Випуск 2 (2022)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/90

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 49

Decentralization of education systems in Ukraine
(Berdyansk State Pedagogical University, 2021) Zastrozhnikova Iryna; Сheremisina Tetiana
The article considers the main aspects and problems of transforming an educational network in the current context of decentralization. Reference is made to the urgent need of restructuring the responsibilities in education management between the center and regions providing the latter with independence in finances, organization and management at the regional level. It is emphasized that extending powers of the local executional bodies in management of educational institutions is the primary purpose of decentralization process. There was examined a pattern of decentralizing the basic education in Poland, according to which it was recommended to oblige the local self-government bodies to implement the education politics according to the local needs, finding the school administration and continually appraise the quality of education. It has been observed that currently the essential functions of state in education are assigned to the regional state administrations, regional and local educational departments. The local authorities are burdened with responsibilities of financing and providing the social security for children, defining the network of training institutions, maintaining their records and performing control over their activities. The author points out that at present the local and regional authorities duplicate the functions of the Ministry of Education and Science of Ukraine, which is non-effective. The author believes that the local government officials are able to perform political management well up to the officials of educational departments and administrations. However, prior to assignment of new obligations, it is necessary to develop and implement an effective retraining program for personnel and staff of the municipal structures. There have been reviewed the results of the pilot project: «Decentralization: education reforms at the local level», which experts had been analyzed the consistency of educational network. It pointed to the major areas of concern for the education reforms in local communities, namely a significant expense side of budget for education financing, low level of education in rural students according to the data obtained from the independent external assessment, and lack of subject oriented teachers. The author makes a conclusion that the purpose of decentralization in education should be an overall improvement of educational services and be based upon the following basic principles: students’ right to have a free choice of educational institution, equal access to good-quality education services, decent conditions to develop their abilities, improving the quality and efficiency of the educational process, effective use of types of resources.
Особливості виховної роботи в умовах воєнного стану
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Ярощук Лілія; Чорна Наталія
У статті проаналізовано основні напрями організації освітнього процесу в умовах воєнного стану та обґрунтовано потребу іншого змісту та підходів до проведення виховної роботи. Основним напрямом має стати забезпечення безпекової складової здоров'я особистості, створення умов для її фізичного, психічного, соціального і духовного благополуччя. Зазначено, що під час війни школа стає осередком, який дає змогу дітям отримувати не лише знання, але й психолого-педагогічну підтримку, не втрачати відчуття приналежності до спільноти. Тому надзвичайно важливо гнучко підходити до організації роботи школи та налаштувати освітній процес так, щоб він був комфортним для дітей та педагогів. Проаналізовано організацію виховної роботу з класом за допомогою активного використання сучасних технологій, що зумовлено перебуванням на дистанційному навчанні упродовж тривалого часу. Узагальнено основні положення методичних рекомендацій щодо організації виховної роботи під час воєнного стану та прийоми формування рис і якостей «українця-переможця» у війні російської федерації проти України: моральної стійкості, витримки, сили волі і твердості духу. Наголошено, що багато часу варто присвятити роботі в асинхронному режимі: спілкування в месенджерах, виконання учнями вправ та завдань, що передбачають психологічне розвантаження, техніки врегулювання емоційного стану тощо. Отже, планування та організацію виховної роботи потрібно здійснювати з урахуванням воєнного стану, викликів та загроз. Особливу увагу потрібно звернути на організацію індивідуальної роботи з емоційно вразливими учнями, а також подбати про максимально можливий у складних умовах воєнного стану стійкий психологічний стан педагога.
Застосування елементів проблемного навчання як засіб підвищення ефективності уроку біології в сучасній школі
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Кофан Ірина; Хоменко Олена
Події, які відбуваються в Україні впродовж останніх років, наклали свій відбиток не тільки на економічну, соціальну, політичну та духовну сфери суспільства, але й привнесли зміни у освітній простір. Час вимагає розробки та застосування освітянами концепцій та підходів, спрямованих на розвиток критичного мислення, креативу та підвищення швидкості процесів мислення школярів. Саме такий підхід має концепція Нової української школи. Об'єктивною необхідністю в умовах сучасної освіти стає оволодіння вчителем та застосування ним на своїх уроках інноваційних технологій під час навчання. В основі інноваційного навчання лежить певна кількість технологій, серед яких є також місце проблемному навчанні. У статті визначено й обґрунтовано поняття проблемного навчання як технологію у вітчизняних та зарубіжних джерелах. Проаналізовано систему методів проблемного навчання для роботи з учнями, елементи проблемного навчання та їх вплив на засвоєння матеріалу учнями, підвищення ефективності уроку. З’ясовуючи вплив елементів проблемного навчання на підвищення ефективності уроку, використовували проблемні ситуації, проблемні запитання та завдання, які були спрямовані на підвищення рівня розумового розвитку школярів, їх здатності до самостійного пошуку нових знань та креативності. Рівень пізнавальної активності учнів на уроці біології визначали за допомогою опитувальника Б. Пашнєва. Досліджено елементи проблемних завдань, які були б доцільними на уроках біології у 10 класі, та їх вплив на покращення засвоєння знань школярів і підвищення ефективності уроку. Активне використання елементів проблемного навчання на уроках біології дозволило підвищити кількість дітей з високим рівнем пізнавальної активності на 4 %, тоді як середній рівень зріс порівняно з вихідним станом на 5%, а кількість дітей з низьким рівнем пізнавальної активності знизилась вдвічі. Встановлено, що використання елементів проблемного навчання на уроках біології позитивно впливає на розвиток пізнавальних здібностей учнів, а також підвищує ефективність уроку в сучасній школі.
Використання цифрових технологій у мистецькій освіті
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Омельченко Анетта; Кисельова Олеся
У період стрімкого розвитку інформаційного суспільства та поширення сучасних видів отримання учнями навчальної інформації майбутній учитель має швидко реагувати на запити сьогодення й упроваджувати різноманітні цифрові технології. У статті окреслено коло наявних суперечностей між вимогами суспільства до закладів загальної середньої освіти й результатами загальної мистецької освіти учнів. Метою роботи є висвітлення різних аспектів використання цифрових технологій на уроках мистецтва. Проаналізовано їх переваги за умов методично грамотного й доцільного застосування форм і методів навчання, які відповідають віковим особливостям учнів і передбачають виконання ними різноманітних творчих завдань. Для вирішення мети визначено такі завдання: розглянути тлумачення поняття «цифрові технології», проаналізувати та класифікувати цифрові технології в мистецькій освіті, зокрема ті, що використовуються на уроках мистецтва в закладах загальної середньої освіти. Запропоновано класифікацію цифрових технологій на уроках мистецтва: освітні (методичні) та спеціалізовані (прикладні). До першої групи належать такі, що використовуються в освітньому процесі та спрямовані на підтримку професійної діяльності вчителя мистецтва. Авторки тлумачать цифрові освітні технології як ІКТ-технології, застосовувані в різних видах едукації, для вирішення конкретних освітніх завдань за допомогою digital-контенту. Запропоновано класифікацію видів цифрових освітніх технологій, що можна використовувати в мистецькій освіті з метою вирішення певних дидактичних етапів професійної діяльності відповідно до їх спрямованості. До другої групи віднесено цифрові технології, що допомагають у розв’язанні складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у галузі мистецтва. Перелічено дидактичні умови застосування цифрових технологій на уроках мистецтва у закладах загальної середньої освіти, а також їх особливості. Наведено учнівські приклади виконаних завдань з допомогою сервісів створення інтерактивних плакатів ThingLink та хмари слів WordArt на уроках мистецтва.
Організація рекреаційних заходів у пришкільному таборі з денним перебуванням дітей
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Кот, Надія Андріївна; Литвиченко, Дарина Сергіївна
У статті аналізується сучасна система відпочинку та оздоровлення школярів у країні, її відповідність Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Подано характеристику різних типів оздоровчих таборів, наведено статистичні дані, які свідчать про скорочення кількості державних установ оздоровлення стаціонарного типу і, в той же час, збільшення пришкільних таборів з денним перебуванням дітей. Визначено, що нині пришкільний табір з денним перебуванням дітей є з огляду на економічні складові найбільш оптимальною формою організації оздоровчо-дозвіллєвої діяльності школярів у канікулярний час. На основі аналізу теоретичної літератури та практики роботи вітчизняних і закордонних оздоровчих таборів різного типу виділені протиріччя між запитом сучасних дітей щодо організації їх відпочинку та тими формами роботи, які переважають. У практичній частині статті висвітлено досвід роботи пришкільного табору відпочинку та оздоровлення дітей, а саме: схарактеризовано напрямки роботи табору (пізнавально-інтелектуальний, творчий, фізкультурно-оздоровчий, розважальний), проєктування його діяльності, структурування рекреаційного простору (мікролокальний, макролокальний, мезолокальний); наведено прийоми залучення дітей до визначення змісту щотижневої роботи; окреслено шляхи забезпечення психологічного комфорту вихованців; визначено заходи, спрямовані на згуртування колективу та оздоровлення дітей; доведено можливість перебування в пришкільному таборі дітей з особливими освітніми потребами як додаткової умови для їх подальшої соціалізації. Зроблено висновок про необхідність поєднання багаторічного досвіду роботи таборів такого типу з новими формами роботи, які враховують сучасні соціальні та культурні реалії, орієнтовані на запити школярів, їх особистісні характеристики та психофізичний стан.
Використання інтерактивних ГІС-мап при викладанні дисциплін екологічного спрямування
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Скиба, Вікторія; Ганчук, Максим; Вознюк, Наталія; Ліхо, Олена
Авторами запропоновано підбірку інтерактивних ГІС-додатків, зорієнтованих на застосування в освітньому процесі при підготовці фахівців-екологів. Більшість з представлених у тексті публікації web-ресурсів розроблені природоохоронними організаціями та спільнотами науковців на основі законодавчих норм, міжнародних договорів та Конвенцій, їх ключова мета –узагальнення підходів та методів обробки подання екологічних даних. Продукти дистанційного зондування земної поверхні дозволяють викладачу наочно продемонструвати глобальність природних, техногенних процесів та явищ, визначати локальні осередки забруднення та параметри змін стану навколишнього природного середовища, моделювати ймовірні екологічні ризики та наслідки їх впливу на природні екосистеми. Використання інтерактивних мап має ряд переваг у порівнянні з представленням даних у класичній формі, головними серед яких є системність сприйняття багатьох екологічних проблем, візуалізація аналітичної інформації, усвідомлення взаємозалежності зв’язків між різними компонентами біосфери. Аналіз кожної ГІС-мапи дозволяє оцінити масштаб та тривалість процесу/явища, що часто унеможливлюється при математичній обробці статистичних даних та графічному їх представленні (наприклад, зіставлення відсотку заліснення різних регіонів України та порівняння цих же показників з даними лісистості для європейських країн). Таким чином, традиційний індуктивний метод сприйняття інформації повною мірою замінюється викладачем на дедуктивний. На відміну від традиційних методів навчання, використання цього інтерактивного підходу дозволяє одразу поєднувати чи порівнювати такі загальнонаукові методи наукового пізнання, як аналіз та синтез, з емпіричних методів наукового дослідження – порівняння та узагальнення. Також варто зазначити, що при створенні кейсів на основі ГІС-мап здобувачі вищої освіти мають змогу працювати з фактичними даними в режимі реального часу та при роботі з інформацією застосовувати знання, попередньо отримані при вивченні інших дисциплін, що суттєво важливо при впровадженні кросдисциплінарного підходу, закладеного в основу структури зв’язків між освітніми компонентами ОП 101 Екологія. Інтерактивні ГІС-технології можуть використовуватись як методологічний супровод при викладанні лекційного матеріалу, проведенні практичних занять, виконанні самостійної роботи, пошуковій діяльності, проведенні науково-дослідницької роботи.
Підходи до вдосконалення змісту дисципліни «Цифрові технології в професійній діяльності» в умовах вимушеного дистанційного навчання
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Павленко, Лілія Василівна; Павленко, Максим Петрович
У статті розглядається проблема, яка полягає в удосконаленні освітнього процесу з вивчення ІКТ при підготовці магістрів на освітньо-професійній програмі «Професійна освіта. Комп’ютерні технології» в Бердянському державному педагогічному університеті. Розглянуто уточнення змісту дисципліни «Цифрові технології в професійній діяльності», яке має ґрунтуватися на урахуванні в освітньому процесі майбутніми фахівцями професійної освіти викликів сьогодення до використання ІКТ. Проаналізовано використання шести основних категорій ІКТ, які активно застосовуються в освітньому процесі. Тренувальні ІКТ, які призначені для закріплення знань, умінь і навичок. Когнітивні ІКТ орієнтовані на засвоєння понять, які служать для забезпечення організації освітнього процесу відповідно до систем програмованого навчання. ІКТ для проблемного навчання орієнтовані на реалізацію навчально-пізнавальних задач і принципів непрямого управління освітнім процесом. Імітаційні і моделюючі ІКТ, які призначені для імітації і моделювання різноманітних процесів, явищ, ситуацій суспільного життя людини тощо. Ігрові ІКТ використовуються як форма і метод для досягнення певних навчальних цілей. Довідниково-інформаційні ІКТ надають доступ до баз знань, словників, енциклопедій, інформаційно-пошукових системи тощо. Ці категорії покладено в основу вдосконалення змісту дисципліни «Цифрові технології в професійній діяльності». Було проведено констатувальне дослідження серед стейкхолдерів, завдяки якому визначені конкретні ІКТ, які доцільно включити в зміст освітнього компонента «Цифрові технології в професійній діяльності». Отриманий перелік ІКТ є досить широким, однак необхідно відзначити, значна частина ІКТ може бути застосована для досягнення різних освітніх цілей та розв’язання різних дидактичних задач, зокрема це: Google Keep, LearningApps, MindMeister, Nearpod, OneNote Web Clipper, Pear Deck, Popplet, TheBrain. Окремою групою є ІКТ, які уособлюють цілу низку засобів та технологій і є системними ІКТ. Це Canvas, Google Classrom, LMS Moodle.
Коуч-супровід як засіб акмеологічного впливу в підготовці майбутніх вихователів
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Мороз-Рекотова, Леся Вікторівна
Статтю присвячено питанням коуч-супроводу як ефектевному засобу акмеологічного впливу в підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Переорієнтація змісту освіти з наявності теоретичних знань у певній галузі на сформовані компетентності, від hard skills до soft skills обумовлена в першу чергу вимогами часу, потребами суспільства, перспективами майбутнього. Безумовно, за таких змін потребують перегляду і засоби, інструменти навчання, методи і прийоми взаємодії зі здобувачами вищої освіти. Актуалізовано необхідність акмеологічного впливу в умовах дистанційного навчання в закладі вищої освіти, який забезчуватиме зростання педагогічного професіоналізму. Розкрито бачення акмеології та науки в теорії та практиці українських дослідників, розуміння акмеологічного підходу та його використання в процесі підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Обґрунтовано доцільність застосування принципу суб’єктності, який дозволяє спрямувати освітнійй процес на особистість здобувача вищої освіти, його самовизначення; забезпечує перехід суб’єкт-суб’єктних відносин у суб’єктно-діяльнісні. Схарактеризовано коучинг в освіті з позиції бачення сучасних українських дослідників. Подано авторське бачення коучингу як ефективного засобу акмеологічного впливу – коуч-супроводу, як форми наставництва. Запропоновано структуру коуч-сесії та щоденника самоактуалізації професійно-комунікативної культури, що забезпечує регуляцію процесу рефлексії та усвідомлення нового досвіду як частини себе. Описано послідовність роботи зі щоденником, подано детальну його структуру. Робота зі щоденником передбачає самоаналіз (визначення проблем, недоліків), виконання семи завдань, що складаються з двох частин (перша – теоретико-практичного змісту, друга – практичне вправляння). Подано структуру дистанційного проведення коуч-сесії, яка складається з трьох етапів: початок, огляд/підтвердження, завершення. Наведено приклади запитань для проведення коуч-сесії, проілюстровано прикладом проведення коуч-сесії за змістом виконання одного із завдань Щоденника самоактуалізації професійно-комунікативної культури.
До проблеми викладання технічних дисциплін при підготовці спеціалістів за напрямом «Професійна освіта. Енергетика»
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Онищенко Сергій
Стаття присвячена проблемі викладання технічних дисциплін при підготовці спеціалістів за напрямом «Професійна освіта. Енергетика» в педагогічних закладах вищої освіти. Одним із важливих завдань вищої педагогічної школи є підготовка компетентного, конкурентоспроможного інженера-педагога, здатного самостійно і творчо вирішувати професійні завдання. Результати навчання завжди і обов’язково залежать від умов його проведення, які можуть прискорювати або уповільнювати просування до мети, дають різні можливості її реалізації. Умови можуть видозмінювати характер діяльності, визначати коло явищ, що впливають на тривалість і ефективність процесу. Тому важливо не лише знати, але й уміти створювати умови, які забезпечують готовність до перетворювальної діяльності. У роботі детально розглянуті педагогічні умови, обґрунтовані структурно-змістові компоненти професійної компетентності. Також зроблено порівняння змісту програм з «Технічної механіки» в різних закладах вищої освіти, яке показує їх величезну відмінність між собою. До освітнього компонента «Технічна механіка» включалися курси теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії механізмів і машин, деталі машин. Для спеціальності «Професійна освіта. Енергетика» в педагогічних закладах вищої освіти дисципліна «Технічна механіка» повинна обов’язково містити елементи теорії споруд. Будь-який фахівець у галузі, наприклад, «Інженерні споруди» знає, що без знання питань міцності і деформації деталей у механізмах, установках, кінематичних законів руху їх окремих частин і механізмів не можливо розібратися в двигуні або будь-якій іншій частині енергетичної машини. Здійснений аналіз дисциплін, на основі яких будується професійна підготовка студентів. Основою теорії практично для всіх технічних дисциплін, що викладаються, є предмет «Технічна механіка», основними завданнями якої є формування професійної компетентності в майбутніх фахівців енергетичної галузі. Показано, що зменшення кількості годин з технічної механіки, яка є основною теоретичною базою для всіх техніко-технологічних дисциплін, приводить до проблем освоєння цих дисциплін.
Позакласна робота з математики як складова професійно-педагогічної діяльності вчителя-математика
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Пасько Оксана; Бондаренко Наталія
Статтю присвячено теоретичному аспекту поняття «позакласна робота» як складової професiйно-педагогiчної діяльності вчителя-математика. Проаналізовано зміст поняття «позакласна робота», подано аналіз змісту завдань та функцiй позакласної роботи з математики. З’ясовано значення, необхідність та доцільність проведення позакласної роботи з математики. Виокремлено та описано методичні особливості позакласної роботи, котрі необхідно враховувати вчителю при організації та проведенні занять з учнями загальноосвітніх навчальних закладів для формування й розвитку творчого потенціалу школярів, виробленню в них важливих умінь і навичок пошукової, дослідницької діяльності, самостійного здобуття необхідних знань. Позакласна робота з математики є важливою складовою з навчально-виховного процесу загалом і навчання математики зокрема. Добре організована підготовка вчителем до проведення такої роботи, пробуджує та розвиває інтерес учнів до математики. Завдяки позакласній роботі школярі вчаться самостійно відшукувати нестандартні способи вирішення математичних проблем. Позакласна робота є тим дієвим засобом, який стимулює учнів до пошуку знань, сприяє повнішому задоволенню їхніх інтересів, гарантує успіх й озброює елементами самопізнання. Позакласна робота з математики дозволяє розглядати питання, які виходять за рамки офіційної навчальної програми, що сприяє формуванню в учнів математичної культури. Ця робота дуже різноманітна за видами і змістом, носить відтінок цікавості, формує інтерес до предмету. Специфіка позакласної роботи потребує відповідних професійно-особистісних якостей педагога, індивідуального стилю мислення, спрямованого на творчий пошук оригінальних рішень, розвиток математичних здібностей школярів у позаурочний час. Відповідно, це вимагає від учителя-математика готовності до постійного прояву творчості, моделювання та проектування позакласної роботи в системі математичної освіти з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхніх освітніх потреб, мотивів, нахилів та інтересів.
Тестування стану опорно-рухового апарату для визначення тренувальної стратегії у спорті та фітнесі
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Томіч, Лілія; Паришкура, Юлія
У спорті та фітнесі роль тренувань, що сприяють покращенню рухів, є ключовою. Любителям потрібно покращувати здоров'я в різних компонентах, спортсменам необхідно показувати оптимальні результати змагання. Основним у системі фізичної підготовки любителів та професіоналів є профілактика травматизму. Виявити лімітуючи фактори дозволяють спеціально розроблені тести функціональних рухів. Завдання тестувань полягає в об'єктивній оцінці стану опорно-рухового апарату для подальшої тренувальної стратегії, пов'язаної з усуненням м'язового дисбалансу та корекцією рухів. У статті наведено варіанти тестувань функціональних рухів, їх інтерпретацію та комплекси вправ, що коригують моторний контроль (процес передачі нервового імпульсу від рухової кори головного мозку по еферентних органах до моторних одиниць, наслідком чого є скоординоване скорочення м'язів). Для об'єктивної оцінки рухів важливо використовувати методи, які дозволять створити відправну точку для подальшої роботи. Основна мета коригуючих вправ – профілактика травматизму (пре-реабілітація). При створенні комплексів коригувальних вправ важливо враховувати такі елементи: центрація суглоба (становище, рух, сила), динамічна стабільність, готовність та швидкість скорочення м'язового волокна, свідомі та несвідомі функціональні рухові стереотипи. На основі протоколу тестування в індивідуальному порядку вибираються тренувальні комплекси. Нами складено варіанти комплексів вправ, які рекомендуються використовувати як профілактику травматизму та в деяких випадках реабілітації, після виявлення лімітуючих факторів. Комплекси складені щодо кожної вправи. Варіанти корекційних вправ застосовуються у різних видах спорту, а також у фітнесі, що доводить їхню практичну цінність. Застосування даних комплексів дозволяє покращити реґіонарний взаємозв'язок, що, своєю чергою, покращує центрацію суглобів та загальну біомеханіку рухів. Наше дослідження підтвердило, що ці комплекси вправ можна рекомендувати у широку практичну діяльність спорту та фітнесу.
Формування комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи в умовах магістратури
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Попова Ольга; Лесик Анжеліка
Сучасне суспільство зорієнтоване на зростання різних видів міжособистісної взаємодії, у тому числі й мовленнєвої комунікації, що зумовлює посилення вимог до якості відповідної підготовки майбутніх учителів початкової школи, тобто вдосконалення комунікативної компетентності, яка забезпечить у подальшому їх активну професійну діяльність. Потреби в оновленні змісту цього процесу пов’язані з різними аспектами модернізації початкової школи: переходом до реалізації Концепції нової української школи, підтримкою її гуманізації, ідей дитиноцентризму; упровадженням принципів компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів у навчанні молодших школярів тощо. У соціальному аспекті важливість дослідження комунікативної компетентності вчителів початкової школи зумовлена дефіцитом мовленнєвої й особливо риторичної культури, як професійної, так і загальної (культури мислення, мовлення, спілкування). У педагогічному аспекті її розвиток спрямований на формування продуктивного, творчого мислення та ґрунтується на етичних засадах моральності, а відтак є вагомим складником формування гармонійної особистості як найбільшої цінності в демократичному суспільстві. У педагогічній діяльності вчителя комунікація є професійно значущою, оскільки супроводжує всі види роботи, а тому комунікативні вміння здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти визначені освітньо-професійною програмою «Початкова освіта» Бердянського державного педагогічного університету: «Спілкуватися академічною українською мовою в усній та письмовій формах, використовувати комунікативні стратегії, формувати в учнів здатність до взаєморозуміння, міжособистісної взаємодії». Як свідчать результати вихідного опитування (за М. Шнайдер) для виявлення професійно-особистісних потреб у формуванні комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи, загалом вони схвально відгукуються про методи і прийоми, які були використані на заняттях з «Основ наукового мовлення та академічної культури». Разом з тим відзначили, що найбільші труднощі в магістрантів викликали вправи практико-орієнтованого характеру щодо прогнозування ефективності власної комунікативної діяльності та аналізу педагогічного мовлення, а також визначення шляхів його постійного вдосконалення.
Зміст навчального курсу історії України в добу українського національного відродження
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Баханов Костянтин
Стаття присвячена висвітленню важливої дидактико-історичної проблеми формування змісту навчального курсу історії України в добу українського національного відродження. Визначено, що в цьому процесі простежується три основних періоди: 1) 40–70 рр. ХІХ ст., 2) 80–90 рр. ХІХ ст.; 3) початок ХХ ст. Характерними ознаками першого періоду були поява перших спроб визначення змісту навчального курс історії України на основі історії козацької доби з утіленням ідей самодостатності (окремішності від російського), соборності, християнських і демократичних цінностей, героїчності українського народу (П. Куліш). Упродовж другого періоду відбувається формування світоглядних і дидактичних вимог до змісту навчального курсу історії України (спрямованість на формування національної свідомості, народолюбства, поєднання загальнолюдських і національних цінностей, відображення основних історичних подій, матеріальних і духовних здобутків українського народу, вплив географічних чинників на історію, доступність тощо), а в навчальній літературі утверджується ідея самобутності та самостійності українського народу, його права на власну державу, реалізація якого складає сутність української історії, що зумовлює виокремлення в ній князівського, литовсько-польського, козацького та австрійсько-російського періодів (О. Барвінський). Третій період пов’язується з появою та закріпленням у навчальній літературі схеми історії України М. Грушевського: додержавний період, державний (київський, який переходить у галицько-волинський), литовсько-польський, козацький, занепаду козацтва, українського відродження). Охарактеризовано спроби показати історію України у контексті подій всесвітньої історії (Г. Коваленко), поєднати персоніфікацію історії з широкими узагальненнями (М. Аркас), запровадити ідеї зв’язку українського народу з Європою паралельно з підкресленням окремішності українців і наявності історичних суперечок з росіянами (Б. Грінченко).
Особливості психолого-педагогічного спілкування викладача зі студентами в умовах сучасного закладу освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Аханова Алла
У статті зроблена спроба комплексно розкрити проблему спілкування викладача зі студентами в закладах передвищої фахової освіти. Педагогічне спілкування є засобом реалізації змісту, методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на формування фахівця. Експресивність допомагає викладачеві залучати студентів до науки, викликати живий інтерес до неї. Саме тому безпосередніми учасниками педагогічної взаємодії є викладач і студент. Між ними встановлюються як ділові, так і міжособистісні взаємини. Їх співробітництво в реальних міжособистісних контактах і є тим соціальним середовищем, в якому відбувається становлення особистості спеціаліста з вищою освітою і подальший розвиток особистості викладача. Саме в педагогічній взаємодії кожен із них знаходить умови для власного зростання. Формою педагогічної взаємодії є педагогічне спілкування – вербальний або невербальний контакт. Педагогічне спілкування сприяє передаванню студентам моральних, національних, громадянських цінностей, а отже, формує духовний світ студента та презентує модель його майбутньої професійної поведінки. Щоб педагогічне спілкування було конструктивним, треба володіти його психолого-педагогічною культурою. Організаційно-управлінським центром педагогічної взаємодії в процесі спілкування є позиція викладача: розуміння, визнання і прийняття студента. Для успішної реалізації їх треба мати педагогічну спостережливість, емпатію і психологічну проникливість, володіти навичками активного слухання і технікою ставлення запитань, застосовувати «Я – повідомлення». Синонімом професіоналізму викладача часто вважають його здібність бути повноцінним суб'єктом власної науково-педагогічної діяльності та розвивати суб'єктний потенціал студента. Завдання розвивального навчання – надання студентові допомоги в становленні його як суб'єкта навчально-професійної діяльності, суб'єкта саморозвитку. Тому викладач має докладати значних зусиль для організації педагогічної взаємодії, яка ґрунтується на суб'єкт-суб'єктних взаєминах, визначає ефективність його педагогічної діяльності та сприяє розвитку суб'єктності всіх учасників освітнього процесу. Для аналізу цього явища використовують поняття полісуб'єктна взаємодія. Спілкування за принципом суб'єкт-суб'єктної взаємодії вимагає від кожного учасника таких якостей: сприймати співрозмовника як індивідуальність зі своїми потребами та інтересами; виявляти зацікавленість у партнері, співпереживати (емпатія) його успіхам або невдачам; визнавати право партнера на незгоду, власну думку, вибір поведінки та відповідальність за неї. Дотримання цього принципу дає можливість налагодити щирі, довірливі стосунки викладачів і студентів. Це також дає змогу коректно (ввічливо, тактовно, чемно) робити зауваження студентові, допомагати йому бачити власні помилки, давати поради щодо подальшого самовдосконалення. Взаємини викладачів і студентів характеризуються складною структурою, компонентами якої є: мотиваційний (інтерес до партнера й потребаву стосунках із ним); когнітивний (сприйняття й оцінка іншого; рефлексія стосунків і усвідомлення їхніх труднощів; уявлення про оптимальні взаємини); емоційний (задоволеність стосунками, які склалися; взаємні оцінні ставлення партнерів; відчуття психологічної захищеності, комфортності або напруженості, тривожності); поведінковий (тип взаємин і стиль педагогічного спілкування; спосіб поведінки в конфліктній ситуації; засоби коригування взаємин і взаємовпливу).
Теоретичні засади інтернаціоналізації вищої освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Ажажа Марина; Остенда Александер
У статті проаналізовано понятійно-категоріальний апарат визначення «інтернаціоналізація вищої освіти». Проаналізовано міжнародні університетські центри-ініціатори інтернаціоналізації вищої освіти. З’ясовано сутність категорій «інтернаціоналізації вищої освіти» в процесі інтеграції міжнародних цінностей навчання, наукових досліджень та соціальних послуг закладами вищої освіти у процесі формування стратегії розвитку вищої освіти, орієнтованої на перспективи розвитку сучасного суспільства знань. У статті обґрунтовано, що інтернаціоналізація вищої освіти сприяє поглибленню процесів політичної та економічної інтеграції, зниженню військового протистояння, розвитку глобальних систем телекомунікацій, мобільності студентів та викладачів, яка є характерною для європейських освітніх програм, двосторонніх договорів між державами про співробітництво у сфері освіти, науки та культури, угод між університетами про академічні обміни. Інтернаціоналізацію вищої освіти пропонується розглядати як процес інтеграції міжнародного, міжкультурного та глобального виміру цілей, навчання, досліджень та сервісних функцій системи вищої освіти; як процес, що розкриває відносини між націями, людьми, культурами, інституціями, системами; як процес змін, який спрямований на задоволення індивідуальних потреб та інтересів кожного закладу вищої освіти. Автори доводять, що головною метою системи вищої освіти на рубежі століть є підготовка випускників до життя та роботи в глобальному суспільстві. У статті підкреслюється, що особливе значення в цьому світі мають міжнародні та міжкультурні навички і знання, усвідомлення необхідності активної взаємодії з представниками інших культур і відданість цим діям, уміння мислити на локальному, національному і глобальному рівнях.
Психологічний фактор взаємозв’язку логічного мислення та зв’язного мовлення в навчанні дітей старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Омеляненко Алла
У статті висвітлюються питання взаємозв’язку логічного мислення та зв’язного мовлення в процесі навчання дітей старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми. На основі аналізу психологічної літератури було з’ясовано, що логічне мислення і зв’язне мовлення розглядаються вченими як два взаємопов’язаних процеси. Науковці наголошують на певній залежності між рівнем мовленнєвого розвитку дитини та її логічного мислення: якщо в дошкільника розвинене вміння розмірковувати, логічно пояснювати, доводити, доходити висновків, то це свідчить, з одного боку, про рівень мовленнєвого розвитку, а з іншого – про логічне мислення. Результати психологічних досліджень було враховано в аналізі висловлювань під час виявлення рівнів сформованості вмінь дітей старшого дошкільного віку складати розповідь-роздум. У процесі експериментального навчання суттєвим було формувати вміння дітей виділяти істотні якості, схожість, відмінність; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Упродовж всього експериментального навчання використовували такі прийоми, як класифікація, групування, систематизація, виділення основних ознак у нових та відомих дітям явищах, зв’язок розумових дій зі знаннями, уявленнями та елементарними поняттями, правилами, які необхідно було засвоїти. Автором встановлено послідовні стадії формування умінь дітей старшого дошкільного віку складати розповідь-роздум. Темпи розвитку сформованості вмінь дітей старшого дошкільного віку складати розповідь-роздум залежать від загального рівня мисленнєвого та мовленнєвого розвитку дитини. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в розробці експериментальної методики навчання дошкільників інших типів розповідей (пояснення, доведення, міркування, інструкція).
Зміст та структура понятійного конструкту «інформаційно-цифрової компетентності учнів»
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Білобров Оксана
У статті обґрунтовані зміст та структура понятійного конструкту «інформаційно-цифрової компетентності учнів» закладів загальної середньої освіти. Зазначено, що не існує єдиного підходу до визначення інформаційно-цифрової компетентності учнів щодо використання інформаційно-цифрових технологій у їх навчальній діяльності, а ті, що існують, є типологічно спорідненими, відрізняючись при цьому компонентною структурою. На основі аналізу сучасного розуміння педагогічного феномену «інформаційно-цифрова компетентність» дано визначення поняття «інформаційно-цифрова компетентність учня», що передбачає впевнене та водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією в процесі навчання, в публічному шкільному просторі та приватному спілкуванні. Зазначається, що в Концепції «Нова українська школа» компетентність трактується як динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших якостей особистості, що визначає її здатність успішно провадити навчальну та подальшу професійну діяльність. Показано, що підготовка висококваліфікованої та компетентної особистості в сучасному суспільстві – це один із пріоритетних напрямів у модернізації вітчизняного освітнього простору. Реформа Нової української школи спрямована на розвиток та оволодіння учнями ключовими компетентностями, зокрема й інформаційно-цифровою. Запропонована структура інформаційно-цифрової компетентності учнів, яка включає в себе інформаційну й медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, уміння працювати з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеки, а також розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо). Сукупність знань, умінь та навичок відкриває перед учнями такі можливості, як здатність здійснювати веб-дизайн, розробляти презентації, використовувати графічні програми, доступність користування відомостями онлайнових бібліотек, веб-браузерів, програми Word тощо.
Сучасні підходи до організації самостійної роботи майбутніх фахівців хореографії у форматі онлайн
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Тараненко, Юлія Петрівна; Фурманова, Тетяна Ігорівна; Кривунь, Наталя Сергіївна
У статті розкрито особливості впровадження сучасних підходів до організації самостійної роботи майбутніх фахівців хореографії у форматі онлайн на прикладі досвіду роботи викладачів Бердянського державного педагогічного університету. Висвітлено застосування методу проєктної діяльності на дисциплінах професійного циклу підготовки студентів, а також таких інтерактивних методів як сторітелінг та скрайбінг. Зазначається, що практично-орієнтований підхід як один з ключових видів проєктів характеризується спрямуванням на рішення соціальних завдань, що відображають інтереси кожного учасника або інших осіб. Дослідницький проєкт – це різновид самостійного наукового дослідження, що потребує чітко продуманої структури та добору ефективних методів роботи, визначеної мети, актуальності для всіх його учасників, а також соціальної значущості. Інформаційний проєкт спрямований на збір інформації про який-небудь об’єкт або з певної теми з метою аналізу, узагальнення й уявлення інформації для широкої аудиторії. Творчий проєкт припускає вільний, часом нетрадиційний підхід до його виконання та презентації результатів, зазвичай не має чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проєкту. З’ясовано, що застосування закладом вищої освіти платформи Moodle сприяє активізації внутрішнього потенціалу кожного викладача, який шукає та впроваджує в свою освітню діяльність усе нові й нові інноваційні технології в основу яких покладено практико-орієнтоване навчання студентів та робиться акцент на створенні комфортного студентоцентрованого середовища. Також особливого значення надається мобільності здобувачів, вибору ними індивідуальної траєкторії навчання, формуванню ключової компетентності «вчитися впродовж життя» та умінню самостійно здійснювати особистісну й професійну рефлексію, прагненню до самовдосконалення.
Проєктування професійного бренду викладача закладу вищої освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Петровська, Катерина Володимирівна
У статті розглянуто проблему проєктування професійного бренду викладача закладу вищої освіти як провідного фактору впливу на його конкурентоздатність у сучасних соціоекономічних і соціокультурних умовах. З’ясовано, що сучасний інтерес до формування персонального бренду пов’язаний із низкою об’єктивних чинників, серед яких найактуальнішими є: актуалізація проблеми підвищення конкурентоспроможності фахівців у різних сферах та розширення діапазону професійних та галузевих сегментів, представники яких зацікавлені у формуванні персонального бренду. Визначено актуальність цієї теми, яка обумовлюється затребуваністю в сучасному суспільстві ринку освітніх послуг, що стрімко розвивається і є тим сегментом економіки, де формується інтелектуальний потенціал нації. Акцентовано увагу на тому, що трансформаційні зміни, які здійснюються як у теорії бренд-менеджменту, так і у його практичному застосуванні, загострюють необхідність наукового пошуку, спрямованого на створення теоретико-прикладних підходів до проєктування професійного бренду викладача закладу вищої освіти. Наголошено на нагальній потребі в цілеспрямованому формуванні персонального бренду викладача закладу вищої освіти. Висвітлено досвід формування здатності до проєктування (розробки та просування) персонального бренду викладача закладу вищої освіти в межах модуля «Професійний бренд викладача» програми підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників «Ars DOSENDI» Бердянського державного педагогічного університету. Подано результати проведення після закінчення модулю опитування-зворотного зв’язку (онлайн-опитування за google-формою), який мав на меті з’ясувати організаційні питання, найбільш оптимальний зміст та форми навчання для подальшого вдосконалення модуля «Професійний бренд викладача». Зроблено припущення про те, що реалізація в подальшому модуля «Професійний бренд викладача» в межах програми підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників «Ars DOSENDI» Бердянського державного педагогічного університету допоможе сформувати здатність до проєктування (розробки та просування) персонального бренду викладача закладу вищої освіти.
Актуальність впровадження програми «Лікувальна фізична культура для дітей молодшого шкільного віку з функціональними порушеннями постави в умовах загальноосвітніх навчальних закладів»
(Бердянський державний педагогічний університет, 2022) Єфімова, Анастасія Ігорівна; Хатунцева, Світлана Миколаївна ; Расторгуєва, Ірина Сергіївна; Пшенична, Наталя Сергіївна
У статті актуалізовано та досліджено першорядність корекційних занять у школах для дітей з порушеннями постави. Лікувальна фізична культура (ЛФК) – це не тільки медична дисципліна, яка застосовує засоби фізичної культури (в основному вправи) з метою лікування та реабілітації учнів та профілактики захворювань. Для підвищення ефективності вправ до завдань ЛФК входить використання педагогічних засобів впливу: вироблення впевненості у своїх силах, свідоме ставлення до занять і необхідності брати у них активну участь. Форма лікувальної фізичної культури – це та організаційна форма, у межах якої застосовуються засоби лікувальної фізкультури та здійснюються методи ЛФК. Методи (методики) ЛФК насправді є завданнями ЛФК. У найменуванні методики ЛФК вказують те захворювання чи патологічний стан, у якому цей метод застосовується. Засоби ЛФК – це діючі лікувальні фактори, такі, як гімнастичні фізичні вправи, фізичні вправи у воді, ходьба, заняття на тренажерах тощо. У статті досліджено теоретичні питання підготовки викладачів фізичного виховання до впровадження програми «Лікувальна фізична культура для дітей молодшого шкільного віку з функціональними порушеннями постави в умовах загальноосвітніх навчальних закладів», розкрито вікові анатомо-фізіологічні особливості розвитку молодших школярів, основні причини функціональних порушень постави в молодших школярів в умовах закладів загальної середньої освіти та вдома, описано завдання програми, перспективи формування знань, умінь, навичок та компетентностей у процесі вивчення програми.

Переглянути

Перегляд Випуск 2 (2022) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування