2025

Постійне посилання на фонд

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/5131

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 42

Підготовка вихователів до національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Суятинова, Катерина
Актуальність проблеми національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку в умовах сьогодення набуває особливої гостроти. По-перше, війна в Україні актуалізувала питання формування національної свідомості та патріотичних почуттів з раннього віку. По-друге, вихователі, як ключові фігури в дошкільній освіті, потребують якісної підготовки для ефективного виховання патріотизму у дітей. По-третє, формування національної ідентичності у дошкільників є важливим етапом становлення свідомого громадянина. По-четверте, недостатня методична база та відсутність єдиного підходу до патріотичного виховання ускладнюють роботу педагогів. По-п’яте, якісна підготовка вихователів сприятиме формуванню у дітей любові до Батьківщини, поваги до її історії та культури, що є запорукою національної єдності. Тому підготовка майбутніх вихователів до національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку є актуальною проблемою сьогодення. Вихователь допомагає дітям сформувати почуття патріотизму та національної свідомості. Метою статті є теоретичне дослідження проблеми національно-патріотичного виховання дошкільників та застосування студентами знань у процесі виробничої практики в закладах дошкільної освіти. Для досягнення мети використано аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури із проблеми дослідження, узагальнення наукових фактів, аналіз матеріалів із виробничої педагогічної практики здобувачів вищої освіти. Педагогічна практика є ключовим аспектом у підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, оскільки вона сприяє формуванню загальної, професійної компетентності та навичок, необхідних для ефективної роботи з дітьми дошкільного віку. Виробнича / навчальна практика включає навчальні, виховні та творчі аспекти, що допомагають студентам адаптуватися до реальних умов професійної діяльності; дозволяє студентам оцінити свої сильні та слабкі сторони, що допомагає в подальшому професійному розвитку.
The content of developing grammatical competence in prospective Enflish language teachers
(Berdyansk State Pedagogical University, 2025) Yeremenko, Tetiana; Lukyanchenko, Iryna; Demchuk, Angelina
The article deals with the issue of developing prospective English teachers’ grammatical competence on the basis of context-based approach. The authors assert the following advantages of using texts over separate sentences in studying grammar: being a linguistic embodiment of discourse, texts provide students with both linguistic and extralinguistic information; demonstrate grammatical phenomena in a real-world communicative context, which enables students to develop their communicative skills, cognitive activity and creativity; arouse students’ interest and encourage them to naturally use target grammatical structures in their speech. The focus is on the content of developing grammatical competence, which is revealed in its subject and procedural aspects. The emphasis is put on training and consolidating the skills of using purely grammatical material which is introduced into the communicative process through an algorithm of cognitive actions: perception (through reading and prediction) and formation of students’ own «counter» text-discourse via specially selected texts of various functional styles and genres and tasks developed for them. The suggested activities are aimed at training and consolidating grammatical skills by integrating them into the communicative process: from controlled (identification and commenting, transformation, translation) to semicontrolled exercises and free speech production (expansion, creative writing, discussions, improvisation). These activities contribute not only to the grammatical material absorption and retention but also to the development of students’ cognitive and communicative skills. The conducted research resulted in the practical grammar coursebook «Learning Grammar in Context. Part 1. Sequence of Tenses. Modal Verbs. Oblique Moods» for the Bachelor students, pursuing a degree in foreign language education as prospective English teachers.
Перспективи реалізації Концепції Нової української школи для корекційної (спеціальної) педагогіки
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Сухарєва, Лариса; Кочерга, Євгенія
Стаття присвячена аналізу перспектив реалізації Концепції Нової української школи у сфері корекційної (спеціальної) педагогіки, зокрема в діяльності навчально-реабілітаційних центрів. У роботі розкрито основні напрями реформування вітчизняної системи освіти у відповідності до національних освітніх пріоритетів, глобальних викликів сучасного суспільства, проєвропейської освітньої політики. Охарактеризовано основні тенденції трансформації системи освіти, зокрема перехід від традиційних підходів до компетентнісного, розбудови інклюзивного освітнього середовища, дитиноцентризму та педагогіки партнерства. Особлива увага приділена ролі корекційної педагогіки в умовах реформування системи освіти, її значенню для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами та можливостям удосконалення методик навчання і реабілітації в межах навчально-реабілітаційних центрів. Окреслено основні складові Концепції Нової української школи у контексті розвитку корекційної педагогіки, зокрема оновлення змісту освіти, підготовку вмотивованих педагогів, наскрізний виховний процес, автономію закладів освіти, впровадження індивідуальних освітніх траєкторій та адаптацію освітніх програм до можливостей здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Проаналізовано перспективи реалізації Нової української школи через призму соціального, культурного, політичного та цивілізаційного контекстів, а також виклики, з якими стикається корекційна педагогіка у процесі реформування. Окреслено необхідність створення системи безперервного навчання педагогів, забезпечення відповідного матеріально-технічного оснащення закладів освіти та підтримки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу. Зроблено висновок про важливість комплексного підходу до модернізації спеціальної освіти, який включає гнучкість програм, впровадження сучасних педагогічних методик, розвиток професійних компетентностей педагогічних працівників і забезпечення ефективної міждисциплінарної взаємодії. Запропоновано наскрізні вектори трансформації та розширення можливостей і перспектив діяльності навчально-реабілітаційних центрів відповідно до базових принципів Нової української школи.
Соціальні детермінанти залучення молоді до спортивно-оздоровчої діяльності в умовах трансформації вищої і професійної освіти за незалежної України
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Стинська, Вікторія; Прокопів, Любов; Серман, Леся; Ящишин, Зіновій
У статті здійснено науковий аналіз соціальних детермінант залучення студентської молоді до спортивно-оздоровчої діяльності у контексті трансформаційних процесів, що відбуваються у сфері вищої та професійної освіти в Україні з моменту набуття незалежності. Акцентовано увагу на актуальності проблеми збереження та зміцнення фізичного здоров’я здобувачів освіти в умовах урбанізації, цифровізації, психоемоційного навантаження та соціально-економічної нестабільності. Обґрунтовано доцільність міждисциплінарного підходу до вивчення чинників, які визначають рівень залученості молоді до спортивно-оздоровчої діяльності, і охоплюють чотири основні групи детермінант: соціокультурні, економічні, мотиваційно-психологічні та інституційно-організаційні. У межах кожного з векторів проаналізовано специфічні бар’єри й стимули до фізичної активності, визначено їхній вплив на формування культури здорового способу життя в студентському середовищі. Окрему увагу приділено ролі інформаційно-комунікаційним технологіям як інструменту персоніфікації освітнього процесу у сфері фізичного виховання. Доведено, що цифрові платформи можуть виступати ефективним засобом підвищення фізичної активності студентів, сприяючи інклюзивності та доступності спортивно-оздоровчих практик. У статті також представлено аналіз нормативно-правових, організаційних і ресурсних засад функціонування спортивно-оздоровчої діяльності у закладах вищої та професійної освіти та запропоновано стратегічні орієнтири для її удосконалення. Зроблено висновок, що залучення молоді до спортивно-оздоровчої діяльності слід розглядати як складний соціальний процес, що вимагає скоординованих міжсекторальних зусиль державних органів, освітніх інституцій та громадянського суспільства. Такий підхід створює підґрунтя для формування фізично активної, психоемоційно стійкої та соціально відповідальної особистості, здатної до повноцінної самореалізації в умовах сучасного суспільства.
Науковий світогляд особистості: сутність і структура
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Афанасьєв, Віктор; Школа, Олександр Васильович
У статті висвітлено результати критичного аналізу, систематизації та узагальнення літературних джерел стосовно змісту і структури поняття «науковий світогляд особистості» як її провідної якості та невід’ємного компоненту предметної компетентності школярів з фізики. Актуальність розв’язання зазначеної проблеми підтверджується вимогами державних нормативних освітніх документів в галузі сучасної природничої, і зокрема фізичної, освіти, ступенем її теоретичної розробки, реальними освітніми результатами сучасних школярів з фізики. З’ясовано, що світогляд людини як складова її світоглядної культури є системою узагальнених знань про природу, суспільство і мислення, та сформованих на її основі поглядів і переконань особистості. На основі аналізу літературних джерел запропоновано структуру світогляду особистості та його основних характеристик. Встановлено, що залежно від знань, які людина застосовує для пояснення навколишнього світу, розрізняють науковий і ненауковий світогляд. Запропоновано двокомпонентну структуру наукового світогляду особистості, центральним елементом якого є наукова картина світу, що об’єднує узагальнені образи навколишнього світу окремих наук (природничих, гуманітарних, суспільних). З’ясовано, що формування наукового світогляду школярів передбачає здобуття і трансформацію системи наукових знань у відповідні погляди і переконання, що потребує цілеспрямованого і системного методичного підходу. Визначено, що формування наукового світогляду школярів у навчанні фізики передбачає систематизацію та узагальнення предметних знань навколо фундаментальних наукових ідей, принципів, законів і теорій. Останнє можна зробити найбільш оптимально шляхом формування в їх свідомості найповніших і цілісних уявлень про еволюцію, зміст і структуру сучасної фізичної картини світу.
Психолого-педагогічний супровід молодших школярів із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю засобами музичної діяльності
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Григор’єва, Вікторія Вікторівна; Желобницька, Вікторія
У статті досліджується питання особливостей психолого-педагогічного супроводу дітей молодшого шкільного віку із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю та вплив зазначених особливостей на організацію навчання таких дітей у закладах загальної середньої освіти. Актуальність представленої проблеми обумовлюється розповсюдженістю зазначеного розладу серед учнів початкової школи та необхідністю педагогічної корекції наведеного синдрому й психотерапевтичної роботи з сім’єю. Авторами виділяються причини, що впливають на поширеність синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю серед молодших школярів та які обумовлені окрім біологічних особливостей також емоційними та стресогенними причинами, пов’язаними із наявним військовим станом у країні. У результаті аналізу сучасних досліджень було виявлено, що малодослідженим аспектом зазначеної проблеми на сьогодні залишається питання особливостей корекції та супроводу молодших школярів із синдромом ДУГ засобами музичної діяльності. Автори акцентують увагу, що підхід до корекції синдрому ДУГ комплексний і до подібної роботи залучаються також фахівців суміжних галузей в залежності від ступеню тяжкості симптомів. У статті розглядаються методи і прийоми музично-педагогічного та поліхудожнього впливу на стан гіперактивних дітей у процесі навчання на уроках музичного мистецтва у ЗЗСО та у позакласній роботі. У роботі розкриваються напрями, за якими здійснюватиметься музично-корекційний вплив, виходячи із зазначених типових ознак СДУГ. Виділяються функції, які виконує музика на корекційних заняттях, основною з яких є зняття підвищеної збудливості дитини та утримання й розширення об’єму і часу уваги. Акцентується увага на умовах музично-терапевтичної роботи з гіперактивними дітьми на уроках музичного мистецтва та поетапність цієї роботи. У роботі розкриваються види музичної діяльності, що використовуються у програмі психолого-педагогічної підтримки молодших школярів з СДУГ. Автори дають рекомендації щодо вибору музичних творів для прослуховування задля корекції емоційних станів, надмірної рухової активності, мовних розладів, страхів, які найчастіше властиві дітям та підліткам із СДУГ. Доведено, що метод музичного руху та пластичного інтонування є ефективним психотерапевтичним засобом корекції емоційної сфери дитини із синдромом ДУГ. Також пропонуються різноманітні вправи на розвиток навичок вольової регуляції та контроль гіперактивності.
Педагогічні умови формування соціально-громадянської компетентності в дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Данильченко, Ірина; Загородній, Ігор
Стаття присвячена характеристиці педагогічних умов формування соціально-громадянської компетентності в дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури. Виховання свідомих громадян країни, які віддані своїй Батьківщині, поважають свій народ, цінують і творять національну історію, готові робити впевнені, самовіддані кроки для її майбутнього починається ще з дошкільного дитинства. Війна в Україні, сучасні соціально-економічні процеси в країні, а також ворожа пропаганда, актуалізували проблему формування соціально-громадянської компетентності в дітей дошкільного віку, адже цей процес є підґрунтям для становлення молодого покоління громадян, які мають активну громадянську позицію, а також здатні налагоджувати соціальне партнерство у розв’язанні суспільних проблем. Мета статті полягає у виокремленні й характеристиці педагогічних умов формування соціально-громадянської компетентності в дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури. З’ясовано сутність понять «умова», «педагогічні умови». На основі результатів аналізу низки наукових досліджень, присвячених проблемі соціального, морального і громадянського виховання виокремлено й схарактеризовано такі педагогічні умови формування соціально-громадянської компетентності в дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури: створення літературно-розвивального середовища; компетентність вихователя щодо використання художньої літератури у формуванні соціально-громадянської компетентності дітей старшого дошкільного віку; інтеграція літературних творів у різні види дитячої діяльності; налагодження конструктивної, партнерської батьківсько-виховательської взаємодії. Закцентовано увагу на тому, що виокремлені й схарактеризовані педагогічні умови тісно між собою пов'язані, а їх забезпечення в закладі дошкільної освіти сприятиме покращенню процесу формування соціально-громадянської компетентності в дітей старшого дошкільного віку. Новим є власне визначення понять «літературно-розвивальне середовище» і «компетентність вихователя щодо використання художньої літератури в процесі формування соціально-громадянської компетентності дітей старшого дошкільного віку», а також погляд на створення літературно-розвивального середовища, компоненти означеної компетентності вихователя.
Ергономічна компетентність у системі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Щербакова, Надія Миколаївна
Стаття присвячена дослідженню надзвичайно актуальної проблеми в сучасній системі вищої педагогічної освіти України – необхідності переосмислення підходів до професійної підготовки майбутніх учителів. Авторка підкреслює, що глобальні зміни у науці, техніці та соціокультурному середовищі вимагають від педагогів не лише оволодіння знаннями, але й здатності створювати безпечне, комфортне та продуктивне освітнє середовище, орієнтоване на потреби дитини. У цьому контексті особливої значущості набуває компетентнісний підхід, спрямований на формування професійної компетентності та досягнення освітніх результатів, необхідних для ефективної педагогічної діяльності. Для формування ергономічної компетентності майбутніх учителів початкових класів було розроблено та впроваджено спеціальний навчальний курс «Педагогічна ергономіка» для студентів магістерського рівня. Курс включав два блоки: інформаційно-аналітичний та практико-орієнтований. Мета інформаційно-аналітичного блоку ‒ надання студентам знань про ключові поняття педагогічної ергономіки, методологічні засади ергономізації освітнього процесу, а також взаємозв`язок усіх його аспектів. Практико-орієнтований блок базувався на діяльнісному підході та передбачав активне залучення студентів до моделювання ергономічних ситуацій, проєктування класного простору, аналізу навчального обладнання, використання кейс-методів, створення чек-листів та ергономічних рекомендацій. Застосовувалися також професійно орієнтовані ігри. Така форма роботи сприяла кращому засвоєнню матеріалу, пробуджувала інтерес, викликала дискусію та активізувала навчально-пізнавальну діяльність студентівю. Це дозволяло формувати їхню готовність до побудови й удосконалення освітнього середовища. Результати впровадження курсу продемонстрували його ефективність. Так, майбутні вчителі стали більш чутливими до потреб дітей, навчились бачити деталі, що впливають на добробут учнів та усвідомлювати власну роль у формуванні здоров'язбережувального освітнього середовища.
Методична підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до професійної діяльності в умовах компетентнісної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Хома, Тетяна
У статті окреслено сучасні аспекти методичної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до професійної діяльності в умовах вищої освіти, що зумовлено компетентнісним підходом як пріоритетним. Охарактеризовано дослідження науковців з цієї проблеми за окремими напрямами. Закцентовано увагу на поняттях «професійна підготовка», «фахова підготовка». Метою статті стало визначення особливостей методичної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури за освітнім ступенем магістра до професійної діяльності в умовах компетентнісної освіти. Сформульовано авторське поняття «методична підготовка» як процес оволодіння здобувачами вищої освіти методами, прийомами, засобами навчання фізичної культури у закладі загальної середньої освіти в умовах нової теоретико-методологічної моделі; «методична компетентність» як система знань, умінь і навичок з основ методики навчання фізичної культури, набутого практичного досвіду та сформованих демократичних і морально-етичних цінностей. Вказано, що методична підготовка включає дві складові: теоретичну й практичну. Для оволодіння теоретичною частиною в умовах вищої школи акцентовано на важливості застосування системи традиційних та інноваційних методів викладання. Запропоновано окремі інноваційні методи викладання на прикладі дисципліни «Методика навчання фізичної культури в закладах загальної середньої освіти» для здобувачів вищої освіти освітнього ступеня магістра спеціальності А4.11 Середня освіта (Фізична культура). Описано алгоритм застосування таких: лекція-дослідження, інтерактивна лекція, лекція-дискусія, лекція з фреймовими опорами (лекційні заняття); створення квазіпрофесійного середовища – моделювання ситуацій, ділова гра, проєктування, діяльнісно орієнтований метод, «гронування» (практичні заняття). Закцентовано увагу на вихованні у школярів національно-патріотичних почуттів, ролі спорту в забезпеченні здорового способу життя, формуванні морально-етичних якостей.
Організаційно-педагогічні засади інформатичної підготовки майбутніх педагогів професійної освіти у віртуальому освітньому середовищі
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Шевчук, Борис
У статті досліджено організаційно-педагогічні засади інформатичної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування цифрових компетентностей майбутніх педагогічних кадрів відповідно до сучасних вимог суспільства, процесів глобалізації, євроінтеграції та цифровізації освіти. Проаналізовано сучасний стан впровадження цифрових технологій у професійну підготовку педагогів та виявлено основні проблеми, зокрема фрагментарність інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес, недостатній рівень цифрової грамотності викладачів і студентів, відсутність єдиних стандартів цифрової підготовки та нерівномірний доступ до цифрових ресурсів. Метою статті є визначення організаційно-педагогічних засад інформатичної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання, обґрунтування підходів до її вдосконалення та інтеграції цифрових технологій у навчальний процес. Для досягнення поставленої мети використано методи, що дозволили обґрунтувати методичні підходи до цифрової освіти та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення освітнього процесу. Результати дослідження засвідчили, що інформатична підготовка є ключовим елементом професійної підготовки педагогів, що забезпечує розвиток навичок ефективного використання ІКТ, роботу з хмарними сервісами, веб-технологіями та автоматизованими системами навчання. Особливу увагу приділено питанням оновлення професійних ролей педагогів у цифровому середовищі, інтеграції дистанційного та змішаного навчання у професійне навчання, а також впровадженню сучасних цифрових освітніх платформ та віртуальних навчальних середовищ. Визначено напрями вдосконалення підготовки педагогічних кадрів відповідно до державних освітніх стандартів та Національної рамки кваліфікацій. Розкрито особливості інформатичної підготовки педагога професійного навчання, яка передбачає системний підхід до формування цифрових компетентностей, адаптацію освітніх програм до цифрових викликів та інтеграцію інноваційних методів навчання. Дослідження сприяє розробці ефективних стратегій впровадження цифрових технологій у підготовку педагогічних працівників, що відповідають сучасним викликам та тенденціям цифровізації освіти.
Інноваційна компетентність вчителя математики: теоретичний аспект
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Ачкан, Віталій Валентинович; Процик, Надія
У статті проаналізовано теоретичні основи інноваційної компетентності вчителя математики. Встановлено, що інновації у математичній освіті закордоном переважно асоціюються із інтерактивними платформами, проектними технологіями, STEM-освітою, використанням штучного інтелекту в освіті, гейміфікацією освітнього середовища, перевернутим навчанням; використанням соціальних мереж у навчанні. Інновацію у математичній освіті запропоновано тлумачити як новий (або удосконалений) педагогічний продукт, що впроваджується в освітній процес (концепції, теорії, системи, моделі, методики, технології, методи, прийоми тощо) та стимулює його розвиток. Інноваційну компетентність діючого вчителя математики запропоновано тлумачити як інтегративну якість його особистості, яка є результатом синтезу мотивів, цінностей, знань, умінь та практичного суб’єктного досвіду й забезпечує успішне створення, поширення та свідоме і доцільне використання інновацій у процесі навчання математики. До основних компонентів інноваційної компетентності вчителя математики віднесено мотиваційно-ціннісний, когнітивний, креативно-діяльнісний та оцінювально-рефлексивний. Мотиваційно-ціннісний передбачає наявність у вчителя мотиваційно-ціннісного ставлення до математики та до педагогічної діяльності, стійку зацікавленість у системних змінах і модернізаціях у математичній освіті. Наявність у вчителя знань, необхідних для створення, апробації та впровадження інновацій характеризує когнітивний компонент. Креативно-діяльнісний компонент визначає здатність учителя до творчого підходу у адаптації, впровадженні та реалізації інновацій у навчанні математики, наявність відповідного досвіду. Оцінювально-рефлексивний компонент передбачає усвідомлення майбутніми вчителями математики значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів, створення та управління у процесі навчання математики рефлексивним освітнім середовищем, здатність до рефлексії власного досвіду, до аналізу та корекції інноваційної педагогічної діяльності.
Теоретичний аналіз базових концепцій розвивального навчання математики
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Панова, Світлана Олегівна; Дерябіна, Юлія Сергіївна
Сучасний світ ставить перед освітою нові виклики. Пандемія COVID-19 та війна негативно вплинули на якість навчання, особливо в галузі математики. Сьогодні розвиток математичної освіти в Україні потребує запровадження інновацій. Для підвищення якості навчання розглядається введення методів та принципів розвивального навчання математики як ефективний інструмент подолання освітніх втрат в закладах загальної середньої освіти. Розвивальне навчання передбачає активну участь учнів у навчальному процесі, формування в них здатності до самостійного мислення та вирішення проблем. Цей підхід сприяє не тільки засвоєнню знань, але й розвитку таких важливих якостей, як критичне мислення, творчість та самостійність. В роботі проаналізовано досвід вітчизняних і зарубіжних вчених, розглянуто та охарактеризовано моделі системи інтенсивного всебічного розвитку Л. Занкової та технологію розвитку інтелектуальних здібностей Д. Ельконіна-В. Давидової. У процесі аналізу було досліджено особливості методик, цілі, завдання, концептуальні положення, переваги і недоліки. Окремо було розглянуто вітчизняні розробки концепції розвивального навчання математики. Зазначимо, що більшість робіт щодо впровадження розвивального навчання математики було присвячено освіті в початковій школі. У ході нашого дослідження було виділено науковців (С. Семенець, С. Скворцова, Н. Тарасенкова та інші), які наголошують на необхідності розвивальної освіти та створюють методичні матеріали з математики для її впровадження в закладах загальної середньої освіти. Вивчені теоретичні основи розвивального навчання та аналіз практичного досвіду його застосування в українських школах говорять про те, що це стане викликом для розвитку сучасної математичної освіти України, але сприятимуть формуванню в учнів глибоких математичних знань та умінь.
Інтеграція гурткової роботи в освітній процес ЗДО як засіб художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Гречишкіна, Ірина
У статті досліджено інтеграцію гурткової роботи в освітній процес закладу дошкільної освіти як засіб художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку. Гурткова діяльність розглядається як ефективна форма додаткової освітньої роботи, що створює умови для розвитку творчих здібностей, формування естетичного сприймання, емоційної чутливості, уяви та здатності до самовираження. Особлива увага приділяється гурткам художнього спрямування – образотворчим, музичним, театральним, хореографічним, які забезпечують залучення дитини до різних видів мистецької діяльності. На основі аналізу наукових джерел висвітлено теоретичні підходи до організації гурткової діяльності, визначено її місце в системі дошкільної освіти. Акцентовано на необхідності дотримання низки педагогічних принципів: інтеграції, варіативності, доступності, добровільності, наступності та інтересоцентризму. Окреслено погляди провідних вітчизняних науковців (А. Богуш, К. Крутій, Л. Максименко, О. Долина, О. Низковська та ін.) щодо значення гурткової роботи у розвитку дошкільників. Окремо проаналізовано сучасні труднощі впровадження гурткової діяльності в ЗДО, зокрема обмеженість ресурсів, кадрове забезпечення та необхідність адаптації програм. Визначено перспективи розвитку цього напряму в контексті оновлення змісту дошкільної освіти та впровадження компетентнісного підходу.
Використання сторітелінгу в інклюзивній освіті як провідний аспект розвитку дітей дошкільного віку
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Яковенко, Віта
Стаття присвячена дослідженню ефективності використання сторітелінгу в інклюзивній освіті як однієї з провідного аспекту розвитку дітей дошкільного віку. Розглянуто теоретичні аспекти застосування сторітелінгу в педагогічній практиці, зокрема в контексті розвитку мовленнєвих навичок, мислення, соціальної взаємодії та емпатії у дітей з різними освітніми потребами. Піднімається тема дослідження, що обумовлена зростанням інтересу до інноваційних методів навчання, які сприяють створенню ефективного інклюзивного освітнього середовища. Сторітелінг, як метод, що базується на використанні історій, казок, притч та оповідей, має значний потенціал для розвитку когнітивних, соціальних та емоційних навичок дітей, особливо тих, які потребують особливої уваги. У статті проаналізовано різні типи сторітелінгу, зокрема класичний, активний та цифровий, з акцентом на можливості їх застосування в дошкільній освіті. Особливу увагу приділено використанню цифрового сторітелінгу, а саме візуальним елементам, такими як картинки, відеопрезентації, скрайбінг та інфографіка, як ефективного засобу розвитку уяви, мовлення та пам'яті у дітей дошкільного віку. Дослідження базується на аналізі наукових праць, присвячених сторітелінгу, а також на практичному досвіді застосування цього методу в дошкільних освітніх закладах. Результати дослідження підтверджують ефективність використання сторітелінгу в інклюзивній освіті. Цей метод сприяє створенню доступного та привабливого середовища для навчання, дозволяючи кожній дитині здійснювати власний когнітивний розвиток на власному рівні. Стимулюючи уяву, творчість та емоційну взаємодію, сторітелінг сприяє формуванню мовленнєвих, комунікативних та соціальних навичок у всіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей чи особливих потреб. У статті також розроблено методичні рекомендації для педагогів щодо інтеграції сторітелінгу в освітній процес, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. Ці рекомендації спрямовані на створення інклюзивного середовища, що сприятиме гармонійному розвитку дошкільнят.
Безпечний цифровий простір як умова психологічного добробуту учасників освітнього процесу
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Старокожко, Ольга Миколаївна; Шульженко, Сергій Володимирович; Резніченко, Віталій
У статті розглядається проблема психологічної безпеки освітнього середовища в умовах цифровізації, що стає одним із найактуальніших викликів сучасної освіти. Активне впровадження цифрових технологій в освітній процес створює нові можливості для розвитку, доступу до знань та індивідуалізації навчання. Проте одночасно з цим постають нові ризики, зокрема такі як кібербулінг, інформаційне перевантаження, контакт із небезпечним або деструктивним контентом, онлайн-залежності, а також зростання рівня психологічного виснаження серед учнів і педагогів. У дослідженні проаналізовано теоретичні основи поняття «психологічна безпека», охарактеризовано її компоненти та значення для гармонійного розвитку особистості в умовах цифрового середовища. Автори зосереджують увагу на ключових цифрових загрозах, які чинять негативний вплив на психічне здоров’я учасників освітнього процесу, зокрема дітей та підлітків, які є найбільш вразливою категорією. Водночас акцент зроблено на важливості розбудови цифрової культури та розвитку психологічної грамотності серед усіх учасників освітнього процесу – учнів, педагогів, батьків, адміністрації. Стаття містить огляд вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених темі психологічної безпеки в цифрову епоху, а також пропонує низку практичних рекомендацій щодо створення безпечного, підтримувального та здорового освітнього простору. До таких заходів, зокрема, належать: упровадження профілактичних програм, цифрова освіта та медіаграмотність, розвиток навичок емоційної саморегуляції, ефективної комунікації, критичного мислення, забезпечення цифрової етики в комунікації. Також важливим є залучення шкільних психологів та соціальних педагогів до постійного моніторингу психоемоційного стану здобувачів освіти. У результаті дослідження визначено теоретичні засади та окреслено подальші перспективи формування безпечного інформаційно-цифрового освітнього простору, що сприятиме не лише збереженню психічного здоров’я, а й ефективному розвитку особистості, підвищенню якості освіти та формуванню позитивного соціально-психологічного клімату в закладах освіти.
Особливості організації та проведення психологічного консультування учасників освітнього процесу в закладі дошкільної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Тітаренко, Світлана
У статті висвітлено актуальність психологічного консультування в закладах дошкільної освіти як важливої складової забезпечення психічного здоров’я та гармонійного розвитку дитини. В умовах змін у суспільстві, освіті, а також зростання кількості психоемоційних навантажень на дітей, педагогів і батьків, потреба у кваліфікованій психологічній допомозі суттєво зростає. Автор розглядає психологічне консультування як системну професійну діяльність, спрямовану на підтримку всіх учасників освітнього процесу – дитини, її родини та педагогів. У публікації проаналізовано основні завдання консультування в закладах дошкільної освіти, серед яких: сприяння емоційному благополуччю дитини, корекція поведінкових труднощів, розвиток соціально-комунікативних навичок, профілактика тривожності, підтримка у процесі адаптації до нових умов. Наголошується на важливості раннього виявлення психоемоційних порушень та своєчасного реагування на запити батьків або педагогів. Особлива увага приділена специфіці психологічного консультування дітей дошкільного віку, що обумовлює використання непрямих, м’яких форм впливу (ігрова терапія, арт-терапія, казкотерапія, проективні методики). Всі ці підходи спрямовані на створення безпечного простору для дитини, де вона може проявити себе, свої почуття та переживання. Водночас, у роботі з батьками й педагогами акцент робиться на роз’ясненні вікових особливостей дитини, формуванні ефективної моделі виховання, зниженні рівня тривожності дорослих і зміцненні їхньої взаємодії з дитиною. Розкрито основні форми консультування в закладах дошкільної освіти – індивідуальне, групове, консультативно-просвітницьке, профілактичне, корекційно-розвивальне, сімейне. Наголошується на важливості співпраці психолога з педагогами, медичними працівниками, соціальними службами задля комплексного підходу до потреб дитини.
Цифрова компетентність як складова підготовки педагогічних кадрів для роботи в системі спеціальної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Федоренко, Ігор; Федоренко, Мирослав
Метою статті є визначення умов формування цифрової компетентності у здобувачів вищої освіти за спеціальністю А6 Спеціальна освіта, що мало б покращити їх освітньо-корекційну діяльність на майбутньому робочому місці. Для досягнення мети були використані методи наукового аналізу наукової літератури, вивчення освітніх програм, синтез отриманих даних, власний практичний досвід. У результатах дослідження встановлено, що корекційна робота передбачає використання спеціалізованих або адаптованих комп'ютерних програм. Ефект їх застосування залежить від професійної компетенції спеціального педагога, уміння використовувати нові можливості, включати цифрові технології в систему навчання кожної дитини, створюючи мотивацію та психологічний комфорт, сприяючи розвитку вищих психічних функцій, вдосконалюючи навички просторового орієнтування, підвищуючи якість навчання та працездатність дітей тощо. Водночас, освітніми програмами підготовки майбутніх фахівців спеціальної освіти не передбачено формування та розвиток цифрової компетентності, що була б спрямована на вирішення корекційних завдань у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. У статті запропоновані умови формування цифрової компетентності у здобувачів вищої освіти за спеціальністю А6 Спеціальна освіта: комплексний підхід до проєктування змісту і використання методів, засобів і форм навчання та індивідуального підходу; створення змісту навчання та навчально-методичного забезпечення викладання відповідних дисциплін; використання цифрових технологій під час організації лабораторних занять, наукової та самостійної роботи студентів з критичним оцінюванням почерпнутої інформації; створення спеціальних педагогічних програмних засобів, які б враховували специфічні вимоги спеціальної освіти; введення в освітні програми відповідної спеціальності вибіркової дисципліни, спрямованої на формування цифрової компетентності для професійної діяльності саме в галузі спеціальної освіти.
Developing academic communication skills in english: the role of collaborative writing and peer feedback
(Berdyansk State Pedagogical University, 2025) Belmaz, Yaroslava; Panchenko, Violetta
The article examines the role of collaborative writing and peer feedback in the development of academic communication skills in English. In higher education, academic writing plays a crucial role in students’ ability to express ideas clearly, structure arguments effectively, and engage with scholarly discourse. However, many learners face challenges in meeting academic writing conventions, maintaining coherence, and critically engaging with texts. To address these challenges, collaborative writing and peer feedback have gained attention as effective instructional approaches. The study discusses how collaborative writing fosters engagement by encouraging students to negotiate meaning, refine their arguments, and co-construct knowledge. When students work together on writing tasks, they are exposed to diverse perspectives and alternative ways of expressing ideas, which helps them develop a more nuanced understanding of academic discourse. Additionally, peer feedback serves as a valuable tool for improving writing quality by providing students with opportunities to critically evaluate others’ work and reflect on their own writing practices. Engaging in structured peer review allows students to identify strengths and weaknesses in academic texts, enhance their ability to revise effectively, and develop greater confidence in their writing. The authors also address the practical implementation of these methods in academic settings. It highlights strategies for integrating collaborative writing and peer feedback into coursework, as well as potential challenges such as varying levels of student participation and the need for clear guidelines. The findings suggest that these approaches not only enhance students’ academic writing skills but also contribute to their overall ability to engage with academic discourse more effectively.
Підготовка і професійний розвиток соціальних працівників в Україні: проблеми та міжнародні орієнтири
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Попова, Анастасія Сергіївна
У статті здійснено комплексний аналіз системи підготовки та професійного розвитку соціальних працівників в Україні в умовах повномасштабної війни. Дослідження базується на порівняльному аналізі положень Глобальних стандартів освіти у сфері соціальної роботи (IASSW–IFSW, 2020) та міжнародних практик, що реалізуються у країнах ЄС, Великій Британії, Канаді та США. Встановлено, що національна система підготовки фахівців соціальної сфери характеризується низьким рівнем адаптивності до кризових умов, слабкою інтеграцією з міжнародним фаховим середовищем, відсутністю супервізійної підтримки, нерозвиненістю системи післядипломного навчання (CPD), а також нестачею механізмів залучення практиків до формування змісту освітніх програм. Акцент зроблено на системних невідповідностях чинних освітніх стандартів міжнародним рекомендаціям, зокрема щодо практикоорієнтованості, міждисциплінарного підходу, участі громад і роботодавців у формуванні навчального контенту. Окрема увага приділяється проблемі відсутності професійних асоціацій, механізмів ліцензування, а також формалізації участі України в глобальних фахових мережах. У роботі використано якісний методологічний підхід із залученням документального аналізу, огляду наукової літератури, звітів аналітичних центрів і практик міжсекторального співробітництва. На основі міжнародного досвіду окреслено напрями трансформації освітньої політики, що включають супервізію, акредитацію фахівців, регулярне оновлення знань, змістову адаптацію до воєнного та поствоєнного контексту, а також побудову партнерств між університетами, роботодавцями та громадами.
Національно-патріотичні цінності: сутність та визначення поняття
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Лях, Наталія; Рищак, Наталія
У статті розглядається поняття «національно-патріотичні цінності». Висвітлено принципи державної освітньої політики щодо національно-патріотичного виховання. Реформа «Нова українська школа» спрямована на впровадження сучасних освітніх підходів і покликана формувати цінності та розвивати ціннісні орієнтації в учнів. З'ясовано, що приділення особливої уваги патріотичному вихованню учнів стає ключовим аспектом у національній системі освіти. Констатовано, що основна увага в роботі має бути зосереджена на посиленні національно-патріотичного виховання з метою формування нового українця, який діє відповідно до національних та європейських цінностей. Таким чином, формування національно-патріотичних цінностей стає головною метою національно-патріотичного виховання. Мета статті – на основі аналізу наукових джерел визначити сутність феномену «національно-патріотичні цінності» як поєднання понять «патріотичні цінності» та «національні цінності». У статті проаналізовано сутність понять «національні цінності» та «патріотичні цінності», що зустрічаються в науковому дискурсі, та представлено їх ключові елементи. Зроблено висновок, що національні цінності – це система значущих утворень на особистісному та суспільному рівнях, які проявляються у сфері відносин між суб'єктами та об'єктами. Для українського суспільства національні цінності є системним організуючим чинником власного існування та прогресу. Патріотичні цінності включають в себе глибоку прихильність і любов до Батьківщини та свого народу, гордість за його минуле і сьогодення, готовність відстоювати і захищати його як єдине ціле. Розвиток ефективної системи патріотичних цінностей відкриє шлях для переходу українського народу на якісно новий етап розвитку, збагачення його культурного потенціалу та збереження унікальної української етнічної ідентичності в умовах глобалізації. На основі проведеного аналізу автор порівнює підходи до визначення понять «патріотичні цінності» та «національні цінності» і пропонує власне визначення поняття «національно-патріотичні цінності».

Переглянути

Перегляд 2025 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування