Трансформація освітньої парадигми на засадах партнерської взаємодії

Abstract

У статті проаналізовані трансформації освітньої парадигми в Україні на засадах партнерської взаємодії в контексті реалізації Концепції Нової української школи. Обґрунтовано, що сучасні суспільні виклики, зумовлені глобалізаційними процесами, цифровізацією та переосмисленням ціннісних орієнтирів освіти, актуалізують перехід від традиційної знаннєвої моделі навчання до компетентнісної, особистісно орієнтованої та діяльнісної парадигми. Доведено, що ефективність освітнього процесу залежить не лише від професійної компетентності педагогів, а й від рівня залученості та взаємодії всіх суб’єктів освітнього процесу, зокрема учнів, батьків, адміністрації закладів освіти та громади. На основі аналізу нормативно-правових документів, зокрема Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Концепції Нової української школи, встановлено, що педагогіка партнерства виступає системоутворювальним принципом сучасної освітньої парадигми. Визначено, що партнерська взаємодія реалізується на двох взаємопов’язаних рівнях: мікрорівні, який охоплює безпосередню педагогічну взаємодію між учителем, учнем і батьками, та макрорівні, пов’язаному з інституційними, управлінськими та соціальними аспектами функціонування освітньої системи. Акцентовано увагу на ролі педагогіки партнерства у формуванні позитивного освітнього середовища, розвитку навчальної мотивації, відповідальності та активної суб’єктної позиції здобувачів освіти. Виявлено наявність суперечностей між нормативно задекларованими принципами партнерства та практикою їх упровадження, що зумовлює потребу в подальших наукових дослідженнях, спрямованих на формування партнерської культури як важливого складника професійної компетентності педагога Нової української школи.