Зміст навчального курсу історії України в добу українського національного відродження

Abstract

Стаття присвячена висвітленню важливої дидактико-історичної проблеми формування змісту навчального курсу історії України в добу українського національного відродження. Визначено, що в цьому процесі простежується три основних періоди: 1) 40–70 рр. ХІХ ст., 2) 80–90 рр. ХІХ ст.; 3) початок ХХ ст. Характерними ознаками першого періоду були поява перших спроб визначення змісту навчального курс історії України на основі історії козацької доби з утіленням ідей самодостатності (окремішності від російського), соборності, християнських і демократичних цінностей, героїчності українського народу (П. Куліш). Упродовж другого періоду відбувається формування світоглядних і дидактичних вимог до змісту навчального курсу історії України (спрямованість на формування національної свідомості, народолюбства, поєднання загальнолюдських і національних цінностей, відображення основних історичних подій, матеріальних і духовних здобутків українського народу, вплив географічних чинників на історію, доступність тощо), а в навчальній літературі утверджується ідея самобутності та самостійності українського народу, його права на власну державу, реалізація якого складає сутність української історії, що зумовлює виокремлення в ній князівського, литовсько-польського, козацького та австрійсько-російського періодів (О. Барвінський). Третій період пов’язується з появою та закріпленням у навчальній літературі схеми історії України М. Грушевського: додержавний період, державний (київський, який переходить у галицько-волинський), литовсько-польський, козацький, занепаду козацтва, українського відродження). Охарактеризовано спроби показати історію України у контексті подій всесвітньої історії (Г. Коваленко), поєднати персоніфікацію історії з широкими узагальненнями (М. Аркас), запровадити ідеї зв’язку українського народу з Європою паралельно з підкресленням окремішності українців і наявності історичних суперечок з росіянами (Б. Грінченко).