Перегляд за Автор "Кара, Світлана Іванівна"
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАктуальні питання впливу довкілля, фізичного виховання та спорту на здоров'я людини(Бердянський державний педагогічний університет, 2023-09) Cavcaliuc, A.S.; Базильчук, В.Б.; Журавльов, Ю. Г; Баришников, А. О.; Ляхова, І. М.; Верітов, О.І.; Пономарьов, В.О.; Петров, В.О; Голуб, Д.О; Дишкант, М.В.; Кара, Світлана Іванівна; Караулова, С.І.; Козицька, А.П.; Плющакова, О.В; Кононенко, М.О.; Лесик, Анжеліка Сергіївна; Ляхова, І.М; Маленюк, Т.В.; Павлевич, Л.М; Поліщук, К.В.; Пономаренко, К. С.; Примак, Є.Г; Пристинський, В.М.; Пристинська, Т.М.; Швець, О.А.; Сватьєв, А.В.; Булах, С.М.; Симонік, А.В.; Собко, Н.Г.; Станчевський, М.М.; Шевченко, О.В.; Мельнік, А.О.; Шевчук, О.П.; Філатова, З.І; Євтушок, М.В; Баранов, В.В; Безкоровайна, Л.В.; Білик, В.Г; Василенко, К.С; Браниште, Г.C; Гальченко, Л.В.; Іванська, О.В.; Румянцев, С.С; Голінка, О.В.; Дутчак, Ю.В.; Сущенко, Л.П.; Каплун, М.О; Сухарєв, Р.С; Митяненко, Юлія Володимирівна; Омельчук, О.В; Шеремет, І.В.; Василенко, К.С; Самойленко, Вадим Леонідович; Самсутіна, Наталя Михайлівна; Семенова, І.В; Ситнік, Д.М.; Согоконь, О.А; Степанова, Н.А.; Хатунцев, О.О.; Хатунцева, Світлана Миколаївна; Савін, Є.В; Черезова, Ірина Олександрівна; Khatuntseva, S.М.; Cheremisina, I.М.; Yudin, O.О.; Lungu, E.M.; Nicolaiciuc, N.I; Onoi, M.P; Андреєва, О.Б.; Бугай, Б.А.; Єфімова, Анастасія Ігорівна; Дніпровська, Є.В.; Зоріна, Л.В.; Корх-Черба, О.В; Пшенічна, Л.П.; Кузьменко, В.Ю.; Коваленченко, В. Ф.; Ладиженська, К.О.; Мегалінська, Г.П; Білик, Ж.І.; Даниленко, Є.В; Ткачук, І. О.; Мерзлікіна, О.А.; Бобровник, Л.П; Некрасов, Григорій Григорович; Расторгуєва, Ірина Сергіївна; Самойленко,Інна Олександрівна; Сіренко, П.О; Жіденс, Я.; Качур, Є. Ю.; Хлібойко, Ю.В.; Внукова, О.М.; Лупійко, А.П.; Дроздова, В.М.; Загоренко, Н.О.; Гнатюк, Віталій Васильович; Нікітенко, Н.М.; Синегуб, Є.Л.; Павлевич, Я.О.; Бабаліч, В.А; Величко, М.В.; Вусик, Г.Л; Гжегожевський, Р.В.; Грибан, Г.П.; Завальнюк, О.В.; Співак, Л.М.; Григор’єва, Вікторія Вікторівна; Григор’єв, І.Ю.У збірнику вміщено наукові статті, які висвітлюють актуальні питання теоретико-методичних, валеологічних та психолого-педагогічних аспектів фізичного виховання і спорту різних верств населення, професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання, фітнесу, фізичної реабілітації, туризму й рекреації, сучасних аспектів фізичної реабілітації та адаптивної фізичної культури, еколого-біологічні проблеми формування здорового способу життя студентської молоді, а також проблеми довкілля, фізичного виховання та спорту в суміжних наукових сферах: міждисциплінарних зв'язках.
- ДокументЗміст та структура професійної компетентності майбутнього фахівця з фізичної терапії та ерготерапії(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Кара, Світлана Іванівна; Хатунцева, Світлана Миколаївна; Пшенична, Наталя СергіївнаУ статті проаналізовано особливості професійної діяльності, зміст та структуру професійної компетентності фахівця з фізичної терапії та ерготерапії. Визначено, що професійна компетентність фахівця з фізичної терапії та ерготерапії – це здатність особистості ефективно виконувати професійну діяльність на основі володіння фаховими знаннями, уміннями та навичками, професійно значущими особистісними якостями; прагнення до професійного розвитку та самовдосконалення. Розроблено зміст та структуру професійної компетентності майбутніх фахівців з фiзичнoï тepaпiï та ерготерапії, які складають основу для його професійного розвитку та самовдосконалення. Професійну компетентність фахівця з фізичної терапії та ерготерапії розглядаються як єдність трьох компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-рефлексивного, кожен з яких містить структурні складові та одночасно є аспектами особистості. Мотиваційно-ціннісний компонент є інтегральною якістю та стрижневою складовою у структурі професійної компетентності фахівця. Він передбачає наявність соціальних установок, ціннісних орієнтацій та мотивів; інтерес та позитивне ставлення до діяльності; прагнення до професійного розвитку та самовдосконалення. Когнітивний компонент професійної компетентності фахівця з фізичної терапії та ерготерапії включає загальнонаукову та діагностичну компетентності. До важливих професійних умінь та навичок віднесено: гностичні, конструктивні, діагностичні, організаційно-методичні, інформаційні, дослідницькі. Bиoкpeмлeнo професійно важливі якості фізичного терапевта та ерготерапевта: мopaльнi, комунікативні, кoгнiтивнi, eмoцiйнo-вoльoвi, рефлексивні. Діяльнісно-рефлексивний компонент професійної компетентності передбачає вміння використовувати засоби фізичної терапії та ерготерапії; володіння методами організації реабілітаційної діяльності, планування завдань і способів їх вирішення; вміння планувати, прогнозувати, аналізувати, адекватно оцінювати результати власної діяльності. Компетентнісний підхід до підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії та ерготерапії полягає в набутті та розвиткові у здобувачів вищої освіти інтегральної, загальних та спеціальних (фахових) компетентностей.
- ДокументМотивація студентів до занять з фізичного виховання як психолого-педагогічна проблема(Бердянський державний педагогічний університет, 2023) Кара, Світлана Іванівна; Расторгуєва, ІринаУ статті проаналізовано психолого-педагогічні аспекти мотивації студентів до занять з фізичного виховання. Визначено, що в сучасній психологічній та педагогічній літературі існують істотні розбіжності щодо визначення понять «мотив» та «мотивація». З’ясовано, що поняття «мотив» включає в себе потреби, спонукання, інтерес, захоплення, схильність, прагнення. Мотиви є відносно стійкими особистісними характеристиками людини. Мотивами можуть виступати ідеали особистості, її переконання, соціальні настанови, ціннісні орієнтації. Зазначено, що ефективність організації освітнього процесу з фізичного виховання можлива за умови врахування головних спонукальних мотивів, які визначають діяльність студента і, як результат, процес формування його мотивації до рухової активності. Основним фактором, що впливає на мотивацію до навчання студентів, є оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Акцентовано увагу на тому, що зацікавити студента до занять фізичною культурою можна шляхами цілеспрямованого впливу на окремі мотиви і на мотиваційну сферу в цілому. Одним із найважливіших завдань формування мотивації до фізичного виховання є розвиток мотивації досягнення. На основі аналізу педагогічної літератури зроблено висновок, що становлення мотивації залежить від змісту, методів, організаційних форм і матеріальних можливостей провадження освітнього процесу у закладі вищої освіти. Визначено основні педагогічні умови, які сприятимуть ефективному формуванню й підвищенню мотивації студентів до занять фізичним вихованням: набуття знань щодо збереження, підтримки і зміцнення здоров’я, створення позитивної установки на формування потреби в здоровому способі життя; диференціація фізичного виховання. Наголошено на тому, що підтримка навчальної мотивації дозволить студентам свідомо оволодівати знаннями, формувати вміння і навички; розвивати позитивне ставлення до процесу фізичного виховання, систематично займатися фізкультурно-оздоровчими і спортивними вправами під час навчальної та позанавчальної діяльності.
- ДокументНеврологічне забезпечення мовленнєвої діяльності(Бердянський державний педагогічний університет, 2023) Козак, Максим; Хатунцева, Світлана Миколаївна; Кара, Світлана Іванівна; Юдін, Олексій ОлеговичУ статті розкрито основні результати дослідження актуальних питань вивчення механізмів неврологічного забезпечення мовленнєвої діяльності. Зауважено, що розуміння механізмів неврологічного забезпечення мовленнєвої діяльності базується, по-перше, на знаннях морфо-функціональної організації органів периферичного мовленнєвого апарату, відділів та структурних утворень мозку, що забезпечують моторний рівень мовнорухового механізму мовлення; по-друге, уміннях проводити диференційну діагностику, визначати симптоматику та механізми мовнорухових розладів при органічних ураженнях центральної нервової системи (ЦНС); по-третє, уміннях визначати зумовлені органічними патологіями центральної нервової системи особливості порушень формування фонетичного компоненту мовленнєвої системи при різних формах дизартрії; по-четверте, знаннях принципів функціонування вищої нервової діяльності людини та особливостей протікання патологічних процесів при органічних ураженнях кори головного мозку, що призводять до порушень мовлення; по-п’яте, усвідомленні схеми організації центральної нервової системи, її ролі у забезпеченні мовленнєвого акту; по-шосте, на знаннях етіології та патогенезу, структури мовленнєвого дефекту при різних формах дизартрії, афазії, характеристик диференціальної діагностики патологій, ознак парезів та паралічів, основних симптомів рухових порушень; по-сьоме, володінні методами діагностики сформованості мовнорухової функції, відповідними методиками обстеження звуковимовного аспекту мовлення у людей з патологіями та інтерпретації виявленої симптоматики тощо. Встановлено, що вищі психічні функції ґрунтуються на злагодженій роботі складних функціональних систем, а не окремих «центрів». Наголошено, що в основі мовлення полягає умовно-рефлекторна діяльність. Вказано, що характер дозрівання мозку як багаторівневої ієрархічної організованої системи проявляється в тому, що еволюційно більш старі структури дозрівають раніше. Завдяки двом видам зворотного зв'язку – слухового та кінестетичного, кора головного мозку бере участь у забезпеченні запам’ятовування правильної вимови певних складів. Мовленнєвий процес здійснюється завдяки складній злагодженій взаємодії різних рівнів нервової системи, органів дихання, фонації та артикуляції. Обґрунтовано, що вивчення нейрофізіологічного підґрунтя функціонування мовленнєвих систем, сприяє формуванню уявлення про механізми породження та сприйняття мовленнєво-мовних висловлювань людиною та патогенез порушень мовлення при локальних органічних ураженнях кори головного мозку та інших патологій.
- ДокументПедагогічні умови формування готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій в закладах загальної середньої освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Кара, Світлана Іванівна; Хатунцева, Світлана МиколаївнаУ статті проаналізовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій в закладах загальної середньої освіти. Під педагогічними умовами готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій розуміється сукупність особливостей функціонування освітнього середовища, які впливають на розвиток професійних якостей майбутнього вчителя, забезпечують результативність його фахової підготовки та формують готовність до застосування здоров’язбережувальних технологій в закладах загальної середньої освіти. На основі аналізу наукових досліджень виокремлено педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій в закладах загальної середньої освіти: 1) формування позитивної мотивації майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій; 2) удосконалення змісту освітніх компонентів, форм та методів фахової підготовки, орієнтованої на підготовку майбутніх учителів біології та основ здоров’я до здійснення здоров’язбережувальної діяльності. Зазначено, що реалізація першої педагогічної умови формування готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до застосування здоров’язбережувальних технологій залежатиме від розвитку усвідомлення необхідності створення здоров’язбережувального освітнього середовища та розуміння особливостей формування здоров’язбережувальної компетентності учнів. Вона спрямована на осмислення майбутніми вчителями значущості збереження здоров’я підростаючого покоління та розуміння потреби підвищувати власну здоров’язбережувальну компетентність. Реалізація другої умови залежатиме від використання в освітньому процесі закладу вищої освіти інноваційних форм, методів та засобів навчання. Визначено фахові компетентності та програмні результати навчання, які дозволять майбутньому вчителю проєктувати освітній процес як здоров’язбережувальний.
- ДокументПроблема формування готовності до самовдосконалення у майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів під час клінічної практики(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Хатунцева, Світлана Миколаївна; Кара, Світлана ІванівнаУ статі зазначено, що клінічна практика є частиною освітньо-професійної підготовки здобувачів вищої освіти, яка забезпечує системність і послідовність розвитку практичних умінь і навичок та сприяє формуванню готовності в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до самовдосконалення. Розкрито особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки. Здійснено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми формування в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Окреслено мету, основні форми організації практичної діяльності здобувачів вищої освіти, завдання та зміст клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Зазначено, що клінічна практика є засобом забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення і включає три етапи. Зауважено, що практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач – майбутній фахівець у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що готовність до самовдосконалення є, з одного боку, складним, динамічним утворенням особистості майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта, з іншого, – результатом його підготовки на засадах як теоретичних знань про сутність, структуру, зміст самовдосконалення, так і його особистісних якостей та практичної діяльності. З’ясовано, що особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки полягають у тому, що її практичний складник має бути зорієнтована на особистість здобувача вищої освіти та поєднувати навчально-методичну, аналітико-пошукову, науково-дослідну діяльність. Важливою теоретичною засадою забезпечення ефективної професійної підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта під час клінічної практики постає визнання здобувача вищої освіти як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в процесі індивідуалізації його професійної підготовки за умови формування потреби в самовдосконаленні. Виокремлено умови формування в майбутнього фізичного терапевта та ерготерапевта готовності до самовдосконалення під час клінічної практики.