Випуск 14 (2017)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/1758

Переглянути

Перегляд Випуск 14 (2017) за Автор "Левченко, Галина"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Синергетичне моделювання жанру як стратегія реабілітації історії літератури : рецензія на монографію Чика Дениса «Longo sed proximus intervallo: жанрові системи української та англійської прози кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст.» / [наук. ред. В. А. Зарва] (Хмельницький : ФОП Цюпак А. А., 2017. – 356 с.)
    (Бердянський державний педагогічний університет, 2017) Левченко, Галина
    Постколоніальний розвиток українського літературознавства певною мірою нагадує тривалий і повний важливих внутрішніх перипетій шлях психологічної реабілітації особистості, з якою працює психоаналітик. Тільки реабілітантом тут постає те, що Ліна Костенко назвала у відомій статті “гуманітарною аурою нації”, тобто повносправна культурна ідентичність, а в ролі практичного психотерапевта – фахівець-гуманітарій і літературознавець зокрема. Деформації у розвитку та самоусвідомленні, “відсутні місця”, ізоляціонізм і внутрішні комунікативні розриви, які були накинуті українській літературі статусом мистецтва колонізованої країни упродовж майже трьох століть, гостро потребують переосмислення. Велику історію нашої літератури у її повній і відповідній до реальності версії все ще тільки треба написати, хоч і доводиться це робити у постмодерний час, коли ставиться під сумнів сама доцільність історій літератури. Попри величезну кількість зусиль, спрямованих на нове прочитання різних періодів літературного розвитку і творчості окремих письменників у світовому контексті в часи незалежності й альтернативним та опозиційним щодо радянської наукової парадигми діаспорним літературознавством (у працях Д. Наливайка, В. Івашківа, І. Лімборського, П. Михеда, Є. Нахліка, М. Ільницького, Я. Поліщука, Г. Грабовича, Ю. Шевельова, Тамари Гундорової, Тетяни Свєрбілової, Надії Петриченко тощо), в історії української літератури й далі лишається чималий обсяг авторів і текстів, які потребують нових перспектив бачення для адекватного оприсутнення їх у літературознавчому дискурсі. Монографія Дениса Чика займає свою важливу нішу в цьому дискурсивно-реабілітаційному процесі. У центрі його дослідницької уваги постає жанрова система української прози кінця XVIII – середини ХІХ ст. у зіставленні з англійською прозою того ж періоду.