Прийом монтажу та його реалізація в ліричній прозі

Abstract

У статті аналізується прийом монтажу та його реалізація в метажанрі ліричної прози. Монтажна композиція якнайкраще відповідає жанровим вимогам ліричної прози, допомагає ліричному суб’єкту вільно переміщатися в часових просторах, повертатися в минуле й зазирати в майбутнє. Доведено, що така часова хаотичність нерідко пов’язана з асоціативністю наративу ліричної прози. Основні принципи монтажної композиції досліджуються в ліричній новелі М. Коцюбинського «Цвіт яблуні», ліричному романі Ю. Андруховича «Таємниця», ліричній повісті А. Любченка «Вертеп».