Символіка лабіринту в романі Умберто Еко «Ім’я троянди»

Abstract

У статті проаналізовано специфіку знаковості постмодерної прози на прикладі роману У. Еко «Ім’я троянди» (1980). Особливу увагу приділено дослідженню семантичного поля такого знаку як лабіринт. Узагальнено історичні витоки різних моделей лабіринту, пред ставлених в культурному дискурсі, визначено історичні архітектурні споруди, які стали поштовхом для формування їх змістового наповнення. З’ясовано основні варіанти інтерпре тації символу лабіринт у романі «Ім’я троянди». Продемонстровано реалізацію таких типів лабіринту як маньєристичний, лабіринт Мінотавра та ризоматичний. Особлива увага приділяється дослідженню структури, функціонального навантаження та міфологічної основи лабіринту Мінотавра. Такий лабіринт має чітку структуру: вхід і центр, в якому знаходиться хтонічна істота. Дорога в лабіринті може наближатися або відділятися, але вона обов’язково виведе героя у центр споруди. Визначається символіка обра зів античного міфу. Досліджується лабіринт як сакральний простір для проходження персо нажами ініціації. Споруда є унікальною конструкцією, яка дозволяє від’єднати неофіта від соціуму, провести ритуал та повернути у новому статусі. Вбивство Мінотавра (уособлення бінарності людської природи) символізує перемогу людської раціональності над первісними тваринними інстинктами, подолання власної недосконалості та набуття сакрального зна ння та мудрості. Для аналізу роману залучається матеріали есе “Нотатки на полях «Імені троянди» (1983)”, у якому письменник подає оригінальну класифікацію лабіринтів. У. Еко пропонує виділяти грецький, маньєристичний та ризоматичний лабіринти. У статті досліджуються усі три типи, але особливу увагу приділено саме ризоматичному лабіринту, який виступає матрицею для вибудовування моделі світу постмодерного роману. Такий підхід дозволяє зро бити детективний сюжет ще більш заплутаним. Зазначається, що письменник вдається до інтелектуальної гри з читачем, розширюючи жанровий потенціал детективного роману. Автор дійшов висновку, що лабіринт у романі У. Еко «Імені троянди» (1983), представлений як символ пастки, сакральна просторова конструкція, модель свідомості та внутрішнього світу людини та жанрова модель постмодерного роману.