Мотиви трансцендування й трансгресії в «ірреальному» хронотопі героя химерного роману

Abstract

Аналізується проблема дихотомії “ірреального” й “реального” в хронотопах головних героїв химерних романів О. Ільченка, Є. Гуцала та В. Шевчука. Констатується, що образи Козака Мамая, Хоми Прищепи, Івана Шевчука є трансформацією формально-жанрових масок, а хронотопи героїв формуються під впливом концептуальних положень екзистенціалізму, зокрема ідей випробування кінцевості людини, отримання трансгресивного знання як досвіду смерті шляхом порушення соціальних норм і законів. Ключовими у хронотопі є концепти “химерництво”, “бездітність”, “деміургія”.