2025

Постійне посилання на фонд

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/5131

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 42

Інтеграція гурткової роботи в освітній процес ЗДО як засіб художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Гречишкіна, Ірина
У статті досліджено інтеграцію гурткової роботи в освітній процес закладу дошкільної освіти як засіб художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку. Гурткова діяльність розглядається як ефективна форма додаткової освітньої роботи, що створює умови для розвитку творчих здібностей, формування естетичного сприймання, емоційної чутливості, уяви та здатності до самовираження. Особлива увага приділяється гурткам художнього спрямування – образотворчим, музичним, театральним, хореографічним, які забезпечують залучення дитини до різних видів мистецької діяльності. На основі аналізу наукових джерел висвітлено теоретичні підходи до організації гурткової діяльності, визначено її місце в системі дошкільної освіти. Акцентовано на необхідності дотримання низки педагогічних принципів: інтеграції, варіативності, доступності, добровільності, наступності та інтересоцентризму. Окреслено погляди провідних вітчизняних науковців (А. Богуш, К. Крутій, Л. Максименко, О. Долина, О. Низковська та ін.) щодо значення гурткової роботи у розвитку дошкільників. Окремо проаналізовано сучасні труднощі впровадження гурткової діяльності в ЗДО, зокрема обмеженість ресурсів, кадрове забезпечення та необхідність адаптації програм. Визначено перспективи розвитку цього напряму в контексті оновлення змісту дошкільної освіти та впровадження компетентнісного підходу.
Використання сторітелінгу в інклюзивній освіті як провідний аспект розвитку дітей дошкільного віку
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Яковенко, Віта
Стаття присвячена дослідженню ефективності використання сторітелінгу в інклюзивній освіті як однієї з провідного аспекту розвитку дітей дошкільного віку. Розглянуто теоретичні аспекти застосування сторітелінгу в педагогічній практиці, зокрема в контексті розвитку мовленнєвих навичок, мислення, соціальної взаємодії та емпатії у дітей з різними освітніми потребами. Піднімається тема дослідження, що обумовлена зростанням інтересу до інноваційних методів навчання, які сприяють створенню ефективного інклюзивного освітнього середовища. Сторітелінг, як метод, що базується на використанні історій, казок, притч та оповідей, має значний потенціал для розвитку когнітивних, соціальних та емоційних навичок дітей, особливо тих, які потребують особливої уваги. У статті проаналізовано різні типи сторітелінгу, зокрема класичний, активний та цифровий, з акцентом на можливості їх застосування в дошкільній освіті. Особливу увагу приділено використанню цифрового сторітелінгу, а саме візуальним елементам, такими як картинки, відеопрезентації, скрайбінг та інфографіка, як ефективного засобу розвитку уяви, мовлення та пам'яті у дітей дошкільного віку. Дослідження базується на аналізі наукових праць, присвячених сторітелінгу, а також на практичному досвіді застосування цього методу в дошкільних освітніх закладах. Результати дослідження підтверджують ефективність використання сторітелінгу в інклюзивній освіті. Цей метод сприяє створенню доступного та привабливого середовища для навчання, дозволяючи кожній дитині здійснювати власний когнітивний розвиток на власному рівні. Стимулюючи уяву, творчість та емоційну взаємодію, сторітелінг сприяє формуванню мовленнєвих, комунікативних та соціальних навичок у всіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей чи особливих потреб. У статті також розроблено методичні рекомендації для педагогів щодо інтеграції сторітелінгу в освітній процес, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. Ці рекомендації спрямовані на створення інклюзивного середовища, що сприятиме гармонійному розвитку дошкільнят.
Безпечний цифровий простір як умова психологічного добробуту учасників освітнього процесу
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Старокожко, Ольга Миколаївна; Шульженко, Сергій Володимирович; Резніченко, Віталій
У статті розглядається проблема психологічної безпеки освітнього середовища в умовах цифровізації, що стає одним із найактуальніших викликів сучасної освіти. Активне впровадження цифрових технологій в освітній процес створює нові можливості для розвитку, доступу до знань та індивідуалізації навчання. Проте одночасно з цим постають нові ризики, зокрема такі як кібербулінг, інформаційне перевантаження, контакт із небезпечним або деструктивним контентом, онлайн-залежності, а також зростання рівня психологічного виснаження серед учнів і педагогів. У дослідженні проаналізовано теоретичні основи поняття «психологічна безпека», охарактеризовано її компоненти та значення для гармонійного розвитку особистості в умовах цифрового середовища. Автори зосереджують увагу на ключових цифрових загрозах, які чинять негативний вплив на психічне здоров’я учасників освітнього процесу, зокрема дітей та підлітків, які є найбільш вразливою категорією. Водночас акцент зроблено на важливості розбудови цифрової культури та розвитку психологічної грамотності серед усіх учасників освітнього процесу – учнів, педагогів, батьків, адміністрації. Стаття містить огляд вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених темі психологічної безпеки в цифрову епоху, а також пропонує низку практичних рекомендацій щодо створення безпечного, підтримувального та здорового освітнього простору. До таких заходів, зокрема, належать: упровадження профілактичних програм, цифрова освіта та медіаграмотність, розвиток навичок емоційної саморегуляції, ефективної комунікації, критичного мислення, забезпечення цифрової етики в комунікації. Також важливим є залучення шкільних психологів та соціальних педагогів до постійного моніторингу психоемоційного стану здобувачів освіти. У результаті дослідження визначено теоретичні засади та окреслено подальші перспективи формування безпечного інформаційно-цифрового освітнього простору, що сприятиме не лише збереженню психічного здоров’я, а й ефективному розвитку особистості, підвищенню якості освіти та формуванню позитивного соціально-психологічного клімату в закладах освіти.
Особливості організації та проведення психологічного консультування учасників освітнього процесу в закладі дошкільної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Тітаренко, Світлана
У статті висвітлено актуальність психологічного консультування в закладах дошкільної освіти як важливої складової забезпечення психічного здоров’я та гармонійного розвитку дитини. В умовах змін у суспільстві, освіті, а також зростання кількості психоемоційних навантажень на дітей, педагогів і батьків, потреба у кваліфікованій психологічній допомозі суттєво зростає. Автор розглядає психологічне консультування як системну професійну діяльність, спрямовану на підтримку всіх учасників освітнього процесу – дитини, її родини та педагогів. У публікації проаналізовано основні завдання консультування в закладах дошкільної освіти, серед яких: сприяння емоційному благополуччю дитини, корекція поведінкових труднощів, розвиток соціально-комунікативних навичок, профілактика тривожності, підтримка у процесі адаптації до нових умов. Наголошується на важливості раннього виявлення психоемоційних порушень та своєчасного реагування на запити батьків або педагогів. Особлива увага приділена специфіці психологічного консультування дітей дошкільного віку, що обумовлює використання непрямих, м’яких форм впливу (ігрова терапія, арт-терапія, казкотерапія, проективні методики). Всі ці підходи спрямовані на створення безпечного простору для дитини, де вона може проявити себе, свої почуття та переживання. Водночас, у роботі з батьками й педагогами акцент робиться на роз’ясненні вікових особливостей дитини, формуванні ефективної моделі виховання, зниженні рівня тривожності дорослих і зміцненні їхньої взаємодії з дитиною. Розкрито основні форми консультування в закладах дошкільної освіти – індивідуальне, групове, консультативно-просвітницьке, профілактичне, корекційно-розвивальне, сімейне. Наголошується на важливості співпраці психолога з педагогами, медичними працівниками, соціальними службами задля комплексного підходу до потреб дитини.
Цифрова компетентність як складова підготовки педагогічних кадрів для роботи в системі спеціальної освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Федоренко, Ігор; Федоренко, Мирослав
Метою статті є визначення умов формування цифрової компетентності у здобувачів вищої освіти за спеціальністю А6 Спеціальна освіта, що мало б покращити їх освітньо-корекційну діяльність на майбутньому робочому місці. Для досягнення мети були використані методи наукового аналізу наукової літератури, вивчення освітніх програм, синтез отриманих даних, власний практичний досвід. У результатах дослідження встановлено, що корекційна робота передбачає використання спеціалізованих або адаптованих комп'ютерних програм. Ефект їх застосування залежить від професійної компетенції спеціального педагога, уміння використовувати нові можливості, включати цифрові технології в систему навчання кожної дитини, створюючи мотивацію та психологічний комфорт, сприяючи розвитку вищих психічних функцій, вдосконалюючи навички просторового орієнтування, підвищуючи якість навчання та працездатність дітей тощо. Водночас, освітніми програмами підготовки майбутніх фахівців спеціальної освіти не передбачено формування та розвиток цифрової компетентності, що була б спрямована на вирішення корекційних завдань у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. У статті запропоновані умови формування цифрової компетентності у здобувачів вищої освіти за спеціальністю А6 Спеціальна освіта: комплексний підхід до проєктування змісту і використання методів, засобів і форм навчання та індивідуального підходу; створення змісту навчання та навчально-методичного забезпечення викладання відповідних дисциплін; використання цифрових технологій під час організації лабораторних занять, наукової та самостійної роботи студентів з критичним оцінюванням почерпнутої інформації; створення спеціальних педагогічних програмних засобів, які б враховували специфічні вимоги спеціальної освіти; введення в освітні програми відповідної спеціальності вибіркової дисципліни, спрямованої на формування цифрової компетентності для професійної діяльності саме в галузі спеціальної освіти.
Developing academic communication skills in english: the role of collaborative writing and peer feedback
(Berdyansk State Pedagogical University, 2025) Belmaz, Yaroslava; Panchenko, Violetta
The article examines the role of collaborative writing and peer feedback in the development of academic communication skills in English. In higher education, academic writing plays a crucial role in students’ ability to express ideas clearly, structure arguments effectively, and engage with scholarly discourse. However, many learners face challenges in meeting academic writing conventions, maintaining coherence, and critically engaging with texts. To address these challenges, collaborative writing and peer feedback have gained attention as effective instructional approaches. The study discusses how collaborative writing fosters engagement by encouraging students to negotiate meaning, refine their arguments, and co-construct knowledge. When students work together on writing tasks, they are exposed to diverse perspectives and alternative ways of expressing ideas, which helps them develop a more nuanced understanding of academic discourse. Additionally, peer feedback serves as a valuable tool for improving writing quality by providing students with opportunities to critically evaluate others’ work and reflect on their own writing practices. Engaging in structured peer review allows students to identify strengths and weaknesses in academic texts, enhance their ability to revise effectively, and develop greater confidence in their writing. The authors also address the practical implementation of these methods in academic settings. It highlights strategies for integrating collaborative writing and peer feedback into coursework, as well as potential challenges such as varying levels of student participation and the need for clear guidelines. The findings suggest that these approaches not only enhance students’ academic writing skills but also contribute to their overall ability to engage with academic discourse more effectively.
Підготовка і професійний розвиток соціальних працівників в Україні: проблеми та міжнародні орієнтири
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Попова, Анастасія Сергіївна
У статті здійснено комплексний аналіз системи підготовки та професійного розвитку соціальних працівників в Україні в умовах повномасштабної війни. Дослідження базується на порівняльному аналізі положень Глобальних стандартів освіти у сфері соціальної роботи (IASSW–IFSW, 2020) та міжнародних практик, що реалізуються у країнах ЄС, Великій Британії, Канаді та США. Встановлено, що національна система підготовки фахівців соціальної сфери характеризується низьким рівнем адаптивності до кризових умов, слабкою інтеграцією з міжнародним фаховим середовищем, відсутністю супервізійної підтримки, нерозвиненістю системи післядипломного навчання (CPD), а також нестачею механізмів залучення практиків до формування змісту освітніх програм. Акцент зроблено на системних невідповідностях чинних освітніх стандартів міжнародним рекомендаціям, зокрема щодо практикоорієнтованості, міждисциплінарного підходу, участі громад і роботодавців у формуванні навчального контенту. Окрема увага приділяється проблемі відсутності професійних асоціацій, механізмів ліцензування, а також формалізації участі України в глобальних фахових мережах. У роботі використано якісний методологічний підхід із залученням документального аналізу, огляду наукової літератури, звітів аналітичних центрів і практик міжсекторального співробітництва. На основі міжнародного досвіду окреслено напрями трансформації освітньої політики, що включають супервізію, акредитацію фахівців, регулярне оновлення знань, змістову адаптацію до воєнного та поствоєнного контексту, а також побудову партнерств між університетами, роботодавцями та громадами.
Національно-патріотичні цінності: сутність та визначення поняття
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Лях, Наталія; Рищак, Наталія
У статті розглядається поняття «національно-патріотичні цінності». Висвітлено принципи державної освітньої політики щодо національно-патріотичного виховання. Реформа «Нова українська школа» спрямована на впровадження сучасних освітніх підходів і покликана формувати цінності та розвивати ціннісні орієнтації в учнів. З'ясовано, що приділення особливої уваги патріотичному вихованню учнів стає ключовим аспектом у національній системі освіти. Констатовано, що основна увага в роботі має бути зосереджена на посиленні національно-патріотичного виховання з метою формування нового українця, який діє відповідно до національних та європейських цінностей. Таким чином, формування національно-патріотичних цінностей стає головною метою національно-патріотичного виховання. Мета статті – на основі аналізу наукових джерел визначити сутність феномену «національно-патріотичні цінності» як поєднання понять «патріотичні цінності» та «національні цінності». У статті проаналізовано сутність понять «національні цінності» та «патріотичні цінності», що зустрічаються в науковому дискурсі, та представлено їх ключові елементи. Зроблено висновок, що національні цінності – це система значущих утворень на особистісному та суспільному рівнях, які проявляються у сфері відносин між суб'єктами та об'єктами. Для українського суспільства національні цінності є системним організуючим чинником власного існування та прогресу. Патріотичні цінності включають в себе глибоку прихильність і любов до Батьківщини та свого народу, гордість за його минуле і сьогодення, готовність відстоювати і захищати його як єдине ціле. Розвиток ефективної системи патріотичних цінностей відкриє шлях для переходу українського народу на якісно новий етап розвитку, збагачення його культурного потенціалу та збереження унікальної української етнічної ідентичності в умовах глобалізації. На основі проведеного аналізу автор порівнює підходи до визначення понять «патріотичні цінності» та «національні цінності» і пропонує власне визначення поняття «національно-патріотичні цінності».
Інноваційні методи викладання у підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Стеблюк, Світлана
У статті розглянуто інноваційні методи викладання, що застосовуються у процесі підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Зʼясовано, що сучасні виклики (розвиток оздоровчих, рекреаційних та реабілітаційних послуг, розширення фітнес індустрії, зміна вимог ринку праці) активізують наукові розвідки з проблеми підготовки майбутніх фахівців, у сфері фізичної культури і спорту зокрема. Проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «професійна підготовка майбутніх фахівців фізичної культури і спорту» та сформульовано авторське. Це динамічна система, спрямована на формування професійної компетентності, розвиток особистісних і фахових якостей, а також готовності до реалізації діяльності в умовах сучасного освітнього та спортивного простору. Метою статті є розкрити особливості застосування інноваційних методів викладання у підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Визначено зміст інноваційного навчання, інноваційних методів викладання та обґрунтовано ефективність застосування їх у підготовці майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту ОС магістра у процесі вивчення дисципліни «Педагогіка вищої школи». Зазначено, що структура різних типів лекцій модернізується інноваційними методами навчання. Це дає можливість закцентувати увагу на комплексному огляді проблеми. Виокремлено методи навчання, що мають місце на інформаційній лекції: проблемно-пошуковий, концепт-карти, метод інсерт. Враховано специфіку спеціальності, структурно-логічну схему освітньо-професійної програми, практики. Закцентовано увагу на практичних заняттях, що спрямовані на розвиток методичних, комунікативних, рефлексивних компетенцій викладача, його педагогічної майстерності. Дібрано методи навчання: моделювання ситуацій, проєктний, створення асоціативних рядків. Зазначено, що використання інноваційних методів в освітньому процесі вишу сприяє формуванню конкурентоспроможних фахівців та є складником навчальної та науково-методичної роботи викладача, показником його педагогічної майстерності.
Вплив онлайн-освіти на психічне здоров’я науково-педагогічних працівників тимчасово переміщених університетів України
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Цибуляк, Наталя Юріївна; Лопатіна, Ганна Олександрівна
У статті висвітлено результати емпіричного дослідження впливу онлайн-освіти на психічне здоров’я науково-педагогічних працівників тимчасово переміщених університетів України в умовах повномасштабної війни. Актуальність теми зумовлена масштабною цифровізацією освіти на тлі постійних загроз, обмежених ресурсів і зростаючого психологічного тиску на освітян. Застосовано змішаний методологічний підхід, що поєднує кількісне анкетування (GAD-7, MBIHSS) та напівструктуровані інтерв’ю з метою глибшого аналізу психоемоційно-го стану, викликів та адаптаційних стратегій. Вибірку склали 159 науково-педагогічних працівників із переміщених ЗВО, 67,9% з яких — внутрішньо переміщені особи. Результати засвідчили критичний рівень тривожності: 83% респондентів мали середній або високий рівень за шкалою GAD-7, а 66,6% демонстрували ознаки емоційного виснаження. Виокремлено чинники, що загострюють психоемоційний стан: перебої з електропостачанням та інтернетом, вимушена релокація, фрагментація колективів. Разом із тим виявлено ефективні стратегії подолання труднощів, зокрема гнучкий графік, взаємопідтримку в академічному середовищі та переосмислення професійної ідентичності. Стаття акцентує на необхідності системної підтримки психічного здоров’я науково-педагогічних працівників в умовах криз, зокрема через інституційні політики, що враховують гнучкість, безпеку й соціальний капітал академічної спільноти. Перспективи подальших досліджень передбачають міждисциплінарне вивчення впливу тривалого стресу та професійної невизначеності на наукову продуктивність і якість освіти в Україні.
Історичні аспекти формування дослідницької компетентності учнів у навчанні фізики
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Школа, Олександр Васильович; Бєлоконь, Олексій Олександрович
У статті розглянуто теоретичні основи формування дослідницької компетентності здобувачів освіти у навчанні фізики. Дослідницька компетентність визначається як інтегративна здатність учнів самостійно застосовувати для аналізу, вирішення проблем і отримання нових знань. На основі аналізу сучасних наукових праць висвітлено еволюцію від стародавніх часів до сучасних цифрових освітніх інновацій. Зазначено, що розвиток дослідницької компетентності є важливим компонентом сучасної освіти, яка орієнтується на компетентнісний підхід, інтеграцію знань і розвиток міжпредметних зв’язків. Розглянуто внесок класичних мислителів (Сократ, Аристотель) у становлення основ наукового пізнання, роль епохи Просвітництва у впровадженні емпіричних методів, а також вплив ідей Джона Дьюї на розвиток навчання через дослідження. Особливу увагу приділено ХХ століттю. Акцентовано на внеску Л. Виготського, П. Гальперіна у формування діяльнісного підходу, а також на концепціях критичного мислення, запропонованих Бенджаміном Блумом. Висвітлено інтеграцію дослідницьких методів в освітні стандарти Європи та США. Показано, як цифрові технології, такі як віртуальні лабораторії та інтерактивні симуляції, сприяють розвитку дослідницьких навичок учнів у шкільному курсі фізики. Дослідницька компетентність має ключове значення для формування у здобувачів освіти здатності до самостійного навчання, критичного мислення, аналізу інформації та творчого вирішення проблем. У статті також розглянуто виклики впровадження дослідницьких методів у сучасну українську освіту, зокрема недостатнє технічне забезпечення та потребу у підвищенні кваліфікації педагогів. Зроблено висновок про необхідність подальшого дослідження методів формування дослідницької компетентності у шкільному курсі фізики, зокрема через інтеграцію STEM-методик, цифрових інструментів і міжпредметних проектів.
Особливості морфо-функціональної адаптації м’язової системи у дітей з різними нозологіями опорно-рухового апарату під впливом реабілітаційних програм
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Ілюха, Лідія; Юхименко, Лілія
У статті висвітлено результати критичного аналізу, систематизації та узагальнення літературних джерел стосовно механізмів та характеру морфо-функціональної адаптації м'язової системи залежно від первинної нозології. Актуальність зазначеної проблеми полягає в нагальній потребі розробки індивідуалізованих та високоефективних реабілітаційних стратегій для ортопедагогів, вчителів-реабілітологів. Розуміючи, як м'язи реагують на різні види навантажень за певних умов, таких як церебральний параліч, сколіоз або стани після травм, можливо оптимізувати програми фізичних вправ, запобігати небажаним побічним ефектам та досягати тривалих позитивних результатів. Це дослідження також поглибить знання про механізми пластичності м'язової тканини в дитячому віці. Метою дослідження було проведення всебічного огляду та критичної оцінки наявних наукових досліджень щодо механізмів та характеру морфо-функціональної адаптації м'язової системи залежно від первинної нозології. На основі аналізу літературних джерел встановлено, що механізми та характер адаптаційних змін суттєво різняться при таких патологіях, як дитячий церебральний параліч, сколіоз та наслідки травм. З’ясовано, що при дитячому церебральному паралічі (ДЦП) м'язова адаптація фокусується на зменшенні спастичності, збільшенні функціональної сили та покращенні нейро-м'язового контролю. Це вимагає впливу не лише на м'язову тканину, а й на центральну нервову систему. Морфологічно спостерігаються зміни в архітектурі м'язів та зменшення фіброзу. У випадку сколіозу головними завданнями є корекція м'язового дисбалансу, зміцнення ослаблених м'язів, підвищення витривалості стабілізаторів хребта та перенавчання постурального контролю. Метою адаптації тут є відновлення симетрії та стабілізації осьового скелета. При наслідках травм реабілітація спрямована на усунення атрофії, спричиненої іммобілізацією, відновлення м'язової маси, сили та витривалості, а також покращення еластичності та діапазону рухів. Це яскравий приклад м'язової пластичності у відповідь на фізичне навантаження.
Effective student-centered teaching strategies for integrating peacebuilding into esp contexts
(Berdyansk State Pedagogical University, 2025) Kasatkina-Kubyshkina, Olena; Fridrikh, Alla; Kuriata, Yuliia; Antonenko, Nataliia
The article explores effective teaching strategies and methodology for integrating peacebuilding principles into ESP contexts. The article reviews the evolution and development of the concept of «peacebuilding», and highlights the crucial role of establishing both short-term and long-term goals in achieving effective peace education. It is stated that to achieve lasting peace, peacebuilding education must be integrated into all aspects of social life, with educational institutions playing a pivotal role. Peace education interventions in academic institutions result in improved attitudes and cooperation among students, increased conflict management skills, intercultural competence and decreased violence. To reach the goal, classrooms must offer an inclusive and safe space for meaningful participation, dialogue and communication, encourage students to cooperate for further contribution to a more just and peaceful world. Recognizing the growing need for students to navigate complex global challenges, the authors emphasize that effective peace education requires a multi-faceted approach that incorporates Social-Emotional Learning (SEL), promoting critical thinking, teaching conflict resolution skills, and building intercultural competence. The article further argues that to ensure effective peacebuilding within an EFL classroom and promote personal transformations of students from an average person to active agents who can analyze, evaluate, and create peaceful solutions, the educational process must be carefully structured and provided with opportunities for progressing from basic knowledge to higher-order thinking. The authors propose a structured framework for the development of peacebuilding and conflict resolution skills, offering a roadmap for educators to guide learners through progressive stages of skill and knowledge acquisition via student-centered approaches, such as simulations, case studies, peer mediation, and collaborative projects.
Оцінка ідей Г. Сковороди про розвиток ціннісних орієнтацій особистості у філософсько-освітньому та педагогічному дискурсі незалежної України
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Ляленко, Валерій
Питання формування ціннісних орієнтацій серед молоді є важливим на етапі сучасного суспільного розвитку для незалежної України. Процес формування соціальної зрілості та життєвого вибору молодих людей відбувається в усіх важливих сферах життєдіяльності людини та реалізується через освіту, виховання, засвоєння досвіду старших поколінь. Основним соціально-психологічним регулятором цього процесу та водночас показником становища молоді у суспільстві є ціннісні орієнтації. Система освіти України вже тривалий час переживає трансформацію, метою якої є модернізація загальної та професійної освіти відповідно до потреб суспільства, що розвивається. Інноваційні процеси у системі загальної освіти торкнулися багатьох її аспектів, у тому числі й філософсько-освітнього та педагогічного. Наявний механізм удосконалення освіти в Україні з урахуванням перспектив її повоєнної відбудови, пов'язане з пошуком нових шляхів оновлення освітніх процесів на всіх рівнях, а також з позиції різних ідей мислителів-гуманістів, таких як Г. Сковорода. Першочергово це зумовлено тим, що у педагогіці моральний розвиток учнів завжди вважався однією з центральних ланок цілісного розвитку особистості. Крім того, особистісні цінності відіграють важливу роль у прийнятті підходів до навчання учнями під час навчання [1, с. 102]. Оскільки проблематика є досить актуальною, такій темі присвячена достатня кількість досліджень у педагогіці та психології. Необхідність оцінки ідей Г. Сковороди щодо розвитку ціннісних орієнтацій особистості у філософсько-педагогічному та педагогічному дискурсі незалежної України обумовлена декількома основними причинами. А саме на: соціально-педагогічному рівні, науково-теоретичному рівні та науково-методичному рівні. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовні аспекти спрямованості особистості, складає основу її відносин з навколишнім світом, з іншими людьми та з самою собою, формує основу світогляду, сутність мотивації життєдіяльності та основу життєвого погляду або «філософії життя». Г. Сковорода заклав основи української філософської думки та вплинув на розвиток літератури та педагогіки. Його філософія, літературні твори та просвітницькі ідеї продовжують надихати нові покоління українців. Першочергово причиною цього слугує те, що саме мислитель-гуманіст Г. Сковорода ставить добробут і моральність людини у центр свого вчення, оскільки для нього справжня людина – це внутрішньо інтегрована істота. Вивчення творів великого філософа допомагає не лише зрозуміти історію української думки, а й глибше усвідомити сенс життя. Таким чином, подальше висвітлення та оцінка ідей Г. Сковороди щодо розвитку ціннісних орієнтацій особистості у філософсько-педагогічному та педагогічному дискурсі незалежної України є необхідним і своєчасним.
Студентська пізнавальна спрямованість до вивчення іноземної мови: аналіз крізь призму наукових підходів
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Бровко, Катерина
У статті розглядається проблема пізнавальної спрямованості студентів університету в процесі вивчення іноземної мови крізь призму міждисциплінарного аналізу. Пізнавальна спрямованість розглядається як цілісне психолого-педагогічне утворення, що поєднує в собі мотиваційні, емоційні, когнітивні, поведінкові та ціннісні компоненти. Зазначено, що пізнавальна спрямованість студентів має вирішальне значення для ефективного засвоєння знань, формування іншомовної компетентності, а також подальшого професійного розвитку особистості. Акцентовано увагу на значущості пізнавальної спрямованості як важливого чинника успішності навчання й професійного становлення студентів, підкреслюючи її комплексний характер і багатовимірну структуру. Теоретичне підґрунтя дослідження охоплює положення психологічного, когнітивного, діяльнісного, педагогічного та соціокультурного наукових підходів. Мета дослідження полягає в розкритті змістової структури пізнавальної спрямованості студентів в процесі вивчення іноземної мови та визначенні чинників, які впливають на її формування. Методологія дослідження включає аналіз і синтез наукових джерел, порівняння різних підходів, класифікацію та систематизацію наукових поглядів, що дозволило сформувати цілісне бачення проблеми. Результати аналізу виявили, що пізнавальна спрямованість студентів формується під впливом психологічних механізмів (мотивації, самооцінки, впевненості), когнітивних стратегій (метакогнітивна регуляція, індивідуалізація навчання), активної навчальної діяльності, педагогічної організації процесу та соціокультурного середовища (використання автентичних матеріалів, міжкультурна взаємодія). У висновках зазначено, що пізнавальна спрямованість студентів університету є багатокомпонентним утворенням, яке охоплює мотиваційні, емоційні, когнітивні та поведінкові аспекти, і визначає ефективність навчального процесу. Перспективи подальших досліджень спрямовані на розробку організаційно-педагогічних умов, що сприятимуть її розвитку в контексті іншомовної освіти.
Using digital artificial intelligence tools for developing creative writing skills in English
(Berdyansk State Pedagogical University, 2025) Balosache, Daniela Dumitra
Teaching English using digital tools makes the learning process easier for students while increasing their internal motivation for studying. In the modern educational environment, artificial intelligence technologies open new possibilities for developing language competencies. This paper explores three applications (Steve AI, Skybox AI and MemeCam, Descript) used in the process of developing students' creative writing skills in English. These tools transform learning into a fun and engaging experience, allowing students to combine text with visual elements, create video presentations, and experiment with different writing genres. The author analyzes specific didactic scenarios, demonstrating how traditional writing tasks can be transformed into creative and interactive exercises that stimulate students' creativity and motivation. The implementation results of these tools show that using artificial intelligence technologies not only improves the quality of written works but also contributes to the development of digital literacy and critical thinking skills. The article also examines potential directions for educational technology development, including augmented reality, and their impact on the future of English language teaching. The paper presents practical approaches for integrating these applications into classroom activities, providing step-by-step guidance for teachers who wish to incorporate AI tools into their instructional practices. The research demonstrates that when properly implemented, these digital resources can enhance students' engagement with writing tasks while simultaneously developing their linguistic and technological competencies necessary for success in an increasingly digital world.
Гармонізація методики навчання фізики з європейськими стандартами морської освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Барильник-Куракова, Оксана; Барильник-Кураков, Іван
У статті розглянуто сучасні європейські стандарти морської освіти (Конвенція МАНІЛА/ПДНВ (STCW), діяльність Європейського агентства з безпеки на морі (EMSA), Рамку кваліфікацій ЄС (EQF)) з метою визначення вимог до підготовки морських фахівців. Детально проаналізовано механізми імплементації цих стандартів у національних освітніх системах європейських країн та їх вплив на якість підготовки морських кадрів. Проведено порівняльний аналіз цих стандартів з чинними українськими освітніми та галузевими нормативами. Дослідження охоплює як теоретичні аспекти навчальних програм, так і практичні компоненти професійної підготовки. Особливу увагу приділено аналізу компетентнісної структури освітніх програм та їх відповідності міжнародним вимогам. Виявлено ключові проблеми гармонізації: неузгодженість змісту навчальних програм, недостатня інтеграція природничих дисциплін (зокрема фізики) із фаховими освітніми компонентами та недостатня орієнтація навчання на практику. Встановлено, що існуючі підходи до викладання фізики не повною мірою враховують специфіку морської галузі та не забезпечують формування необхідних професійних компетентностей. Запропоновано комплексні шляхи гармонізації методики навчання фізики: упровадження компетентнісного, модульного та проблемно-орієнтованого підходів, тісна інтеграція фізики з морськими дисциплінами, посилення лабораторного компонента та використання сучасних засобів моделювання. Обґрунтовано необхідність створення спеціалізованих навчально-методичних комплексів, які б поєднували фундаментальні знання з фізики з практичними потребами морської індустрії.
Використання штучного інтелекту в роботі вчителя початкових класів в технологічній та мистецькій галузях
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Качерова, Ольга Георгіївна
За останні 5 років освіта в Україні зазнала трансформації від очного навчання до змішаних і дистанційних форматів, що зумовило стрімке впровадження цифрових технологій. Інтелектуальні комп’ютерні системи активно змінюють усі сфери життя, включно з освітою. В умовах інформаційного суспільства, яке швидко впроваджує нові практики та технології, зростають вимоги до цифрової компетентності педагогів та їх здатності працювати з новими платформами. У статті розглядається значення цифрових інструментів і нейронних мереж у професійній діяльності вчителів початкової школи. Проаналізовано теоретичні, методологічні та практичні основи використання штучного інтелекту (ШІ) у навчальному процесі. Особливу увагу приділено можливостям персоналізованого навчання, автоматизації рутинних завдань, а також інтерактивним навчальним платформам і іграм на базі ШІ. ШI-системи здатні аналізувати сильні й слабкі сторони учнів і пропонувати адаптивні завдання. Наводяться рекомендації ЮНЕСКО щодо інтеграції генеративного ШІ в освіту та методичні поради щодо використання цифрових платформ. З огляду на цифрову трансформацію, освіта потребує переосмислення, а нові рішення від компаній на кшталт OpenAI та Microsoft обіцяють зробити навчання ще ефективнішим та цікавішим.
Наземне навчання майбутніх пілотів тактичної авіації у контексті сучасного освітнього простору
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Невзоров, Роман
У статті проаналізовано сутність та структуру сучасного освітнього простору як динамічного, відкритого та інноваційного соціокультурного явища та функційно-просторового конструкту. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад наземного навчання майбутніх пілотів тактичної авіації у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ) крізь призму концепції сучасного освітнього простору. Методологія дослідження ґрунтується на аналізі, синтезі, узагальненні та систематизації наукових джерел для розкриття поняття «освітній простір», його принципів, структури та тенденцій розвитку. У статті розкрито еволюцію та типологію моделей освітнього простору (архаїчної, античної, середньовічної, ренесансної, модерної), що дозволило простежити генезу його ключових характеристик. Систематизовано основні принципи сучасного освітнього простору, зокрема автономії, багатоваріантності, відкритості, диджиталізації та особистісного зростання. Визначено ключові виклики, що впливають на його інституційний дизайн: глобальна цифровізація, відкритість освітнього середовища, технологізація суспільства та інноваційний напрям розвитку. У результаті дослідження доведено, що наземне навчання бойових польотів у ВВНЗ є складною багаторівневою метасистемою, яка інтегрується в сучасний освітній простір. Виявлено низку проблем у вітчизняній системі підготовки пілотів: відсутність нормативного закріплення понять «наземне навчання бойових польотів», застарілий зміст навчання, що не відповідає сучасним вимогам та стандартам НАТО. Обґрунтовано необхідність оновлення змісту та методології наземної підготовки, її спрямування на формування ключових бойових якостей пілотів. Висновки статті полягають у тому, що концепція освітнього простору є методологічною основою для модернізації системи наземного навчання пілотів. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробленні структурно-функціональної моделі забезпечення якості підготовки майбутніх пілотів тактичної авіації до бойових польотів з урахуванням стандартів НАТО та передового світового досвіду.
Теоретичні та методичні аспекти вивчення країнознавства здобувачами освіти при підготовці фахівців галузі туризму
(Бердянський державний педагогічний університет, 2025) Новікова, Анна
Стаття присвячена комплексному дослідженню теоретичних, методологічних та практичних аспектів вивчення туристичного країнознавства у вищій освіті, яке розглядається як наріжний камінь у процесі підготовки висококваліфікованих фахівців для динамічно змінюваної та глобалізованої туристичної індустрії. Розглянуто актуальні виклики, що постають перед системою вищої освіти у сфері туризму, а саме: швидка зміна туристичних трендів, збільшення інформаційного потоку, потреба в міждисциплінарному підході до навчання, розвиток цифрових технологій та їх вплив на формування туристичного продукту, а також зростаюча відповідальність туристичної галузі перед суспільством та навколишнім середовищем. Детально охарактеризовано структуру країнознавчих компетентностей, що є ключовим елементом підготовки конкурентоспроможних фахівців для туристичної індустрії. Ця структура включає широкий спектр знань (географічних, історичних, культурних, соціально-економічних, мовних), а також практичних навичок (аналітичних, комунікативних, організаційних, технологічних, дослідницьких). Особливий акцент зроблено на розвитку вмінь аналізувати туристичну інформацію, оцінювати туристичний потенціал регіонів, розробляти туристичні продукти, організовувати екскурсії та надавати якісний туристичний сервіс. Запропоновано інноваційні методичні підходи до навчання туристичного країнознавства, які забезпечують активне залучення студентів до навчального процесу та розвивають їхні практичні навички. Зокрема, розглядаються проблемне навчання, кейс-методи, проектна діяльність та імітаційне моделювання як ефективні інструменти формування професійних компетентностей. Представлено три моделі організації навчального процесу: модульна, регіональна та тематична, які мають забезпечити гнучкість та ефективність освітньої траєкторії. Розроблено комплексну систему критеріїв та показників оцінювання ефективності навчання, що охоплює комплексну оцінку теоретичної підготовки, практичних навичок, рівня сформованості професійних компетентностей (міжкультурної, комунікативної, організаційної) та особистісних якостей студентів (відповідальність, ініціативність, креативність).

Переглянути

Перегляд 2025 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування