Випуск 3 (2018)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Випуск 3 (2018) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 31
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументДіяльність Центральної комісії допомоги дітям у боротьбі з безпритульністю в Україні (1922–1932 рр.)(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Лаврушина, НаталяСтаття присвячена розкриттю діяльності Центральної комісії допомоги дітям (ЦКДД) у ліквідації масової безпритульності дітей в Україні протягом 1922-1932 рр. Висвітлено передумови виникнення ЦКДД в Україні в цей період (соціально-економічні проблеми в країні, велика кількість безпритульних дітей, неспроможність держави забезпечити всіх дітей необхідним доглядом та освітою) та її внутрішню структуру. Визначено напрями діяльності ЦКДД у боротьбі з дитячою безпритульністю в Україні протягом 1922-1932 рр., а саме: утримання різних дитячих установ (закритих і відкритих дитячих будинків, сільськогосподарських колоній і майстерень, нічліжок, їдалень, консультацій, молочно-роздаткових пунктів, ясел, сільськогосподарських колоній); проведення кампаній (оздоровчої, сільськогосподарської тощо); дотації відділам народної освіти, охорони здоров’я, округам; реевакуація дітей у місця їх колишнього проживання; організація харчування дітей (виділення дітям харчових пайків, налагодження постачання продуктів до дитячих установ і спеціальних крамниць); патронування; надання індивідуальної допомоги; працевлаштування підлітків тощо. Розкрито джерела надходження коштів до ЦКДД (добровільні внески населення, збір з патентів і ліцензійний збір, державні дотації, доходи з підприємств, що утримувалися ЦКДД). Висвітлено особливості проведення дитячих кампаній ЦКДД. Визначено результати діяльності ЦКДД із надання допомоги безпритульним дітям.
- ДокументМодель формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутнього вчителя-філолога у процесі фахової підготовки(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Вернигора, ОленаУ статті обґрунтовано мету, завдання, умови і принципи, що забезпечують ефективність реалізації моделі формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутнього вчителя української мови і літератури у процесі фахової підготовки. Розкрито сутність понять “модель”, “моделювання” на основі праць науковців. Проаналізовано сутність лінгвокраїнознавчої компетентності, методологічні орієнтири формування її в майбутніх учителів української мови і літератури; охарактеризовано чотири етапи цього процесу. Запропоновано оновлення змісту, форм і методів формування в майбутніх філологів лінгвокраїнознавчої компетентності в процесі фахової підготовки, що становить практичну основу моделі. Розроблена нами модель формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутнього вчителя-філолога у процесі фахової підготовки має такі блоки: цільовий, методологічний, організаційно-змістовий (процесуальний), діагностичний, результативний. Цільовий блок визначає мету і завдання щодо формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх філологів в процесі фахової підготовки. Методологічний блок містить підходи (компетентнісний, аксіологічний, культурологічний, діяльнісний), принципи (науковості, принцип всебічного стимулювання позитивного ставлення майбутніх філологів до навчання, системності та послідовності навчання, зв’язку навчання з практикою, принцип інтеграції). Організаційно-змістовий блок розкриває педагогічні умови формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх словесників, компоненти (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний), етапи (ціннісно-мотиваційний, змістово-когнітивний, діяльнісний, рефлексивно-оцінний), форми і методи, за допомогою яких відбувається формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх учителів-філологів. Діагностичний блок охоплює критерії, показники, рівні сформованості лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх фахівців. Результативний блок визначає сформованість лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх вчителів-філологів. Модель формування лінгвокраїнознавчої компетентності майбутніх учителів-філологів у процесі фахової підготовки визначає можливості формування ціннісних орієнтацій, удосконалення рівня професійних знань, зокрема лінгвокраїнознавчого спрямування, умінь їх використовувати на практиці, розвитку здатності до рефлексії.
- ДокументФормування в здобувачів початкової освіти орфографічної компетентності на уроках української мови(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Попова, Ольга Іванівна; Попова, Лариса ПетрівнаУ статті зроблено спробу на основі аналізу наукових джерел узагальнити поняття орфографічної компетентності як уміння користуватися правилами, а відтак безпомилково писати всі слова з орфограмами, які не перевіряються. У процесі формування правописної пильності слід дотримуватися таких етапів: познайомити молодших школярів з основними орфографічними поняттями; на основі їх сформувати орфографічні вміння; навчити писати слова з орфограмами, які не перевіряються; привчити звертатися до довідкових видань (орфографічний словник); створити необхідне освітнє середовище. Набуття здобувачами початкової освіти орфографічної компетентності, зокрема орфографічної пильності, безумовно, є однією з головних. Від того, наскільки будуть стійкими навички правопису в молодших школярів, залежить подальше їхнє навчання та комфортне освітнє середовище, здатність до комунікації. У психологічній і методичній літературі описано два шляхи оволодіння правописною навичкою. Перший – як процес повільного нагромадження зорових образів слів унаслідок довготривалого механічного списування; другий шлях формування орфографічної компетентності пов'язаний з роботою мислення, виконанням різних видів лінгвістичного аналізу, усвідомленням правил правопису. Орфографічна пильність розвивається поступово й формується в результаті постійних повторень молодшими школярами певних дій. Під час систематичного тренування дії автоматизуються і стають частиною орфографічної навички. Не менш важливим засобом формування орфографічної пильності молодших школярів на уроках української мови, на нашу думку, є правильне та своєчасне формування понять про орфограму. При цьому вироблення уміння знаходити орфограми – перший етап у навчанні правопису, який має свою методику і спеціальні вправи. Зроблено висновок про те, що поступово зменшуючи роль усвідомлення власних дій, згортання розумових операцій та вдосконалення цього процесу, можна забезпечити високий рівень грамотності здобувачів початкової освіти.
- ДокументДосвід впровадження STEM-освіти у США та Канаді(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Валько, НаталіяЗ розвитком цифрових технологій швидкими темпами почала відбуватися глобалізація суспільства і кардинальні зміни в усіх галузях економіки. Для підтримки економічного розвитку країни потрібні фахівці, озброєні сучасними знаннями та вмінням орієнтуватися і розвиватися в мінливому світі технологій. Забезпечення ринку праці висококваліфікованими фахівцями цілком залежить від освітньої політики, але зниження інтересу молоді до наукової та інженерної діяльності є суттєвою перешкодою цього процесу. Тому існує проблема популяризації та впровадження інноваційної діяльності в освітній процес. Перехід до нових технологій повинен стати його невід’ємною частиною для підготовки фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці. Україна зараз знаходиться на шляху реформування освітньої галузі, успіх якого цілком залежить від підтримки її в суспільстві і зокрема вчителями. Тому є необхідність вивчення досвіду навчання і підтримки вчителів, пошуку шляхів системного та успішного здійснення реформ і необхідність вивчення досвіду країн, які вже пройшли цей шлях, які мають передові технології й утримують лідерство серед інших країн. Вивчення досвіду змін в освіті і формуванні професійної спільноти вчителів у США та Канаді, допоможе виявити найбільш прогресивні та ефективні системи, засоби та методи підготовки майбутніх вчителів до професійної діяльності. На прикладі США та Канади аналізуються сучасні підходи до стандартизації процесів поширення STEM в освітніх практиках, розглянуто документи, які визначають вимоги до впровадження STEM у програми педагогічної освіти, їх місце, тощо.
- ДокументПринципи та функції формування в майбутніх учителів музики стилю управління мистецько-педагогічним колективом(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Овчиннікова, ЛюбовУ статті висвітлюються основні принципи та функції, які покладені в основу формування у майбутніх учителів музики стилю управління мистецько-педагогічним колективом, гуманізації та демократизації, що передбачає звернення до студента як суб’єкта учіння, повагу до нього як саморегульованої та саморозвивальної системи; принцип науковості, що передбачає опору на найновіші досягнення в управлінні; принцип неперервності і послідовності управлінських дій, спрямований на забезпечення якісного зростання особистості студента; принцип оптимальності та ефективності передбачає якісну реалізацію технології формування у студентів стилю управління мистецько-педагогічним колективом, що призводить до досягнення поставленої мети; принцип діологічності (полісуб’єктності), спрямований на оптимізацію спілкування учасників освітнього процесу; принцип емоційності педагогічного процесу, що передбачає створення на заняттях позитивного емоційного фону, стимулює пізнавальні процеси. Педагогічними функціями, які визначають зміст діяльності з формування у майбутніх учителів музики стилю управління мистецько-педагогічним колективом визначено: цілепокладання, яке пов’язане з визначенням пріоритету оперативних і тактичних цілей колективної діяльності, а також методів і засобів їх досягнення, вимагає від експериментатора вміння враховувати особливості поточного моменту; виховна, індикатором якої є рівень розвитку та емоційне забарвлення міжособистісних відносин у мистецько-педагогічному колективі; особистісного розвитку, яка тісно пов’язана з орієнтацією студентів-майбутніх керівників на самовдосконалення індивідуальних професійно-особистісних характеристик. Сутність дисциплінарної функції визначається особливостями реалізації функції контролю по відношенню до навчання та поведінки студентів; функція психолого-педагогічної допомоги полягає в запобіганні та вмінні оперативно реагувати на конфліктні ситуації в студентському колективі, усувати стресові фактори, проблеми особистісного і професійного плану.
- ДокументСистема освіти дорослих Угорщини і Данії(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Орос, ІльдікоМетою роботи є схарактеризувати організацію освіти дорослих у Угорщині і Данії. З’ясовано, що в Угорщині здійснюється освіта дорослого населення з метою забезпечення грамотності відповідно до вимог ринку та розвитку економіки країни. В Угорщині створено Асоціацію підприємств підготовки дорослих, яка відіграє важливу роль у професійному нагляді та гарантії виконання вимог, а також у розвитку законодавства професійної підготовки. Для країни характерна децентралізація управління освітою незайнятих громадян. На основі концепції: державної системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення; концепції освіти дорослих у країнах ЄС здійснюються програми для дорослого населення. Вища освіта в Угорщині представлена більш, ніж 20 навчальними закладами: університетами та інститутами (коледжами). Система освіти дорослих Данії становить розгалужену мережу приватних, громадських, муніципальних і державних організацій і закладів, що пропонують широкий спектр програм неформальної і формальної, професійної і непрофесійної освіти, які регулюються відповідним законодавством. Завдання в галузі освіти дорослих у Данії полягає в тому, щоб підтримувати такі тенденції у світі, які сприяють процвітанню нації: розвиток інноваційних процесів і підвищення якості навчання; підвищення гнучкості і відповідальності шкіл перед дорослими учнями. Освіту дорослих у Данії, фінансовану державою, умовно можна поділити на 3 складові: ліберальна (Вільна) освіта дорослих (народні вищі школи, школи домашньої економіки, вечірні школи, денні народні школи); загальна освіта дорослих (центри освіти дорослих, мовні центри, вечірні школи вищого рівня середньої освіти); професійно орієнтована освіта і підготовка дорослих (центр з підготовки робочої сили, виробничі школи, професійні школи, соціальні і медичні школи та ін.). Для підтримки обдарованих учнів створена система грантів (стипендій). Деякі університети та інші заклади вищої освіти надають свої власні стипендії. Значна увага в країні приділяється освіті дорослих, що здійснюється у формі загальноосвітніх курсів народних середніх шкіл, курсів професійного навчання. Піклування держави про надання всіляких послуг у системі освіти дорослого населення сприяє високим досягненням Данії у розвитку економіки. Заклади вищої освіти цієї країни дають можливість отримати не просто освіту, а знання, які стануть у нагоді не лише випускнику, а і всій країні.
- ДокументПорівняльно-педагогічний аналіз професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в університетах США та України(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Марціхів, ХристинаУ статті подано порівняльний аналіз професійної підготовки журналістів в університетах США та України. Теоретично обґрунтовано структуру й основні компоненти комплексної моделі професійної підготовки майбутніх медіа фахівців. Розглянуто особливості навчання журналістів в обох країнах. Охарактеризовано нормативно-правову базу системи підготовки журналістів у США та Україні. Виокремлено вступні вимоги для здобуття ступеня бакалавра із журналістики. Проаналізовано змістовий компонент навчальних планів для журналістів у закладах вищої освіти України та США. Визначено засади та принципи професійної підготовки майбутніх фахівців із медіа. На основі аналізу наукових джерел встановлено, які знання та навички студенти-журналісти отримають, здобувши ступінь бакалавра. Розглянуто особливості освітніх стандартів в США та Україні. Розкрито особливість компетентнісного підходу в навчанні журналістів в обох країнах. Встановлено основні компетентності майбутнього фахівця в галузі журналістики, котрий буде працювати в умовах конвергентного суспільства. Представлено диверсифікацію бакалаврських освітньо-професійних програм в університетах США та запропоновано імплементувати ці програми в систему вищої освіти України. На основі результатів дослідження виявлено спільні та відмінні риси в професійній підготовці журналістів в університетах США та України.
- ДокументДеякі аспекти професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи у старшій школі(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Коновальська, Людмила ОлександрівнаУ статті охарактеризовані сучасні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої діяльності у старшій школі. Проаналізовані особливості визначення понять “фізична культура” та “фізичне виховання” в сучасній науковій практиці. Висвітлено вагомість здійснення фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах в теперішній час. Розвиток масової фізичної культури та спорту в закладах середньої освіти націлений, насамперед, на зміцнення здоров’я учнів, фізичний розвиток і рухову активність. Існуюча система фізичного виховання та фізкультурно-оздоровча роботи у старшій школі з позиції сьогодення є однією із складових частин гармонійного розвитку особистості. Фізична культура – це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована головним чином на зміцнення здоров’я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного й гармонійного розвитку і використання набутих якостей у суспільній, трудовій та інших видах діяльності. Фізична культура і спорт – дієві засоби для виховання всебічно гармонійного розвитку особистості, які поєднують у собі освітню, оздоровчу, виховну та інші ланки. Багатосторонній є зв’язок розумового виховання з фізичною культурою і спортом. Фізкультурно-оздоровча діяльність є однією з найбільш актуальних сторін праці майбутнього вчителя фізичної культури. Метою сучасної фізкультурно-оздоровчої роботи є сприяння зміцненню здоров’я учнів, як найвищої цінності, через підвищення рівня їх рухової активності. Вчитель фізичної культури повинен навчити молодь піклуватися про своє фізичне вдосконалення, володіти знаннями у галузі гігієни та формувати активну позицію школярів щодо ведення здорового способу життя. На сучасному етапі важливою є розробка нових підходів до підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи у старшій школі, яка дозволить сформувати конкурентоспроможних на ринку праці фахівців, здатних до постійного професійного зростання та реалізації усього спектру професійних обов’язків.
- ДокументПоняття “система” як педагогічна категорія(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Вєнцева, Надія ОлександрівнаАвтор дослідження, ґрунтуючись на аналізі широкого кола джерел, визначає основні компоненти педагогічної системи як освітньої категорії. Українські вчені досліджували різні аспекти поняття педагогічна система. Загальні питання розвитку педагогічної системи вивчали М. Скаткин та Д. Чернілевський. Інноваційні аспекти педагогічних систем досліджували К. Баханов та Б. Герщунський. Проблеми професійної освіти з точки зору системного підходу вивчали Я. Болюбаш, І. Зязюн, В. Ортинський. Автор статті доводить, що складовими педагогічної системи є: мета, суб’єкт-суб’єкні відносини, зміст освіти, організація освітнього процесу, результат. Мета навчання – відбиває ідеальне уявлення про бажані результати підготовки учнів. Мета відображає завдання суспільства, зумовлені особливостями його розвитку та потребами в галузі освіти. Зміст освіти – це система наукових знань та компетентностей, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до професійної діяльності та суспільного життя. Організаційно-технологічний компонент складається з: форм, методів, прийомів та технологій навчання. Останнім компонентом системи є результат навчання – комплексна характеристика знань та компетентностей. Результат визначається нормативно-правовими актами і досягається через взаємодію вчителя та учня в освітньому процесі під час оволодіння змістом навчання.
- ДокументДіагностика рівнів формування професійно-етичної компетентності майбутніх соціальних працівників(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Зозуляк-Случик, РоксолянаРозробка діагностики професійно-етичної компетентності зумовлює вираховування того, що професійна етика характеризується не лише наявністю системи фахових знань та вмінь, але і сформованістю відповідних компетенцій, які полягають у готовності оперативно, гнучко та результативно застосовувати наявні знання й уміння в різноманітних ситуаціях своєї діяльності. У майбутніх соціальних працівників це, у першу чергу, такі, як емпатійність, толерантність, відповідальність, наполегливість, комунікабельність, здатність до співпраці та прийняття самостійних рішень, готовність діяти в нестандартних і критичних ситуаціях. Показником якості та кінцевим результатом сформованості професійної етики майбутніх соціальних працівників нами визначено професійно-етичну компетентність. Професійно-етична компетентність – це інтегративне особистісно-діяльнісне утворення та цілісна сукупність збалансованого поєднання професійно-етичних знань, умінь, навичок, особистісно професійних якостей і досвіду, що формуються за відповідних педагогічних умов. Під рівнем сформованості професійно-етичної компетентності розуміємо наявність гуманістичної позиції, ступінь оволодіння компетентностями та реалізації соціальним працівником його здібностей і особистісних якостей. Визначити її ми зможемо, давши кількісну та якісну характеристику стану її основних показників компетентності. Отже аналіз сучасних наукових педагогічних розвідок у даній площині дозволив окреслити структуру сформованості професійно-етичної компетентності майбутніх фахівців соціальної роботи, а саме компоненти: мотиваційний, емоційний, когнітивний, поведінковий, рефлексивний, що діагностуються за такими критеріями: мотиваційно-професійним, особистісно-емоційним, когнітивно-світоглядним, поведінково-діяльнісним, рефлексивно-корекційним і включають рівні: творчий, продуктивний, репродуктивний, елементарний. У даній статті вперше проаналізовано сутність професійно-етичної компетентності майбутніх соціальних працівників та подано аналіз її діагностики в університетах.
- ДокументПідходи та принципи патріотичного виховання старшокласників в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Шинкаренко, ВячеславЗдійснене дослідження теоретичних засад патріотичного виховання старшокласників, зокрема розглянуто підходи та принципи в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти. Встановлено зв’язки між загальними та специфічними принципами патріотичного виховання. У статті зроблено порівняльний аналіз загальних та специфічних принципів патріотичного виховання, встановлено, що між ними існують нерозривні стійкі зв’язки у співвідношенні філософських категорій “часткове” і “загальне”. Виявлено, що в основу патріотичного виховання старшокласників в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти мають бути покладені певні методологічні стратегії, до яких нами віднесено: гносеологічний; аксіологічний; ціннісний; гуманістичний; системний; цілісний; антропологічний; культурологічний; етнопедагогічний; діяльнісний. Виявлено, що концептуальні засади патріотичного виховання старшокласників передбачають визначення на основі поданих вище методологічних підходів, принципів цього процесу. До них віднесені й адаптовані відповідно до вимог освітнього процесу закладів загальної середньої освіти: національної спрямованості; самоактивності й саморегуляції; полікультурності; соціальної відповідності; історичної й соціальної пам’яті; наступності поколінь. Діяльність з патріотичного виховання детермінується суспільними стосунками, носить соціальний характер, має практичну суть; дає можливість виховати гуманістично спрямовану особистість, високу громадянськість, професіоналізм і відповідальність, уміння застосувати спеціальні знання в повсякденній практиці; пізнавальна функція дозволяє осмислювати взаємообумовленість різних сфер життєдіяльності суспільства, розвивати інтерес до підвищення культури. Доведено, що визначальними соціальними умовами ефективності системи виховання патріотизму є: наявність загальнодержавних ідеології і цінностей, облік соціальних і етнічних особливостей тих, хто навчається; висока ефективність мотивацій патріотичної поведінки, оптимізація її елементів відповідно до нових соціальних реалій і інформаційно-комунікаційних можливостей, стійкість управління системою.
- ДокументФормування професійно значущих якостей сучасного фахівця: вектори успіху(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Чернуха, Надія; Хоссейн, МоініджазаніУ статті розкрито сутність і зміст поняття “професійно значущі якості сучасного фахівця”. Обґрунтовано, що професійно значущі якості характеризують здібності, органічно входять у їх структуру, розвиваються в процесі навчання і професійної діяльності. Узагальнюючи різноманітні погляди вчених, визначено поняття “професійно значущі якості особистості”. Зазначено, що в Україні актуальним є питання щодо конкурентоспроможності фахівців в умовах глобалізації сучасного суспільства, а конкурентоспроможність працівників характеризує показник якості їх професійної підготовки, можливість реалізації сформованих професійно значущих якостей у сучасних умовах ринку праці. Актуалізовано, що особливої уваги потребують питання наукового пошуку сучасних підходів щодо ефективного формування професійно значущих якостей майбутніх фахівців в закладах вищої освіти, які покликані забезпечувати якість їх професійної діяльності в нових соціально-економічних умовах, відповідно до викликів часу. Подано авторське бачення визначення понять "професійно значущі якості", "формування професійно значущих якостей", "педагогічні умови". З’ясовано, що на сьогодні не існує єдиного підходу до класифікації професійно-значущих якостей майбутнього фахівця та їх єдиного переліку. При складанні такого переліку доцільно скористатися професіографічним підходом (за Рижиковим), який передбачає наявність набору еталонних професійних, особистісних та психофізіологічних характеристик, що встановлюються для конкретної професії.
- ДокументВикористання міжпредметних зв’язків природничо-математичних дисциплін у викладанні фізики(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Гречанюк, СвітланаРеалізації міжпредметних зв’язків природничо-математичних дисциплін при навчанні фізики в закладах освіти. Розкрито важливість міжпредметних зв’язків природничих дисциплін (біологія, фізика, хімія, математика) як засобу формування наукового світогляду студентів, що сприяє реалізації мети природничої освіти, яка забезпечить цілісність знань про природу. Обґрунтована роль міжпредметних зв’язків природничих дисциплін як об’єктивного чинника формування фахових компетентностей у студентів та активізації їх пізнавальної діяльності. Проаналізовано послідовність становлення міжпредметних зв’язків у науковій літературі з методики навчання фізики. Наведено приклади міжпредметної інтеграції в умовах інформаційно-комунікаційного середовища. Результати аналізу науково-методичної літератури та періодичних видань дають можливість стверджувати, що реалізація міжпредметних зв’язків сприяє кращому засвоєнню природничих дисциплін та вдосконалює освітній процес у закладах загальної середньої освіти. Аналіз наукових праць з проблеми доводить, що міжпредметні зв'язки завжди були актуальними для науковців в галузі загальної середньої та професійної освіти. Проте залишаються перспективи впровадження міжпредметних зв’язків при навчанні фізиці в Новій українській школі, що є предметом дослідження. Реформування освітнього процесу в Новій українській школі, яке відбувається з урахуванням досвіду провідних європейських країн, США та Фінляндії, стосується також і якісного навчання природничо-математичних дисциплін. Одним із напрямів з реформування освіти є інтегративні процеси, що охоплюють усі галузі діяльності суспільства. Необхідність інтеграції освіти випливає з самої природи людини. Вона сприймає дійсність не тільки як світ речей та ідей, a й цілісну систему, що опановується через поняття “природа”, “життя”, “всесвіт”. Саме філософська думка про цілісність людини та світу, що її оточує, є методологічною основою інтеграції освіти. Основною ідеєю Я Коменського, К. Ушинського, В. Вернадського та інших філософів-педагогів є думка про гармонійну єдність Людини та Природи. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що одним з найдієвіших засобів формування пізнавального інтересу студентів є використання активних методів навчання, проблемних ситуацій, елементів парадоксальності, нестандартності. Загальновідомо, що інтерес студентів до навчального предмета цілком визначається тим, наскільки він професійно, доступно й цікаво викладається. За сучасних умов одним із ефективних дидактичних засобів навчання фізики, що сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, дозволяє об’єктивно та своєчасно провести контроль їх навчальних досягнень, здійснити диференційований підхід, є використання нових інформаційно-комунікаційних (комп’ютерних) технологій. Комплексний підхід до використання сучасних інформаційних технологій та навчального фізичного експерименту дозволяє реалізувати міжпредметні зв'язки фізики з інформатикою. Упровадження нових технологій у навчальний процес сприяє всебічному розвитку й формуванню світогляду учнів. Сучасний розвиток інформаційних технологій дає можливість застосовувати їх у навчальному процесі при вивченні фізики. Наприклад, застосування персонального комп’ютера при проведенні занять з фізики, доцільне в таких аспектах: супровід демонстраційного експерименту на лекційних заняттях (використання презентацій, анімацій, відео-фрагментів, ілюстрацій); застосування комп’ютерних моделей при поясненні нового матеріалу; застосування комп’ютера в лабораторних роботах; самостійна робота з використанням комп’ютера.
- ДокументЗабезпечення якості професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури як педагогічна проблема(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Дутчак, Юрій; Квасниця, ОлегОсновними чинниками, що забезпечують якість освіти, є професійна підготовка викладачів, навчально-методичне забезпечення освітнього процесу, наявність системи контролю й оцінювання викладання, рівня знань студентів, застосування сучасних освітніх технологій, залучення викладачів і студентів до науково-дослідної діяльності, відповідність програм навчальних дисциплін сучасним вимогам, належне матеріально-технічне забезпечення, зокрема науковою літературою, що відповідає сучасним вимогам; використання матеріалів соціологічних та інших досліджень, спрямованість викладання на формування соціальних якостей сучасного фахівця, стимулювання самостійної роботи студентів, контакти з провідними зарубіжними фахівцями. Забезпечення якості професійної підготовки здійснюється в контексті ефективного управління педагогічними системами. Для оцінки якості професійної підготовки доцільно використовувати метод декомпозицій блоків: критерії навченості; критерії особистісного і фізичного розвитку; динамічні й процесуальні компоненти; статистичні процесуальні дані. З метою забезпечення якості професійної підготовки майбутніх магістрів необхідно змінити цілі та завдання освітнього процесу: від трансляції інформації до створення особливого освітнього середовища для розвитку професіоналізму майбутнього викладача. інтегративного характеру магістерського навчання, спрямованість на формування не знань, а ключових компетенцій студентів; актуалізації завдань професійного виховання, особистісно-професійного розвитку; створення адекватного викликам часу методичного супроводу освітнього процесу. Забезпечення якості професійної підготовки в магістратурі здійснюється шляхом удосконалення організації самостійної роботи магістрантів; пошуком оптимальних форм організації науково-дослідної роботи в магістратурі та її інформаційного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення; підвищення рівня теоретичної підготовки магістрантів.
- ДокументФормування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи як проблема педагогічної науки(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Степанюк, Катерина ІванівнаСтаття присвячена аналізу дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи як проблеми педагогічної науки. Детально розкрито дефініції “формування”, “навчально-дослідницька діяльність”, “науково-дослідницька діяльність”, “науково-дослідницька компетентність” тощо. Авторкою статті зазначено, що в процесі дослідницької діяльності молодий науковець повинен пройти всі або принаймні більшість стадій пошуку. У роботі наголошується, що формування дослідницьких умінь майбутніх учителів є складовою більш широкого процесу – формування в студентів дослідницької компетентності. Вона передбачає пошук, аналіз та відбір необхідної інформації, її осмислення, перетворення, збереження та впровадження в практику, розширення пізнавальних ресурсів, розв’язання пізнавальних завдань у різних видах діяльності, володіння прийомами діяльності в нестандартних ситуаціях. Охарактеризовано складові дослідницької компетентності, основою яких є відповідні дослідницькі уміння як необхідна умова стабільності їхнього професійного рівня. Зазначено, що формування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи здійснюється найбільш ефективно під час розв’язання навчально-дослідницьких завдань, виконання яких передбачає здійснення студентами певних дослідницьких дій, які є основою для аналізу змісту матеріалу та прийомів роботи з ним, визначення можливостей для диференціації. У статті подається авторське визначення навчально-дослідницького завдання, яке розуміється як проблемне завдання, що передбачає вивчення певних фактів та явищ, актуалізацію знань про них з метою вироблення й систематизації суб’єктивно нової інформації про дійсність Залучення студентів до дослідницької діяльності відбувається під час виконання навчально-дослідницьких завдань, що дозволяє вивчати власну професійну діяльність, визначати шляхи її вдосконалення. Результатом дослідження є висновки про те, що процес формування дослідницьких умінь описано в педагогічних дослідженнях переважно на основі традиційного погляду на організацію процесу навчання. Проте впровадження сучасних технологій навчання розкриває нові можливості для їх формування.
- ДокументДидактико-методичні засади підготовки майбутніх учителів до моделювання сучасного уроку в початковій школі(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Коваль, Людмила Вікторівна; Попова, Ольга Іванівна; Нестеренко, Марина МиколаївнаУ статті зроблено спробу схарактеризувати сучасного вчителя початкової школи, який має відповідати вимогам Нової української школи щодо вміння організувати освітній процес в умовах варіативності. Для цього майбутні педагоги під час професійної підготовки мають оволодіти дидактичними і методичними знаннями та вміннями. У статті проаналізовано теоретичні засади забезпечення вчителем освітнього процесу початкової школи – знання законів, принципів, основних категорій, сутності, змісту, структури, форм і методів. Методична підготовка майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти передбачає сформованість їх педагогічного мислення, здатність самостійно створювати або творчо використовувати сучасні технології навчання з урахуванням предметної специфіки. Предметом окремих досліджень було формування в студентів інтегрованих дидактико-методичних умінь створювати моделі уроків з урахуванням специфіки навчального предмета, його мети і завдань, виховної та навчальної функцій в умовах, максимально наближених до конкретної педагогічної реальності. Значна увага приділена аналізу різних джерел, які розкривають розвиток технологічного потенціалу фахової підготовки майбутніх педагогів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти. Серед основних визначено такі: по-перше, необхідність стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів (складання плану роботи, обговорення шляхів досягнення мети); по-друге, важливість актуалізації опорних знань (виконання вправ, які є необхідними для відкриття нових знань, фіксація утруднення); по-третє, акцентування уваги на вивченні нового матеріалу (постановка утруднення, відкриття нового знання, первинне закріплення (засвоєння) знань); по-четверте, доцільність формування вмінь, навичок та способів дій (застосування нового навчального матеріалу у відомих та нових умовах, а також на творчому рівні) та контролю, корекції та оцінювання, що передбачає аналіз запланованого, усвідомлення шляхів досягнення мети, переживання ситуації успіху.
- ДокументОсобистісно орієнтовані технології формування професійних якостей майбутніх фахівців(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Поночовна-Рисак, ТаїсіяФормування свідомості людини, її здатності до активної діяльності у народному господарстві, різних галузях суспільного і державного життя – важливе завдання національної політики України на сучасному етапі. Складні соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі, викликають значний попит на ініціативних, ділових, відповідальних людей. Як наслідок, особливо актуальною стає проблема формування професійних основ життя особистості. Таким чином, у сучасних умовах розвитку освіти постійно оновлюється зміст навчання: з’являються нові предмети, інтегровані курси, що зумовлює пошуки нових форм передачі знань, впровадження нових навчальних засобів, а, отже, розробку нових педагогічних технологій. Розкрито сутність особистісно орієнтованого підходу та обґрунтовано місце і роль об’єкта та суб’єкта в проектуванні під час формування професійних якостей майбутніх фахівців. Суб’єктом проектування виступає педагог або група викладачів, а також сам студент, а в ролі об’єкта проектування виступає здебільшого окрема педагогічна конструкція: технологія, метод, зміст освіти, навчальна програма тощо. Встановлено, що в основі особистісно орієнтованого навчання лежить особистісна парадигма, згідно з якою акцент ставиться на розвиток у суб’єктів навчання особистісного ставлення до світу, діяльності, себе. З’ясовано, що сутністю педагогічного проектування є ймовірнісні, передбачувані варіанти майбутньої цілеспрямованої діяльності й прогнозування її результатів. Педагогічне проектування – це не лише діяльність, а й процес послідовної зміни станів, що характеризуються новими задачами, видами діяльності, ступенем впорядкованості інформації тощо. Результатом проектування є педагогічний проект, функціональна специфіка якого залежить від таких умов: стану середовища, особливостей суб’єктів, що займаються підготовкою конкретного проекту.
- ДокументВідповідальне батьківство та репродуктивне здоров’я підлітків як складові статевого виховання(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Онипченко, ОксанаУ статті показано, що важливою проблемою України є збереження репродуктивного потенціалу і народження здорового пркрління. За даними ВООЗ, сьогодні Україна займає одне з останніх місць серед країн Євросоюзу за показниками при¬родного приросту населення. Така ситуація зумовлена особливос¬тями репродуктивної поведінки та репродуктивної мотивації насе-лення, яка залежить від його економічного та соціально-психологічного стану. Підкреслюється, що проблема материнства та батьківства в останній час набуває дедалі більш дисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в науках, що традиційно мають до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних, таких, як історія, культурологія, соціологія, психологія, соціальна робота. Репродуктивне здоров’я складається з декількох компонентів: сексуальне здоров’я, планування сім’ї, безпечне материнство і батьківство. Автором зазначається, що на репродуктивне здоров’я впливає багато мікро- та мезофакторів: 1) екологіч¬ні, соціальні, економічні, небезпечні й шкідливі виробництва тощо; 2) стрес, порушення режиму сну і харчування, часті та хро¬нічні захворювання (в тому числі ВІЛ та ІПСШ), аборт, шкідливі звички такі, як куріння, вживання алкоголю, наркотиків, безладні статеві стосунки, азартні та комп’ютерні ігри тощо. Репродуктивне здоров’я містить у собі такі складові: безпечну вагітність та пологи, період пологів і після них; лікування безплідності; лікування захворювань репродуктивної сфери; безпечне та ефективне запобігання незапланованої вагітності; можливість доступу й вибір безпечних для здоров’я методів і засобів контрацепції; лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом. Охорона репродуктивного здоров’я – це система заходів, спрямо¬вана на появу здорового потомства і планування сім’ї; захист від хвороб, що передаються статевим шляхом, і лікування захворювань репродуктивної системи; запобігання дитячій і материнській смерт¬ності. З огляду на це, відповідальне батьківство та репродуктивне здоров’я як складові статевого виховання, формування культури статевих відносин є одним з головних завдань для суспільства.
- ДокументОрганізація освітньо-виховного процесу неповнолітніх правопорушників у спеціалізованих установах протягом другої половини ХХ століття(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Пліско, ЄвгенСтаття репрезентує вітчизняний досвід соціально-педагогічної роботи виправних закладів для неповнолітніх правопорушників, який було здобуто протягом другої половини ХХ століття, зазначені певні складнощі організації освітньо-виховного процесу в часи другої світової та перші повоєнні роки. Висвітлено процес реорганізації мережі державних виховних установ Української РСР – дитячих будинків, приймальників-розподільників, трудових виховних колоній. Зазначається, що процес організації виправлення неповнолітніх правопорушників у спеціалізованих установах –– це система знань, навичок та умінь, котрими вихованці оволодівали під час навчання. Встановлено, що освітньо-виховнй процес був основою для всебічного розвитку вихованців, підґрунтям для формування соціалістичного світогляду, поглядів і переконань, що відповідали загальним колективним ідеям виховання другої половини ХХ століття. До освітньої частини входило шкільне та професійно-технічне навчання з організацією праці на підприємствах виправних установ. Науково обґрунтовано доцільність поєднання цих двох елементів у загальній структурі соціально-педагогічного впливу на неповнолітніх правопорушників. Встановлено зв'язок навчання з трудовою діяльністю неповнолітніх засуджених. Соціально-педагогічне виховання будувалось на ідейно-політичній спрямованості формування патріотичної свідомості молоді в СРСР, яке було на території сучасної України у Радянську добу. Особлива увага в методиці перевиховання неповнолітніх злочинців надавалась патріотичній та агітаційній роботі, етично-гігієнічному й моральному вихованню. Проведення політико-виховних та культурно-масових заходів було об’єднувальною ланкою в усій соціально-педагогічній роботі спеціалізованих установ. Дослідження практики соціального виховання неповнолітніх правопорушників в означену добу зводиться до висновку, що отримання освіти, формування певних навичок, умінь і знань з певної професії виявлялось безглуздим без привчання неповнолітніх до певних цінностей суспільства. Вся соціально-педагогічна робота із неповнолітніми правопорушниками, що відбувалася у виправних закладах протягом другої половини ХХ століття, ґрунтувалась на побудові малої структури суспільства – колективу колонії, що було одним з основних здобутків вітчизняної системи виправлення неповнолітніх.
- ДокументАрт-педагогічні технології як засіб формування мовно-літературної компетентності учнів початкової школи(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Чемоніна, Лада В'ячеславівнаУ сучасній національній системі освіти спостерігаються зміни, що являють собою етап становлення нової української школи, зорієнтованої на активне входження нашої держави у світовий освітній простір. Цей процес передбачає визначення підходів до навчання і виховання юного покоління наших співвітчизників, що, у свою чергу, зумовлює інший формат стосунків і типів поведінки і фахівця, і школярів ("учитель – учень = партнери"), а також новий педагогічний менталітет. Саме тому вважаємо, що одним з актуальних питань на цьому етапі є впровадження в діяльність закладу загальної середньої освіти артпедагогічних технологій навчання, в основі яких лежить досить молода наука – артпедагогіка, – своєрідна інтеграція педагогіки, психології, культурознавства та мистецтва. Стаття присвячена проблемі впровадження у процес мовної і літературної освіти учнів початкової школи артпедагогічних технологій навчання. Метою статті є дослідити особливості організації процесу формування мовно-літературної компетентності зазначеного вище контингенту дітей за допомогою стратегій артпедагогічних технологій. Автор акцентує увагу на тому, що сьогодні поняття артпедагогіка ще не має остаточного визначення, що спричинює ототожнювання зовсім різних дефініцій, як-от артпедагогіка й арт-терапія. У пропонованій публікації цей термін тлумачиться як інноваційний науковий напрям, який ще тільки формується та передбачає вивчення природи, закономірностей, принципів, механізмів упливу мистецтва та художньої творчості на становлення особистості в контексті освіти. Науковець зазначає, що сучасні вчителі початкової школи майже не обізнані з палітрою артпедагогічних технологій навчання, про що засвідчили результати анкетування фахівців із указаної вище галузі. Причину цього Л. Чемоніна вбачає у відсутності належної кількості методичної літератури, яка розкривала б особливості впровадження цієї інновації в освітній процес. У статті наведено конкретні приклади формування компетентностей молодших школярів на уроках української мови та літературного читання через апробовані артпедагогічні технології, а саме: художньо-прикладні (конкурси малюнків, 3d-інсталяція, колажування), ігрові (пісочна терапія), фото- і відеостратегії.