Випуск 3 (2024)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Випуск 3 (2024) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 31
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументТехнології практико-орієнтованого підходу у підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Самсутіна, Наталя Михайлівна; Анастасова, Ольга Юріївна; Митяненко, Юлія ВолодимирівнаСтаттю присвячено вивченню питання реалізації практико-орієнтованого підходу у підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Науковці зазначають, що сьогодні постала проблема пошуку сучасних технологій застосування практико-орієнтованого підходу у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури та спорту, які на основі отриманих знань та практичних навичок будуть здатні до їх застосування у навчально-тренувальній діяльності. Мета статті - визначення сутності практико-орієнтованого підходу у підготовці фахівців фізичної культури і спорту та з’ясування думки викладачів щодо розробки та використання методів навчання для його реалізації. У статті на основі аналізу робіт українських науковців розкрито сутність практико-орієнтованого підходу у підготовці майбутніх фахівців; визначено, що реалізацію практико-орієнтованого підходу у підготовці фахівців фізичної культури і спорту забезпечує використання технологій інтерактивного, контекстно-компетентнісного та саморегульованого навчання; визначено технології реалізації практико-орієнтованого підходу; описано результати дослідження, проведеного на підставі опитування викладачів Бердянського державного педагогічного університету, які здійснюють підготовку майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, зокрема досліджено досвід викладачів щодо застосування технологій реалізації практико-орієнтованого підходу. У результаті опитування викладачів з’ясовано, що найчастіше такі методи навчання, як case-study (кейс-стаді), майстер-класи, ділові ігри мають своє застосування у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін «Професійна діяльність у сфері фізичної культури і спорту», «Професійна майстерність тренера-викладача», «Теорія та методика фізичного виховання», «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності», «Методика викладання фізичного виховання у ЗВО». У процесі викладання спортивно-педагогічних дисциплін найбільше мають своє застосування саме майстер-класи, у ході яких викладачі діляться своїм практичним досвідом реалізації технологій навчання, що сприяє формуванню практичних вмінь та навичок у здобувачів вищої освіти.
- ДокументОсобливості організації логопедичної допомоги дітям із мовленнєвими труднощами в системі освіти, охорони здоров’я та соціального захисту України(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Тичина, Катерина; Бабич, Наталія; Кушнір , ЮліяСтаття присвячена дослідженню особливостей організації логопедичної допомоги дітям із мовленнєвими труднощами в системах освіти, охорони здоров’я та соціального захисту України. Метою роботи є аналіз існуючих моделей логопедичної допомоги та визначення ключових критеріїв ефективної взаємодії між цими системами з метою створення єдиної, комплексної системи підтримки дітей із порушеннями мовлення. В ході дослідження проведено аналіз нормативно-правових документів, що регулюють надання логопедичної допомоги, та опрацьовано наукові джерела, присвячені цій проблематиці. Основним результатом роботи є створення порівняльної таблиці, яка детально демонструє ключові аспекти організації логопедичної допомоги в межах трьох систем: освіти, охорони здоров’я та соціального захисту. У таблиці відображені такі критерії, як місце надання послуг, вимоги до фахівців, підвищення їхньої кваліфікації, педагогічне навантаження, облаштування кабінетів та фінансування. Також було виявлено, що однією з основних проблем є відсутність чіткої координації між міністерствами, що ускладнює надання своєчасної допомоги дітям із мовленнєвими труднощами. Запропоновано вирішення цієї проблеми шляхом розмежування сфер відповідальності між міністерствами, що забезпечить ефективніший розподіл ресурсів і сприятиме наданню цільової допомоги дітям. Оригінальність статті полягає в комплексному підході до проблеми організації логопедичної допомоги, що дозволяє інтегрувати різні системи надання послуг і забезпечити міждисциплінарну взаємодію для підвищення якості послуг. Стаття може бути корисною для фахівців у галузі спеціальної освіти, медицини та соціального захисту, які зацікавлені в удосконаленні системи підтримки дітей із мовленнєвими порушеннями.
- ДокументПедагогічний супровід формування професійно-мовленнєвої культури в майбутніх фахівців дошкільної освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Трифонова, ОленаВ умовах сучасної ринкової економіки майстерність фахівця визначається не лише сформованими в нього загальними і фаховими компетентностями, а й професійно-мовленнєвою культурою, що є невід’ємним показником загальної культури. Особливого значення це набуває для професії вихователя закладу дошкільної освіти, який навчає та виховує дітей. Професійно-мовленнєва культура свідчить про готовність постійно вдосконалювати свої знання, вміння працювати з дітьми з різними освітніми потребами, етнічними особливостями, налагоджувати контакти з батьками, колегами, іншими педагогами. У статті висвітлено розуміння вченими поняття «супровід», зокрема «мовленнєво-педагогічний супровід, «комунікативно-мовленнєвий супровід підготовки майбутніх вихователів», «психолого-педагогічний супровід майбутніх вихователів ЗДО». Окреслено результати анкетування здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта, які загалом засвідчили їхнє розуміння важливої ролі професійно-мовленнєвої культури в подальшій педагогічній діяльності. Наголошено на тому, що педагогічний супровід у формуванні професійно-мовленнєвої культури в майбутніх фахівців дошкільної освіти – це багатоаспектний процес взаємодії – допомоги, консультації, наставництва, підтримки здобувачів у здобутті фахових компетентностей, розв’язанні професійно-педагогічних ситуацій, проблем, обміну досвідом, моніторингу, виявленні внутрішніх ресурсів для подальшого професійного й особистісного саморозвитку, стимулювання до професійно спрямованої комунікативно-мовленнєвої діяльності. Описано принципи (професійної мотивації, системності, творчості і практичної спрямованості, рефлексії, взаємозв'язку чуттєвого й раціонального в навчанні, народності, мовленнєвої активності) та зміст реалізації супроводу формування професійно-мовленнєвої культури в майбутніх вихователів дошкільної освіти (інтерактивні платформи для навчання, спілкування в онлайн-групах, індивідуальні консультації-супроводження студента в підготовці до самостійної роботи, практичних занять; рольові ігри, спільна робота над проєктами, комунікативні тренінги).
- ДокументПитання соціально-психологічної адаптації підлітків з дитячим церебральним паралічем в інклюзивних закладах освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Федоренко, Світлана Володимирівна; Корепін, ДмитроУ статті розглядається проблема соціально-психологічної адаптації підлітків із ДЦП у контексті реформування української освітньої системи, що спрямоване на інтеграцію осіб із особливими освітніми потребами. Аналізуються основні аспекти соціально-психологічної адаптації, включаючи формування соціальних навичок, розвиток емоційної стійкості та здатність до соціальної взаємодії. Належним чином організована підтримка допомагає не тільки адаптуватися до соціального середовища, але й сприяє особистісному розвитку, професійному самовизначенню та підвищенню рівня комунікативної компетентності. Водночас відсутність або недостатність підтримки може призводити до серйозних негативних наслідків: соціальної ізоляції, замкненості, надмірної уваги до власного діагнозу та зниження самооцінки. Це, у свою чергу, погіршує психоемоційний стан підлітків і ускладнює їх інтеграцію в суспільство. У статті відзначено, що інклюзивне навчання підлітків із ДЦП у закладах загальної середньої освіти створює можливості для покращення їхнього соціально-психологічного стану, розвитку комунікативних і соціальних навичок. Проте цей процес часто ускладнюється через обмеженість ресурсів, недостатню підготовленість педагогів до роботи з особливими дітьми та можливу невідповідність освітніх методів. Автори підкреслюють необхідність комплексного підходу до адаптації, який включає не лише педагогічну, але й психологічну підтримку, що сприятиме кращій соціальній інтеграції підлітків із ДЦП. Зазначається, що соціально-психологічна адаптація підлітків із ДЦП пов'язана з необхідністю пристосування до змін у соціальному середовищі або нових умов, коли звичні моделі поведінки та особистісні настанови втрачають ефективність. Важливим фактором у цей період є належно організована психолого-педагогічна підтримка, яка суттєво впливає на подальше життя підлітка: правильна допомога сприяє успішній соціальній інтеграції, тоді як недостатня або неправильно спрямована робота може призвести до таких негативних наслідків, як соціальна ізоляція, замкненість і підвищена увага до власного захворювання, що погіршує психоемоційний стан підлітка.
- ДокументУніверситети з окупованих територій Запорізької області: вибір в умовах невизначеності(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Несторенко, Тетяна Петрівна; Пеліова, Яна; Несторенко, ОлександрУ статті розглядається питання вибору закладами вищої освіти (ІІ–IV рівнів акредитації) між релокацією та залишенням в окупації після захоплення російськими військами частини території Запорізької області. Аналізуються рішення щодо переміщення з тимчасово окупованих міст до Запоріжжя державних університетів (Бердянський державний педагогічний університет, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького та Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного). Розглянуто стратегії та також результати їх адаптації до нових реалій попри втрату матеріальної бази та необхідність провадження освітньої та наукової діяльності в евакуації. Важливим аспектом дослідження є аналіз діяльності приватних закладів, таких як Бердянський університет менеджменту і бізнесу, Енергодарський та Мелітопольський інститути державного управління Класичного приватного університету, які обрали шлях релокації, на відміну від Бердянського інституту державного управління, що залишився на окупованій території. Аналіз фактів релокації вказує на різницю між університетами Мелітополя та Бердянська. Всі університети Мелітополя, серед яких два державних та один приватний, після окупації міста перемістили свою діяльність до Запоріжжя. Водночас з Бердянська у 2022 році перемістилися два університети: один державний та один приватний, але один приватний (Бердянський інститут державного управління Класичного приватного університету) залишився на окупованій території та згорнув свою діяльність. Аналіз адаптації переміщених університетів на основі їхніх позицій у консолідованому рейтингу українських закладів вищої освіти за 2023 і 2024 роки дозволяє оцінити їхню ефективність у нових умовах. Використання даних з провідних національних рейтингів, таких як «Топ-200 Україна», «Scopus» і «Бал НМТ на контракт», забезпечує комплексний огляд якості освітньої діяльності вишів.
- ДокументДиджиталізація в інклюзивному освітньому процесі: подолання мовних барʼєрів(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Мельнікова, Юлія Олександрівна; Тищук, Артем ЕдуардовичУ статті досліджено роль диджиталізації в подоланні мовних бар’єрів та створенні інклюзивного навчального середовища для учнів із різноманітними потребами. Основна проблема, розглянута у роботі, полягає в обмеженому доступі до знань через мовні, фізичні та когнітивні перешкоди, які залишаються важливим викликом для традиційних освітніх систем. Метою статті є аналіз інноваційних цифрових рішень, що можуть сприяти формуванню адаптованих умов навчання для всіх учасників освітнього процесу, враховуючи їхні індивідуальні особливості та потреби. Розглянуто різні технології, що здатні спростити навчальний процес для учнів із обмеженими можливостями. Серед них – адаптивні навчальні платформи, програми для перетворення тексту на аудіо, інтерактивні додатки, які підтримують жестову мову, а також спеціалізовані мобільні застосунки з вбудованими функціями для користувачів з особливими потребами. Важливим аспектом роботи є аналіз міжнародного досвіду, що включає кейси з Канади, Німеччини та США, де такі технології допомагають інтегрувати принципи інклюзії в освіту. Автори також акцентують увагу на міжнародних стандартах доступності, які є основою для розробки цифрових навчальних продуктів, що відповідають сучасним вимогам. Використання міжнародних стандартів дозволяє впроваджувати універсальні рішення в освітній процес, які доступні для всіх учнів і враховують їхні індивідуальні потреби. Стаття демонструє, що впровадження цифрових інструментів і платформ є важливим кроком на шляху до більш доступної, гнучкої та рівноправної освіти. Запропоновані підходи можуть стати основою для розробки програм і стратегій, орієнтованих на інтеграцію диджиталізації в освітній процес, що дозволить знизити бар’єри у навчанні та сприяти створенню відкритого освітнього середовища для всіх учнів, відповідно до їх особливостей і можливостей.
- ДокументСпецифіка підготовки вчителя-філолога бакалаврського рівня вищої освіти під час війни: кейс викладання практикуму з виразного читання(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Богданова, Марина Миколаївна; Богданова, Марія ІгорівнаУ статті розглянуто кейс інноваційної адаптації освітніх практик у Бердянському державному педагогічному університеті, Україна, в умовах війни та переміщення. На прикладі ОК «Практикум з виразного читання», вивчення якої передбачено на першому бакалаврському рівні ВО (ОПП «Середня освіта (українська мова і література) та (ОПП «Середня освіта (українська мова і література). Практична психологія»), продемонстровано унікальний педагогічний досвід підготовки вчителя-філолога. Специфіка організації освітнього процесу полягає у вдалому поєднанні методів і прийомів під час аудиторної, самостійної, гурткової роботи здобувачів вищої освіти. Міждисциплінарний підхід надав можливість зосередитися на взаємодії різних видів мистецтв, методів, практик, інструментарію, що дало можливість здобувачам підвищити рівень загальних і фахових компетентностей, виробити бачення своєї майбутньої професії. У статті також представлено адаптивний алгоритм організації освітнього процесу, коли студентам пропонується вистава у форматі сценічного читання п’єси-казки сучасної української драматургині Надії Симчич «Свято зірки, або бажання, здійснись!». Доведено, що симбіоз моделей, які включають онлайн-підготовку та підсумок у форматі фізичної зустрічі, забезпечує не тільки ефективність застосування освітніх практик, спрямованих на підтримку академічної безперервності, підвищення якості освіти, але й забезпечує терапевтичну цінність, сприяє емоційному зціленню, підтримує психічне здоров’я усіх учасників освітнього процесу. Унікальний досвід пропонує розуміння потенціалу синтезу аудиторної та позааудиторної роботи в форматах онлайн та офлайн, застосування та адаптацію експресивного мистецтва в зонах війни, робить виклик традиційним освітнім практикам і пропонує перегляд педагогічних підходів, наголошуючи на інноваційному навчанні. Це тематичне дослідження сприяє ширшому діалогу щодо інтеграції мистецтва в освіту, особливо в складних умовах, і підкреслює стійкість людського духу, демонструє здатність освіти розвиватися та залишатися джерелом сили навіть у часи війни.
- ДокументДо питання соціально-психологічного супроводу та його місця у сучасній науковій парадигмі(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Синиця, Аліна ОлександрівнаУ статті здійснено теоретико-методичний аналіз поняття «соціально-психологічний супровід» у контексті сучасної наукової парадигми. Здійснено детальний огляд статистичних даних щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні за останні роки, що дало можливість окреслити основні виклики, з якими стикаються люди, вимушені покинути свої домівки. Визначено стратегії соціально-психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб, зауважено на його необхідності та соціальній значущості в умовах сучасної кризи. Здійснений аналіз та співставлення понять, таких як «допомога», «підтримка» та «супровід», із подальшим дослідженням різних підходів до визначення дефініції «соціально-психологічний супровід». Запропоновано авторське визначення цього терміну, яке враховує сучасні реалії та специфіку роботи з внутрішньо переміщених осіб. Окреслено структуру соціально-психологічного супроводу, до складу якого входять такі компоненти: діагностико-цільовий, операційно-інструментальний, спільно-комунікативний та оцінно-корекційний. Детально проаналізовано функціональні аспекти супроводу, які охоплюють психологічну підтримку, соціальну адаптацію, психосоціальну реабілітацію, консультативну допомогу, сприяння взаємодії з іншими соціальними службами, відновлення родинних та громадських зв’язків, а також сприяння самодостатності й самореалізації осіб. Окремо наголошено на важливості моніторингу та оцінки результатів соціально-психологічного супроводу. У дослідженні зосереджено увагу на особливостях забезпечення соціально-психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб у сучасних умовах на основі законодавчої бази України. Підкреслено необхідність реалізації та вдосконалення практик соціально-психологічного супроводу як важливого інструменту інтеграції внутрішньо переміщених осіб у суспільство. Доведено автономне місце поняття «соціально-психологічний супровід» у сучасній науковій парадигмі.
- ДокументФормування толерантності у здобувачів початкової освіти засобами ігрової діяльності(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Коваль, Карина ВалентинівнаУ статті обґрунтовано актуальність проблеми формування толерантності у здобувачів початкової освіти засобами ігрової діяльності, окреслено особливості модернізації системи освіти, визначення пріоритетні напрямки розвитку та удосконалення освітнього процесу, зокрема впровадження особистісно орієнтованого навчання, орієнтація на індивідуальні вподобання учня, дитиноцентризм, гуманізація міжособистісної комунікації в системах «вчитель – учень» та «учень – учень», забезпечення фізичної, психологічної та інформаційної безпеки. Визначено, що психологічні та індивідуальні особливості дітей молодшого шкільного віку створюють сприятливу атмосферу для формування ціннісних орієнтирів та вміння налагоджувати міжособистісну комунікацію. Проаналізовано загальні підходи до трактування поняття «толерантність» в системі сучасної освіти. З’ясовано, що толерантність першочергово слід розглядати як особистісну якість, що формується лише під цілеспрямованим та систематичним впливом вчителя або когось із дорослих. Формування толерантності відбувається не лише в процесі занять, але й охоплює позаурочну діяльність, години спілкування, екскурсії тощо. Визначено, що ігрова діяльність сприяє розвитку особистісних якостей, формує вміння ефективно взаємодіяти в соціумі та вирішувати конфліктні ситуації мирним шляхом. Під час гри діти моделюють реальні ситуації, вчаться співпереживати та підтримувати один одного, що значно підвищує рівень толерантності у колективі. Задля успішного формування толерантності в молодших школярів необхідно не тільки залучати інноваційні педагогічні методи, але й забезпечити відповідність освітнього процесу тенденціям сучасного суспільства, індивідуальним потребам та інтересам учнів. Використання сюжетно-рольових ігор, квестів, тренінгів та інтерактивних вправ дозволяє інтегрувати ціннісні орієнтири у процес навчання та виховання. На основі аналізу досвіду сучасних науковців встановлено, що ігрова діяльність має великий виховний потенціал у контексті формування толерантності у здобувачів початкової освіти. Ігрові технології виступають не тільки як інструмент для підвищення ефективності освітнього процесу, але і як засіб для формування ціннісних орієнтирів і сприяння особистісному розвитку молодших школярів.
- ДокументСоціальний розвиток дитини дошкільного віку крізь призму педагогічних ідей Марії Монтессорі(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Баєнко, АлінаУ статті досліджено та проаналізовано особливості соціального розвитку дитини дошкільного віку крізь призму педагогічних ідей видатної італійської педагогині Марії Монтессорі. Фундаментальними засадами методу Монтессорі є принципи свободи, самостійності, відповідальності дитини, любові та поваги до навколишніх людей та світу. Така база дає можливість дитині розвивати свій природній, внутрішній потенціал та соціальні навички. Під час дослідження ми з’ясували основні компоненти соціального розвитку дітей у монтессорі-середовищі, серед яких є: створення спеціально організованого простору, де дитина вільно обирає вид діяльності, отримує можливість приймати рішення та виконувати завдання самостійно або в групі, встановлення правил класу, які відповідають моральним нормам та нормам суспільства. Свобода в методі Марії Монтессорі є своєрідним ключем до формування здорової особистості дитини. Ми пояснили сутність кожного виду свободи в монтессорі-середовищі та навели приклади їх практичного застосування й упливу на соціальний розвиток дошкільника. Було звернено увагу на роль дорослого в процесі соціального розвитку дитини: педагог виступає як фасилітатор, який надає підтримку, направляє та допомагає, але не втручається в природний процес розвитку дитини. Однією з найхарактерніших особливостей соціального розвитку дошкільника на основі педагогічних ідей Марії Монтессорі є те, що цей процес відбувається в різновікових, різнохарактерних групах дітей. Відтак, це дає змогу дитині отримати багатий досвід спілкування з різними особистостями: за віком, за статтю, за рівнем розумового розвитку. Задля підвищення ефективності соціального розвитку дошкільника, ми вважаємо, доцільно використовувати педагогічні ідеї Марії Монтессорі, які було ґрунтовно досліджено в статті. Оскільки їх застосування допомагає дитині оволодіти необхідними особистісними та соціальними якостями, що в майбутньому впливатиме на успішну реалізацію її як особистості.
- ДокументДілянка закладу дошкільної освіти як засіб формування екологічної культури в дітей дошкільного віку(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Дмитренко, АлінаСтаття присвячена проблемі формування екологічної культури в дітей дошкільного віку. У сучасних умовах проблема формування екологічної культури в дітей дошкільного віку набула особливої значущості. Важливість формування екологічної культури у дітей дошкільного віку відображено у державних документах, зокрема у Базовому компоненті дошкільної освіти (2021). Усвідомлюючи необхідність формування свідомого ставлення до природи з раннього віку, заклади дошкільної освіти приділяють особливу увагу екологічному вихованню, починаючи з дошкільного віку. Одним із ефективних інструментів для цього є ділянка закладу дошкільної освіти. У статті розглядається ділянка закладу дошкільної освіти та її роль у формуванні екологічної культури в дітей дошкільного віку. Розкрито сутність екологічної культури, що тлумачиться, як процес і результат формування екологічної свідомості особистості. Вона відображає нерозривну єдність уявлень про природу, емоційно-чуттєвого та ціннісного ставлення до неї (внутрішня культура) і відповідної потреби в умінні, навичках і взаємодії (внутрішня культура) та ґрунтується на взаємозв’язку «природа-людина». Екологічне виховання – це процес цілеспрямованого впливу на особистість дитини з метою нагромадження досвіду позитивної взаємодії з навколишнім середовищем і засвоєння соціальних норм поведінки в природі (норм екологічної культури). У статті розкрито важливість використання елементів природного ландшафту закладу дошкільної освіти для розвитку у дітей екологічно-ціннісного ставлення до природи, формування уявлень про довкілля та природу як життєву цінність. Схарактеризовано значення праці в природі, що дає змогу дітям через практичний досвід відчути важливість відповідального ставлення до навколишнього середовища. Авторкою наведено орієнтовну тематику форм проведення роботи на ділянці закладу дошкільної освіти, які сприяють інтеграції знань про природу.
- ДокументПодолання емоційно-вольового бар’єра як умова впровадження педагогіки партнерства(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Татарін, Володимир Петрович; Глазкова, Ірина ЯківнаСтаття присвячена теоретичному обґрунтуванню ролі емоційно-вольових бар’єрів у впровадженні педагогіки партнерства. В сучасній освіті зростає потреба в розвитку стійких навичок саморегуляції та мотивації як в учнів, так і вчителів, що є ключовими чинниками для побудови гармонійних партнерських відносин і досягнення спільних навчальних цілей. Автори доводять, що успішна співпраця субʼєктів освітнього процесу значною мірою залежить від подолання або запобігання емоційно-вольових барʼєрів. Метою статті є розкриття сутності емоційно-вольових барєрів, що перешкоджають налагодженню партнерської взаємодії. У ході дослідження було вирішено низку проблем: обґрунтовано концепцію партнерської взаємодії в освітньому процесі, що базується на принципах рівності, прозорості, взаєморозуміння та підтримки між усіма субʼєктами; проаналізовано сучасні підходи до визначення цього поняття, виокремлено основні характеристики та принципи, що визначають партнерську взаємодію з позиції субʼєктності та демократичності; узагальнено погляди вчених на умови впровадження партнерської взаємодії; розкрито роль емоційно-вольового компоненту в контексті педагогіки партнерства; виокремлено емоційно-вольові бар’єри, що заважають ефективній співпраці у партнерській взаємодії, а саме: бар’єри актуалізації негативних слідів емоційної памʼяті, бар’єри негативного емоційного фону, а також вольові бар’єри, що включають несформованість вольових якостей, безвольову поведінку та відсутність мотивації до вольової дії; детально проаналізовано, як ці бар’єри впливають на когнітивну діяльність, мотивацію та міжособистісну взаємодію субʼєктів освітнього процесу. У статті обґрунтовується доцільність подальших досліджень у сфері впровадження педагогіки партнерства та розробки практичних інструментів для підтримки емоційно-вольової регуляції в освітньому процесі, що сприятиме покращенню співпраці субʼєктів взаємодії, досягненню спільних освітніх цілей і формуванню навичок саморегуляції.
- ДокументFacilitation in foreign language classes as a method for boosting learning productivity(Berdyansk State Pedagogical University, 2024) Chemonina, Lada; Korobov, MykhayloThis article addresses a key issue in contemporary educational science: implementing an innovative approach to foreign language teaching that includes the teacher’s facilitative role. The relevance of this topic stems from current requirements for language education in Ukraine. According to the State Standard of Secondary Education, graduates must be able to communicate in foreign languages, which supports their spiritual, cultural, and national self-expression, enriches their emotional experience, aids in creative selfrealization, shapes value orientations, and fosters intercultural dialogue. Therefore, the foreign language teacher’s personality plays a crucial role in developing students’ foreign language competence. Referring to the research of respected foreign and domestic scholars, the authors analyze the concept of «facilitation», highlighting its core characteristic: the teacher's involvement in a language-based (emotional) interaction with students during the learning process. The article outlines facilitative principles, including learner-centered education, trust, acceptance and encouragement, empathy, congruence, emotional balance, a non-competitive environment, active listening, proactivity, partnership, nonviolent communication, effective behavior management, and dialogue, each described in terms of the professional competencies of a foreign language teacher. The authors convincingly argue for the role of the teacher-facilitator, who teaches foreign languages by enabling students to think critically and independently, express their ideas, and justify their views and decisions. The publication emphasizes that language interaction resulting from facilitative activities in foreign language education fosters the development of both speaking and thinking skills, indicating the formation of foreign language communicative competence in secondary school students. This article will be useful for teachers working within the New Ukrainian School, who actively implement educational innovations in foreign language lessons, and for instructors in pedagogical institutions who train future foreign language teachers.
- ДокументЗаклад вищої освіти як соціокультурне середовище професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Тюльпа, ТетянаУ статті розглядаються питання формування особистості майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей, ознакою професійності яких є вміння активно адаптуватися до соціального середовища, що дозволяє досягти високих результатів у всіх сферах життя та соціально-культурному портреті студента. Надається характеристика освітнього простору закладу вищої освіти в системі понять «простір-середовище-соціальне середовище-соціально-культурне середовища», його потенціалу та важливості відродження історичних, громадських та культурних традицій з метою підвищення загальної та професійної культури студентів. Дослідженням виявлено можливості використання культуротворчого потенціалу соціокультурного середовища закладу вищої освіти на основі залучення закладених вітчизняних традицій культуротворення особистості, активного введення у зміст освіти досягнень культури, її загальнолюдських та національних цінностей. Представлений авторський погляд на педагогічний аспект реалізації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей в умовах соціокультурного середовища закладу вищої освіти. Визначені фактори впливу соціокультурного середовища на процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей, які реалізуються в процесі залучення до поведінкової соціальної активності через аксіологічний, середовищний, культуровідповідний, діяльнісний, індивідуально-особистісний контекст. Проаналізовано теоретичні передумови успішного формування та динамічного розвитку соціокультурного середовища до яких відносимо таку сукупність положень: соціокультурне середовище закладу вищої освіти є інтегративним фактором особистісного становлення студента; є саморозвиваючою, динамічною системою, у її структурних елементах йде внутрішній розвиток, здійснює процес накопичення культурного досвіду; може розглядатися як відкрита система, що взаємодіє із зовнішнім середовищем; це системна освіта, що включає низку структурно-функціональних компонентів, які мають власну організацію; забезпечує гуманістичну спрямованість формування духовного світу особистості, що базується на світоглядному гуманітарному знанні та гуманістичних цінностях особистості та суспільства.
- ДокументКонцептуальні засади вивчення дисципліни «Технології неформальної освіти» у ВНЗ(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Кудінов, Микола ВалерійовичУ статті розглядаються концептуальні засади, значення та актуальність викладання дисципліни «Технології неформальної освіти» у вищих навчальних закладах України в умовах модернізації та реформування освітньої системи. Особливу увагу приділено тому, як нові підходи до навчання допомагають у формуванні професійних компетенцій майбутніх фахівців, що працюватимуть у системі освіти. Сама дисципліна націлена на інтеграцію принципів навчання через практичний досвід, розвиток креативності та формування навичок, що сприяють підготовці до викликів сучасної школи. У процесі дослідження розглянуто методи, інструменти та технології, які можуть бути використані для активізації навчальної діяльності студентів, зокрема під час інтерактивних занять та проектної діяльності. Окремий акцент зроблено на ролі інтеграції методик неформальної у формальний освітній процес та їх значенні для розвитку інноваційних освітніх практик. У статті наводяться приклади технологій неформальної освіти, зокрема використання інтерактивних методів, симуляцій, групової роботи, які сприятимуть активному залученню студентів у навчальний процес. Проведене анкетування студентів показало, що, незважаючи на їхню обмежену обізнаність у галузі неформальної освіти, більшість з них висловлює позитивне ставлення до впровадження неформальних методів і технологій в освітній процес. У дослідженні також представлено аналіз наукових робіт, що стосуються впровадження неформальної освіти у формальну навчальну систему, та розглядаються можливості її використання для підвищення ефективності підготовки студентів. Порівняння спільних рис та відмінностей нашого дослідження та інших, проведених у суміжних площинах, надало змогу засвідчити з одного боку актуальність, а з іншого – недостатню розробленість питання. Запропоновані у статті гіпотези щодо підвищення мотивації та залученості студентів шляхом застосування неформальних технологій і методів навчання будуть перевірені у подальших експериментальних дослідженнях, де оцінюватиметься ефективність цих впроваджень.
- ДокументЗагальнонаукові методологічні підходи дослідження полікультурного виховання майбутніх бакалаврів початкової освіти(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Кузнецова, ОксанаУ науково-оглядовій статті здійснено аналіз науково-педагогічних джерел, визначено та теоретично обґрунтовано загальнонаукові методологічні підходи дослідження полікультурного виховання майбутніх бакалаврів початкової освіти. Підтвердження актуальності питання вибору загальнонаукових методологічних підходів означеного дослідження розкривається через наукову, виховну та соціальну спрямованість проблеми полікультурного виховання майбутніх фахівців. Обґрунтування загальнонаукових методологічних підходів дозволить забезпечити отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про об’єкт дослідження та буде сприяти науково-методологічному тлумаченню його структурних елементів і властивостей, розкриє важливі аспекти практичної організації полікультурного виховання майбутніх бакалаврів початкової освіти. На думку автора, успішність професійної підготовки майбутніх бакалаврів початкової освіти до реалізації полікультурного виховання в закладі вищої педагогічної освіти забезпечується загальнонауковими методологічними підходами, а саме: синергетичний, який буде сприяти оновленню змісту, методів і форм полікультурного виховання в освітньо-виховному середовищі закладу вищої педагогічної освіти, дасть змогу спрогнозувати розвиток особистості у професійній царині, спрямованої на духовне та моральне збагачення, через поглиблене опанування національної культури й вироблення поваги і толерантності до інших культур; акмеологічний підхід спрятиме виявленню психолого-педагогічні чинників, що впливають на процес міжкультурної взаємодії учасників освітньо-виховного процесу та буде створювати умови для досягнення ідеалу як вершини «акме» в становленні та розвитку полікультурної особистості фахівця-професіонала; системний, що вимагає розглядати процес полікультурного виховання майбутніх бакалаврів початкової освіти як єдину систему, в якій якісні характеристики всіх її компонентів інтегровані в єдине ціле, що визначає та розкриває механізми її внутрішнього і зовнішнього функціонування. Застосування цих загальнонаукових методологічних підходів дозволить забезпечити комплексну, системну, цілеспрямовану реалізацію процесу полікультурного виховання майбутніх вчителів.
- ДокументЕкологічна компетентність молодших школярів: сутність, структура, критерії та рівні(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Інорземцев, СергійУ статті розглянуто проблему формування екологічної компетентності у молодших школярів, яка є важливою складовою сучасної системи освіти. Сьогодні, у час, коли екологічні проблеми, зокрема зміни клімату, втрата біорізноманіття, забруднення водних ресурсів та повітря, мають глобальний характер, тому формування екологічної свідомості у дітей стає надзвичайно важливим. Саме початкова школа є тим етапом, на якому закладається фундамент для відповідальної поведінки в майбутньому. У статті детально аналізується поняття «екологічна компетентність», яке визначається як інтеграція знань, умінь, цінностей і ставлень, необхідних для вирішення екологічних проблем. Водночас розглядається взаємозв'язок між поняттями «компетентність» і «компетенція» у контексті екологічної освіти. Особлива увага приділяється структурі екологічної компетентності, яка включає три компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний. Когнітивний компонент охоплює знання учнів про екологічні проблеми, наприклад, про глобальні кліматичні зміни або деградацію екосистем. Емоційно-ціннісний компонент спрямований на формування у школярів позитивного ставлення до природи, усвідомлення важливості її збереження та готовності брати участь у природо-охоронних заходах. Діяльнісний компонент полягає у практичному застосуванні знань через участь в екологічних акціях, зокрема сортування сміття, висаджування дерев або очищення водойм. Стаття також містить пропозиції щодо інтеграції екологічної компетентності в навчальні програми початкової школи. Важливим аспектом є використання інтерактивних методів навчання – проєктної діяльності, екологічних акцій та рольових ігор, що дозволяють школярам не тільки отримувати знання, а й активно застосовувати їх на практиці. Наприклад, шкільні екологічні клуби можуть організовувати заходи зі збирання відходів у місцевих парках або проводити навчальні заходи про важливість збереження водних ресурсів. Ці заходи сприяють розвитку екологічно свідомої поведінки та стимулюють учнів до активної участі у збереженні природи. У статті також наведено приклади ефективних практик екологічної освіти з досвіду різних країн світу, які можуть бути використані в Україні. Особливо актуальними є такі заходи, як участь у глобальних екологічних проєктах, співпраця з громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами, спрямованими на збереження природи. Загалом, формування екологічної компетентності є важливою частиною освітнього процесу, яка має на меті виховання екологічно відповідальних громадян, здатних робити обґрунтовані екологічні рішення. Стаття пропонує рекомендації щодо вдосконалення підходів до викладання екологічних тем у школах, що допоможе створити основу для розвитку у дітей екологічно орієнтованої свідомості.
- ДокументВикористання можливостей штучного інтелекту під час вивчення та викладання дисципліни «Іноземна мова за професійним спрямуванням»(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Дегтярьова, Катерина; Карась, Алла; Живолуп, Вікторія; Ляхова, ІринаУ статті досліджено та проаналізовано методичну літературу щодо значимості застосування засобів штучного інтелекту на заняттях з іноземної мови в немовному закладі вищої освіти, а також вплив штучного інтелекту (ШІ) на викладання іноземних мов, зокрема, англійської. Авторами проаналізовано потенціал ШІ в контексті сучасних освітніх технологій та визначено його роль у навчальному процесі. Розглянуто різноманітні інструменти ШІ, які можуть бути використані в освітньому процесі: від платформ для онлайн-навчання (Duolingo, Babbel) до інструментів для перекладу та редагування текстів (Google Translate, Grammarly). Обґрунтувано важливість застосування даних ресурсів під час навчання іноземної мови в немовному закладі освіти на прикладі дисципліни «Іноземна (англійська) мова у професійній діяльності», що викладається на першому курсі факультету ветеринарної медицини Державного біотехнологічного університету м. Харків. Авторами наголошено на тому, що ШІ може значно полегшити роботу викладачів, автоматизуючи рутинні завдання та персоналізуючи навчальний процес для кожного студента. Однак, авторами також зазначено, що ШІ не може повністю замінити викладача, оскільки саме педагог забезпечує емоційну підтримку студентів, розвиває їхні комунікативні навички та критичне мислення. ШІ розглядається як ефективний інструмент, який може доповнити традиційні методи навчання, а не замінити їх. У статті наведено приклади використання ШІ в навчальному процесі, зокрема, під час вивчення іноземної мови в немовному закладі освіти на прикладі дисципліни «Іноземна (англійська) мова у професійній діяльності», що викладається на першому курсі факультету ветеринарної медицини Державного біотехнологічного університету м. Харків. Надано, як приклад, власну розробку завдань з використанням засобів ШІ, та проаналізовано результати досліджень у цій галузі. Авторами зроблено висновок, що ШІ має великий потенціал для розвитку освіти, але його впровадження потребує зваженого підходу та врахування особливостей навчального процесу.
- ДокументЄвропейські цінності як основа професійної етики майбутніх вчителів української мови(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Федюніна, ОленаУ статті досліджується роль європейських цінностей як підґрунтя професійної етики майбутніх учителів української мови. Зосереджено увагу на важливості інтеграції базових цінностей Європейського Союзу – поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та прав людини – у процес підготовки педагогів. Окреслюється, що впровадження цих цінностей сприяє розвитку моральних принципів, відповідальності, толерантності та соціальної свідомості майбутніх учителів. Професійна етика сучасного педагога ґрунтується на принципах відкритості до культурного різноманіття, інклюзивності та формування демократичного освітнього середовища. Важливою складовою євроінтеграційних процесів в Україні є виховання педагогів, які здатні не лише передавати знання, а й формувати в учнів ціннісні орієнтири, необхідні для гармонійної участі в суспільному житті. У статті обґрунтовується, що використання європейських цінностей у професійній діяльності педагогів створює сприятливі умови для виховання молоді на засадах демократії та громадянської відповідальності. Також визначаються ключові аспекти професійної етики, які допомагають у розвитку педагогів як моральних лідерів, що здатні ефективно відповідати на виклики сучасної освіти. Інтеграція європейських цінностей у підготовку майбутніх учителів розглядається як невід’ємна частина реформування освітньої системи України в умовах євроінтеграції.
- ДокументПсихолого-педагогічні умови формування інноваційної компетентності здобувачів базової загальної середньої освіти у процесі навчання фізики(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Бондаренко, Вікторія ВолодимирівнаСтаття розкриває сутність інноваційності як ключової компетентності у сфері наукової освіти, що полягає в здатності генерувати та втілювати нові ідеї у моделях, розробках і проектах. Підкреслюється, що інноваційність – це не тільки творчість, а й застосування нових знань та підходів на практиці, що робить її необхідною для підготовки учнів до майбутніх викликів у швидко змінюваному світі. Характеризується психологічна готовність учнів базової загальної середньої освіти до дослідницької, проектної та творчої діяльності, наголошуючи на важливості розвитку цікавості, критичного мислення та навичок розв’язання проблем. Представлені результати онлайн-опитування вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, яке вказує на їхнє розуміння суті інноваційної компетентності та відкритість до нових ідей. Ці відгуки демонструють, що вчителі все більше усвідомлюють необхідність розвитку інноваційної компетентності в учнів і мотивовані до впровадження інноваційних методів навчання. Опитування також показує, що серед педагогів зростає усвідомлення важливості інтеграції сучасних технологій, міждисциплінарних підходів і студент-орієнтованого навчання в освітній процес. На основі контент-аналізу нормативно-правових документів, наукових досліджень та психологічної і педагогічної літератури визначено психологічно-педагогічні умови для формування інноваційної компетентності в учнів базової загальної середньої освіти в процесі вивчення фізики. Ці умови включають стимулювання позитивної та продуктивної мотивації у учнів до освоєння фізичної освіти з урахуванням досягнень науки, розвитку технологій та вимог ринку праці в змісті освіти. Такий підхід забезпечує підготовку учнів як до академічного успіху, так і до майбутніх професійних викликів. Крім того, підкреслюється залучення учнів до дослідницької (дослідницької, навчально-дослідницької, експериментальної, проектної, винахідницької) діяльності, проектної та інтерактивної діяльності відповідно до стандартів освіти, навчальних та навчально-виховних програм. Ці види діяльності не тільки залучають учнів до навчального процесу, а й допомагають їм розвивати необхідні навички для інновацій. Активне використання новітніх педагогічних підходів до навчання та оцінювання, інновацій у сфері освіти, практика міждисциплінарної підготовки, методів і засобів навчання є важливими інструментами для підтримки розвитку інноваційної компетентності. У статті також розглядається організація освітнього процесу як педагогічна взаємодія, спрямована на розвиток особистості, підготовку учнів до розв’язання життєвих завдань різної складності. Наводяться приклади формувального оцінювання учнів у процесі навчання фізики, що використовується для відстеження особистісного розвитку учнів, їхнього освітнього прогресу та процесу здобуття освітнього досвіду. Це формувальне оцінювання є важливим, оскільки служить основою для розробки індивідуальної освітньої траєкторії, даючи змогу вчителям підтримувати учнів у досягненні їхнього максимального потенціалу. Через постійний зворотний зв'язок і адаптивні стратегії навчання освітній процес можна налаштувати так, щоб він відповідав унікальним потребам кожного учня, сприяючи глибшому розумінню предмета та розвитку інноваційних компетентностей.