Територіальна ідентифікація громади як передумова розвитку екологічної свідомості

Abstract

Стаття представляє собою теоретичний огляд проблеми локальних ідентичностей та їх рівня екологічної свідомості в залежності від критеріїв територіальної ідентифікації. Наведено визначення екологічної свідомості та перелічено її основні складові. Виділено територіальний та територіально-мотиваційний критерії ідентифікації. Територіальний критерій включає ідентифікацію за політико-адміністративною та ландшафтно-географічною ознаками. Первинною з ознак територіальної ідентифікації для особистості виступає та, яка несе більшу цінність. Теоретично обґрунтовано велике значення природно-географічного критерію для українців та вказано його стрімку трансформацію через індустріалізацію внаслідок якої Україна перетворилася на країну з поганою екологічною ситуацією. В межах територіально-мотиваційного критерію місцевість може розглядатися як ресурс або як цінність. Локальна ідентичність, яка концентрується навколо природних ресурсів території, як правило, характеризується антропоцентричним типом екологічної свідомості деструктивного характеру. Агресивне сільське господарство, незаконний видобуток корисних копалин, забруднення навколишнього середовища означені як жорсткий вплив на екологію. В межах антропоцентричного типу виділено м’яку форму впливу на природу через рекреаційну діяльність, яка має помірно-деструктивні риси. В основі обидвох форм екологічної свідомості лежить маскулінність ідентичності чоловічого типу. Обґрунтовано, що представники екоцентричного типу свідомості в своїй основі опираються на нематеріальні ресурси. Територія проживання розглядається ними як цінність, що супроводжується значними емоційними зв’язками та вкоріненністю. Характер екологічної поведінки визначається особливостями місця проживання (природоохоронні зони або зони високого екологічного забруднення).