Формування в майбутніх учителів іноземної мови потреби в професійному самовихованні: наукові витоки та дефінітивний аналіз ключових понять

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню сутності поняття «професійне самовиховання» в контексті цільового орієнтира фахової підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Визначено наукові джерела базового поняття дослідження та здійснено його дефінітивний аналіз. Підкреслено, що, незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених вивченню змісту поняття «професійне самовиховання», у науково-педагогічній літературі спостерігається неоднозначність підходів до його трактування. Розкрито розуміння сутності професійного самовиховання вітчизняними та зарубіжними науковцями. З’ясовано, що сучасна педагогічна наука трактує професійне самовиховання як багатозначну категорію. Вчені розглядають професійне самовиховання вчителя як специфічну діяльність, що має певну структуру: мотиви, мету, зміст, суб’єкт, об’єкт, засоби, умови здійснення, підходи, результат. Розкрито зміст і сутність поняття «професійне самовиховання». З огляду на концепції провідних учених уточнено авторське визначення цього феномену, що становить термінологічне поле професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Наголошується, що в сучасному науковому просторі наявна низка дефініцій поняття «професійне самовиховання», які мають певні розбіжності, що визначаються кутом зору того чи іншого дослідника, предметною сферою його вивчення, науковими поглядами й інтересами. Проведений аналіз понятійно-термінологічного апарату дослідження дав змогу дійти висновку, що, незважаючи на існування значної кількості трактувань ключового поняття, у педагогічному дискурсі професійне самовиховання майбутнього вчителя розглядається як усвідомлене творче ставлення до себе, вдосконалення своєї особистості та створення себе як професіонала. Встановлено, що професійне самовиховання є невід’ємною складовою частиною педагогічної діяльності й одним із важливих компонентів підготовки сучасного вчителя іноземних мов