Психолінгвістична складова мовленнєвої діяльності молодших школярів
Вантажиться...
Дата
2014
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Початкова школа
Анотація
Стаття проаналізована в контексті різних теоретичних підходів до мовленнєвої діяльності. Зазначено три основні підходи: лінгвістичний, психологічний та психолінгвістичний. Лінгвістичний підхід, пов'язаний із Л. Щербою, визначає мовленнєву діяльність як аспект мови, включаючи говоріння, слухання, читання та письмо. Психологічний підхід, за Виготським та Леонтьєвим, розглядає мовленнєву діяльність як вид пізнавальної діяльності, виявлено його структурні характеристики. Психолінгвістичний підхід, представлений І. Зимняя та О. Леонтьєвим, аналізує механізми породження висловлення від ситуації спілкування до мовленнєвого наміру та структури. Зроблено висновок, що мовленнєва діяльність є складною інтелектуальною дією, яка обслуговує різні види діяльності та вимагає інтелектуальних зусиль, підтверджено результатами експериментального навчання. У статті проаналізовано специфіку мовленнєвої діяльності, розглянуті її два варіанти: зовнішню форму (мовленнєва комунікація) і внутрішню індивідуальну мовленнєву діяльність (внутрішнє мовлення). Зазначено, що мовленнєва діяльність виступає як самостійна, маючи специфічну мотивацію та складаючись із мовленнєвих дій, операцій, актів і ситуацій. Встановлено, що розвиток мовленнєвої діяльності є ключовим для формування комунікативної компетентності, особливо у молодших школярів. Основна увага приділена аналізу навчально-мовленнєвої пізнавальної діяльності дітей, включаючи говоріння, слухання, читання та письмо. Виділено, що така діяльність сприяє формуванню мовленнєвих навичок і вмінь, які обслуговують інші види пізнавальної діяльності. Стаття розглядає також поняття "мовленнєве спілкування" як комунікативну діяльність, яка визначається системою мовленнєвих актів і взаєморозумінням між людьми. Зазначено, що мовленнєве спілкування передбачає взаємодію на різних рівнях та має різні характеристики, такі як інформативна, прескриптивна, експресивна, міжособистісна та ігрова мета. Стаття підкреслює важливість взаємозумовленості комунікативного та мовленнєвого розвитку дитини, враховуючи конативний, когнітивно-лінгвістичний та особистісний рівні. Практичне значення дослідження визначається розробкою програми розвитку комунікативних здібностей молодших школярів з метою прогнозування успішності комунікативної поведінки та виявлення особистих комунікативних проблем. Стаття присвячена узагальненню результатів експериментального навчання за програмою розвитку комунікативних здібностей молодших школярів. Проаналізовано психолінгвістичний аспект проблеми мовленнєвого розвитку дитини, визначено його актуальність і важливість в контексті комплексного підходу до вивчення даної теми. Зроблено висновок про те, що мовленнєва діяльність є видом пізнавальної діяльності, який виявляється самостійною з мотивацією та структурою, включаючи мовленнєві дії, операції, акт і ситуацію. Виявлено загальні закони ґенези психіки, що визначають періодизацію розвитку мовленнєвої активності у молодших школярів. Розглянуто комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини, підкреслено важливість внутрішньої активності та спрямованості на соціальне оточення для гармонійного становлення особистості. Зазначено необхідність подальшого пошуку чинників, що впливають на мовленнєвий розвиток молодших школярів та розробки активних методів його стимулювання під час навчання.
Опис
Ключові слова
мовленнєва діяльність, комунікативний розвиток, психолінгвістика, молодші школярі, експериментальне навчання
Бібліографічний опис
Черезова І. Психолінгвістична складова мовленнєвої діяльності молодших школярів / І. Черезова // Початкова школа. – 2014. – № 9. – С. 52–55.