Естетика і політика в романі А. Франса “Боги жадають”
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Бердянський державний педагогічний університет
Анотація
У розвідці досліджуються художні засоби репрезентації взаємозв’язку суспільно-політичних та естетичних концепцій в період Французької революції 1789-1794 рр. в романі А. Франса “Боги жадають” (“Les Dieux ont soif ”, 1912). На естетичні канони у певному суспільстві у певний історичний момент впливають численні фактори, а в періоди масштабних соціальних зсувів визначальний вплив має політика. Велика французька революція, як радикальний “перехід від однієї моделі нації до іншої”, “спричинила швидке перенесення сакральності з монархічного на національне, з релігійного на політичне, з божественного на історичне” (П. Нора). Своєрідним корелятом умонастрою суспільства у передреволюційний період став новий класицизм XVIII ст. – “третє-прошарковий” (Б. Гейман), зорієнтований на служіння суспільству як колективу громадян, ідеалам свободи і справедливості. Через спорідненість ідеологічних векторів суспільно-історичного руху і нового класицизму, останній, набувши у 1789-1794 рр. форми “французького революційного класицизму” (Д. Наливайко), перебрав на себе роль “трибуна” у політичній боротьбі.
“Боги жадають”, будучи політичним романом, є одночасно й “романом про художника” (Н. Бочкарьова), характерною ознакою якого є поєднання маркерів реального життя з маркерами мистецтва і наявність героя-митця, що творить у хронотопі культури. А. Франс, візуалізуючи в романі сплав естетики й політики в період Великої французької революції, використовує два художні засоби: ретельно вимальовує “естетичне” тло політичних подій (мистецькі деталі стають маркерами революційних змін у житті і свідомості суспільства) і створює виразний образ митця-“політика” (крізь призму свідомості Еваріста Гамлена – художника і судді Трибуналу – відтворюється процес утвердження в суспільстві нових естетичних канонів під впливом політики). Цей образ художника-ідеолога у творі, поєднуючи мистецтвознавчий дискурс й активну політичну позицію, дозволяє репрезентувати засади французького революційного класицизму як прикладу нерозривного поєднання естетики і політики.
Опис
This research devoted to artistic means of representing the relations between socio-political and aesthetic concepts in the French Revolution of 1789-1794 period in the novel by A. France "The Gods Are Athirst" ("Les Dieux ont soif", 1912). The aesthetic canons of a particular society are influenced by numerous factors at a certain historical moment and in the periods of large-scale social shifts, policy has a decisive influence. The Great French Revolution, as a radical "transition from one model of nation to another", "led to the rapid transfer of sacrality from the monarchy to the national, from the religious to the political, from the divine to the historical" (P. Nora). A peculiar correlate with the mindset of society in the pre-revolutionary period was the new classicism of the eighteenth century. - "third-strata" (B. Gayman), oriented to serve society as a collective of citizens, ideals of freedom and justice. Due to the affinity of the ideological vectors of the socio-historical movement and the new classicism, the latter, having acquired the form of "French revolutionary classicism" (D. Nalyvayko) in 1789-1794, took over the role of the "tribune" in the political struggle.
"The Gods Are Athirst", being a political novel, is also a "novel about the artist" (N. Bochkarev), a characteristic feature of which is a combination of real life markers with art markers and the presence of a hero-artist who creates in the chronotope of culture. A. France, visualizing in the novel an alloy of aesthetics and politics during the Great French Revolution, uses two artistic tools: it carefully elaborates the "aesthetic" background of political events (artistic details become markers of revolutionary changes in the life and consciousness of society) and creates a distinct image of the artist- " politics "(through the prism of the consciousness of Evarist Hamlen - the artist and judge of the Tribunal - the process of establishing new aesthetic canons in society under the influence of politics is reproduced). This image of the artist-ideologist in the novel, combining art-study discourse and active political position, allows us to represent the foundations of French revolutionary classicism as an example of an inextricable combination of aesthetics and politics.
Ключові слова
Роман про художника, хронотоп культури, мистецтвознавчий дискурс, естетичний канон, новий класицизм, французький революційний класицизм, республіканська духовність
Бібліографічний опис
Динниченко Т. Естетика і політика в романі А. Франса “Боги жадають” / Тетяна Динниченко // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Філологічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : БДПУ, 2018. – Вип. 16. – С. 27–35.