Формування компетентності саморозвитку фахівців соціальної сфери

Abstract

Звернення до проблеми формування компетентності саморозвитку фахівців соціальної сфери викликано підвищеними вимогами ринку праці до професіоналізму фахівця (при прийомі на роботу, проведення атестації, підборі та перестановці кадрів), а також змінами всередині ринку освітніх послуг (конкуренція, нові технології). Результатом професійної освіти у сучасних соціально-економічних умовах є професійна компетентність фахівців соціальної сфери. Саме компетентність – той норматив, який інтегрує суб'єкт- і суб'єктний підходи в професійній освіті, у першій переважає особистісний досвід, у другому – знання. Саме компетентність передбачає вміння оптимального вибору, прогностичної оцінки наслідків рішень, гуманістично орієнтований, проектний спосіб мислення та діяльності, етичні установки та моральну позицію. У статті пропонується аналіз проблеми формування компетентності саморозвитку фахівця соціальної роботи в процесі професійної діяльності. Зроблено висновок, що формування компетентності саморозвитку фахівця соціальної роботи – це постійна робота над особистісними якостями. Особистісні властивості соціального працівника набувають суспільної значущості і стають умовою розвитку як професійних, так і соціальних стосунків. Найважливішим фактором є ціннісні орієнтири людини, які в подальшому формують ефективність її професійної діяльності та ставлення до неї.