Переглянути
Нові надходження
- ДокументРоманістика діаспори крізь призму жанру і стилю : рецензія на монографію Лущій Світлани «Романістика української діаспори 1960-х – 1980-х років: проблематика, жанрово-стильові парадигми» (Тернопіль, 2017)(Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Новик, Ольга ПетрівнаУкраїнський літературний процес другої половини ХХ ст. посутньо вивчений у роботах науковців, попри це, романістика діаспори зазвичай залишається поза увагою літературознавців. Період 1960-1980-х років у материковій літературі позначений сплеском розвитку романних різновидів, про що завважили різні вчені, зокрема Н. Бернадська в роботі про жанр роману в українській літературі. У вступі розглянуто поняття “діаспора”, “еміграція” та “романістика діаспори”. Структура дослідження досить розлога, оскільки авторка прагнула дати характеристику розвитку української романістики в діаспорі, бо така праця наразі актуальна і новаторська. Романістика не відокремлюється авторкою, навпаки, постає як частина української еміграційної прози різних періодів (періоду 1945–1948 років, 1950-х, 1960-х–1980-х років). Світлана Лущій дуже вдало демонструє органічне поєднання традицій українського письменства і впливу зарубіжної культури, спираючись на думку І. Дзюби, що літературний процес ХХ століття слід розглядати як цілісну взаємодію обох літератур – материкової та діаспорної. Обгрунтовано обмеження матеріалу дослідження творами письменників, які опинилися в еміграції під час Другої світової війни. Важливим для літературознавчої науки стало й уведення в науковий обіг низки архівних матеріалів (епістолярій, спогади, автобіографії), програмних виступів письменників МУРу та “Слова”, літературно-критичних статей та інформативних повідомлень у періодиці.
- ДокументЖиття в ім‘я любові до України : рецензія на збірник наукових праць Реви Л. Г. «Видатні діячі України. Михайло Іванович Драгомиров. Олександр Матвійович Лазаревський – уродженці м. Конотопа» / [наук. ред. Рева Н. М. ; відп. ред. Мокроусов А. І.](Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Лиман, Ігор ІгоровичЯк дізнаємося із передмови до книги, цим проектом Рева Л. Г. засвідчує серію видань наукових біографій видатних і малознаних українців чи уродженців України, хто прислужився нашій великій Землі, трансформуючи задум великого знавця України О. М. Лазаревського, якому одному із перших прагнулося звеличити свою Батьківщину та її великих синів та дочок. Уже пізніше, в середині ХХ століття, цей задум був розширений по всій території України, в дещо іншому зрізі, у презентативному історичному монументальному виданні “Історія міст і сіл” незабутнього П. Т. Тронька, пам’ятником якому є 26-томна “Історія міст і сіл” України (робота велася з 1962 р. – до початку1970-х), аналогів якій не має жодна із колишніх республік СРСР. Та нам видається, що проект уже був розпочатий ще в буремний 2014 рік, – коли події на Майдані досягли свого апогею – тоді Україна зустріла книгу авторки – Платон Микитович Воронько: 1913 – 1988: До 100-ліття від дня народження : монографія. – К. : Альтерпрес, 2014. – 204 с., також уродженця Сумщини, і дістала схвальні відгуки. Нинішня ж книга присвячена видатним уродженцям Конотопу – Михайлу Драгомирову та Олександру Лазаревському, чиї постаті відіграли важливу роль в історії України. Використовуючи маловідомі факти біографій, популяризуючи архівні фонди Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, авторка мала на меті донести до широкого загалу значимість цих діячів. Серед представленого матеріалу одним із найважливіших є дослідження біографії О. М. Лазаревського відомим українським громадським та політичним діячем, істориком, академіком УАН (1920), уродженцем Сумщини, Миколи Прокоповича Василенка.
- ДокументХудожній досвід ХХ століття: європейський профіль : рецензія на видання Саєнко Валентини «Українська література ХХ ст.: діапазон творчих голосів і мистецьких відкриттів. Вибрані літературознавчі праці» (Львів : ЛА «Піраміда», 2016. – 868 с.)(Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Александрова, ГалинаПоширеною практикою останнім часом стало упорядкування викладачами раніше надрукованих статей у наукових збірниках в одній книжці. Це зручно насамперед для студентів, яким не доводиться шукати рекомендовану працю в періодиці. У масштабній книжці “Українська література ХХ ст.: діапазон творчих голосів і мистецьких відкриттів” доцент Одеського національного університету відомий дослідник, авторка близько 500 публікацій (з них 5 монографій і наукових посібників) Валентина Саєнко акумулювала свій досвід літературознавця і педагога, прагнула розглянути злети і втрати віку минулого, відновити і популяризувати пам'ять про культ творчості, який, на її переконання, панував у знакових творах найкращих репрезентантів рідного письменства. Відкривається книжка вступом, у якому авторка мотивує ідею книжки як однієї з форм систематизації й активізації написаного за кілька років, що сукупно є суб’єктивним оглядом найвищих досягнень минулого століття. Це не просто збірник публікацій, напрацьованих упродовж читання авторського вишівського курсу, а цілісний погляд, пронизаний ідеєю руху української культури від раннього модернізму до постмодернізму. Зокрема, В. Саєнко відмовляється від визнання 1917 року “рубіжним”, таким, що порушив принцип спадковості й традиції, а вважає, що мистецька дійсність, за Б.-І. Антоничем, “є суцільна, в собі замкнена, окрема із своєрідними законами”, а тому естетичний поступ варто оцінювати виважено, у всіх його діалектичних зіткненнях і особливостях. Щоправда, природний рух зламали процеси політизації і примітивізації мистецтва, але цьому протистояли творці, що йшли європейським шляхом у літературі.
- ДокументСинергетичне моделювання жанру як стратегія реабілітації історії літератури : рецензія на монографію Чика Дениса «Longo sed proximus intervallo: жанрові системи української та англійської прози кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст.» / [наук. ред. В. А. Зарва] (Хмельницький : ФОП Цюпак А. А., 2017. – 356 с.)(Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Левченко, ГалинаПостколоніальний розвиток українського літературознавства певною мірою нагадує тривалий і повний важливих внутрішніх перипетій шлях психологічної реабілітації особистості, з якою працює психоаналітик. Тільки реабілітантом тут постає те, що Ліна Костенко назвала у відомій статті “гуманітарною аурою нації”, тобто повносправна культурна ідентичність, а в ролі практичного психотерапевта – фахівець-гуманітарій і літературознавець зокрема. Деформації у розвитку та самоусвідомленні, “відсутні місця”, ізоляціонізм і внутрішні комунікативні розриви, які були накинуті українській літературі статусом мистецтва колонізованої країни упродовж майже трьох століть, гостро потребують переосмислення. Велику історію нашої літератури у її повній і відповідній до реальності версії все ще тільки треба написати, хоч і доводиться це робити у постмодерний час, коли ставиться під сумнів сама доцільність історій літератури. Попри величезну кількість зусиль, спрямованих на нове прочитання різних періодів літературного розвитку і творчості окремих письменників у світовому контексті в часи незалежності й альтернативним та опозиційним щодо радянської наукової парадигми діаспорним літературознавством (у працях Д. Наливайка, В. Івашківа, І. Лімборського, П. Михеда, Є. Нахліка, М. Ільницького, Я. Поліщука, Г. Грабовича, Ю. Шевельова, Тамари Гундорової, Тетяни Свєрбілової, Надії Петриченко тощо), в історії української літератури й далі лишається чималий обсяг авторів і текстів, які потребують нових перспектив бачення для адекватного оприсутнення їх у літературознавчому дискурсі. Монографія Дениса Чика займає свою важливу нішу в цьому дискурсивно-реабілітаційному процесі. У центрі його дослідницької уваги постає жанрова система української прози кінця XVIII – середини ХІХ ст. у зіставленні з англійською прозою того ж періоду.
- ДокументІронія в романі Дари Корній «Щоденник Мавки»(Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Янцелевич, ОлесяСтаття присвячена визначенню прихованої іронії в жанрі любовного роману. Проаналізовано засоби комічного (окарикатурення, перебільшення, применшення, дотепність), які драматичним ситуаціям надають іронічного характеру, формують індивідуальний авторський стиль письма, підсилюють гостроту діалогів у тексті, розкривають характери героїв. Прихована іронія є невід’ємною складовою жанру любовного роману. Іронія виходить на перший план аби змінити монотонний стиль оповіді, колоритніше охарактеризувати події і персонажів твору. Фантазія людини відіграє значну роль у виявленні комічного у любовному романі.