Від фольклору до літератури : рецензія на монографію Школи Валентини “До прихованих джерел: фольклоризм творів українських драматургів 20-30-х років ХХ століття” (Бердянськ, 2017. – 367 с.)

Abstract

На сучасному етапі спостерігається тенденція до активізації міждисциплінарних досліджень. Перспективним видається вивчення фольклорно-літературних зв’язків, адже багатовікова традиція поєднує два словесні види мистецтва. Вагомими в цьому аспекті є розвідки Володимира Бойка, Олексія Гончара, Івана Денисюка, Олекси Мишанича, Володимира Погребенника, Ярослава Поліщука, Станіслав Росовецького, Миколи Сиваченка, Тетяни Шевчук, Юлії Шутенко, Жанни Янковської, Михайла Яценка та інших науковців, які стали теоретичною базою роботи Валентини Школи “До прихованих джерел: фольклоризм творів українських драматургів 20–30-х років ХХ століття”. Актуальність теми монографічного дослідження полягає в тому, що вже його назва засвідчує нове прочитання мистецького спадку українських драматургів, адже фольклорні чи міфологічні елементи в художніх творах наявні очевидно чи приховано. Як слушно зазначає авторка, “звернення митців до фольклору має як свідомий, так і неусвідомлений характер” [с. 43]. Робота чітко структурована, що зумовлено загальним задумом. Переконливими й аргументованими є висновки як до розділів монографії, так і загальні висновки. Здійснена Валентиною Школою спроба на матеріалі творів українських драматургів 20–30-хроків минулого століття осмислити літературний процес з позицій фольклоризму видалася успішною. Монографічне дослідження є новаторським і досить перспективним як для літературознавства, так і для фольклористики.