Праксеологічні аспекти диференційованого навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому просторі

Abstract

У статті проаналізовано становлення та реалізацію диференційованого навчання учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього простору як пріоритетного напряму модернізації сучасної освіти України. З’ясовано, що перехід від сегрегаційних практик до інклюзивної моделі навчання актуалізує потребу у впровадженні гнучких методичних рішень, зорієнтованих на індивідуальні освітні потреби, можливості та потенціал кожної дитини. Визначено, що нормативно-правовою основою впровадження інклюзивної освіти є Закон України «Про освіту», Закон України «Про повну загальну середню освіту» та підзаконні акти, які легітимізують індивідуальну освітню траєкторію, регламентують організацію інклюзивних класів і діяльність команди психолого-педагогічного супроводу. Розкрито сутність диференціації як стратегії організації навчання в межах спільного класу, що забезпечує досягнення спільних освітніх цілей через варіативні шляхи та індивідуалізовані темпи засвоєння навчального матеріалу. Систематизовано основні сфери реалізації диференціації: зміст навчання, процес навчальної діяльності та продукт освітньої діяльності з урахуванням завдань соціалізації. Обґрунтовано праксеологічне значення науково коректного розмежування стратегій адаптації та модифікації, що забезпечує збереження якості освіти та об’єктивність оцінювання навчальних досягнень. Охарактеризовано інструментарій практичного впровадження диференційованого навчання, зокрема скрайбінг як інтерактивний засіб візуалізації, скаффолдинг як метод тимчасової педагогічної підтримки та мнемотехніку як корекційно-розвиткову технологію, а також показано їх узгодженість із принципами універсального дизайну в освіті.