Перегляд за Автор "Новик, Ольга"

Зараз показуємо 1 - 5 з 5
  • Ескіз
    Документ
    Переклад як осучаснення давньої літератури: рецензія на монографію Шмігера Тараса “Перекладознавчий аналіз – теоретичні та прикладні аспекти: давня українська література сучасними українською та англійською мовами”
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Новик, Ольга
    Перекладознавство як частина літературознавчої науки не надто розвинене в Україні, а надто, якщо говорити про переклад сучасною українською мовою давньої літератури, що має таку рису як багатомовність. Монографія Тараса Шмігера “Перекладознавчий аналіз – теоретичні та прикладні аспекти: давня українська література сучасними українською та англійською мовами” в цьому сенсі має велике значення, оскільки містить огляд розвитку перекладознавства і водночас подає розлогий реєстр текстів давньої літератури, які викликали інтерес перекладачів.
  • Ескіз
    Документ
    Сюжет, парафраз, алюзія, образ, жанр: трансформація двох біблійних сюжетів у давньому письменстві : рецензія на монографію Оксани Савенко “Трансформації різдвяного та великоднього сюжетів в українській літературі ХІ–ХVIII ст.” (Житомир, 2019)
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Новик, Ольга
    Монографія Оксани Савенко розкриває шляхи побутування в українській літературі ХІ–ХVIII ст. двох магістральних біблійних сюжетів: різдвяного та великоднього. Оскільки давня література є наскрізь пронизана біблійним впливом, релігійною, а завдяки двом названим сюжетам, часто і христоцентричною. Дослідниця зробила спробу порівняти, на яких рівнях різножанрових текстів середньовічного та барокового письменства відбувалася трансформація сюжетів. Монографія складається зі вступу, семи розділів, висновків і списку використаних джерел.
  • Ескіз
    Документ
    Трансформація мотиву Memento mori у творах романтиків
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2014) Новик, Ольга
    У статті розглядається творчість романтиків, зокрема,тарнсформація мотиву смерті. Ця тема є традиційною в українській літературі. В барокову епоху з темою смерті пов’язували низку мотивів та образів: мотив гріха та покари, дочасності і марності людського життя, образи душі, сну, серця, вічності, житейського моря, бурі тощо. У творах Юрія Федьковича є багато традиційних мотивів та образів, пов’язаних з темою смерті, проте здебільшого використаних у романтичному переосмисленні.
  • Ескіз
    Документ
    Франсуа Війон – Віктор Домонтович: між новим і минулим
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Новик, Ольга
    У статті досліджується повість Віктора Домонтовича «Франсуа Війон». Текст розглядається крізь призму інтелектуальних пошуків Петрова-Бера у царині філософських та-історіософських досліджень. Встановлено, що жанр белетризованої біографії письменник використовує як форму для філософських міркувань про кризи в суспільстві і проблему митця. Проблема митця і суспільства автором переосмислюється не просто крізь призму кризи віків, письменник здійснює зіставлення переходу від Середньовіччя до нових часів і зміни в суспільстві на переломі ХІХ–ХХ ст. Образ Франсуа Війона постає завдяки авторському художньому втіленню низки гострих проблем: поет і суспільство, кохання і гроші, розпуста і тілесність, святість і гріховність, талант і продажність, життя і смерть тощо. Руйнування образу Мадонни-музи, бажаної і недосяжної, є знищенням ідеалів митця, його власного «Я», це шлях, що веде до відмови від ідеалів, і почасти уможливлює для читача розуміння трагічності постаті Франсуа Війона. Віктор Домонтович, послуговуючись образом поета давніх часів, проектує зміни, які в ньому відбуваються під впливом кризи суспільної і особистої, на людину початку ХХ ст. Таким чином автор переосмислює і світ, і людину епохи змін, зокрема людину творчу. При цьому у творі Віктора Домонтовича Франсуа-поет поступається першістю Франсуа-втіленню епохи. Боротьба з самим собою, відмова від шляху умовностей і заборон призводить до появи Франсуа-злочинця, порушника норм суспільної моралі. Талант – це те, що залишається у митця, попри зміни соціального статусу, імені й поведінки. Автором переосмислюються поняття віри і святості, гріха й покари в часи, коли нівелюються інші цінності, окрім влади грошей. У цьому контексті розглянуто і образи священиків у перехідні епохи, роль релігії та церкви. Однією з ключових постатей у житті Війона змальовано метра Гільйома, який виховував хлопчика молитвами у замкненому просторі: сад-церква-цвинтар. Бунт юнака співпадає з виходом зі звичного простору і кризою переконань.
  • Ескіз
    Документ
    Ще один штрих до характеристики полемічної традиції українських унійних письменників: рецензія на монографію Руслана Ткачука “Полемічна традиція унійних письменників кінця XVI – першої половини XVII ст.: доба і постаті, текст і прототекст, риторика і поетика” (Київ, 2019)
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Новик, Ольга
    Міжконфесійна полеміка викликала появу великого масиву текстів в українській літературі, які наразі ще очікують на увагу дослідників. Попри низку статей і монографій сучасних українських науковців, про полемічну літературу (С. Бабич, К. Борисенко, І. Ісіченко, Н. Поплавська, С. Сухарєва, Р.Радишевський, Л.Ушкалов та ін.), вочевидь, літературознавство тільки робить перші кроки до перепрочитання полемічних текстів, тим паче, що переважна частина пам’яток не перевидавалася, та ще й залишається не перекладеною українською мовою. Кожне нове дослідження, що вводить у науковий обіг тексти полемічного письменства, наразі є актуальним, тож і тема полемічної традиції унійних письменників кінця ХVI–першої половини XVII ст. є на часі. Традиція полемічної літератури формувалася під впливом багатьох чинників, поєднувала вплив як православної, так і католицької культури, а вивчення цього пласту письменства вимагає міждисциплінарного підходу.