Резилієнтність як соціальний ресурс: історичні етапи становлення та роль у зміцненні суспільства

Abstract

У статті проаналізовано еволюцію поняття резилієнтності як багатовимірного соціального ресурсу, що відіграє ключову роль у зміцненні психосоціального здоров’я індивідів і стійкості суспільства. Простежено історичні етапи розвитку концепції — від релігійно-філософських витоків до міждисциплінарного наукового підходу сучасності. Розглянуто внесок провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників, охарактеризовано поняття індивідуальної, групової та національної життєстійкості. У центрі уваги — актуальність формування резилієнтності в умовах війни, кризи та трансформацій, її інтеграція в політики держав, освіту, охорону здоров’я та безпеку.