Ідентичність художника у традиції поваги до материнства (за драмою “Чорна Пантера і Білий Медвідь” В. Винниченка)
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Бердянський державний педагогічний університет
Анотація
У статті аналізується семантика й прагматика часопростору, системи персонажів та манера іменування. Персональний світ художника перебуває в антагонізмі до богемного трибу життя, що локалізоване у сцені в кабаре. Двоє персонажів (Корній Каневич та Рита) зображаються у процесі змін ідентичності та самовизначення. Письменник обігрує метафору матері й дитини; та співвідносить її то зі статусом Каневича й картини, то Рити й сина. У закритому просторі дому художника материнський елемент домінує, хоча він представлений двома чоловічими й двома жіночими постатями. Текстуальні стратегії драматурга в основі мають глорифікацію мистецької природи й мистецтва загалом (інтерпретуються як інстинкт). Паралельна лінія маетринського досвіду художникової дружини виявляє іншу норму ціннісної вартості людського життя передусім, а не артистичних здобутків; і відіграє роль субверсії у соціальній структурі. Маркером цієї норми стає фраза «це віки». Її параметри задані літературною традицією української літератури, власне текстами Тараса Шевченка та темою покритки й байстряти, жертви упослідження. Деякі із Шевченкових мотивів (недописаної картини) та метафор (думи-діти) розглядаються як контекст. Ідентичність чоловіка й жінки описуються через ситуацію кризи, конфліктів та втручань сторонніх, і демонструють пропагандистські завдання автора (репліки Сніжинки, художникової матері). У рамках письменницької стратегії і за логікою сюжету дитяча смерть кладе край маніпуляціям та стає початком боротьби абсолютних егоїзмів та персональних прагнень. Звідси те, що інститут материнства-батьківства розуміється як стимул та обмеження саморозвитку й ідентифікації. Конфлікт у драмі описується на рівні опозицій традиційного / нового, звичного / іншого, явного / прихованого, приватного / богемного; і спостерігається читачем / глядачем у варіанті дивакуватих й епатажних вчинків головних героїв. Деякі події та діалоги можуть бути відчитані як прояви боротьби за право на автентичність або ж за владу над ближніми.
Опис
In the article semantics and pragmatics of space and time, disposition of figures, naming are analyzed. Private world of the artist is antagonistic to Bohemian life existence to be display in local cabaret scene. Two persons – Kanevych and Rita – are described in process of changing and choosing of the identity. The writer is playing on metaphor mother and child, and transform them into status either Kanevych and his painting or Rita and her son. In intimate space of home mothers’ element dominates although superficially there are two males and two females in Kanevich’ apartment. Dramatist’s textual strategy is based on glorification of artist nature and practice (interpreted as instinct). The parallel line (mother experience of artist wife) reveals another norm to highline human life, not artifacts, and is draw to be a subversion in a field of social structure. The main marker of this norm is word “it’s the ages“. It parameters constitutes by literal tradition of the Ukraine – texts by Taras Shevchenko and figure of unwed mother and figure of her child as victim. Some Shevchenko’s motif (non-finished painting) and metaphor (verses as children) are considered for context. Identity of male or female is described in situation of crisis, conflicts and attacks of another peoples, and declaring propagandistic positions (the cue of Snowflake, of the artist mother). Under the writer strategy and due an plot order child death is a point of the end of ones manipulations and of the beginning of struggle of absolute egoistic forces and individual yearnings. So institute of mother- and fatherhood is interpreted to be stimulating and limitation to authentic realization and identity. In drama conflict reveals on the level of opposition traditional / modern, usual / another, evident / hiden, domestic / Bohemian; and it to be realized in strange and provocative actions of the principal personages. Reader should see some events and dialogues in play are formatted as a struggle to legitimate a right for authentic and for power on ones neighbours.
Ключові слова
Ідентичність, особистість митця, літературна традиція, модерністська драма, персонаж жінка-мати
Бібліографічний опис
Тхорук Р. Ідентичність художника у традиції поваги до материнства (за драмою “Чорна Пантера і Білий Медвідь” В. Винниченка) / Раїса Тхорук // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Філологічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : БДПУ, 2018. – Вип. 17. – С. 140–149.