Фотографія в історичному романі: пам’ять та доказ (на матеріалі “Музею покинутих секретів” Оксани Забужко і “Танго смерті” Юрія Винничука)

Abstract

У статті, опираючись на теоретичну базу дослідження фотографії, зроблено спробу проаналізувати два історичні романи сучасних українських письменників у фокусі використання фотографії як доказу та свідчення. Виокремлено дві фотографії та дотичні до них описи у текстах. Проаналізовано можливі форми звернення до фотографії у художньому тексті та зазначено, що в літературі світлина набуває рис “протезу” пам’яті та стає знаряддям доступу до неї. Авторка акцентує увагу на тому, що фотографія – важлива опора пам’яті. Впускаючи її у художній світ, письменники (не)свідомо конструюють текст як частину правдивої історії. Зроблено висновок, що фотографія додає більшої впевненості у правдивості зображеного та описаного у художньому історичному творі, водночас додає й певні застереження і бажання верифікації.