Особистісні зміни у похилому віці

Abstract

У дослідженні здійснено аналіз різних поглядів на психологічні зміни, які відбуваються у старості. Проаналізовано точки зору вчених, таких як П.Т. Коста, Н. Хаан, С.Л. Уиллис, які вважають, що особистісні якості залишаються стабільними у старості. Зроблено висновок, що за нормального перебігу старості особистість може зазнати певних трансформацій, проте ці зміни не обов'язково мають негативний характер. Окрему увагу приділено поглядам Е. Еріксона і К. Юнга, які визначають завдання психіки в пізньому дорослому віці та наголошують на якісних різницях у розвитку особистості на різних стадіях старіння. Обґрунтовано, що підтримка ідентичності стає головним завданням психіки у цьому віці. Зазначено, що особистісна стагнація може виникнути внаслідок невдачі в збереженні власної сутності та цінностей. Досліджено динаміку особистості у старості в контексті задоволення життєво важливих потреб цього віку, які визначає К. Рощак. Проаналізовано зміщення провідних потреб та акцентуацію окремих, що може ускладнювати процес саморегуляції. Автором визначено фактори, які впливають на самооцінку особи у похилому віці, зазначено, що самооцінка може знижуватися внаслідок різноманітних обставин, таких як трагічні події та хвороба. Зроблено висновок, що динаміка самооцінки залежить від різних факторів. Також висвітлено психологічні зміни в емоційній сфері старіючих осіб, вказано на їхню вразливість, образливість, та нестійкий настрій. Зазначено важливість позитивного ставлення до старіння та підтримки соціальних контактів для оптимального розвитку у старості.