Психологічні фактори стресостійкості дорослих у період тривалого стресу: роль резилієнтності та соціальної підтримки

Abstract

У роботі досліджуються психологічні фактори стресостійкості дорослих осіб (25–55 років, «сендвіч-покоління») в умовах тривалого воєнного стресу. Теоретично обґрунтовано та емпірично підтверджено ключову роль двох основних ресурсів: внутрішнього (резилієнтність як динамічна здатність до відновлення, смислотворення та посттравматичного зростання) та зовнішнього (сприйнята соціальна підтримка від родини, друзів та значущих інших, що створює «буферний ефект»). На основі психодіагностичних методик (CD-RISC-10, MSPSS, PSS-10) доведено синергетичну взаємодію цих факторів: найвища стресостійкість спостерігається за умови поєднання високої резилієнтності з якісною соціальною підтримкою, тоді як дефіцит обох ресурсів призводить до емоційного виснаження. Результати можуть бути використані для розробки тренінгових програм резилієнтності для дорослого населення в умовах хронічної кризи.