Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 23
- ДокументОрганізаційно-педагогічні засади формування системи менеджменту закладів позашкільної освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2026) Балабан, Олег КостянтиновичУ дисертації, з позиції історіографічного підходу, представлено процес становлення і розвитку системи позашкільної освіти, диверсифікації її напрямів; кваліфіковано досліджено нормативно–законодавчу базу України, що визначає і регулює функціонування системи позашкільної освіти та визначає її перспективи; окреслено основні проблеми розвитку ЗПО. Наведено численні факти та посилання щодо аргументації мотивованого вибору теми дисертаційного дослідження. Уточнено зміст ключових слів термінологічного апарату дослідження: «заклади позашкільної освіти», «менеджмент закладів позашкільної освіти», «формування», «організаційно-педагогічні засади», «соціальна відповідальність ЗПО», «провідницький потенціал», «управлінський резонанс». Належним чином визначено і досліджено визначальні особистісні та професійні риси (якості) сучасного менеджера закладів позашкільної освіти. До них включено як традиційні психологічні якості, так і ті, що ситуативно набуті за викликів COVID–19 та агресії нашого північного сусіда. Вперше в понятійно– термінологічну практику менеджменту системи позашкільної освіти запроваджено концепт «провідництво в освіті». Досліджено безконфліктну синергію провідницької місії та лідерства керівників ЗПО. Науково обґрунтовано та класифіковано організаційно-педагогічні засади системи формування менеджменту закладів позашкільної освіти, що базуються на принципово новій для української національної педагогіки синергетичній парадигмі. Доведено можливість подолання контроверз між адміністративним контролем і творчою природою позашкілля, забезпечуючи баланс між стратегічною керованістю закладу та його адаптивністю до кризових викликів воєнного та повоєнного часу. Акцентовано розуміння менеджменту позашкілля як специфічної сфери, де органічно поєднуються педагогічні, організаційні та соціальні складники, що вимагає застосування міждисциплінарного підходу до його вивчення і запровадження. Функцією менеджменту закладів позашкільної освіти стала необхідність демаргіналізації та повноцінної соціалізації учнівської молоді; організацію цих закладів як хабів громади, стійкості і соціальної згуртованості під час воєнного стану. Розкрито зміст концепту «соціальна відповідальність закладу позашкільної освіти» – не як факультативної опції, а як інтегральної характеристики інституційної зрілості закладу, яка в умовах воєнного стану трансформується у здатність організувати безпечне, інклюзивне та терапевтичне середовище для дітей і молоді (психологічна реабілітація, національно-патріотичне виховання). Зважаючи на широкомасштабність управлінських дій щодо формування менеджменту в закладах позашкільної освіти дисертант наголошує на необхідності запровадження такого запобіжника, як концепт «м'якої сили», який ґрунтується на ментальних і екзистенційних якостях особистості менеджера. Встановлено теоретичні зв'язки таких технологій освітнього менеджменту як GIG-освіта і STEM-освіта з теорією М. Полані «невимовного знання», яка пояснює природу успішної та результативної комунікації учасників освітнього процесу. Змістовно висвітлено необхідність і спроможність менеджерів освіти ЗПО здійснювати дорадницьку місію. Дорадництво в дослідженні трактується як консультативно-підтримувальна діяльність менеджера, спрямована на допомогу суб’єкту (педагогу, учню) в усвідомленні власної проблеми та виборі оптимальних шляхів її вирішення. Ідея дорадництва кооперується із ресурсами м'якої сили менеджерського впливу. В ході дослідження розроблено і науково обґрунтовано авторську модель формування системи менеджменту з ментальними характеристиками. Модель інтегрує провідницький потенціал керівника за чотирма групами організаційно– педагогічних засад управління: аксіологічними, технологічними, резильєнтними та спільнодійними. Модель вперше поєднує гуманістичні цінності позашкілля з алгоритмами цифрового менеджменту та інструментарієм «управлінська панель», забезпечуючи стан управлінського резонансу між цілями організації та індивідуальними траєкторіями працівників. Обґрунтовано механізм імплементації концепту «соціальна відповідальність менеджменту закладів позашкільної освіти» в місію менеджменту позашкільної освіти, як інтегральну характеристику менеджменту, що передбачає добровільне прийняття закладом зобов’язань перед стейкголдерами, дітьми, батьками, громадою, державою щодо забезпечення якості освіти, інклюзивності, безпеки та сталого розвитку регіону. У феномені соціальної відповідальності домінує моральний компонент. Категорія «соціальна відповідальність» у дослідженні кореспондується з концептом «взаємодія». Виразним підтвердженням цього напрямку місії менеджменту є розробка ситуативної ідеї «заклад без стін». Ця метафора управлінського феномену — функціонування закладу позашкільної освіти за умови відсутності фізичної інфраструктури внаслідок окупації, бомбардувань чи евакуації, але інституційна ідентичність, педагогічний колектив та освітня місія зберігаються і продовжують реалізовуватися. Запропонований дизайн і концептуально-технологічне наповнення авторської моделі інтегрує різноманітні теоретичні і практичні підходи ментального характеру, забезпечує істотні зрушення процесу формування менеджменту закладів позашкільної освіти. Запроваджено до наукового обігу поняття «управлінський резонанс» та «управлінська антикрихкість» як характеристики системи менеджменту ЗПО в умовах соціальних потрясінь. Встановлено, що управлінський резонанс виникає в точці конвергенції провідницького потенціалу керівника та системної науковометодичної підтримки, що математично верифіковано. Педагогічний експеримент на базі 12 закладів позашкільної освіти в різних географічних регіонах України на рівні державного, регіонального та комунального підпорядкування, підтвердив зростання показника інтегральної взаємодії в експериментальній групі на 24,8% порівняно з базовим рівнем та перевагу результатів закладів експериментальної групи над результатами закладів контрольної групи за показником інтегральної взаємодії на 32,1% у підсумковому зрізі 2025 р.; - концептуалізовано поняття «заклад позашкільної освіти» як «хаб громади» – відкриту соціально-педагогічну екосистему, що функціонує на принципах проникності та мережевої взаємодії. Менеджерська діяльність у такій системі орієнтована на тріаду потреб: дитини (індивідуальна траєкторія розвитку, психологічний комфорт), громади (соціальна когезія, безпека) та освітнього середовища (інноваційність). На основі цього запроваджено до наукового обігу категорію «соціально відповідального лідерства в позашкіллі», що ґрунтується на принципах людиноцентризму, партисипативності та горизонтальної комунікації; - розроблено комплексну систему критеріїв, показників та індикаторів оцінювання ефективності формування менеджменту закладу позашкільної освіти, що забезпечує багатовимірний моніторинг управлінської діяльності за трьома векторами: організаційним (ресурсна ефективність, цифровізація процесів), педагогічним (якість освітніх послуг, динаміка досягнень вихованців) та соціальним (рівень довіри громади, партнерська мережа), що створює підґрунтя для переходу від формальної звітності до управління, що базується на даних; - науково обґрунтовано кластерну структуру провідницьких якостей керівника закладу позашкільної освіти як внутрішнього рушія формування системи менеджменту; виокремлено та визначено чотири ключові кластери: ціннісно-орієнтаційний, комунікативно-рефлексивний, організаційно-вольовий та креативно-інноваційний; -здійснено розмежування понять «адміністративне управління» та «управлінське провідництво», де останнє визначається як здатність лідера генерувати нелінійні позитивні зміни в організації через резонанс цінностей та стратегічну візію. Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану та post-war відновлення провідництво набуває ознак соціальної місії, інтегруючи функції захисту, реабілітації та розвитку громади; - уточнено: категорію «провідницький потенціал керівника закладу позашкільної освіти» як динамічну сукупність особистісно-професійних якостей, ціннісних орієнтацій та управлінських компетентностей, що виступає рушійною силою інноваційних змін, консолідації педагогічного колективу та стратегічного розвитку закладу; - розуміння менеджменту позашкілля як специфічної сфери, де органічно поєднуються педагогічні, організаційні та соціальні складники, що вимагає застосування міждисциплінарного підходу до його вивчення; - удосконалено: підходи до науково-методичної підтримки та андрагогічного супроводу керівників ЗПО. Запропоновано інноваційну методику систематизації та педагогічної інтерпретації «кейсів успішного управлінського досвіду». Доведено, що аналіз і запровадження реальних управлінських ситуацій сприяє розвитку рефлексивної компетентності та формуванню «мовчазного знання» – інтуїтивного розуміння управлінських процесів, необхідного для прийняття рішень в умовах дефіциту часу та інформації; -зміст і структуру професійної підготовки та підвищення кваліфікації керівників закладів позашкільної освіти через інтеграцію в освітні програми модулів, що поєднують управлінські (менеджмент змін, фандрайзинг), педагогічні (дидактика позашкілля) та комунікативні (кризові комунікації, фасилітація) компоненти, формуючи менеджера нового типу – «архітектора освітнього простору»; - подальшого розвитку набули: наукові ідеї щодо управління закладом позашкільної освіти як відкритою соціально-педагогічною системою на основі системного, синергетичного, аксіологічного, компетентнісного та рефлексивного підходів менеджменту; теоретичні положення щодо цифровізації управлінських процесів та впровадження технологій Agile-менеджменту в освітню практику; концептуальні засади забезпечення резильєнтності закладу позашкільної освіти як інституційної здатності зберігати якість освітніх послуг в умовах критичної соціальної нестабільності. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі організаційнопедагогічних засад формування менеджменту закладів позашкільної освіти України, зокрема й в умовах глобальної світової турбулентності, посиленої викликами воєнного стану в країні. Трансформація освітнього простору вимагає перегляду застарілих підходів до менеджменту, оскільки саме позашкільна освіта стала ключовим елементом стабілізації психоемоційного стану дітей та молоді в умовах кризи. У роботі здійснено ретроспективний аналіз генезису та еволюції системи позашкільної освіти в Україні, виявлено ключові детермінанти її ефективності та ідентифіковано актуальні управлінські суперечності. На теоретичному рівні доведено обмеженість застосування традиційної лінійної моделі управління закладами позашкільної освіти та обґрунтовано перехід до синергетичної парадигми, де заклад розглядається як складна самоорганізована екосистема. Методологічна стратегія дослідження побудована на конвергенції системного, синергетичного, аксіологічного, компетентнісного, герменевтичного та діяльнісного підходів. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних (аналіз, синтез, систематизація, моделювання) та емпіричних методів (педагогічний експеримент, анкетування, кейс-стаді, методи математичної статистики). Емпіричну базу дослідження склали 12 закладів позашкільної освіти України різних організаційно-правових форм, що представляють різні типи управлінського середовища - національного (державного) та комунального підпорядкування, з регіональними особливостями, різним функціоналом та статусом в громаді зокрема: Київський палац дітей та юнацтва (КПДЮ), Національний екологонатуралістичний центр (НЕНЦ), Рівненський палац дітей та молоді (РПДМ), Український державний центр позашкільної освіти (УДЦПО), Бердянський палац дітей та молоді та ін. Педагогічний експеримент охопив констатувальний, формувальний та контрольно-узагальнювальний етапи. Дослідження особистісних та професійних рис керівників закладів позашкільної освіти засвідчило, що ефективне управління визначається провідницьким компонентом – інтегральним показником готовності керівника до трансформаційної діяльності. Кейс-аналіз прогресивних менеджерів дозволив ідентифікувати інваріантні характеристики успішного лідера/провідника та систематизувати передовий управлінський досвід. Авторська педагогічна технологія (синергетична кластерно-інтегративна технологія проактивного менеджменту) стала інструментом верифікації педагогічним експериментом: у закладах експериментальної групи показник провідницького потенціалу зріс на 7,2% (з 3,9 до 4,18 балів за п'ятибальною шкалою), а можливості інтегральної взаємодії — на 24,8% (з 22,67 до 28,30), тоді як у закладах контрольної групи без супроводу авторської моделі з ментальними характеристиками провідницький потенціал знизився на 0,7%, а можливості інтегральної взаємодії — лише на 0,5%. Найбільший приріст у експериментальній групі зафіксовано за кластерами: інноваційним (+11,9%), вольовим (+9,4%) та ціннісним (+9,8%), що підтверджує системний вплив авторської моделі з ментальними характеристиками на розвиток провідницького потенціалу системи менеджменту. На основі кейсу закладу позашкільної освіти Палац дітей та молоді Бердянської міської ради верифіковано феномен «управлінської антикрихкості»: інтеграція вольового кластера керівника з гнучкими мережевими структурами управління дозволяє закладу зберігати інституційну цілісність та якість освітніх послуг навіть за умов повної втрати фізичної інфраструктури. Практичне значення дослідження реалізовано через розробку: методичних рекомендацій «Стратегічне планування розвитку закладу позашкільної освіти в умовах децентралізації»; тренінгового модуля «Розвиток провідницького потенціалу керівника: від теорії до дії»; кейс-буку «Успішні управлінські практики в позашкіллі: досвід воєнного часу»; діагностичного інструментарію для оцінювання рівня управлінської культури. Результати дослідження впроваджено у практику закладів позашкільної освіти, а теоретичні положення використовуються при викладанні дисциплін «Освітній менеджмент», «Педагогіка позашкільної освіти» у Бердянському державному педагогічному університеті та Українському державному університеті імені М. П. Драгоманова. Сформульовано стратегічні рекомендації для Державної служби якості освіти щодо оновлення змісту внутрішнього моніторингу якості освіти закладів позашкільної освіти та інституційного аудиту в частині дослідження професійних якостей керівника закладу через застосування індикаторів вимірювання, згідно з представленою у дисертації авторською моделлю. Дисертаційне дослідження доводить, що формування менеджменту закладу позашкільної освіти на засадах проактивного менеджменту з ментальними характеристиками є не просто модернізацією, а трансформаційним переходом до нової якості неформальної освіти, яка перетворює заклад на автономну самоорганізовану систему – суб'єкта творення інтелектуального капіталу нації. Поняття «соціальна відповідальність», знаходячись у певному контексті наукового дискурсу, виявляється досить багатогранним.
- ДокументПідготовка майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління(Бердянський державний педагогічний університет, 2026) Горбатюк, Ілля АнатолійовичУ дисертації вперше: теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено ефективність структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління, яка складається з цільового, методологічного, змістово-процесуального та оцінно-результативного блоків; забезпечує результат, яким є сформована готовність майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління; передбачає поетапне запровадження оновленого змісту, форм організації освітнього процесу, методів і засобів навчання; реалізується завдяки створенню організаційно-педагогічних умов (системне впровадження проблемно-орієнтованого навчання, спрямованого на моделювання та розв’язання реальних професійних ситуацій з проєктного управління у сфері інженерії програмного забезпечення; оновлення змісту освітніх компонент з урахуванням специфіки проєктного управління в галузі інженерії програмного забезпечення та сучасних вимог ІТ-індустрії; забезпечення педагогічного супроводу та рефлексії, що передбачає консультування, зворотний зв’язок і аналіз результатів проблемно-проєктної діяльності з метою корекції навчального процесу та усвідомлення здобутого досвіду); уточнено поняття «підготовка майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління» і «готовність майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління», тлумачення яких орієнтоване на предмет дослідження; удосконалено критерії сформованості готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління; зміст професійної підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління завдяки впровадженню системи проблемно-орієнтованих та проєктно-практичних завдань з елементами управлінської діяльності; подальшого розвитку набули наукові ідеї щодо професійної підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення на основі концептуальних підходів (системного, синергетичного і компетентнісного) і специфічних (інтегративного та проєктного). Підготовку майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління визначено як цілеспрямований, системно організований процес професійної освіти, спрямований на формування готовності здобувачів освіти до здійснення проєктно-управлінської діяльності в ІТ-сфері, що охоплює засвоєння знань, умінь, навичок, практичного досвіду та розвиток особистісних якостей, необхідних для планування, організації, координації та реалізації програмних проєктів в умовах невизначеності, командної взаємодії та змінних вимог сучасної ІТ-індустрії. Готовність майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління характеризується здатністю до виконання робот пов’язаних з управлінням проєктами, яка структурно складається з функціональної основи та персональних якостей, а саме знань, умінь, навичок та якостей щодо планування та ретельного визначення проєктних та персональних пріоритетів; максимізації бізнес-цінностей проєкту; використання традиційних і agile інструментів, техніки та методів; пояснення важливих бізнес-аспектів проєкту іншим; керування елементами проєкту; контролю критично важливих технічних елементів проєктного управління. Визначено структурні компоненти готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління: функціональний компонент – включає здатність до планування та визначення пріоритетів (проєктних і персональних); максимізації бізнес-цінності проєкту шляхом розроблення ефективної стратегії його реалізації; співпраці зі спонсором проєкту, командою та профільними експертами, необхідної для розроблення стратегії реалізації проєкту; використання як традиційних, так і Agile-інструментів, технік і методів управління проєктами; пояснення іншим важливих бізнес-аспектів проєкту; управління елементами проєкту, зокрема графіком, вартістю, ресурсами та ризиками; зосередження уваги на критично важливих технічних аспектах проєктного управління; особистісний компонент – розкривається через сукупність особистісних якостей, а саме: відкритість до нового досвіду, сумлінність, екстраверсію, доброзичливість та емоційну стабільність. Схарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління. Когнітивний критерій відображає рівень засвоєння знань щодо методологій, принципів, інструментів і процесів проєктного управління в галузі програмної інженерії, здатність аналізувати професійні ситуації та обґрунтовувати управлінські рішення. Операційно-діяльнісний критерій характеризує сформованість практичних умінь і навичок управління ІТ-проєктами, зокрема планування робіт, управління вимогами, ризиками та ресурсами, використання традиційних і Agile-підходів, організації командної взаємодії, професійної комунікації та реалізації програмних проєктів у межах PBL-діяльності. Особистісний критерій визначає рівень розвитку професійно значущих якостей, зокрема відповідальності, ініціативності, лідерства, здатності до співпраці, рефлексії, прийняття рішень в умовах невизначеності, відкритості до нового досвіду, сумлінності, доброзичливості та емоційної стабільності. Відповідно до визначених критеріїв виокремлено три рівні сформованості готовності: початковий (незадовільний), середній (задовільний) та високий (з відзнакою). Теоретично обґрунтовано та розроблено структурно-функціональну модель підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління, яка складається із взаємопов’язаних і заємозалежних блоків: цільового, методологічного, змістово-процесуального й оціннорезультативного. Зміст цільового блоку структурно-функціональної моделі містить мету, яка полягає в підготовці майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління. Методологічний блок відображає підходи та принципи підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління: концептуальні (системний, синергетичний і компетентнісний) і специфічні (інтегративний та проєктний). Змістовопроцесуальний блок містить форми організації освітнього процесу, методи та засоби навчання дисциплін циклу професійної та практичної підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення, а також розроблений навчальний курс «Теорія та практика проєктного управління в інженерії програмного забезпечення». Оцінно-результативний блок структурно-функціональної моделі визначає перевірку рівня сформованості готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління за визначеними критеріями та показниками. Реалізація структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління здійснювалась у три етапи: початковий, основний та завершальний. Початковий етап був спрямований на формування мотиваційної основи професійної підготовки, розвиток інтересу до проєктного управління у сфері програмної інженерії та актуалізацію базових знань щодо організації ІТ-проєктів. На цьому етапі здійснювалося ознайомлення студентів зі специфікою проєктної діяльності, сучасними вимогами ІТ-індустрії, основами командної взаємодії та принципами проблемно-орієнтованого навчання. Особлива увага приділялася створенню проблемних ситуацій, розвитку пізнавальної мотивації та готовності до самостійної навчально-професійної діяльності. Основний етап передбачав цілеспрямоване формування функціонального та особистісного компонентів готовності до проєктного управління шляхом інтеграції проблемно-орієнтованого навчання, методу кейсів, командної проєктної роботи та практичних форм діяльності. Студенти залучалися до моделювання та розв’язання реальних професійних ситуацій, виконання групових ІТ-проєктів, аналізу кейсів, планування ресурсів, управління ризиками, комунікації зі стейкголдерами та використання сучасних інструментів проєктного менеджменту. На цьому етапі забезпечувалося формування навичок прийняття управлінських рішень, командної взаємодії, відповідальності та рефлексії. Завершальний етап був орієнтований на узагальнення, систематизацію та практичне застосування набутих знань, умінь і навичок у контексті комплексної професійної діяльності. На цьому етапі здійснювалися оцінювання рівня сформованості готовності до проєктного управління, презентація результатів командних проєктів, самооцінювання та взаємооцінювання діяльності студентів, аналіз професійних досягнень і труднощів. Завершальний етап також передбачав розвиток здатності до самостійного виконання проєктно-управлінських функцій та готовності до професійної діяльності в умовах сучасної ІТ-індустрії. Аналіз експериментальних даних засвідчив якісні зміни на початковому рівні сформованості готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління, що зумовлено зменшенням кількості здобувачів вищої освіти цієї категорії впродовж педагогічного експерименту в КГ на 18,2 % та ЕГ на 31,1 %. Середній та високий рівні формованості означеної готовності також продемонстрували позитивні якісні зміни: збільшення кількості здобувачів вищої освіти у КГ (на 11,3 % і 6,9 % відповідно) та ЕГ (на 12,9 % і 18,2 % відповідно). Отримані дані підтверджено використанням методів математичної статистики, зокрема розрахунку t-критерію Стьюдента (tтабл.(1,969) ˂ tрозрах.(12,27)) та непараметричного критерію Пірсона (ꭓ²експ.(15,998 ) > ꭓ²крит. (5,99)). Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що створено й упроваджено в процес професійної підготовки майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення систему проблемно-орієнтованих та проєктнопрактичних завдань з елементами управлінської діяльності (на прикладі змісту дисциплін циклу професійної та практичної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 121 Інженерія програмного забезпечення: «Групова динаміка та командна комунікація» (3-й рік навчання), «Фінансовий менеджмент IT-проєктів», «Менеджмент проєктів з розробки програмного забезпечення», «Економічне обґрунтування ІТ-проєктів» (4-й рік навчання)) та навчальний курс «Теорія та практика проєктного управління в інженерії програмного забезпечення». Доведено ефективність організаційних форм, активних методів і засобів навчання у підготовці майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління. Зокрема, дискусійні методи сприяють розвитку критичного мислення, аргументованого відстоювання професійної позиції та формуванню навичок командної комунікації; кейс-метод забезпечує формування здатності аналізувати професійні ситуації, приймати управлінські рішення та оцінювати можливі наслідки їх реалізації; проблемно-орієнтоване навчання (PBL) активізує пізнавальну діяльність студентів через розв’язання комплексних професійно cпрямованих завдань, сприяє інтеграції теоретичних знань із практичною діяльністю та розвитку навичок роботи в умовах невизначеності. Комплексне застосування зазначених методів і підходів забезпечує формування функціональної та особистісної готовності майбутніх бакалаврів з інженерії програмного забезпечення до проєктного управління відповідно до сучасних вимог ІТ-індустрії.
- ДокументПідготовка бакалаврів з професійної освіти (цифрові технології) в закладах вищої освіти до проєктування інтерфейсів(Бердянський державний педагогічний університет, 2026) Привезенцев, Олександр СергійовичДисертацію присвячено актуальній проблемі підготовки бакалаврів з професійної освіти (цифрові технології) до проєктування інтерфейсів в умовах стрімкої цифровізації освітнього простору України. Відповідно до Закону України «Про освіту» (2017), Закону України «Про вищу освіту» (2014) та Стандарту вищої освіти за спеціальністю 015 Професійна освіта (ступінь бакалавра) формування цифрових і проєктувальних компетентностей майбутніх фахівців визначено як пріоритетний напрям розвитку системи вищої освіти. Переведення освітнього процесу в умови дистанційного та змішаного навчання, зумовлене воєнним станом, кардинально посилило вимоги до якості цифрових освітніх середовищ і, відповідно, до рівня підготовки фахівців, здатних ці середовища проєктувати. Бакалаври з професійної освіти (цифрові технології) за спеціальністю 015.39 Професійна освіта (Цифрові технології) займають унікальну нішу на ринку праці: їхня фахова діяльність передбачає інтеграцію технологічної та педагогічної діяльності у сфері проєктування інтерфейсів. Проте аналіз чинних освітніх програм закладів вищої освіти України засвідчує, що зазначена підготовка здійснюється переважно за традиційними дисциплінарними підходами, за яких технічна та педагогічна складові залишаються ізольованими, що призводить до фрагментарності знань і нездатності фахівців комплексно розвʼязувати завдання проєктування освітніх цифрових середовищ. Аналіз наукових досліджень свідчить, що окремі аспекти підготовки бакалаврів з професійної освіти (цифрові технології) до проєктування інтерфейсів висвітлено в працях українських і зарубіжних учених. Теоретико-методологічні засади професійної педагогіки та підготовки інженерів-педагогів розкрито у наукових працях (Г. Алєксєєва, Н. Бібік, Н. Брюханова, Г. Васьківська, О. Дубасенюк, О. Дудукалова, В. Жигірь, В. Кремень, О. Курило, О. Овчарук, О. Овсянніков, Л. Оршанський, С. Сисоєва та інші). Цифрові технології в освіті, інформаційно-комунікативні технології та хмаро-орієнтовані освітні середовища є предметом досліджень (О. Антоненко, В. Биков, Р. Горбатюк, О. Осадча, О. Пасько, О. Пінчук, О. Спірін та інші). Проєктування інтерфейсів, дизайн-мислення та принципи людиноцентрованого проєктування розглянуто в працях зарубіжних учених (J. Grudin, R. Mayer, D. Norman, D. Schön, B. Shneiderman). Водночас проблема цілісної підготовки бакалаврів з професійної освіти (цифрові технології) до проєктування інтерфейсів як інтегративного процесу, що передбачає інтеграцію технологічної та педагогічної діяльності, залишається недостатньо розробленою на теоретико-методичному рівні.
- ДокументФормування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі наноматеріалознавства(Бердянський державний педагогічний університет, 2026) Ковачов, Сергій СергійовичУ дисертації теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено структурно-функціональну модель формування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі наноматеріалознавства, у якій етичну відповідальність визначено як системоутворювальний чинник професійної готовності. Актуальність дослідження зумовлена потребою модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців для високотехнологічних і потенційно ризикогенних сфер діяльності, у яких професійні рішення мають не лише технологічні, а й соціальні, екологічні, безпекові та етичні наслідки. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробленні та експериментальній перевірці ефективності структурно-функціональної моделі формування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі наноматеріалознавства.
- ДокументПідготовка майбутніх бакалаврів психології до просвітницької діяльності(БДПУ, 2025) Садикіна, Альона СергіївнаДисертаційна робота присвячена проблемі підготовки майбутніх бакалаврів психології до просвітницької діяльності. Показано, що в сучасних умовах зростає роль фасилітативної та просвітницької функції професійних психологів – осіб, які обрали своєю життєвою місією допомогу іншій людині в побудові щасливого й продуктивного життя. Проте відмічено, що на ринку просвітництва з’являються та успішно розвиваються в економічному плані численні псевдонаукові популяризатори, які можуть нашкодити і скомпрометувати зусилля справжніх професіоналів. У результаті аналізу наукових праць, нормативно-правових засад професійної підготовки майбутніх бакалаврів психології, а також особливостей просвітницької діяльності сучасного психолога ідентифіковано головні суперечності, притаманні сучасній професійній освіти майбутніх психологів в Україні, зокрема між зростаючою потребою суспільства у психологічній просвіті як важливому чиннику ментального здоров’я населення в умовах воєнних і поствоєнних викликів та недостатньою інтеграцією цього напряму в освітні програми підготовки майбутніх бакалаврів психології.