекційно-реабілітаційних служб України для дітей з інвалідністю та/або з особливими освітніми потребами
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Кеда, Наталія Вікторівна
У статті розглянуто стан, мету та завдання корекційно-рабілітаційних служб для дітей з особливими освітніми потребами та/або з інвалідністю на сучасному етапі розвитку України. Автором надано науково-педагогічне визначення поняття корекційно-реабілітаційних служб як структурованої системи закладів, установ, підрозділів і посад, що здійснюють корекційно-реабілітаційний супровід діяльності різних соціальних інститутів (медицина, соціальний захист, освіта). Акцентовано увагу на тому, що корекційно-реабілітаційні служби – багатоаспектне поняття, яке можна розглядати: соціальний інститут, процес, команду фахівців і результат. Висвітлено низку проблем, які є актуальними для практичної роботи корекційно-реабілітаційних служб. Проведено аналіз основних міжнародних документів та законодавчої бази України щодо забезпечення конституційного права дітей з особливими освітніми потребами та/або з інвалідністю на отримання корекційно-реабілітаційних послуг. Наголошено на тому, що держава вживає заходів для ефективного функціонування системи корекційно-реабілітаційних служб. Проте відсутність єдиного механізму, що координує діяльність корекційно-реабілітаційних служб різних соціальних інститутів, не сприяє ефективному функціонуванню служб та впливає на якість наданої корекційно-реабілітаційної допомоги. Перспективи подальших розвідок полягають у вивченні структури, змісту та ефективності діяльності корекційно-реабілітаційних служб нового типу.
Аналіз та перспективи підготовки майбутніх учителів інтегрованого курсу “Природничі науки”
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Валько, Наталія
У роботі представлено аналіз чотирьох освітніх програм підготовки вчителів природничих дисциплін закладів вищої освіти. Введення нової спеціалізації в освітню галузь “014 Середня освіта” потребує вивчення питання про розробку освітніх програм навчання майбутніх вчителів природничих дисциплін і запровадження інтегрованих курсів вивчення біології, фізики та хімії. Нами проведено аналіз характеристик та сучасного стану введення освітніх програм в освітній процес. Також зроблено аналіз нормативної бази, яка регламентує роботу вчителя. У статті розглянуто рамку складових професійної діяльності вчителя з точки зору кваліфікаційних характеристик. Проаналізовані професійні стандарти і кваліфікаційні характеристики дозволили зробити висновок про відповідність освітніх програм нормативним документам і сучасним вимогам до професійної діяльності вчителя. Проведений аналіз чотирьох освітніх програм за розділами. Це дозволило порівняти перелік їх компонент та логічну послідовність курсів, визначити їх спільні й відмінні риси. Було встановлено наявність інтегративної складової кожної програми та їх відповідність формуванню фахових компетентностей майбутніх учителів. Використання технології проблемно-орієнтованого навчання дозволяє сформувати предметні компетентності відповідно до основних предметів: фізика, хімія, біологія, природознавство. Предметні компетентності з природознавства є інтегрованого складовою курсу. В їх основу покладено формування цілісності уявлень про природу, використання природничо-наукової інформації на основі оперування базовими загальними закономірностями природи. Зроблено класифікацію інтегрованих курсів на основі характеру взаємозв'язків між дисциплінами і ступеня їх інтегрованості. Встановлено наявність інтегрованих компонент у переліку освітньо-професійної/наукової програми і їх відповідність класифікації інтегрованості курсів. Також визначено дисципліни впливу на формування інтегрованих компетентностей майбутніх вчителів інтегрованих курсів природничих наук.
Викладання теми “Рівняння Лагранжа на основі диференціального варіаційного принципу Д’Аламбера-Лагранжа”
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Завражна, Олена
Майбутній фахівець після закінчення навчального закладу вищої освіти повинен вміти застосовувати отримані фундаментальні знання на практиці. До таких відносяться й загальні варіаційні принципи. У педагогічному університеті студенти бакалаврату розглядають варіаційні принципи при вивченні класичної механіки на третьому курсі. Але виявлено, що в деяких студентів у процесі вивчення цього питання, спостерігаються труднощі під час засвоєння окремих понять та самостійного застосування набутих знань для розв’язання завдань. Одним з таких важких для сприйняття майбутніми вчителями питань є тема “Рівняння Лагранжа як наслідок диференціального варіаційного принципу Д’аламбера-Лагранжа”. Констатовано, що в теорії та методиці викладання фізики практично відсутні дослідження, у яких висвітлювалися б методичні аспекти навчання основ аналітичної механіки. Як наслідок, обґрунтування рівняння Лагранжа розглянуто фрагментарно в окремих посібниках для студентів інженерних спеціальностей. Для дослідження використані такі методи: систематичний науково-методичний аналіз підручників та посібників, статей з проблеми дослідження; спостереження за навчальним процесом, синтез, порівняння та узагальнення теоретичних положень, виявлених у науковій та навчальній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду. У статті розглянуто один із можливих способів навчання теми “Рівняння Лагранжа як наслідок диференціального варіаційного принципу Д’аламбера-Лагранжа”, відповідно до якого зміст цієї теми слід розкривати після формування понять “узагальнені координати”, “узагальнені сили”, “узагальнені швидкості” та їх одиниці вимірювання. Можна констатувати, що цей метод дозволяє сформувати в студентів достатньо глибоке і стійке розуміння зазначених понять та дає уявлення про використання рівняння Лагранжа для розв’язування задач, використовуючи лише закони Ньютона. Подальші дослідження будуть пов’язані з вивченням методичних особливостей навчання рівняння Лагранжа на основі інтегрального варіаційного принципу Гамільтона-Остроградського.
Використання інструменту оцінки ефективності навчання й успішності студентів вищих навчальних закладів
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Козьменко, Олена
У сучасному світі вища освіта надає людині можливість самореалізуватися і досягти успіху. Зі зміною перспективи успіх означає більше, ніж оцінки, і включає емоційний, соціальний, пізнавальний і академічний розвиток. Численні дослідження підтверджують багатокомпонентність поняття “успішність” в академічному середовищі і доводять факт впливу різноманітних чинників на досягнення успіху. На думку американських дослідників, існують три загальних компонентів, що впливають на успішність студентів. Вони включають: фактори здібностей (успадковані або раніше здобуті), фактори зовнішніх обставин та особистісні фактори. Усі три компоненти впливають на успішність різним чином. Але найважливіший вплив (до 40 %) мають особистісні фактори, тобто індивідуальні відмінності, які залежать від здатності людини впливати на них певним чином. У статті аналізується роль таких особистих змінних, як академічна самоефективність, уміння організовувати навчання та приділяти йому достатню увагу, стресостійкість та уміння організовувати час, рівень соціальної активності в межах університету, емоційне задоволення і уміння спілкуватися під час навчання. Саме ці фактори, на думку вчених, відіграють вирішальну роль у прогнозуванні успішності студентів. Для діагностики цих якостей і умінь у студентів дослідниками Канзаського державного університету (США) було розроблено у 2008 році “Опитувальник ефективності навчання у вищому навчальному закладі” (The College Learning Effectiveness Inventory (CLEI), який був побудований з використанням емпіричних підходів, заснованих на концептуальній моделі. Використання CLEI дозволяє отримати індивідуальний профіль студента з результатами сильних та слабких сторін за шістьма факторами, що може слугувати інструментом для подальшої розробки заходів щодо поліпшення академічних досягнень і успіху студентів.
Дидактичні системи інтелектуальних інформаційних технологій навчання
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Меняйленко, Олександр; Шевчук, Олег
На основі аналізу дидактичної взаємодії у педагогічних системах та класифікації дидактичних систем (ДС), виокремлено основні групи ДС, які використовуються у інтелектуальних інформаційних системах навчання: 1)режим передачі знань – кібернетичні ДС; 2)режим застосування інформаційних систем: змішані односуб’єктні ДС; змішані двосуб’єктні ДС; змішані багатосуб’єктні розподілені ДС; гібридні трисуб’єктні ДС; гібридні полісуб’єктні ДС; гібридні багатосуб’єктні розподілені ДС. Показано, що це потребує розробки нових педагогічних підходів та системи принципів, на основі яких необхідно вести проектування, розробку та використання педагогічних систем, які засновані на інтелектуальних, експертних та експертних навчаючих системах.
Доцільність введення дисципліни “Освітні технології та навчання в цифрову епоху” у процес навчання майбутніх фахівців з інформаційних технологій
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Вакалюк, Тетяна; Морозов, Андрій; Єфіменко, Андрій; Антонюк, Дмитро
У статті проаналізовано закордонний досвід вивчення різних аспектів освітніх технологій та цифрової освіти в закладах вищої освіти. Зокрема, Carnegie Mellon University пропонує для випускників бакалаврату магістерську програму "Магістри освітніх технологій та прикладних навчальних наук", у межах якої для вивчення пропонує дисципліну "Дизайн навчальних ігор"; у Stanford Graduate School of Education пропонує для вивчення курс "Навчання, дизайн та технології"; Університет Стенфорда студентами вивчається курс "Створення ефективних онлайн та змішаних курсів"; Університет систем Меріленду – такі курси, як "Інструкційний дизайн: цифрові медіа, нові інструменти та технології" та "Інструкційний дизайн та технології"; Університет Пенсільванії "Вступ в онлайн та змішане навчання"; Масачусетський інститут технологій – "Дизайн та розробка освітніх технологій". У результаті аналізу закордонного досвіду було встановлено, що для студентів технічних спеціальностей, зокрема для майбутніх фахівців з інформаційних технологій, було б доцільно ввести в навчальний план курс "Освітні технології та навчання в цифрову епоху". Це доцільно тому, що у процесі професійної підготовки майбутні фахівці з інформаційних технологій мають навчитися: створювати курсові / дипломні проєкти освітнього спрямування (розробка ПЗ навчального характеру, розробка навчальних ігор тощо), підготування до роботи в ІТ-компаніях, подальшого навчання в аспірантурі тощо. Вивчення курсу готує студентів до майбутнього неперервного навчання з використанням цифрових технологій протягом життя. Дисципліна "Освітні технології та навчання в цифрову епоху" орієнтована на студентів спеціальностей 121 "Інженерія програмного забезпечення", 122 "Комп'ютерні науки", 123 “Комп’ютерна інженерія”, 125 "Кібербезпека", 126 “Інформаційні системи та технології” та базується на засвоєнні студентами основних понять та положень про освітні технології, технології навчання в цифрову епоху. Наведено орієнтовний перелік тем. Обґрунтовано переваги, що надає вивчення цього курсу.
Есе в початковій школі: композиційні особливості, методика написання
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Греб, Марія Михайлівна; Грона, Наталія
Статтю присвячено формуванню текстотворчих умінь учнів молодшого шкільного віку. Автори доводять, що серед ключових компетентностей, які мають набути школярі під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти, провідною є компетентність спілкування, яку ефективно формуємо в ході текстотворчої діяльності, зокрема, створення есе. Текстотворчі вміння є найважливішими за своєю значущістю в системі загальнонавчальних умінь, оскільки є базовими для багатьох із них. У статті наведено зразки есе, створені учнями 4 класу. Це дає можливість переконатися, що залучаючи школярів до написання есе, учитель розвиває їхнє самостійне мислення, навчає чітко й грамотно формулювати власні думки, структурувати інформацію, установлювати причиново-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, удосконалювати стиль письма. Доведено роль вчителя початкових класів, який організовує процес навчання так, щоб на кожному уроці української мови викликати, підтримати й розвинути в учнів природну потребу в текстотворчій діяльності під час спілкування. Автори переконують, що есе вчить учнів правильно і яскраво висловлювати свою думку, легко й цікаво говорити як про речі наукові, так і про життєві проблеми. Учні мають можливість просто, доступно й упевнено розкривати іншим свою позицію, розповідати про те, що їх вразило. Інтеграція мови та мовлення в навчанні дає можливість учням початкових класів поступово, від класу до класу, накопичувати необхідні уявлення про мову як засіб спілкування, допомагає орієнтуватися в ситуації спілкування, обдумувати свою відповідь, коригувати її залежно від комунікативної мети, відкриває можливості для школярів спілкуватися в писемній формі, стимулює розвиток творчих здібностей, бажання створювати власні тексти, які практично є своєрідною інтеграцією всіх мовленнєвих умінь і навичок (уміння писати, читати, говорити і слухати). На матеріалі есе спостерігаємо організацію комунікативної текстової форми, яка сприяє формування вмінь чітко структурувати думку і виражати її лаконічно й чітко.
Класифікація бар’єрів оволодіння учнями профільної школи іншомовновною діяльністю
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Глазкова, Ірина Яківна
Стаття присвячена проблемі бар'єрів студентів у вивченні іноземних мов. Автор підкреслює, що єдиної класифікації бар'єрів не існує як такої, оскільки кожен вчений, що вивчає певну проблему, підкреслює наявність конкретних бар'єрів залежно від предмета дослідження. Автор доводить, що доцільно класифікувати бар'єри на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх відносимо: психофізіологічні, мотиваційні та емоційні, до зовнішніх – організаційні, інформаційні, оцінні, змісту та форм навчального процесу, власне мовленнєві. Психофізіологічні бар'єри пов'язані перш за все з бар'єрами темпераменту, що виникають, коли темперамент вчителя і того, хто вчиться протилежні й ця відмінність не рефлексується. Психофізіологічні особливості впливають на оцінку обрання оптимального темпу навчальних дій, структуризацію процесу навчання. Мотиваційний бар'єр утворюється в результаті несформованості позитивної пізнавальної мотивації навчання, ціннісного відношення до професії, відсутності потреб у вивченні певної теми через об'єктивні і суб'єктивні причини. До емоційних бар'єрів відносяться: актуалізація негативних слідів емоціональної пам'яті при зіткненні з навчальним завданням, коли суб’єкт навчальної діяльності потрапляє в ситуацію, схожу з тією, в якій раніше отримав негативний емоційний досвід. Організаційні бар'єри є результатом слабкої організації навчального процесу. Оцінні бар'єри обумовлені помилкою в застосуванні оцінних дій. Власне мовленнєві бар'єри включають бар'єри слухання, говоріння, читання та письма. Слухання супроводжується станами напруги, паніки, нудьги, розчарування, остраху невдачі, ліні. Говоріння іноземною мовою викликає стани невпевненості, тривоги, острах зробити помилку, бути висміяним. Читання зазвичай не викликає гострих проблем, але робота з текстом може супроводжуватися лінощами, нудьгою, апатією, порушенням дисципліни. Письмо супроводжується острахом відкрито й доказово продемонструвати свою нездатність чітко й грамотно висловлювати свої думки в письмовій формі.
Компетентнісний підхід як елемент адаптації особистості іноземного студента
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Слуцький, Ярослав
У статті проаналізовано безпосередній вплив соціального оточення на розвиток внутрішніх навичок особистості, які сприяють її формуванню як професійного елемента сучасного ринку праці. Крім того, розглянута природа особистості, що криється в комплексі певних рис іноземного студента, що використовуються при взаємодії з навколишнім середовищем, та наявності навичок міжособистісної діяльності, яка спрямована на виконання комунікативного процесу з оточуючими особистостями. У зв’язку з тим, що іноземний студент при взаємодії з оточенням перебуває під впливом культурного шоку, необхідно застосування певних підходів, які сприятимуть більш ефективній соціалізації та інтеграції до нового академічного та соціокультурного середовища. Одним з основних підходів є компетентнісний, що дозволяє сформувати такі особистісні навички, які б сприяли можливості проведення найбільш якісно вибудуваної міжособистісної та міжкультурної взаємодії. Розглянуто погляди вчених щодо терміна “компетентнісний підхід”, що дозволило прийти до власного визначення поняття як можливості індивіда використовувати набуті компетенції в практичній площині для вирішення тих чи інших проблем та питань адаптаційного характеру. Виявлено, що компетентнісний підхід надає можливість його використання не тільки в рамках освітнього процесу в університеті або коледжі (що стосується розвитку певного набору компетенцій, як в теоретичному, так і в практичному плані, а також виконання діяльності аналітичного характеру з виявлення ймовірних помилок у підготовчих програмах та подальшому їх усуненню), а й по завершенню освітнього процесу, при відборі кандидатів на певні посади. Досліджено відмінності між поняттями “компетенція” та “компетентність”, що дозволило прийти до висновку, що компетенції є елементами, які надають допомогу при проведенні діяльності певного типу, крім того, кількість таких сформованих елементів може відрізнятися від направленості та складності ймовірної діяльності. У свою чергу, компетентність представлена у якості спроможності особистості проводити управління компетенціями у процесі проведення академічної або соціокультурної діяльності.
Компоненти методичної системи розвитку інформаційно-цифрової компетентності у навчанні фізики і технічних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців комп’ютерних технологій
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Трифонова, Олена
У статті розглядається проблема визначення компонент методичної системи розвитку інформаційно-цифрової компетентності у навчанні фізики і технічних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців комп’ютерних технологій. Актуальність дослідження пов’язана з тим, що на зламі ХХ–ХХІ ст. людство перейшло в якісно нову інформаційну епоху і поступово відбуваються зміни умов системи його існування. Нині людство переходить у техногенно-інформаційне суспільство. Досліджено ставлення науковців до проблеми розвитку інформаційно-цифрової компетентності. Встановлено, що проблема розвитку інформаційно-цифрової компетентності в навчанні фізики і технічних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців комп’ютерних технологій не знайшла свого розв’язання. Для розв’язання окреслених проблем було застосовано ряд методів: аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури, нормативних документів, концепцій підготовки фахівців; проведено опитування науково-педагогічних працівників щодо проблеми розвитку інформаційно-цифрової компетентності в сучасних умовах; використано структурно-логічний аналіз. У статті авторка визначила компоненти цілей здобуття знань, умінь, навичок, цінностей та готовності до застосування ще під час навчання; характеристики розвитку інформаційно-цифрової компетентності; компоненти психолого-педагогічних інформаційно-цифрових умінь та інтегративних знань; складові розвитку інформаційно-цифрової компетентності на базі інтегративних знань з фізики і технічних дисциплін. Як підсумок проведених досліджень, сформована модель методичної інтегративної системи розвитку інформаційно-цифрової компетентності. Вона включає елементи методичної спрямованості, що зосереджені навколо поняття моделі та блоку концепції інтегративного сучасного природознавства та технічної науки, які концентруються на понятті фундаментальної інтегративної теорії інформаційно-цифрової компетентності. Сформована модель має формальну і змістову характеристику. Формальна характеристика включає елементні блоки щодо теорії. До складу елементних блоків входять визначення, принципи фундаментальні емпіричні та теоретичні і нефундаментальні емпіричні закони.
Методические особенности коррекции тугоподвижности в суставах в физическом воспитании детей раннего возраста со спастическими формами двигательных нарушений
(Бердянский государственный педагогический университет, 2019) Мога, Николай
В статье рассматриваются особенности коррекции физического развития детей раннего возраста, имеющих спастические формы двигательных нарушений. Ориентируясь на разработанную ранее стратегию коррекции в отношении физической реабилитации детей раннего возраста со спастическим синдромом двигательных нарушений, основное внимание в статье было уделено вторичному коррекционному вектору в общей системе реабилитации данного контингента детей – высвобождению необходимых степеней свободы в опорно-двигательной системе подопечного. Именно восстановление нужных степеней свободы в суставно-связочном аппарате может позволить преодолеть имеющиеся у данного контингента детей моторные проблемы. Достаточно подробно описаны как традиционные техники разработки суставов, принятые в практике физической реабилитации лиц со спастическими парезами, так и инновационные авторские подходы к решению этой проблемы. Сюда вошли пассивная разработка тугоподвижных суставов (в форме гимнастики для новорожденных, фитбол-, пестовальной и массажной гимнастики), принудительная разработка тугоподвижных суставов при помощи мягких императивных тренажёров, технология Ugul, авторская техника “Карниз”, TRS-петли (тирексы). В этом плане было показано, что в решении данной проблемы важна не только её техническая стороны работы с суставами. Особую ценность представляют собой комментарии, как адаптировать общеизвестные коррекционные техники к особенностям раннего возраста детей с двигательными нарушениями спастического типа. И главной здесь становится проблема боли, возникающего при манипуляциях на суставах дискомфорта для весьма чувствительных малышей. Решение этой задачи достигается при помощи театрализации процесса физической реабилитации на основе сказочной сюжетности взаимодействия взрослого с ребёнком, образности каждого выполняемого физического упражнения, эмоциональной насыщенности коррекционных воздействий, повышения мотивации малыша к совместной образовательной деятельности. Перспективы исследований данного направления лежат в области поиска гармоничного сочетания нескольких ведущих техник увеличения подвижности в биозвеньях опорно-двигательной системы данного контингента детей: пассивных принудительных упражнений, сочетающихся с механотерапией и элементами родительского бондинга.
Модель методики формування енергозбережувальної компетентності на уроках фізики в учнів закладу загальної середньої освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Цапенко, Марина
У статті представлені схема структури енергозберігаючої компетентності, яка включає в себе п’ять аспектів (когнітивний, ціннісний, діяльнісний, мотиваційний, результативність) і побудована модель методики її формування на уроках фізики в учнів закладу загальної середньої освіти. Наголошується на практичній і теоретичній значимості потреби у формуванні енергозбережувальної компетентності. Модель методики відповідає трьом критеріям: забезпечує формування енергозбережувальної компетентності відповідно до завдань і мети освітньої галузі; реалізовує наскрізну змістову лінію “Екологічна безпека та сталий розвиток”; створена відповідно дидактичної теорії. Запропонована модель утворює систему взаємопов’язаних компонентів, зв’язок яких показаний графічно. Кожен із компонентів містить поняття, судження, необхідні умови ефективного функціонування і, разом із цими зв’язками є цілісною системою. Згідно з моделлю, принципи навчання істотно впливають на зміст, а також вибір методів і форм навчання і є компонентою, яка відповідає сучасним тенденціям в освіті.
Модель формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Мороз-Рекотова, Леся Вікторівна
У статті розкрито актуальність формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, презентовано та описано динамічну модель формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, означено положення, що лягли в основу її розробки. Відповідно до структурних компонентів моделі (концептуальний, змістово-процесуальний та результативний блоки) визначено методологічні підходи (системний, синергетичний, акмеологічний та компетентнісний) з відповідними їм принципами, педагогічні умови. Окреслено етапи реалізації змістово-рпоцесуального блоку, подано форми та методи роботи. Обґрунтовано зміст, як стрижневу категорію побудови моделі формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти на основі підходу Дж. П. Гілфорда (щодо аспектів інтелектуального функціонування), етапність його реалізації (мотиваційний, змістово-перетворювальний та діяльнісний етапи) та взаємообумовленість цих етапів на засадах вітагенного навчання. Стисло охарактеризовано сучасні педагогічні технології навчання: когнітивно-орієнтовані (когнітивна технологічна модель “Критеріально-орієнтоване навчанняˮ, командного навчання), ігрової взаємодії в освітньому професі закладу вищої освіти (рефлексивні технології зняття стереотипів, ділові та рольові ігри), діяльнісно-орієнтовані (мікротренінг) та особистісно-орієнтовані (“соціодрамаˮ, тьюторинг).
Особистісно-рефлексивний компонент активної професійної позиції фахівців сфери послуг
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Іванова, Олена
У статті визначено зміст особистісно-рефлексивного компонента активної професійної позиції фахівця сфери послуг. Зауважено, що формування активної професійної позиції майбутніх фахівців сфери послуг характеризується певним особливостями, пов’язаними із сформованістю особистісних якостей, які можна вважати професійно необхідними для фахівців зазначеного професійного спрямування. Розглянуто підходи науковців щодо розуміння активності в професійній поведінці фахівця сфери послуг. Відзначено вплив стрімкого розвитку малого бізнесу, підприємницької діяльності, комерціалізації сфери послуг на особистість сучасного фахівця сфери послуг. Виокремлено особистісні якості фахівця сфери послуг, які віднесено до особистісного та рефлексивного компонентів активної професійної позиції. Встановлено, що особистісний компонент у структурі професійно активної поведінки фахівця сфери послуг пов’язано із філософією змісту зазначеної сфери діяльності, яка вимагає від фахівця сформованості професійних якостей, які виявляються в уміннях самостійно знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, виявляти ініціативу, спілкуватись з клієнтами тощо. Акцентовано увагу на єдності змісту особистісного компонента із рефлексивними якостями. Представлено власне розуміння особистісних якостей, які можна віднести до особистісного компонента професійно активної поведінки фахівця сфери послуг: самостійність; ініціативність; самоорганізованість; гнучкість; мобільність; здатність до самовдосконалення; творчість; енергійність; організаційні здібності. Зауважено, що рефлексивний компонент є обов’язковим елементом структури професійно активної поведінки майбутнього фахівця сфери послуг. Представлено власне розуміння особистісних якостей, які можна віднести до рефлексивного компонента професійно активної поведінки фахівця сфери послуг: адекватність самооцінки особистості фахівця на всіх рівнях (фізичному, психічному, професійному); переосмислення власного досвіду; спостережливість у комунікації з клієнтом; визначення можливостей самоактуалізації у професії.
Особливості підготовки майбутніх фізичних терапевтів до професійної діяльності в умовах реформування системи медичної реабілітації в Україні
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Осіпов, Віталій Миколайович
Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення.
Портфоліо, як засіб фіксації та накопичення освітніх досягнень студента
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Павленко, Лілія Василівна; Павленко, Максим Петрович
У статті розглядається проблема створення особистого портфоліо як засобу фіксації та накопичення освітніх досягнень здобувача вищої освіти й технології їх оцінювання в форматі компетенцій. Визначено, що в Україні існує значний попит на фахівців у галузі комп’ютерних та інформаційних технологій. Працедавці здійснюють відбір претендентів на посаду, починаючи з розгляду та аналізу резюме й портфоліо. Студент, навчаючись в університеті, має всі можливості для створення якісного портфоліо. На початковому етапі воно виступає як освітня технологія для мотивації до самоосвіти, розвитку самостійності, відповідальності та ініціативності. По завершенні навчання портфоліо як портфель досягнень студента дозволяє працедавцям оцінити рівень сформованості професійних компетенцій випускника ЗВО. Портфоліо здобувача вищої освіти дозволяє досліджувати процес формування особистісних компетенцій у процесі реалізації студентами певного виду діяльності та її фіксації в елементах портфоліо. Визначено, що портфоліо виконує три основні завдання: моніторинг різних видів діяльності студента; моніторинг розвитку загальних та професійних компетентностей; стимулювання освітньої активності студента. У дослідженні визначенні п’ять принципів, яким мають відповідати портфоліо студента для вирішення поставлених завдань. У дослідженні визначені організаційно-педагогічні умови впровадження портфоліо в освітній процес, відповідно до яких розроблено головні компоненти в структурі портфоліо здобувача вищої освіти: презентаційний компонент, змістовий компонент, оціночний компонент. Запропоновано використовувати спеціалізовані інформаційні системи для створення електронного портфоліо студента з метою його використання в освітньому процесі та при працевлаштуванні. До таких інформаційних систем належать FolioSpaces, LiveBinders, PortfolioVillage, WIX, Weebly та ін. Портфоліо сучасного здобувача вищої освіти є індивідуальним, персонально підібраним пакетом матеріалів, які у вигляді конкретного продукту представляють освітні та професійні результати й досягнення студента, характеризують способи аналізу і планування його освітньої діяльності та професійної кар’єри, дозволять оцінити рівень сформованості його професійних компетенцій.
Проблема прикладної спрямованості навчання хімії в системі шкільної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Валюк, Вікторія
Досліджено, що прикладна спрямованість навчання хімії здійснюється в рамках інваріантної і варіативної складових змісту освіти та реалізується на уроках, факультативних та позаурочних заняттях, через інтеграцію хімії з іншими шкільними дисциплінами природничого циклу. Обґрунтовано, що прикладна спрямованість змісту курсу хімії може бути реалізована за допомогою різних способів: включення в зміст навчального матеріалу прикладних знань; наповнення прикладною інформацією текстів хімічних розрахункових задач і інструкцій по виконанню практичних робіт; використання хімічного експерименту, орієнтованого на практику; здійснення інтеграції хімії з іншими шкільними дисциплінами природничого циклу; реалізація діяльнісного підходу до навчання. Прикладні знання виступають як засіб підвищення мотивації навчання і більш міцного засвоєння хімічних знань. Їх велика дидактична цінність полягає і в тому, що вони сприяють засвоєнню наукових знань. Способами включення прикладних знань у процес навчання хімії є: супровід учнів, що навчаються за програмою, доповненнями, в яких розкривається значення речовин, закономірностей та явищ у природі; включення в зміст уроків, на яких розкриваються питання прикладного характеру; розробка сюжетних уроків, що містять систему проблемних завдань, змістовно пов’язаних практичною діяльністю людини; включення прикладної інформації в текстову частину розрахункових хімічних задач, в інструкції з виконання практичних робіт; в зміст екскурсій та інших позаурочних занять. Доведено, що реалізація прикладної спрямованості навчання хімії особливо перспективна в позаурочній роботі. Однією з прийнятних форм організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на розвиток умінь застосовувати отримані знання і здійснення діяльнісного підходу до навчання, визначається навчальна експедиція. Проведення навчальних експедицій передбачає таку організацію освітнього процесу, при якій учні, використовуючи отримані на уроках хімії, біології, географії знання про методи дослідження об’єктів природи, можуть самостійно проводити польові дослідження з вивчення екологічного стану компонентів навколишнього природного середовища. Дослідницька робота, що проводиться в рамках навчальної експедиції, виступає однією з активних форм здійснення допрофільної підготовки з хімії учнів основної школи.
Проблема професійної підготовки фахівців морської галузі у науково-педагогічній теорії
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Волошинов, Сергій
У статті автор на основі систематизації науково-педагогічних праць, що стосуються професійної підготовки фахівців морської галузі, у пошуку наукової літератури Google Академія та електронних каталогах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського подав його кількісний та якісний аналіз. Докладно вивчено дисертаційні дослідження сучасних українських науковців, зокрема Барсук С.Л., Волошинова С.А., Герганова Л.Д., Доброштан О.О., Козак С.В., Литвиненко І.Ю., Осадчої К.П., Пріміної Н.М., Сокола І.В., Спичак Т.С., Фролової О.О. Так, ґрунтуючись на науковій діяльності, що документально зафіксована в різні часові періоди, було констатоване зростання досліджень щодо професійної підготовки фахівців морської галузі та зокрема судноводіїв. Визначено такі аспекти вивчення проблеми професійної підготовки фахівців морської галузі в науково-педагогічній теорії: формування іншомовної компетентності (С.Л. Барсук, С.В. Козак, І.Ю. Литвиненко, Н.М. Пріміна), формування професійної компетентності (Л.Д. Герганов, І.В. Сокол), алгоритмічна підготовка (С.А. Волошинов), навчання математики (Т.С. Спичак, О.О. Доброштан), формування соціокультурної компетенції (О.О. Фролова), підготовка до професійно-орієнтованого спілкування (В.Б. Смелікова). У статті зазначається, що дисертаційні дослідження аспектів формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх морських спеціалістів зумовлені вимогами міжнародних документах морської галузі, особливостями професійної діяльності в мультинаціональному середовищі та зростанням конкуренції на світовому ринку праці. У дослідженні також наголошується, що формування ж професійної компетентності фахівців морського флоту теоретично та експериментально перевіряється структурними моделями в процесі вивчення фахових дисциплін т а на виробництві. Зазначається, що вивчення математики майбутніми морськими спеціалістами має бути побудовано на моделі методичної системи реалізації міжпредметних зв'язків. Подальші пошуки вбачаються в здійсненні аналізу практичного досвіду професійної підготовки фахівців морської галузі в Україні.
Проблема формування готовності до самовдосконалення у майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів під час клінічної практики
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Хатунцева, Світлана Миколаївна; Кара, Світлана Іванівна
У статі зазначено, що клінічна практика є частиною освітньо-професійної підготовки здобувачів вищої освіти, яка забезпечує системність і послідовність розвитку практичних умінь і навичок та сприяє формуванню готовності в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до самовдосконалення. Розкрито особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки. Здійснено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми формування в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Окреслено мету, основні форми організації практичної діяльності здобувачів вищої освіти, завдання та зміст клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Зазначено, що клінічна практика є засобом забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення і включає три етапи. Зауважено, що практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач – майбутній фахівець у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що готовність до самовдосконалення є, з одного боку, складним, динамічним утворенням особистості майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта, з іншого, – результатом його підготовки на засадах як теоретичних знань про сутність, структуру, зміст самовдосконалення, так і його особистісних якостей та практичної діяльності. З’ясовано, що особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки полягають у тому, що її практичний складник має бути зорієнтована на особистість здобувача вищої освіти та поєднувати навчально-методичну, аналітико-пошукову, науково-дослідну діяльність. Важливою теоретичною засадою забезпечення ефективної професійної підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта під час клінічної практики постає визнання здобувача вищої освіти як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в процесі індивідуалізації його професійної підготовки за умови формування потреби в самовдосконаленні. Виокремлено умови формування в майбутнього фізичного терапевта та ерготерапевта готовності до самовдосконалення під час клінічної практики.

Переглянути

Перегляд Випуск 2 (2019) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування