Традиції та сучасні тенденції професійної підготовки художників декоративно-прикладного мистецтва

Abstract

Автор статті зосереджує увагу на тому, що народне декоративно-прикладне мистецтво є невід'ємною частиною будь-якої культури, у тому числі і культури українського народу. Воно сприяє формуванню художнього смаку, вихованню любові до Батьківщини, гордості за свій народ, поваги до вікових культурних традицій; пробуджує почуття відповідальності за збереження духовних багатств, створених попередніми поколіннями. Також автор зазначає, що особливу значущість декоративно-прикладне мистецтво набуває в сучасних соціально-економічних обставинах. Саме тому проблема пошуків нових методів навчання в цій галузі є надзвичайно актуальною. Автор вважає, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки варто застосовувати методи наукового пошуку і дослідження, використовувати системний аналіз проблеми художньої освіти, історичний аналіз вітчизняних і зарубіжних освітніх концепцій у галузі традиційного декоративно-прикладного мистецтва, а також новітні технології, що сприяють розвиткові напрямів декоративно-прикладного мистецтва. Автор вважає важливим те, що вплив масової культури відбивається на житті українців, коли підробки під твори народного мистецтва набувають характеру відвертого «кітчу», а розум і душа сучасних юнаків і дівчат практично позбавлені національного змісту, не здатні відрізнити добро від зла і прекрасне від потворного. У статті розглядаються питання фахової підготовки художників-прикладників. Особливість традиційного прикладного мистецтва, що відображає рух часу і загальні закономірності розвитку світового художнього процесу, впливаючи на інші сфери творчої діяльності. Автор статті особливу увагу зосереджує на тому, що народне мистецтво посідає важливе місце в системі засобів формування творчої активності студентів, що інтегрує в собі побутові, мистецькі та педагогічні традиції. Автор наголошує, що сучасні педагоги мають притримуватися найрізноманітніших засобів під час складання навчальних програм: застосовувати методи наукового пошуку і дослідження, використовувати системний аналіз проблеми художньої освіти, історичний аналіз вітчизняних і зарубіжних освітніх концепцій у галузі традиційного декоративно-прикладного мистецтва; вивчення архівних матеріалів і документів, стану професійної підготовки в інших вітчизняних та закордонних навчальних закладах, що готують фахівців споріднених спеціальностей.