Випуск 13 (2017)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/1759

Переглянути

Перегляд Випуск 13 (2017) за Автор "Скорина, Людмила"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Специфіка гоголівського інтертексту в сатиричній прозі Костя Гордієнка 20-х років ХХ ст.
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Скорина, Людмила
    У статті головна увага зосереджується на типології і функціях оприявнення Гоголівського інтертексту в сатиричній прозі Костя Гордієнка 1920-х років. З’ясовано, що у повісті К. Гордієнка “Автомат. Гнила Печериця” й романі “Славгород” найактивніше побутують інтертекстеми з “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, згадуються також “Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, “Портрет” і “Мертві душі”. Гоголівські прототексти оприявнюються найчастіше через паратекстуальні цитати й алюзії. Рідше застосовуються елементи кодової інтертекстуальності, семантичні форми (інтертекстуальні мотиви, традиційні образи), а також зразки системно-текстової референції (запозичення прийому, стилізація – особливо у повісті “Автомат”). Принципово важливими видаються не так зовнішні текстуальні перегуки, як орієнтація К. Гордієнка на гоголівські принципи моделювання художнього світу (“міфотворчість”, очуднення, гротеск тощо).