Випуск 3 (2018)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Випуск 3 (2018) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 31
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументДосвід впровадження STEM-освіти у США та Канаді(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Валько, НаталіяЗ розвитком цифрових технологій швидкими темпами почала відбуватися глобалізація суспільства і кардинальні зміни в усіх галузях економіки. Для підтримки економічного розвитку країни потрібні фахівці, озброєні сучасними знаннями та вмінням орієнтуватися і розвиватися в мінливому світі технологій. Забезпечення ринку праці висококваліфікованими фахівцями цілком залежить від освітньої політики, але зниження інтересу молоді до наукової та інженерної діяльності є суттєвою перешкодою цього процесу. Тому існує проблема популяризації та впровадження інноваційної діяльності в освітній процес. Перехід до нових технологій повинен стати його невід’ємною частиною для підготовки фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці. Україна зараз знаходиться на шляху реформування освітньої галузі, успіх якого цілком залежить від підтримки її в суспільстві і зокрема вчителями. Тому є необхідність вивчення досвіду навчання і підтримки вчителів, пошуку шляхів системного та успішного здійснення реформ і необхідність вивчення досвіду країн, які вже пройшли цей шлях, які мають передові технології й утримують лідерство серед інших країн. Вивчення досвіду змін в освіті і формуванні професійної спільноти вчителів у США та Канаді, допоможе виявити найбільш прогресивні та ефективні системи, засоби та методи підготовки майбутніх вчителів до професійної діяльності. На прикладі США та Канади аналізуються сучасні підходи до стандартизації процесів поширення STEM в освітніх практиках, розглянуто документи, які визначають вимоги до впровадження STEM у програми педагогічної освіти, їх місце, тощо.
- ДокументПоняття “система” як педагогічна категорія(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Вєнцева, Надія ОлександрівнаАвтор дослідження, ґрунтуючись на аналізі широкого кола джерел, визначає основні компоненти педагогічної системи як освітньої категорії. Українські вчені досліджували різні аспекти поняття педагогічна система. Загальні питання розвитку педагогічної системи вивчали М. Скаткин та Д. Чернілевський. Інноваційні аспекти педагогічних систем досліджували К. Баханов та Б. Герщунський. Проблеми професійної освіти з точки зору системного підходу вивчали Я. Болюбаш, І. Зязюн, В. Ортинський. Автор статті доводить, що складовими педагогічної системи є: мета, суб’єкт-суб’єкні відносини, зміст освіти, організація освітнього процесу, результат. Мета навчання – відбиває ідеальне уявлення про бажані результати підготовки учнів. Мета відображає завдання суспільства, зумовлені особливостями його розвитку та потребами в галузі освіти. Зміст освіти – це система наукових знань та компетентностей, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до професійної діяльності та суспільного життя. Організаційно-технологічний компонент складається з: форм, методів, прийомів та технологій навчання. Останнім компонентом системи є результат навчання – комплексна характеристика знань та компетентностей. Результат визначається нормативно-правовими актами і досягається через взаємодію вчителя та учня в освітньому процесі під час оволодіння змістом навчання.
- ДокументПорівняльно-педагогічний аналіз професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в університетах США та України(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Марціхів, ХристинаУ статті подано порівняльний аналіз професійної підготовки журналістів в університетах США та України. Теоретично обґрунтовано структуру й основні компоненти комплексної моделі професійної підготовки майбутніх медіа фахівців. Розглянуто особливості навчання журналістів в обох країнах. Охарактеризовано нормативно-правову базу системи підготовки журналістів у США та Україні. Виокремлено вступні вимоги для здобуття ступеня бакалавра із журналістики. Проаналізовано змістовий компонент навчальних планів для журналістів у закладах вищої освіти України та США. Визначено засади та принципи професійної підготовки майбутніх фахівців із медіа. На основі аналізу наукових джерел встановлено, які знання та навички студенти-журналісти отримають, здобувши ступінь бакалавра. Розглянуто особливості освітніх стандартів в США та Україні. Розкрито особливість компетентнісного підходу в навчанні журналістів в обох країнах. Встановлено основні компетентності майбутнього фахівця в галузі журналістики, котрий буде працювати в умовах конвергентного суспільства. Представлено диверсифікацію бакалаврських освітньо-професійних програм в університетах США та запропоновано імплементувати ці програми в систему вищої освіти України. На основі результатів дослідження виявлено спільні та відмінні риси в професійній підготовці журналістів в університетах США та України.
- ДокументВміння вчитись: сутність, зміст і структура в навчанні іноземної мови студентів немовних закладів вищої освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Лихошвед, Наталія; Лесь, ТетянаФормування в студентів немовних закладів вищої освіти вміння вчитись вимагається Програмою з англійської мови для професійного спілкування. Відповідно до неї студентів доцільно навчити самостійно здійснювати: пошук інформації, академічне мовлення, академічне письмо, організацію та самоусвідомлення, а також оцінювання. Передумовою розвитку цього вміння є активізація їх навчальної діяльності за рахунок: створення позитивного уявлення про майбутню професійну діяльність; формування розуміння смислу професійної освіти й, відповідно, на цій основі інтересу до професійних знань, навичок і вмінь; вироблення мотивації учіння та майбутньої професійної діяльності; спонукання до правильної оцінки власних дій, вчинків, виховання в студентів звичок самоаналізу й самоконтролю та потреби самовдосконалення; створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, залучення до їх розв'язання; використання діалогічних методів навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність студентів; стимулювання колективних форм роботи, взаємодії; організації навчання в умовах змагання, стимулювання ініціативи і творчості; проблемності викладання навчального матеріалу; використання отриманих професійних знань, навичок і вмінь у практичній діяльності; диференціації навчального матеріалу відповідно до розумових і фізичних можливостей і здібностей студентів; уміння педагога відчувати їх психічний стан тощо. Передумовою розвитку в студентів уміння вчитись є навчання стратегій вивчення іноземної мови, що визначаються як: певним чином організовані, цілеспрямовані та керовані лінії поведінки, обрані індивідом для виконання завдання, яке він/вона ставить собі сам/сама, або з яким він/вона стикається. Порівняння вимог Програми та визначень груп стратегій дозволило тлумачити зміст вміння вчитись студентів немовних закладів вищої освіти як володіння когнітивними, компенсаторними навчальними, метакогнітивними, афективними, соціальними стратегіями та стратегіями досягнення.
- ДокументОрганізація практичної підготовки майбутніх фахівців морського та річкового транспорту(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Волошинов, СергійУ статті актуалізовано сучасні проблеми практичної підготовки майбутніх фахівців морського та річкового транспорту в Україні. Визначено, що вони пов’язані із протиріччям між вимогами роботодавців до професійної компетентності фахівців морського і річкового транспорту щодо особистої безпеки й виживання в умовах ризику і екстремальності виробничих ситуацій та недостатньою практичною підготовкою випускників морських навчальних закладів. Проаналізовано наукові дослідження з проблематики практичної підготовки студентів закладів вищої освіти, зокрема морських навчальних закладів України (Л. Герганов, О. Дендеренко). На основі аналізу зроблено висновок про те, що аспекти доцільної організації практичної підготовки майбутніх фахівців морського та річкового транспорту залишаються не достатньо висвітленим. У дослідженні подано характеристику основних особливостей навчальної, виробничої та переддипломної практик майбутніх фахівців морського та річкового транспорту. Наведено опис структури та завдань книги реєстрації практичної підготовки та програм практик, основне призначення яких полягає в тому, щоб чітко спланувати та регламентувати всю діяльність курсантів-практикантів і викладачів під час практики. Наголошується на тому, що, у першу чергу, майбутні фахівці морського та річкового транспорту повинні навчитися і твердо освоїти логічний хід вирішення будь-якого професійного завдання. Визначено, що для цього студенти мають навчитися під час практичної підготовки: отримувати вхідну інформацію щодо характеру професійної ситуації та причин її виникнення; обробляти цю інформацію; використовувати результати рішення. У результаті студенти оволодіють знаннями щодо правильного вибору способів вирішення конкретних професійних завдань, застосування доцільних способів їх вирішення, удосконалення наявних способів вирішення професійних ситуацій і визначення вимог до розробки нових сучасних способів вирішення професійних завдань у морській галузі.
- ДокументВідповідальне батьківство та репродуктивне здоров’я підлітків як складові статевого виховання(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Онипченко, ОксанаУ статті показано, що важливою проблемою України є збереження репродуктивного потенціалу і народження здорового пркрління. За даними ВООЗ, сьогодні Україна займає одне з останніх місць серед країн Євросоюзу за показниками при¬родного приросту населення. Така ситуація зумовлена особливос¬тями репродуктивної поведінки та репродуктивної мотивації насе-лення, яка залежить від його економічного та соціально-психологічного стану. Підкреслюється, що проблема материнства та батьківства в останній час набуває дедалі більш дисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в науках, що традиційно мають до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних, таких, як історія, культурологія, соціологія, психологія, соціальна робота. Репродуктивне здоров’я складається з декількох компонентів: сексуальне здоров’я, планування сім’ї, безпечне материнство і батьківство. Автором зазначається, що на репродуктивне здоров’я впливає багато мікро- та мезофакторів: 1) екологіч¬ні, соціальні, економічні, небезпечні й шкідливі виробництва тощо; 2) стрес, порушення режиму сну і харчування, часті та хро¬нічні захворювання (в тому числі ВІЛ та ІПСШ), аборт, шкідливі звички такі, як куріння, вживання алкоголю, наркотиків, безладні статеві стосунки, азартні та комп’ютерні ігри тощо. Репродуктивне здоров’я містить у собі такі складові: безпечну вагітність та пологи, період пологів і після них; лікування безплідності; лікування захворювань репродуктивної сфери; безпечне та ефективне запобігання незапланованої вагітності; можливість доступу й вибір безпечних для здоров’я методів і засобів контрацепції; лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом. Охорона репродуктивного здоров’я – це система заходів, спрямо¬вана на появу здорового потомства і планування сім’ї; захист від хвороб, що передаються статевим шляхом, і лікування захворювань репродуктивної системи; запобігання дитячій і материнській смерт¬ності. З огляду на це, відповідальне батьківство та репродуктивне здоров’я як складові статевого виховання, формування культури статевих відносин є одним з головних завдань для суспільства.
- ДокументКонцептуальні засади застосування культурологічного підходу до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Гуренко, Ольга ІванівнаУ статті обґрунтовано проблему застосування культурологічного підходу до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, зокрема в контексті полікультурної освіти. На основі аналізу освітнього процесу у вищій школі визначена проблема дослідження, яка полягає в тому, що незважаючи на практичну потребу в компетентних фахівцях соціально-педагогічної сфери, здатних здійснювати професійну діяльність у полікультурному суспільстві, розроблені лише окремі аспекти їхньої підготовки; в педагогіці вищої школи не розроблена цілісна модель полікультурної освіти майбутніх соціальних педагогів та методичне забезпечення їхньої професійної підготовки на рівні базової вищої педагогічної освіти. З’ясовано, що міждисциплінарний статус визначеної проблеми дослідження передбачає наявність різнорівневої методології її вивчення. На рівні загальнофілософської методології концептуальне осмислення професійної підготовки фахівців в умовах конкретного соціального замовлення і з урахуванням соціокультурних передумов здійснюється на основі культурологічного та аксіологічного підходів. Сформульована мета статті: розкрити концептуальні засади застосування культурологічного підходу до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, зокрема в контексті полікультурної освіти, на рівні загальнофілософської методології. Розкрито сутність культурологічного підходу в контексті полікультурної освіти майбутніх соціальних педагогів: студент і його світ у концепції полікультурної підготовки сприймається “культурно-опосередкованим”, іншими словами, суб’єктність розглядається не як споконвічна “природна” властивість людини, але як результат складного процесу взаємодії індивідуальної природи та соціокультурного середовища розвитку й соціалізації; полікультурна професійна підготовка не тільки допускає становлення майбутнього фахівця в контексті деяких суспільних об’єднань і груп, але наголошує на освітньому, соціальному й виховному ефектах взаємодії студентів з безліччю середовищ, на необхідності поглибленого вивчення процесів, що відбуваються, в їхньому взаємовпливі та взаємодії; концепція професійної підготовки в полікультурному контексті спирається на ідею послідовної ідентифікації майбутнього фахівця з усе більш масштабними соціально-культурними й історичними спільнотами.
- ДокументАрт-педагогічні технології як засіб формування мовно-літературної компетентності учнів початкової школи(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Чемоніна, Лада В'ячеславівнаУ сучасній національній системі освіти спостерігаються зміни, що являють собою етап становлення нової української школи, зорієнтованої на активне входження нашої держави у світовий освітній простір. Цей процес передбачає визначення підходів до навчання і виховання юного покоління наших співвітчизників, що, у свою чергу, зумовлює інший формат стосунків і типів поведінки і фахівця, і школярів ("учитель – учень = партнери"), а також новий педагогічний менталітет. Саме тому вважаємо, що одним з актуальних питань на цьому етапі є впровадження в діяльність закладу загальної середньої освіти артпедагогічних технологій навчання, в основі яких лежить досить молода наука – артпедагогіка, – своєрідна інтеграція педагогіки, психології, культурознавства та мистецтва. Стаття присвячена проблемі впровадження у процес мовної і літературної освіти учнів початкової школи артпедагогічних технологій навчання. Метою статті є дослідити особливості організації процесу формування мовно-літературної компетентності зазначеного вище контингенту дітей за допомогою стратегій артпедагогічних технологій. Автор акцентує увагу на тому, що сьогодні поняття артпедагогіка ще не має остаточного визначення, що спричинює ототожнювання зовсім різних дефініцій, як-от артпедагогіка й арт-терапія. У пропонованій публікації цей термін тлумачиться як інноваційний науковий напрям, який ще тільки формується та передбачає вивчення природи, закономірностей, принципів, механізмів упливу мистецтва та художньої творчості на становлення особистості в контексті освіти. Науковець зазначає, що сучасні вчителі початкової школи майже не обізнані з палітрою артпедагогічних технологій навчання, про що засвідчили результати анкетування фахівців із указаної вище галузі. Причину цього Л. Чемоніна вбачає у відсутності належної кількості методичної літератури, яка розкривала б особливості впровадження цієї інновації в освітній процес. У статті наведено конкретні приклади формування компетентностей молодших школярів на уроках української мови та літературного читання через апробовані артпедагогічні технології, а саме: художньо-прикладні (конкурси малюнків, 3d-інсталяція, колажування), ігрові (пісочна терапія), фото- і відеостратегії.
- ДокументФормування професійно значущих якостей сучасного фахівця: вектори успіху(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Чернуха, Надія; Хоссейн, МоініджазаніУ статті розкрито сутність і зміст поняття “професійно значущі якості сучасного фахівця”. Обґрунтовано, що професійно значущі якості характеризують здібності, органічно входять у їх структуру, розвиваються в процесі навчання і професійної діяльності. Узагальнюючи різноманітні погляди вчених, визначено поняття “професійно значущі якості особистості”. Зазначено, що в Україні актуальним є питання щодо конкурентоспроможності фахівців в умовах глобалізації сучасного суспільства, а конкурентоспроможність працівників характеризує показник якості їх професійної підготовки, можливість реалізації сформованих професійно значущих якостей у сучасних умовах ринку праці. Актуалізовано, що особливої уваги потребують питання наукового пошуку сучасних підходів щодо ефективного формування професійно значущих якостей майбутніх фахівців в закладах вищої освіти, які покликані забезпечувати якість їх професійної діяльності в нових соціально-економічних умовах, відповідно до викликів часу. Подано авторське бачення визначення понять "професійно значущі якості", "формування професійно значущих якостей", "педагогічні умови". З’ясовано, що на сьогодні не існує єдиного підходу до класифікації професійно-значущих якостей майбутнього фахівця та їх єдиного переліку. При складанні такого переліку доцільно скористатися професіографічним підходом (за Рижиковим), який передбачає наявність набору еталонних професійних, особистісних та психофізіологічних характеристик, що встановлюються для конкретної професії.
- ДокументДіагностика рівнів формування професійно-етичної компетентності майбутніх соціальних працівників(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Зозуляк-Случик, РоксолянаРозробка діагностики професійно-етичної компетентності зумовлює вираховування того, що професійна етика характеризується не лише наявністю системи фахових знань та вмінь, але і сформованістю відповідних компетенцій, які полягають у готовності оперативно, гнучко та результативно застосовувати наявні знання й уміння в різноманітних ситуаціях своєї діяльності. У майбутніх соціальних працівників це, у першу чергу, такі, як емпатійність, толерантність, відповідальність, наполегливість, комунікабельність, здатність до співпраці та прийняття самостійних рішень, готовність діяти в нестандартних і критичних ситуаціях. Показником якості та кінцевим результатом сформованості професійної етики майбутніх соціальних працівників нами визначено професійно-етичну компетентність. Професійно-етична компетентність – це інтегративне особистісно-діяльнісне утворення та цілісна сукупність збалансованого поєднання професійно-етичних знань, умінь, навичок, особистісно професійних якостей і досвіду, що формуються за відповідних педагогічних умов. Під рівнем сформованості професійно-етичної компетентності розуміємо наявність гуманістичної позиції, ступінь оволодіння компетентностями та реалізації соціальним працівником його здібностей і особистісних якостей. Визначити її ми зможемо, давши кількісну та якісну характеристику стану її основних показників компетентності. Отже аналіз сучасних наукових педагогічних розвідок у даній площині дозволив окреслити структуру сформованості професійно-етичної компетентності майбутніх фахівців соціальної роботи, а саме компоненти: мотиваційний, емоційний, когнітивний, поведінковий, рефлексивний, що діагностуються за такими критеріями: мотиваційно-професійним, особистісно-емоційним, когнітивно-світоглядним, поведінково-діяльнісним, рефлексивно-корекційним і включають рівні: творчий, продуктивний, репродуктивний, елементарний. У даній статті вперше проаналізовано сутність професійно-етичної компетентності майбутніх соціальних працівників та подано аналіз її діагностики в університетах.
- ДокументФормування в здобувачів початкової освіти орфографічної компетентності на уроках української мови(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Попова, Ольга Іванівна; Попова, Лариса ПетрівнаУ статті зроблено спробу на основі аналізу наукових джерел узагальнити поняття орфографічної компетентності як уміння користуватися правилами, а відтак безпомилково писати всі слова з орфограмами, які не перевіряються. У процесі формування правописної пильності слід дотримуватися таких етапів: познайомити молодших школярів з основними орфографічними поняттями; на основі їх сформувати орфографічні вміння; навчити писати слова з орфограмами, які не перевіряються; привчити звертатися до довідкових видань (орфографічний словник); створити необхідне освітнє середовище. Набуття здобувачами початкової освіти орфографічної компетентності, зокрема орфографічної пильності, безумовно, є однією з головних. Від того, наскільки будуть стійкими навички правопису в молодших школярів, залежить подальше їхнє навчання та комфортне освітнє середовище, здатність до комунікації. У психологічній і методичній літературі описано два шляхи оволодіння правописною навичкою. Перший – як процес повільного нагромадження зорових образів слів унаслідок довготривалого механічного списування; другий шлях формування орфографічної компетентності пов'язаний з роботою мислення, виконанням різних видів лінгвістичного аналізу, усвідомленням правил правопису. Орфографічна пильність розвивається поступово й формується в результаті постійних повторень молодшими школярами певних дій. Під час систематичного тренування дії автоматизуються і стають частиною орфографічної навички. Не менш важливим засобом формування орфографічної пильності молодших школярів на уроках української мови, на нашу думку, є правильне та своєчасне формування понять про орфограму. При цьому вироблення уміння знаходити орфограми – перший етап у навчанні правопису, який має свою методику і спеціальні вправи. Зроблено висновок про те, що поступово зменшуючи роль усвідомлення власних дій, згортання розумових операцій та вдосконалення цього процесу, можна забезпечити високий рівень грамотності здобувачів початкової освіти.
- ДокументДеякі аспекти професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи у старшій школі(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Коновальська, Людмила ОлександрівнаУ статті охарактеризовані сучасні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої діяльності у старшій школі. Проаналізовані особливості визначення понять “фізична культура” та “фізичне виховання” в сучасній науковій практиці. Висвітлено вагомість здійснення фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах в теперішній час. Розвиток масової фізичної культури та спорту в закладах середньої освіти націлений, насамперед, на зміцнення здоров’я учнів, фізичний розвиток і рухову активність. Існуюча система фізичного виховання та фізкультурно-оздоровча роботи у старшій школі з позиції сьогодення є однією із складових частин гармонійного розвитку особистості. Фізична культура – це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована головним чином на зміцнення здоров’я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного й гармонійного розвитку і використання набутих якостей у суспільній, трудовій та інших видах діяльності. Фізична культура і спорт – дієві засоби для виховання всебічно гармонійного розвитку особистості, які поєднують у собі освітню, оздоровчу, виховну та інші ланки. Багатосторонній є зв’язок розумового виховання з фізичною культурою і спортом. Фізкультурно-оздоровча діяльність є однією з найбільш актуальних сторін праці майбутнього вчителя фізичної культури. Метою сучасної фізкультурно-оздоровчої роботи є сприяння зміцненню здоров’я учнів, як найвищої цінності, через підвищення рівня їх рухової активності. Вчитель фізичної культури повинен навчити молодь піклуватися про своє фізичне вдосконалення, володіти знаннями у галузі гігієни та формувати активну позицію школярів щодо ведення здорового способу життя. На сучасному етапі важливою є розробка нових підходів до підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи у старшій школі, яка дозволить сформувати конкурентоспроможних на ринку праці фахівців, здатних до постійного професійного зростання та реалізації усього спектру професійних обов’язків.
- ДокументПідвищення ефективності навчання аудіювання та говоріння іноземними мовами студентів вищих навчальних закладів шляхом використання інтерактивних технологій(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Крапчатова, Ярослава; Головко, ОксанаУ статті проаналізовані інтерактивні технології для навчання говоріння та комп’ютерні технології для навчання аудіювання, які застосовуються з метою вдосконалення іншомовної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Представлено тестові завдання для перевірки рівня сформованості англомовної компетентності в аудіюванні на кожному з етапів роботи з аудіотекстом та найбільш поширений метод кооперативного навчання, а саме структури Кагана, що можуть бути ефективно використані для розвитку умінь говоріння на занятті з іноземної мови. Запропоновані комп'ютерні тестові завдання для покращення навичок та вмінь аудіювання студентів. Різні комп'ютерні тестові завдання використовуються для перевірки, удосконалення та оцінювання лексичних та граматичних навичок, мовної та семантичної антиципації, розуміння основного змісту, деталей та конкретної інформації тексту. Надаються етапи роботи з аудіотекстом (дотекстовий, текстовий та післятекстовий). Подано аналіз програмного забезпечення "Hot Potatoes". Описані та розроблені типи комп'ютерних тестових завдань: множинний вибір, вибір з декількох варіантів із запропонованих, альтернативний вибір, заповнення пропусків, поєднання відповідностей, кросворд та послідовне розташування слів у реченні чи речень у тексті. На певному етапі використовується комп'ютерне тестове завдання для перевірки та оцінки навички або вміння. Описані і розроблені найпоширеніші структури Кагана, які можуть бути ефективно використані для розвитку вмінь говоріння на занятті з іноземної мови. Структури Кагана дають студентам можливість на практиці спілкуватися з іншими людьми, , які мають на меті удосконалити свої навички та вміння говоріння. Крім того, структури Кагана виробляють належні вміння співпраці, які включають такі навички: як активно слухати, як пояснити своє бачення чітко та лаконічно, як ефективно пропонувати іншим роз'яснення, як переконувати інших та як вирішувати конфлікти. Таким чином, спілкування студентів з однолітками стає основою для більш складного мислення та розуміння. Беручи участь у спільних проектах, що використовують структури Кагана, студенти розвивають свої стратегії міркування, що було б неможливо зробити під час навчання в альтернативному або індивідуалістичному середовищі.
- ДокументОсобистісно орієнтовані технології формування професійних якостей майбутніх фахівців(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Поночовна-Рисак, ТаїсіяФормування свідомості людини, її здатності до активної діяльності у народному господарстві, різних галузях суспільного і державного життя – важливе завдання національної політики України на сучасному етапі. Складні соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі, викликають значний попит на ініціативних, ділових, відповідальних людей. Як наслідок, особливо актуальною стає проблема формування професійних основ життя особистості. Таким чином, у сучасних умовах розвитку освіти постійно оновлюється зміст навчання: з’являються нові предмети, інтегровані курси, що зумовлює пошуки нових форм передачі знань, впровадження нових навчальних засобів, а, отже, розробку нових педагогічних технологій. Розкрито сутність особистісно орієнтованого підходу та обґрунтовано місце і роль об’єкта та суб’єкта в проектуванні під час формування професійних якостей майбутніх фахівців. Суб’єктом проектування виступає педагог або група викладачів, а також сам студент, а в ролі об’єкта проектування виступає здебільшого окрема педагогічна конструкція: технологія, метод, зміст освіти, навчальна програма тощо. Встановлено, що в основі особистісно орієнтованого навчання лежить особистісна парадигма, згідно з якою акцент ставиться на розвиток у суб’єктів навчання особистісного ставлення до світу, діяльності, себе. З’ясовано, що сутністю педагогічного проектування є ймовірнісні, передбачувані варіанти майбутньої цілеспрямованої діяльності й прогнозування її результатів. Педагогічне проектування – це не лише діяльність, а й процес послідовної зміни станів, що характеризуються новими задачами, видами діяльності, ступенем впорядкованості інформації тощо. Результатом проектування є педагогічний проект, функціональна специфіка якого залежить від таких умов: стану середовища, особливостей суб’єктів, що займаються підготовкою конкретного проекту.
- ДокументСучасні технології в професійній підготовці майбутніх офіцерів ракетно-артилерійського озброєння(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Маслій, ОлегВизначено роль компетентністного підходу у підготовці майбутніх офіцерів ракетно-артилерійського озброєння який інтегрується з компонентами кваліфікаційних вимог до таких фахівців, змістом освітньої програми, сучасними технологіями навчання, розвиває системно-діяльнісні принципи до розробки освітніх стандартів підготовки, спрямований на якісну підготовку військових фахівців, удосконалення змісту професійної підготовки, застосування в освітньому процесі інноваційних технологій. Основні тенденції розвитку засобів і способів збройної боротьби орієнтовані на модель випускника військового закладу вищої освіти інтегрального характеру. Розроблено методику визначення змісту професійної підготовки курсантів, суть якої полягає в тому, що на основі аналізу перспектив розвитку засобів збройної боротьби, їх бойового застосування встановлено основні види діяльності майбутніх офіцерів ракетно-артилерійського озброєння: організаційно-бойову, техніко-експлуатаційну, адміністративно-управлінську. Спроектовано компетентністну модель, в якій цілі, зміст і результати підготовки військових фахівців взаємопов’язані з урахуванням динамічних змін професійної діяльності і не обмежуються вузькопрофесійною сферою застосування. Модель включає базові особистісні якості, системно сформовані універсальні вміння й здібності і дозволяє більш якісно і науково підійти до визначення військової складової освітнього стандарту, кваліфікаційних вимог і навчальних програм підготовки інженерних кадрів. Найбільш ефективними технологіями у професійній підготовці майбутніх офіцерів ракетно-артилерійського озброєння є модульно-рейтингове навчання, дистанційне навчання, проблемне навчання, технологія проектів. Встановлено, що на заняттях з дисциплін професійно-спеціальної підготовки доцільно використовувати проблемні завдання. Окреслено проблеми підвищення ефективності професійної діяльності майбутніх офіцерів ракетно-артилерійського озброєння: автоматизація процесів управління ракетними ударами і вогнем артилерії; своєчасність розвідки об’єктів противника в інтересах ракетних військ і артилерії; забезпечення збільшення дальності вогню артилерії, могутності їх боєприпасів; збільшення питомої ваги високоточних боєприпасів та ін.
- ДокументСучасний погляд на проблему професійної підготовки спеціальних педагогічних фахівців до роботи з дітьми в умовах інклюзивного навчання(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Самойленко, Інна ОлександрівнаУ статті висвітлено основні проблеми професійної підготовки спеціальних педагогічних фахівців до роботи з дітьми в умовах інклюзивного навчання; проведено аналіз основних міжнародно-правових документів та законодавчої бази України щодо впровадження інклюзивного навчання в сучасний освітній простір; розкрито зміст базових понять інклюзивної освіти. Метою наукового дослідження є аналіз сучасної науково-педагогічної літератури з проблематики досліджень щодо професійної підготовки спеціальних педагогічних фахівців до роботи з дітьми в умовах інклюзивного навчання та виявлення перешкод, які стоять на шляху глобального реформування системи інклюзивної освіти. Актуальність зазначеної тематики дослідження полягає у вивченні сучасного стану модернізації системи інклюзивної освіти, що зумовлено ростом чисельності дітей з особливими освітніми потребами. Особлива увага в цьому питанні приділяється професійній підготовці майбутніх корекційних педагогів, які є основною ланкою в навчанні та вихованні дітей цієї категорії. Аналіз літературних джерел і власні наукові розвідки дають змогу розглянути основні засади та умови підготовки спеціальних педагогічних фахівців до роботи з особливими дітьми в інклюзивному середовищі та з’ясувати проблеми і перешкоди, які стоять на шляху їх розвитку в умовах незалежної України. Аналізуючи законодавчу базу, нами було визначено ряд нормативно-правових та міжнародно-правових документів, у яких повністю відображена сучасна політика України щодо виховання та навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища. У статті виділено ряд основних проблемних засад, на яких базується побудова інклюзивної освітньої системи; розглянуто головні умови становлення професійно-особистісної підготовки спеціальних педагогічних фахівців до роботи з особливими дітьми в умовах інклюзивного навчання. Незважаючи на наявність істотних досліджень щодо професійної підготовки спеціальних педагогічних фахівців, до роботи з дітьми в умовах інклюзивного середовища приділяється недостатньо уваги.
- ДокументСоціальні ролі як важливий засіб формування соціокультурної компетентності учнів 8 класу(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Ніщенко, Мар’янаУ статті розглянуто питання формування соціокультурної компетентності учнів основної школи на засадах компетентнісного підходу. Визначено місце соціокультурної компетентності в парадигмі компетентнісного підходу до освіти, проаналізовано методичні аспекти формування соціокультурної компетентності восьмикласників на уроках української мови. Розглянуто соціальні ролі, які сприяють формуванню соціокультурної компетентності на уроках української мови в основній школі. Дослідниця визначає методи та прийоми, які є основними у формуванні соціокультурної компетентності на матеріалах синтаксису простого речення. Наведено покроковий алгоритм формування соціокультурної компетентності учнів під час засвоєння простого речення. Виокремлено компоненти компетентнісного підходу в структурі компетентності та визначено її складники. Окрім того, у статті визначено особливості впровадження компетентнісного підходу на уроках української мови в основній школі, уточнено місце соціокультурної компетентності в ієрархії шкільних компетентностей; досліджено компоненти компетентнісного підходу, окреслено складники цієї компетентності. Розглянуто проблему соціалізації восьмикласників та наведено практичні рекомендації щодо її формування.
- ДокументОсобливості інтеграції наукової та навчальної діяльності в університетах Канади(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Лавриш, ЮліанаСтаття присвячена проблемі формування науково-дослідницької компетентності студентів в університетах Канади. Навчально-дослідницька компетентність є базовою для формування професійної компетентності. Сучасна вища освіта України повинна бути зосереджена на підготовці конкурентоспроможних випускників, які вміють самостійно вибудовувати траєкторію професійної діяльності. В умовах переходу на нові стандарти навчання це неможливо без формування дослідницької компетентності студентів в процесі їх навчання в університеті. Досвід провідних країн світу, Канади зокрема, доводить нам, що ефективний спосіб залучити студентів до наукової діяльності та сформувати у них науково-дослідницьку компетентність – це інтеграція навчальної та наукової діяльності. Зазначений підхід може бути реалізований лише за умов упровадження технології дослідницького навчання, яке поширене в університетах Канади. Ефективне функціонування цієї технології можливе лише в науково-дослідницьких університетах, де викладачі співпрацюють зі студентами під час навчання методиці проведення дослідження та безпосередньо дослідження, стимулюючи підвищення мотивації до наукової діяльності, розвиток критичного мислення та саморефлексії. Основними компонентами дослідницького навчання визначають тренінг, дослідницьку практику та моніторинг. Педагогічні умови функціонування технології включають проведення не типових методів наукового дослідження, міжпредметні зв’язки, доповнення змістового компонента програм навчальним матеріалом за результатами актуальних сучасних досліджень. Системність процесу інтеграції наукової та навчальної діяльності забезпечується трьома етапами навчального процесу: вивчення методології проведення досліджень за фахом та робота з науковою літературою; самостійна інформаційно-пошукова робота із складанням плану дослідження, висуванням гіпотез та моделюванням подальшої діяльності; самосійне проведення дослідження.
- ДокументВикористання міжпредметних зв’язків природничо-математичних дисциплін у викладанні фізики(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Гречанюк, СвітланаРеалізації міжпредметних зв’язків природничо-математичних дисциплін при навчанні фізики в закладах освіти. Розкрито важливість міжпредметних зв’язків природничих дисциплін (біологія, фізика, хімія, математика) як засобу формування наукового світогляду студентів, що сприяє реалізації мети природничої освіти, яка забезпечить цілісність знань про природу. Обґрунтована роль міжпредметних зв’язків природничих дисциплін як об’єктивного чинника формування фахових компетентностей у студентів та активізації їх пізнавальної діяльності. Проаналізовано послідовність становлення міжпредметних зв’язків у науковій літературі з методики навчання фізики. Наведено приклади міжпредметної інтеграції в умовах інформаційно-комунікаційного середовища. Результати аналізу науково-методичної літератури та періодичних видань дають можливість стверджувати, що реалізація міжпредметних зв’язків сприяє кращому засвоєнню природничих дисциплін та вдосконалює освітній процес у закладах загальної середньої освіти. Аналіз наукових праць з проблеми доводить, що міжпредметні зв'язки завжди були актуальними для науковців в галузі загальної середньої та професійної освіти. Проте залишаються перспективи впровадження міжпредметних зв’язків при навчанні фізиці в Новій українській школі, що є предметом дослідження. Реформування освітнього процесу в Новій українській школі, яке відбувається з урахуванням досвіду провідних європейських країн, США та Фінляндії, стосується також і якісного навчання природничо-математичних дисциплін. Одним із напрямів з реформування освіти є інтегративні процеси, що охоплюють усі галузі діяльності суспільства. Необхідність інтеграції освіти випливає з самої природи людини. Вона сприймає дійсність не тільки як світ речей та ідей, a й цілісну систему, що опановується через поняття “природа”, “життя”, “всесвіт”. Саме філософська думка про цілісність людини та світу, що її оточує, є методологічною основою інтеграції освіти. Основною ідеєю Я Коменського, К. Ушинського, В. Вернадського та інших філософів-педагогів є думка про гармонійну єдність Людини та Природи. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що одним з найдієвіших засобів формування пізнавального інтересу студентів є використання активних методів навчання, проблемних ситуацій, елементів парадоксальності, нестандартності. Загальновідомо, що інтерес студентів до навчального предмета цілком визначається тим, наскільки він професійно, доступно й цікаво викладається. За сучасних умов одним із ефективних дидактичних засобів навчання фізики, що сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, дозволяє об’єктивно та своєчасно провести контроль їх навчальних досягнень, здійснити диференційований підхід, є використання нових інформаційно-комунікаційних (комп’ютерних) технологій. Комплексний підхід до використання сучасних інформаційних технологій та навчального фізичного експерименту дозволяє реалізувати міжпредметні зв'язки фізики з інформатикою. Упровадження нових технологій у навчальний процес сприяє всебічному розвитку й формуванню світогляду учнів. Сучасний розвиток інформаційних технологій дає можливість застосовувати їх у навчальному процесі при вивченні фізики. Наприклад, застосування персонального комп’ютера при проведенні занять з фізики, доцільне в таких аспектах: супровід демонстраційного експерименту на лекційних заняттях (використання презентацій, анімацій, відео-фрагментів, ілюстрацій); застосування комп’ютерних моделей при поясненні нового матеріалу; застосування комп’ютера в лабораторних роботах; самостійна робота з використанням комп’ютера.
- ДокументОрганізація освітньо-виховного процесу неповнолітніх правопорушників у спеціалізованих установах протягом другої половини ХХ століття(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Пліско, ЄвгенСтаття репрезентує вітчизняний досвід соціально-педагогічної роботи виправних закладів для неповнолітніх правопорушників, який було здобуто протягом другої половини ХХ століття, зазначені певні складнощі організації освітньо-виховного процесу в часи другої світової та перші повоєнні роки. Висвітлено процес реорганізації мережі державних виховних установ Української РСР – дитячих будинків, приймальників-розподільників, трудових виховних колоній. Зазначається, що процес організації виправлення неповнолітніх правопорушників у спеціалізованих установах –– це система знань, навичок та умінь, котрими вихованці оволодівали під час навчання. Встановлено, що освітньо-виховнй процес був основою для всебічного розвитку вихованців, підґрунтям для формування соціалістичного світогляду, поглядів і переконань, що відповідали загальним колективним ідеям виховання другої половини ХХ століття. До освітньої частини входило шкільне та професійно-технічне навчання з організацією праці на підприємствах виправних установ. Науково обґрунтовано доцільність поєднання цих двох елементів у загальній структурі соціально-педагогічного впливу на неповнолітніх правопорушників. Встановлено зв'язок навчання з трудовою діяльністю неповнолітніх засуджених. Соціально-педагогічне виховання будувалось на ідейно-політичній спрямованості формування патріотичної свідомості молоді в СРСР, яке було на території сучасної України у Радянську добу. Особлива увага в методиці перевиховання неповнолітніх злочинців надавалась патріотичній та агітаційній роботі, етично-гігієнічному й моральному вихованню. Проведення політико-виховних та культурно-масових заходів було об’єднувальною ланкою в усій соціально-педагогічній роботі спеціалізованих установ. Дослідження практики соціального виховання неповнолітніх правопорушників в означену добу зводиться до висновку, що отримання освіти, формування певних навичок, умінь і знань з певної професії виявлялось безглуздим без привчання неповнолітніх до певних цінностей суспільства. Вся соціально-педагогічна робота із неповнолітніми правопорушниками, що відбувалася у виправних закладах протягом другої половини ХХ століття, ґрунтувалась на побудові малої структури суспільства – колективу колонії, що було одним з основних здобутків вітчизняної системи виправлення неповнолітніх.