Теоретичні засади інтернаціоналізації вищої освіти

Abstract

У статті проаналізовано понятійно-категоріальний апарат визначення «інтернаціоналізація вищої освіти». Проаналізовано міжнародні університетські центри-ініціатори інтернаціоналізації вищої освіти. З’ясовано сутність категорій «інтернаціоналізації вищої освіти» в процесі інтеграції міжнародних цінностей навчання, наукових досліджень та соціальних послуг закладами вищої освіти у процесі формування стратегії розвитку вищої освіти, орієнтованої на перспективи розвитку сучасного суспільства знань. У статті обґрунтовано, що інтернаціоналізація вищої освіти сприяє поглибленню процесів політичної та економічної інтеграції, зниженню військового протистояння, розвитку глобальних систем телекомунікацій, мобільності студентів та викладачів, яка є характерною для європейських освітніх програм, двосторонніх договорів між державами про співробітництво у сфері освіти, науки та культури, угод між університетами про академічні обміни. Інтернаціоналізацію вищої освіти пропонується розглядати як процес інтеграції міжнародного, міжкультурного та глобального виміру цілей, навчання, досліджень та сервісних функцій системи вищої освіти; як процес, що розкриває відносини між націями, людьми, культурами, інституціями, системами; як процес змін, який спрямований на задоволення індивідуальних потреб та інтересів кожного закладу вищої освіти. Автори доводять, що головною метою системи вищої освіти на рубежі століть є підготовка випускників до життя та роботи в глобальному суспільстві. У статті підкреслюється, що особливе значення в цьому світі мають міжнародні та міжкультурні навички і знання, усвідомлення необхідності активної взаємодії з представниками інших культур і відданість цим діям, уміння мислити на локальному, національному і глобальному рівнях.