Потойбічні подорожі у дитячій літературі: семантика і топоси

Abstract

Пригоди і подорожі традиційно вважаються константою творів для дітей і, як зазначала Маргарита Славова, досить часто оформлюються відповідними лексемами вже у назві, що «вписуються в «горизонт сподівання» дитячої читацької публіки і одночасно вказують на основні принципи семантики і «граматики» художнього тексту. Їхня однотипність і схематичність не випадкова – вона пов’язана з казковою «матрицею», яка забезпечує комунікативний заряд белетристики для дітей і визначає її «жанрову» природу». Звідси маємо «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена, «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака, «Пригоди знаменитого слідчого Калле Блюмквіста» Астрід Ліндгрен, «Дивовижна мандрівка Нільса Хольгерсона з дикими гусьми по Швеції» Сельми Лагерлеф тощо і ще більшу кількість творів, де ці константи не вербалізовані у заголовку, хоча є стержнем сюжету. Мотив подорожі у потойбіччя певним чином трансформується у дитячій літературі, оскільки смерть – одна зі складних і, навіть, табуйованих тем дитліту. Отже, мета дослідження полягає у спробі визначення семантики і топосів потойбічних подорожей у літературі для дітей.