Дисертації та автореферати

Постійне посилання на фонд

https://dspace.bdpu.org.ua/handle/123456789/9

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 35

Архітетктоніка і композиція ліричної прози
(Бердянський державний педагогічний університет, 2012) Табакова, Ганна Іванівна
Лірична проза − досить дискусійне та неоднозначне літературознавче поняття. Дослідники, звиклі до традиційного поділу літератури на епос, лірику та драму з їх більш-менш усталеними парадигмами, з обережністю йдуть на експерименти й уводять до наукового обігу нестандартні поєднання різних родо-видових категорій. Попри це, зразки ліричної прози з’являлися у світовій літературі протягом усього періоду її розвитку, інша справа, що через складність предмету дослідження й розбіжність наукових поглядів на нього, не за всіма творами визнано належність до ліричної прози. Натомість їх зараховують або до вже відомих жанрів і стильових течій, або, розуміючи винятковість і «нестандартність» літератури такого характеру, пропонують нові терміни, що лише ускладнює ситуацію. Отже, існує потреба в усталеному визначенні поняття, розгляді особливостей архітектоніки та композиції ліричної прози з метою адекватного аналізу її зразків, чим і зумовлена актуальність обраної теми. Мета роботи: розглянути ліричну прозу як метажанр, з’ясувати її родову домінанту, особливості архітектоніки та композиції, а також систематизувати відповідний теоретичний матеріал.
Виховання самостійності у дітей дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі
(Бердянський державний педагогічний університет, 2024) Григор'єва, Наталя Анатоліївна
У дисертації уперше досліджено та визначено вплив засобів педагогіки М. Монтессорі на виховання самостійності в дітей дошкільного віку; теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено ефективність функціональної моделі виховання самостійності в дітей середнього дошкільного віку з використанням засобів педагогіки М. Монтессорі, яка забезпечує підвищення рівня вихованості самостійності в дітей середнього дошкільного віку, передбачає поетапне упровадження оновленого змісту, форм організації освітнього процесу, методів і засобів навчання й виховання в закладі дошкільної освіти; реалізується завдяки створенню педагогічних умов (підготовлений дорослий, свобода й ліміти, підготовлене середовище); визначено критерії самостійності дітей середнього дошкільного віку (когнітивний, вольовий, емоційно-мотиваційний, діяльнісний, автономність) та їх показники; виокремлено рівні сформованості самостійності в дітей середнього дошкільного віку в трудовій діяльності (високий, середній, низький); уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження : «самостійність» «самостійність дітей дошкільного віку», «самостійна діяльність», «виховання самостійності в дітей дошкільного віку», «засоби виховання»; подальшого розвитку набула наукова ідея щодо виховання самостійності в дітей середнього дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі в трудовій діяльності. Виділено структурні компоненти самостійності як інтегративної якості особистості: інформаційно-змістовий, емоційно-ціннісний, поведінковий. Окреслено такі критерії самостійності дітей середнього дошкільного віку в трудовій діяльності: когнітивний, вольовий, емоційно-мотиваційний, діяльнісний, автономність. Схарактеризовано рівні вихованості самостійності у дітей середнього дошкільного віку в трудовій діяльності: високий, середній, низький. Представлено потенційні виховні можливості педагогіки М. Монтессорі для вирішення означеної проблеми. Виховання самостійності – одна з головних цілей концепції М. Монтессорі, яка здійснюється за допомогою свободи вибору, особливої позиції педагога, спеціально підготовленого розвивального середовища. В результаті вивчення й теоретичного аналізу педагогічних ідей та філософських принципів методу вільного виховання провідним засобом виокремлено вправи осередку «Життєва практика» (підготовчі вправи, вправи на аналіз та контроль рухів, праця із самообслуговування; турбота про навколишнє, приготування їжі). З’ясовано сучасний стан виховання самостійності дітей середнього дошкільного віку в педагогічній теорії та виховній практиці. Аналіз результатів анкетування педагогів закладів дошкільної освіти й планів освітньої роботи показав, що вихователі-методисти та вихователі потребують допомоги у вигляді методичних рекомендацій щодо проблеми виховання самостійності в дітей дошкільного віку в трудовій діяльності. Опитування батьків вихованців дошкільних закладів, результати спостереження, індивідуальні бесіди показали, що сучасні батьки зацікавлені в успішному результаті виховання самостійності, розуміють значення цієї базової якості для самореалізації дитини в подальшому. При цьому вони не володіють теоретичними знаннями з виховання самостійності в дошкільників; не знають про їхні психологічні особливості; не використовують ефективні методи виховання самостійності в сім’ї. Виявлено відсутність взаємодії та системності в роботі з батьками з боку педагогів дошкільних закладів щодо питання виховання самостійності в дітей; необхідність включення в просвітницьку роботу ефективних форм підвищення педагогічної компетентності батьків та методів активізації їхнього досвіду з означеної проблеми. У результаті вивчення філософських та теоретичних положень методу наукової педагогіки М. Монтессорі були визначені педагогічні умови, які сприяють розвитку дитячої самостійності: підготовлений дорослий, свобода й ліміти, підготовлене середовище. Теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено ефективність функціональної моделі та педагогічних умов виховання самостійності в дітей середнього дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі в трудовій діяльності. Реалізація функціональної моделі виховання самостійності в дітей середнього дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі здійснювалась у три етапи: інформативно-ознайомлювальний, підготовчий, самостійно-діяльнісний. Контрольний зріз даних, отриманих у ході дослідно-експериментальної роботи, підтвердив ефективність упровадження функціональної моделі виховання самостійності в дітей середнього дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі в трудовій діяльності. В ЕГ показники рівня вихованості самостійності вищі за показники КГ. Отримані дані підтверджено використанням методу математичної статистики, зокрема критерію Пірсона : емп ( 6,93 ) > кр.0,05 ( 6,0 ). Практична значущість дослідження полягає в розробленні та апробації діагностичного інструментарію для визначення рівнів вихованості самостійності дітей середнього дошкільного віку в трудовій діяльності; методичних рекомендацій з проблеми виховання самостійності дітей середнього дошкільного віку для педагогів закладів дошкільної освіти та батьків вихованців («Виховання самостійності у дітей дошкільного віку засобами педагогіки М. Монтессорі», «Виховання самостійності у дітей дошкільного віку за методикою М. Монтессорі вдома»). Доведено ефективність педагогіки М. Монтессорі як засобу виховання самостійності в дітей дошкільного віку. Представлені матеріали дослідження можуть бути використані педагогами-практиками закладів дошкільної освіти в процесі виховання базових якостей особистості, зокрема, самостійності, а також викладачами та здобувачами спеціальності 012 «Дошкільна освіта» в контексті фахової підготовки, зокрема в рамках вивчення дисципліни «Теорія і технологія педагогічної системи Марії Монтессорі».
Виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти
(2019) Семеняко, Юлія Борисівна
Дисертацію присвячено актуальній темі виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти. Сучасне молоде покоління зростає в умовах стрімкого поширення великої кількості доступної, в т.ч. не якісної медіапродукції. Активне включення дітей дошкільного віку у процес використання медіапродукції, що деструктивно впливає на їх свідомість, соціальний розвиток, психоемоційну сферу, може загрожувати гармонійному розвитку дитячої особистості. Тож постає питання про свідомий самоконтроль над медіаспоживанням, якість якого прямо залежить від стану сформованості медіакультури, зокрема культури використання медіапродукції. Доведено, що особливе значення у вихованні основ культури використання медіапродукції належить дошкільній освіті. Це потребує, своєю чергою, оновлення її змісту, зокрема шляхом розробки педагогічних умов, методів та прийомів виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції. На основі аналізу філософських, психологічних та педагогічних джерел з’ясовано стан досліджуваної проблеми та розкрито сутність поняття «вихованість у дітей старшого дошкільного віку основи культури використання медіапродукції» як динамічної особистісної характеристики, що визначається зацікавленістю медіапродукцією та подальшим усвідомленням провідних мотивів її використання, сформованістю початкових знань про масмедіа, 3 готовністю до обговорення сприйнятого медіаконтенту та орієнтацією на дотримання правил культурного використання медіапродукції. Визначено, що найбільш сприятливим для виховання основ культури використання медіапродукції є старший дошкільний вік завдяки таким психологічним особливостям, як: інтенсивний розвиток пізнавальних процесів, поступовий перехід від синкретизму думок до диференційного сприймання дійсності, пізнавальна активність, здатність до оцінного ставлення дитини до себе та інших. Відповідно до змістової структури визначено критерії та показники вихованості основ культури використання медіапродукції у дітей старшого дошкільного віку: емоційно-ціннісний (наявність інтересу до медіапродукції та медіазасобів; наявність потреби в споживанні медіапродукції; усвідомленість мотиву використання медіапродукції), когнітивний (елементарна медіаобізнаність; уміння аналізувати та оцінювати медіапродукцію з моральноетичної точки зору; обізнаність із правилами використання медіапродукції) та поведінковий (дотримання правил культурного використання медіапродукції, довільний контроль; уміння оцінювати дії інших з позиції культурного медіаспоживача). Виявлено та схарактеризовано рівні вихованості основ культури використання медіапродукції у дітей старшого дошкільного віку (високий, середній, низький). Аналіз результатів констатувального експерименту засвідчив переважно низький та середній рівні вихованості у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції. Визначено, обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції: удосконалення теоретико-методичної підготовки вихователів закладів дошкільної освіти щодо виховання основ культури використання медіапродукції у дітей старшого дошкільного віку; педагогізація батьків з питань виховання у дітей основ культури використання медіапродукції; створення предметно-ігрового медіасередовища з метою 4 збагачення досвіду дітей щодо використання медіапродукції; збагачення змісту освітнього процесу, орієнтоване на виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції. Порівняльний аналіз рівнів вихованості у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції контрольних та експериментальних груп до початку експерименту та після його завершення за емоційно-ціннісним, когнітивним та поведінковим критеріями свідчить про ефективність розроблених педагогічних умов виховання зазначеного феномену. Показники успішного виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції виявилися переважно в усвідомленості у процесі вибору медіапродукції, у стійкому пізнавальному інтересі до неї та нових знань у сфері масмедіа, умінні критично сприймати та оцінювати сприйнятий медіаконтент, висловлення бажання обговорити сприйняту інформацію, набутому досвіді довільного регулювання власної медіаспоживчої поведінки. Виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти є складною і багатоаспектною проблемою, тому проведене дослідження не забезпечує вичерпного її розв’язання. Подальшого вивчення потребують питання організації медіаосвіти в інших вікових групах закладів дошкільної освіти
Виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти
(Видавництво “Науковий світ”, 2019) Семеняко, Юлія Борисівна
Дисертацію присвячено актуальній темі виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти. Шляхом теоретичного аналізу визначено сутність поняття «вихованість у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції» як динамічну, особистісну характеристику дитини, що визначається зацікавленістю медіапродукцією та подальшим усвідомленням провідних мотивів її використання, сформованістю початкових знань про масмедіа, готовністю до обговорення сприйнятого медіаконтенту та орієнтацією на дотримання правил культурного використання медіапродукції Уточнено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісний), критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий з відповідними показниками) та рівні вихованості у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції (високий, середній, низький). Уперше визначено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції у закладах дошкільної освіти (удосконалення теоретико-методичної підготовки вихователів закладів дошкільної освіти щодо виховання основ культури використання медіапродукції у дітей старшого дошкільного віку; педагогізація батьків з питань виховання у дітей основ культури використання медіапродукції; створення предметно-ігрового медіасередовища з метою збагачення досвіду дітей щодо використання медіапродукції; збагачення змісту освітнього процесу, орієнтоване на виховання у дітей старшого дошкільного віку основ культури використання медіапродукції).
Дидактична система сенсорного розвитку молодших школярів
(Бердянський державний педагогічний університет; Інститут педагогіки НАПН України, 2018) Барбашова, Ірина Анатоліївна
У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження дидактичної системи сенсорного розвитку молодших школярів. The thesis presents the results of theoretical and experimental study of the didactic system of junior schoolchildren’s sensory development
Дидактична система сенсорного розвитку молодших школярів
(Інститут педагогіки НАПН України, 2018) Барбашова, Ірина Анатоліївна
У дисертації розкрито поняття сенсорного розвитку та сенсорного вміння як його функціональної одиниці, досліджено генезис проблеми сенсорного розвитку дитячої особистості у вітчизняній і зарубіжній психолого-дидактичній думці, розроблено концепцію та теоретичну модель дидактичної системи сенсорного розвитку молодших школярів, визначено організаційно-методичні умови впровадження цієї системи в процес початкового навчання, наведено результати її експериментальної перевірки.
Логопедичний супровід дитини раннього віку з церебральним паралічем
(Київ : Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2024) Синиця, Aліна Олександрівна
Ранній вік є надважливим для повноцінного розвитку дитини. Безперечно, завжди у цей період клінічна абілітація/реабілітація є основною та розпочинається з моменту виявлення перших ознак ДЦП, а складова психолого-педагогічного супроводу суттєво відстає у часі та/або часто лишається поза увагою спеціалістів, зокрема, логопедів. Впровадження саме логопедичного супроводу дитини раннього віку з ЦП на необхідному рівні та під контролем державних установ як загальнообов’язкового освітнього напряму визначає можливості іманентного потенціалу супроводу щодо подолання низки протиріч, а саме: сучасними пріоритетами гуманістичної освіти та процесом виховання особистості з особливими потребами, зокрема, дітей з ЦП, за нових соціально-економічних умов та суттєвим відставанням відтворення цих процесів у змісті логопедичного супроводу; викликами сьогодення та недостатністю відповідних фахівців (логопедів) для забезпечення неперервного міжгалузевого логопедичного супроводу дитини з ЦП, починаючи з раннього віку; необхідністю раннього превентивного навчання дитини з ЦП та недостатністю логопсихологічної обізнаності батьків у проблемах розвитку дитини; інтенсивністю розвитку сучасного суспільства та недостатністю варіативних корекційних, психолого-педагогічних технологій, нормативних програм та індикаторів розвитку, саме для дітей з ЦП, необхідних для забезпечення їх повноцінної соціалізації та інтеграції в освітній простір; необхідністю міжгалузевого логопедичного супроводу командою відповідних фахівців та відсутністю загальнообов’язкових державних підходів та програм щодо цього.
Методичні засади розвитку виконавської самостійності студентів музично-педагогічних факультетів у процесі інструментальної підготовки
(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2010) Бурназова, Віра Володимирівна
Методичні засади розвитку виконавської самостійності студентів музично-педагогічних факультетів у процесі інструментальної підготовки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – “Теорія та методика музичного навчання”. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2010. У дисертації розглядається розвиток виконавської самостійності майбутніх учителів музики як не вродженої, а набутої інтегральної властивості особистості, що сприяє високій результативності відтворення необхідної інформації на основі творчого втілення у процес інструментальної діяльності сформованої без допомоги ззовні оригінальної інтерпретаційної моделі музичних творів. Пропонуються розроблені методичні засади її чотирьохфазового розвитку. Перша фаза характеризується спрямуванням зусиль студентів на встановлення внутрішньої організації мотивів та потягів волі до усвідомлення спонукальних дій на отримання об’єктивної інформації щодо реальної оцінки сценічно-інтерпретаційної складності музичних творів у ході ознайомлення із загальними ознаками їх текстових та виконавських компонентів. Друга фаза передбачає активізацію прагнень студентів до надання пріоритетного значення процесуальній мотивації, яка сприяє максимальній заглибленості у процес усвідомлення музичної інформації, інтеграції та автоматизації ігрових рухів з метою конкретизації ознак інтерпретаційної моделі музичних творів. У третій фазі пріоритетного значення набуває спонукання студентів до утримання привабливості установок під час її репетиційної реалізації, а в четвертій – їх орієнтування на закріплення досягнутої виконавської самостійності емоціогенністю умов сценічної діяльності.
Методичні засади розвитку виконавської самостійності студентів музично-педагогічних факультетів у процесі інструментальної підготовки
(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2010) Бурназова, Віра Володимирівна
У дисертації розглядається розвиток виконавської самостійності майбутніх учителів музики як не вродженої, а набутої інтегральної властивості особистості, що сприяє високій результативності відтворення необхідної інформації на основі творчого втілення у процес інструментальної діяльності сформованої без допомоги ззовні оригінальної інтерпретаційної моделі музичних творів. Пропонуються розроблені методичні засади її чотирьохфазового розвитку. Перша фаза характеризується спрямуванням зусиль студентів на встановлення внутрішньої організації мотивів та потягів волі до усвідомлення спонукальних дій на отримання об’єктивної інформації щодо реальної оцінки сценічно-інтерпретаційної складності музичних творів у ході ознайомлення із загальними ознаками їх текстових та виконавських компонентів. Друга фаза передбачає активізацію прагнень студентів до надання пріоритетного значення процесуальній мотивації, яка сприяє максимальній заглибленості у процес усвідомлення музичної інформації, інтеграції та автоматизації ігрових рухів з метою конкретизації ознак інтерпретаційної моделі музичних творів. У третій фазі пріоритетного значення набуває спонукання студентів до утримання привабливості установок під час її репетиційної реалізації, а в четвертій – їх орієнтування на закріплення досягнутої виконавської самостійності емоціогенністю умов сценічної діяльності.
Методичні засади формування творчого мислення учнів початкової школи в процесі мистецької діяльності
(Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2010) Григор'єва, Вікторія Вікторівна
Дисертацію присвячено проблемі формування творчого мислення учнів початкової школи в процесі мистецької діяльності. Здійснено історико-теоретичний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, розкрито сутність, зміст та структуру творчого мислення молодших школярів, виявлено методичні засади його формування, які стосувалися визначення психолого-педагогічних умов, методів та принципів роботи. Науково обґрунтовано критерії та визначено рівні сформованості творчого мислення учнів початкової школи в процесі мистецької діяльності з позиції структурних компонентів означеного феномену. Розроблено структурно-функціональну модель формування творчого мислення школярів, яку було впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл в процесі навчання мистецтву.
Моделювання процесів самоорганізації територіальної громади в соціально-економічній системі міста
(2016) Глазова, Яна Василівна
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. – Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2016. У дисертації проведено аналіз та узагальнено теоретичні основи розвитку процесів самоорганізації населення в соціально-економічній системі міста, що дало змогу уточнити поняття; визначити основні складові й особливості перебігу процесів самоорганізації територіальної громади. На підставі проведеного аналітичного огляду запропоновано концептуальні положення аналізу й прогнозування процесів самоорганізації територіальної громади та їх залучення до управління соціально-економічною системою міста. Розроблено функціональну модель процесу створення органів самоорганізації населення, у якій територіальну громаду розглянуто як сукупність взаємопов’язаних агентів (громадян), що взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем, виокремлено процеси самоорганізації. Побудовано модель динаміки перебігу процесів самоорганізації населення, яка, на відміну від існуючих, базується на використанні моделі клітинного автомату. Визначення параметрів моделі ґрунтується на аналізі бази даних інформаційного простору територіальної громади. Удосконалено структуру та інструментарій системи моніторингу стану управління соціально-економічною системою міста, яка містить підсистему аналізу процесів самоорганізації територіальної громади. Розроблено рекомендації щодо врахування процесів самоорганізації територіальної громади під час економічного обґрунтування та прийняття рішень на рівні органів місцевого самоврядування.
Особливості рецепції роману М. Сервантеса “Дон Кіхот” в українській та англійській прозі 10–20-х років XX ст.
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, 2012) Школа, Ірина Вікторівна
Дисертацію присвячено рецепції роману “Дон Кіхот” в українській та англійській прозі 10–20-х років ХХ ст. Матеріалом дослідження є “Історія Якимового будинку” В. Винниченка, “Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію” М. Йогансена, “Санаторійна зона”, “Сентиментальна історія” М. Хвильового, “Золоті лисенята” Ю. Шпола, “Байгород” Ю. Яновського, “Зулейка Добсон” М. Бірбома, “Орландо” В. Вулф, “Улісс” Дж. Джойса, “Повернення Дон Кіхота” та “Перелітний шинок” Г.-К. Честертона. У дисертації вперше в українському літературознавстві системно досліджено та розкрито специфіку інтерпретації роману М. Сервантеса в літературно-критичному дискурсі України та Англії 10–20-х років ХХ ст., висвітлено ступінь традиційності й новаторства у творенні образу Дон Кіхота. Окреслено чинники, що зумовлюють особливості рецепції в кожній із національних літератур, уточнено етапи сприйняття твору іспанського письменника митцями і науковцями з часу першої публікації “Дон Кіхота” і до наших днів, розширено відомості про специфіку англо-іспанської літературної комунікації на основі дослідження зарубіжних наукових джерел.
Професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції
(Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, 2018) Попова, Анастасія Сергіївна
У авторефераті подано короткий опис результатів дисертаційної роботи на тему "Професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції"
Професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції
(Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2018) Попова, Анастасія Сергіївна
У дисертації «Професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції» науково обґрунтовано особливості організації і змісту професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами в університетах Швеції й розкрито можливості творчого використання конструктивних ідей шведського досвіду в удосконалені системи професійної підготовки соціальних працівників у закладах вищої освіти України. Проаналізовано основні поняття дослідження «міграція», «соціальна робота», «соціальний працівник», «професійна підготовка»; уточнено зміст понять «соціальна робота з мігрантами», «професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами»; здійснено класифікацію мігрантів; охарактеризовано функції соціального працівника, компетентного у роботі з мігрантами. Показано, що вони ґрунтовно аналізуються науковцями, які виявляють розбіжності в їх трактуванні, що пов’язано з поліаспектністю та поліфункціональністю цих понять. Здійснено ретроспективний аналіз становлення і розвитку соціальної роботи з урахуванням підходів (поєднання соціальної роботи з розвитком наукових підходів у цій галузі; створення організацій і асоціацій у сфері допомоги нужденним і соціальної роботи; введення державної системи соціального забезпечення; становлення фахової підготовки соціальних працівників) та застосуванням сукупності критеріїв обрґрунтовано 2 періодизації – становлення і розвитку соціальної роботи з мігрантами і професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції. Виявлено, що інтеграційна політика Швеції, спрямована на адаптацію мігранта у країну, що приймає, зумовлена професіоналізацією соціальної роботи, розвитком соціальної і міграційної політики; законодавчим забезпеченням соціальної роботи і системи вищої освіти, системою соціального забезпечення; впливом діяльності громадських, благодійних, дослідницьких організацій, асоціацій, професійних спілок; створенням і впровадженням державних і громадських соціальних програм підтримки мігрантів; вивченням чинників й основних тенденцій розвитку системи професійної підготовки соціальних працівників. Схарактеризовано основні напрями роботи з мігрантами у контексті інтеграційної політики шведського уряду, серед яких: соціальна політика; система соціального захисту і соціального забезпечення мігрантів; соціальна робота з мігрантами; діяльність асоціацій і організацій для мігрантів; розвиток волонтерського сектору. Законодавче регулювання інтеграційної, соціальної й освітньої політики представлено чотирма групами нормативно-правових документів, що забезпечують професійну підготовку соціальних працівників до роботи з мігрантами. До них належать: міжнародні документи, ратифіковані Швецією (загальні, спеціальні) і національне законодавство (освітнє, соціальне). Викладено загальну характеристику організації системи професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції. Доведено, що вона здійснюється на основі гармонійного поєднання синергетичного, структурно-функціонального, компетентнісного, особистісно-орієнтованого, системно-інтегративного, діяльнісного, полікультурного, рефлексивного підходів, що уможливлює організацію освітнього процесу на основі принципів науковості, системності, гуманізму, соціальної детермінованості, соціального партнерства, неперервності, наступності, гнучкості, академічної мобільності. Професійна підготовка соціальних працівників здійснюється згідно з міжнародними і національними навчальними програмами у 8 університетах Швеції. Їх особливість полягає в орієнтації на міжнародні стандарти й вимоги професійних організацій у галузі соціальної роботи, що зумовлює стандартизацію структури компонентів; спільну мету підготовки; єдині вимоги до абітурієнтів та випускників, які навчаються за спеціальністю «соціальна робота»; диференціацію змісту з урахуванням циклів навчання, а також навичок і компетентностей, якими має володіти майбутній соціальний працівник відповідно до міжнародних і національних стандартів підготовки фахівців соціальної сфери. Доведено, що змістовими особливостями навчальних програм підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами є системність, міждисциплінарність, полікультурна спрямованість, компетентнісна орієнтованість, диверсифікація навчальних планів і програм, наступність, єдність теоретичного і практичного компонентів, практична, дослідницька й етична спрямованість, гнучкість. Висока якість підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції забезпечується завдяки національному і міжнародному співробітництву з університетами країн Європейського Союзу, у тому числі й Скандинавськими професійними організаціями у сфері соціальної роботи; партнерській співпраці з соціальними регіональними установами; орієнтації на національні особливості соціальної й інтеграційної політики. Ефективне використання технологій, форм організації і методів роботи у системі підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами здійснюється на основі гармонійного поєднання традиційних форм навчання з новітніми; орієнтації на індивідуально-групову форму роботи; врахування інноваційних підходів до організації самостійної роботи студентів; використання смарт-технологій в університетській освіті, що уможливлює її мобільність, доступність, практичну спрямованість й ефективність. Особливостями використання технологій, форм організації і методів у підготовці соціальних працівників до роботи з мігрантами є диверсифікація, інноваційність, інтерактивність, дослідницька спрямованість, орієнтація на самостійну роботу. Проаналізовано основні напрями соціальної роботи з мігрантами в Україні та сучасний стан професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з мігрантами. Виявлено особливості цього процесу, зокрема: недостатній досвід організації соціальної роботи і системи професійної підготовки соціальних працівників, започаткованої у 90-х роках XX ст.; перебування у стані вдосконалення відповідно до міжнародних тенденцій; забезпечення теоретичної і практичної спрямованості соціальної роботи і системи професійної підготовки здійснюється здебільшого з орієнтацією на міжнародний досвід, що спричиняє недооцінення важливості врахування національних особливостей; орієнтація переважно на традиційні форми організації навчання; міждисциплінарний зв'язок з педагогікою, психологією і соціологією; спрямованість на підготовку багатофункціонального соціального працівника, здатного працювати з різними категоріями клієнтів. З’ясовано можливості творчого використання конструктивних ідей шведського досвіду в удосконаленні системи професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами в Україні на таких рівнях: законодавчому – удосконалення законодавчих і нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання соціальної роботи з мігрантами; створення державних стандартів підготовки соціальних працівників; структурному – надання реальної автономії закладам вищої освіти; розвитку міжнародної співпраці у галузі професійної діяльності і освітньої практики з підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами; створення відповідних структурних підрозділів при центральних і місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування; організаційному – удосконалення змісту і структури професійної підготовки соціальних працівників до цієї роботи; посилення дослідницької спрямованості освітнього процесу; запровадження формальної і неформальної підготовки соціальних працівників у системі освіти дорослих; створення центрів допрофесійної підготовки соціальних працівників; змістовому – визнання і врахування національного досвіду організації підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами, зумовленого історико-культурними особливостями і традиціями; диверсифікація навчальних планів й освітніх програм; уніфікація і стандартизація навчальних планів і програм підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами; введення в освітні програми і навчальні плани підготовки соціальних працівників змістового блоку «соціальна робота з мігрантами»; забезпечення вільного доступу до публічної інформації про навчальні програми і плани підготовки соціальних працівників на сайтах університетів України. Визначено перспективні напрями міждисциплінарних досліджень. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше вітчизняній педагогічній науці здійснено цілісний аналіз проблеми професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції; простежено генезу й обґрунтовано дві періодизації: становлення і розвитку соціальної роботи з мігрантами у межах шести періодів (підготовчий, організаційний, суспільно-політичний, інституційно-професійний, стабілізаційний, глобалізаційно-інноваційний); розвитку системи професійної підготовки фахівців для соціальної сфери, що охоплює шість періодів (допрофесійний, початковий, стабілізаційний, міжнародного визнання, академізації освіти, інноваційний); схарактеризовано напрями роботи з мігрантами у Швеції в контексті інтеграційної політики (соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна робота, програми працевлаштування, діяльність асоціацій і організацій для мігрантів; розвиток волонтерського сектору); систематизовано документи і матеріали щодо законодавчого та нормативно-правового забезпечення професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами; виокремлено змістові (системність, міждисциплінарність, полікультурна спрямованість, компетентнісно-орієнтованість, диверсифікація навчальних планів і програм, єдність теоретичного і практичного компонентів, наступність, практична, дослідницька й етична спрямованість, гнучкість тощо) та процесуальні (інноваційність, дослідницька спрямованість, інтерактивність, орієнтація на самостійну роботу); обґрунтовано можливості творчого використання конструктивних ідей шведського досвіду в системі вищої освіти України на законодавчому, структурному, організаційному і змістовому рівнях; уточнено зміст понять «соціальна робота з мігрантами», «соціальний працівник», «професійна підготовка соціальних працівників до роботи з мігрантами»; подальшого розвитку набули положення з теорії і практики соціальної роботи і професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами в умовах інтеграційної політики щодо оновлення змісту, форм організації і методів професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами; до наукового обігу введено 27 маловідомих та раніше невідомих документів та інших джерел з проблеми професійної підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами у Швеції. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні і впровадженні в освітній процес закладів вищої освіти України авторської програми спецкурсу «Соціальна робота з мігрантами», що охоплює змістові модулі лекційних і семінарських занять, тематику самостійної роботи, індивідуальні завдання та рекомендації до їх виконання, методи контролю, запропоновану систему оцінювання й самоконтролю та словник-термінів. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів закладів вищої освіти в оновленні навчальних планів і освітніх програм; розробленні навчально-методичного забезпечення для підготовки соціальних працівників до роботи з мігрантами; а також для практикуючих фахівців соціальної роботи з мігрантами
Підготовка майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти
(Бердянський державний педагогічний університет, 2019) Нестеренко, Марина Миколаївна
У дисертації вперше: теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти, яка складається з теоретичного, практично-професійного, результативно-оцінного блоків, реалізується завдяки створенню педагогічних умов (організація суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників освітнього процесу; орієнтація викладача на впровадження технології контекстного навчання; активізація рефлексивної позиції майбутніх учителів початкової школи); забезпечує сформованість у студентів проектувально-моделювальної компетентності та передбачає впровадження відповідного ресурсного забезпечення (зміст, форми, методи навчання); визначено сутність поняття «професійна підготовка майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти»; уточнено поняття «проектувально-моделювальна компетентність майбутніх учителів початкової школи»; удосконалено зміст (дидактичний, методичний та технологічний складники) професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти; подальшого розвитку набули ідеї впровадження аксіологічного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного та креативного підходів у професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи; особливості формування в студентів проектувально-моделювальної компетентності. Досліджено, що функціонування початкової освіти в умовах варіативності по-перше, надає молодшим школярам можливість навчання в закладах різного типу за індивідуальною стратегією розвитку; по-друге, створює для вчителів поле для педагогічної творчості в умовах вільного вибору оптимальної освітньої програми, підручників, посібників і робочих зошитів; по-третє, забезпечує комфортність середовища для учнів за рахунок використання вчителем на уроці сучасних навчальних технологій, урахування індивідуально-психологічних особливостей дітей, застосування різних видів контрольно-оцінювальної діяльності результатів їх прогресу. Виокремлено три взаємопов’язані складники змісту професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти: дидактичний, методичний і технологічний. Так, дидактичний забезпечує формування в студентів системи загальнопедагогічних знань щодо організації освітнього процесу в початковій школі, уявлень про особливості структурування уроків різних типів, умінь діяти в різних професійних ситуаціях відповідно до наукових підходів і принципів. Методичний складник спрямовано на розвиток у майбутніх учителів умінь моделювати та проводити урок з урахуванням предметної специфіки. Технологічний складник сприяє становленню в студентів здатності моделювати урок в умовах варіативності початкової освіти із застосуванням сучасних навчальних технологій, здійснювати рефлексію, саморозвиток та самовдосконалення. Теоретично обґрунтовано, що орієнтиром і результатом професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти є певний рівень сформованості в них проектувально-моделювальної компетентності. Визначальним у цьому процесі є розвиток педагогічного мислення студентів, яке характеризується оперативністю (швидке прийняття оптимальних методичних рішень з арсеналу знайомих або їх пошук), гнучкістю (відходження від звичних стереотипів професійної діяльності), креативністю (творче експериментування, новаторство), прогностичністю (урахування можливостей та передбачення результатів). У дисертації розроблено модель професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти, яка включає теоретичний, практично-професійний, результативно-оцінний блоки та передбачає орієнтовний результат – певний (високий, середній або низький) рівень сформованості в студентів проектувально-моделювальної компетентності як важливого складника методичної компетентності, що забезпечує продуктивну діяльність педагога з моделювання сучасного уроку. Науково-теоретичною основою моделі є аксіологічний, особистісно зорієнтований, компетентнісний і креативний підходи, які спрямовано на підготовку успішного вчителя початкової школи, здатного планувати й обирати оптимальні способи перетворювальної діяльності, прогнозувати й оцінювати раціональність реалізації педагогічного задуму, здійснювати розвиток учнів, їх талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, реалізовувати гуманістичні цінності й ідеї дитиноцентризму, доцільні стратегії та навчальні технології, створювати авторські програми. Виявлено, схарактеризовано та експериментально перевірено педагогічні умови реалізації моделі професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти, а саме: організація суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників освітнього процесу, орієнтація викладача на впровадження технології контекстного навчання, активізація рефлексивної позиції майбутніх учителів початкової школи. Розкрито особливості впровадження моделі професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в умовах варіативності початкової освіти та подано перевірку її ефективності. Сплановано та забезпечено послідовність етапів цього процесу: пропедевтичний, навчально-діяльнісний і адаптивно-рефлексивний.
Підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів
(2020) Петрик, Крістіна Юріївна
У дисертації вперше: теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, що складається з методологічного, операційно-змістового та контрольно-оцінного блоків, реалізується за педагогічних умов (створення студентоцентрованого середовища в процесі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; спрямованість діяльності викладача на практико-орієнтований характер підготовки студентів до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; залучення здобувачів вищої освіти до рефлексивної діяльності під час їх підготовки до організації інтерактивної навчальної взаємодії молодших школярів), результатом якої є готовність майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; визначено сутність поняття «підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів»; уточнено поняття «готовність майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів»; удосконалено зміст (дидактичний та методичний складники) підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; подальшого розвитку набули ідеї впровадження особистісно-орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів у професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи; наукові положення практико-орієнтованої підготовки студентів до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів у контексті реалізації Концепції Нової української школи. Сучасна початкова школа потребує умотивованого педагога, який має свободу творчості та розвивається професійно, здатного осягнути контекст трансформації змін у системі освіти нашої держави на роки вперед. Важливим у цьому процесі є вміння організовувати інтерактивну навчальну взаємодію учнів, що максимально сприяє наближенню навчання і виховання молодшого школяра до його їх індивідуальних можливостей, здібностей і життєвих планів. Підготувати такого вчителя можна за умови створення в закладах вищої освіти студентоцентрованого середовища, яке формує нове педагогічне мислення, активізує творчий потенціал майбутніх фахівців, орієнтує на багатофункціональність професійної діяльності, толерантність, мобільність, суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників освітнього процесу. Вивчення психолого-педагогічної літератури, зокрема дефініцій «взаємодія», «навчальна взаємодія», «суб’єкт-суб’єктна взаємодія», «інтерактивне навчання», «інтерактивна навчальна взаємодія учнів», та їх творче переосмислення дозволило вперше сформулювати сутність базового поняття «підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів» – це цілеспрямований динамічний процес, що передбачає формування педагога, здатного втілювати ідеї гуманізму, педагогіки партнерства, дитиноцентризму; впроваджувати інноваційні технології; організовувати суб’єкт-суб’єктні взаємовідносини на засадах діалогізації всіх учасників освітнього процесу. У результаті аналізу сучасних праць щодо підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів констатували різноаспектність досліджуваної проблеми. Так, її розглядали в контексті усвідомлення майбутніми педагогами значення гуманістичних цінностей, ідей педагогіки партнерства, дитиноцентризму для саморозвитку, самореалізації та самовдосконалення; необхідності реформування початкової освіти на засадах упровадження суб’єкт-суб’єктної педагогічної взаємодії, діалогізації; формування здатності моделювати й проводити уроки в початковій школі на основі застосування інтерактивних навчальних технологій. Уточнено сутність поняття «готовність майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів» – це цілісне інтегроване утворення, що має багатокомпонентну структуру (ціннісно-мотиваційний, змістовно-процесуальний, особистісно-рефлексивний) та передбачає здатність вільно орієнтуватися в педагогічних новаціях, моделювати, проводити й аналізувати урок на основі інтерактивної навчальної взаємодії учнів, і дозволяє максимально розкрити та реалізувати творчий потенціал. Визначено компоненти сформованості готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, зокрема: ціннісно-мотиваційний, змістовно-процесуальний, особистісно-рефлексивний, які розкриваються через систему критеріїв: професійно-мотиваційний, сутністю якого є усвідомлення майбутніми вчителями гуманістично ціннісних установок; значущості ідей дитиноцентризму, педагогіки партнерства, співпраці, а отже, перспективність уміння організовувати інтерактивну навчальну взаємодію учнів в освітньому середовищі початкової школи; когнітивно-діяльнісний, що передбачає оволодіння майбутніми вчителями початкової школи дидактичними та методичними знаннями і вміннями здійснювати мікровикладання на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії учнів; рефлексивно-оцінний, котрий характеризує здатність студентів моделювати, проводити та аналізувати уроки, організовуючи інтерактивну навчальну взаємодію молодших школярів; прагнення майбутніх учителів початкової школи до професійного зростання, саморозвитку та самовдосконалення. Вивчення стану досліджуваної проблеми засвідчило, що в сучасних стратегічних орієнтирах професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи недостатньо уваги приділено реалізації масштабної реформи освіти «Нова українська школа». У змісті теоретичної та практичної підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 013 Початкова освіта передбачено замало практико-орієнтованих завдань, які б сприяли формуванню у них умінь створювати комфортне освітнє середовище в початковій школі, забезпечувати діалогову взаємодію; моделювати, проводити та аналізувати уроки на основі організації інтерактивної навчальної взаємодії молодших школярів. Відповідно до мети, завдань, теоретичного аналізу досліджуваної проблеми розроблено модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, яка складається з трьох блоків (методологічний, операційно-змістовий, контрольно-оцінний) і спрямована на формування готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів. Методологічний блок моделі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів розкриває наукові підходи (особистісно-орієнтований, діяльнісний, компетентнісний) та принципи (гуманізації, інтерактивності, індивідуалізації, комфортності, рефлексії) дослідження. Операційно-змістовий блок включає три етапи підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, які реалізуються за рахунок оновлення змісту фахових дисциплін («Дидактика», «Методика навчання української мови», «Методика навчання літературного читання»), виробничої (стажистської) практики та включення системи інтерактивно-фахових завдань практико-орієнтованого характеру; використання ресурсу дисципліни вільного вибору студентів «Особливості організації інтерактивної навчальної взаємодії здобувачів початкової освіти», та забезпечують формування окремих компонентів готовності (ціннісно-мотиваційний, змістовно-процесуальний, особистісно-рефлексивний). Контрольно-оцінний блок відображає критерії (професійно-мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний), показники та рівні (високий, достатній, середній, низький) сформованості готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів. Визначено та схарактеризовано педагогічні умови реалізації моделі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів: створення студентоцентрованого середовища в процесі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів (подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу, зокрема забезпечення педагогічного партнерства в системах «викладач-студент» та «студент-студент» на основі діалогу, де учасники взаємодії виступають у ролі активних суб’єктів); спрямованість діяльності викладача на практико-орієнтований характер підготовки студентів до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів (активізація творчого та особистісного потенціалу майбутніх педагогів, моделювання практико-орієнтованих ситуацій у процесі дидактико-методичної підготовки та навчання розв’язувати їх за допомогою інтерактивно-фахових завдань); залучення здобувачів вищої освіти до рефлексивної діяльності під час їх підготовки до організації інтерактивної навчальної взаємодії молодших школярів (стимулювання студентів до самовизначення та формування особистої «Я-концепції»; систематичне здійснення педагогічної рефлексії власних дій у контексті досліджуваної проблеми). Розкрито особливості впровадження моделі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів та подано перевірку її ефективності. Сплановано й забезпечено послідовність етапів цього процесу: адаптація, інтенсифікація, ідентифікація. Перший етап (адаптації) експериментального дослідження пов’язано з формуванням у майбутніх учителів початкової школи ціннісно-мотиваційного компонента готовності до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, що характеризувався інтересом до педагогічної діяльності, усвідомленням ідей дитиноцентризму, педагогіки партнерства, співпраці; значущості вмінь організовувати інтерактивну навчальну взаємодію учнів. Загалом процес формування зазначеного компонента починався під час вивчення дисципліни «Дидактика», зміст якої було оновлено відповідно до дослідної програми. Метою другого етапу (інтенсифікації) педагогічного експерименту було формування в майбутніх учителів початкової школи змістовно-процесуального компонента готовності до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, який спрямовувався на оволодіння студентами відповідними дидактичними та методичними знаннями; розвиток умінь здійснювати мікровикладання на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії учнів (фахові дисципліни «Методика навчання української мови» та «Методика навчання літературного читання»). Третій етап (ідентифікації) передбачав формування в майбутніх учителів початкової школи особистісно-рефлексивного компонента готовності до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, що сприяло в них розвиткові педагогічної рефлексії щодо самостійного моделювання, проведення та аналізу уроків у початковій школі, організовуючи інтерактивну навчальну взаємодію молодших школярів; прагненні до саморозвитку та самовдосконалення. Етап збігся з проходженням виробничої (стажистської) практики студентів, що дозволяло здійснити перехід від навчально-пізнавальної діяльності студентів до моделювання, проведення та аналізу уроків на основі організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів у реальному освітньому процесі початкової школи. Особлива увага була звернена на практичну підготовку майбутніх педагогів та відводилася дисциплінам вільного вибору студентів, зокрема «Особливості організації інтерактивної навчальної взаємодії здобувачів початкової освіти» з метою формування готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів. Професійному зростанню майбутніх педагогів сприяла їх участь у вебінарах, конференціях; використання ними ресурсів методичних інтернет-порталів, освітніх платформ тощо. На всіх етапах педагогічного експерименту впроваджено систему інтерактивно-фахових завдань, яку представлено двома групами (дидактичні та методичні). Дидактичні інтерактивно-фахові завдання пропонувалися майбутнім учителям початкової школи з метою усвідомлення особливостей професійної діяльності в умовах Нової української школи, значущості вмінь організовувати інтерактивну навчальну взаємодію учнів, побудовану на засадах дитиноцентризму, гуманізму, толерантності, партнерства та співпраці. Методичні інтерактивно-фахові завдання виконувалися студентами для оволодіння спочатку вміннями здійснювати мікровикладання на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії учнів, а потім здатністю моделювати, проводити та аналізувати уроки, організовуючи інтерактивну навчальну взаємодію молодших школярів, і спрямовувалися на професійне зростання творчого потенціалу майбутніх педагогів. Включення системи інтерактивно-фахових завдань до змісту експериментального навчання забезпечило формування готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів. Визначення ефективності моделі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів здійснено за допомогою неперервного моніторингу на всіх етапах дослідження. Аналіз експериментальних даних засвідчив якісні зміни на низькому та середньому рівнях сформованості готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, що зумовлені зменшенням кількості студентів цих категорій упродовж педагогічного експерименту в КГ (на 12,5 % і 9,8 % відповідно) та ЕГ (на 19,4 % і 21,3 % відповідно). Достатній та високий рівні сформованості означеної готовності в студентів також продемонстрували позитивні якісні зміни: збільшення кількості респодентів у КГ (на 15 % і 7,3 % відповідно) та ЕГ (на 22 % і 18,7 % відповідно). Практичне значення дослідження полягає в оновленні змісту фахових дисциплін («Дидактика», «Методика навчання української мови», «Методика навчання літературного читання»), виробничої (стажистської) практики на основі запропонованої системи інтерактивно-фахових завдань з метою формування готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; розробленні й упровадженні дисципліни вільного вибору студентів «Особливості організації інтерактивної навчальної взаємодії здобувачів початкової освіти».
Підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів
(Бердянський державний педагогічний університет, 2020) Петрик, Крістіна Юріївна
У дослідженні теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів, що складається з методологічного, операційно-змістового та контрольно-оцінного блоків, реалізується за педагогічних умов (створення студентоцентрованого середовища в процесі підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; спрямованість діяльності викладача на практико-орієнтований характер підготовки студентів до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; залучення здобувачів вищої освіти до рефлексивної діяльності під час їх підготовки до організації інтерактивної навчальної взаємодії молодших школярів), результатом якої є готовність майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; визначено сутність поняття «підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів». Оновлено зміст фахових дисциплін («Дидактика», «Методика навчання української мови», «Методика навчання літературного читання»), виробничої (стажистської) практики на основі запропонованої системи інтерактивно-фахових завдань з метою формування готовності майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивної навчальної взаємодії учнів; розроблено й упроваджено дисципліну вільного вибору студентів «Особливості організації інтерактивної навчальної взаємодії здобувачів початкової освіти».
Підготовка майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності
(2023) Курило, Ольга Юріївна
У дисертації вперше: теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено дієвість структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, яка складається з цільового, методологічного, змістово-процесуального та оцінно-результативного блоків; забезпечує результат, яким є сформована готовність майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності; передбачає поетапне запровадження оновленого змісту, форм організації освітнього процесу, методів і засобів навчання; реалізується завдяки створенню психолого-педагогічних умов (посилення креативного наповнення практико-орієнтованого змісту навчання майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі; використання елементів творчої діяльності у формах організації освітнього процесу, методах і засобах навчання майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі; психолого-педагогічний супровід індивідуально-креативного професійного становлення майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі); уточнено поняття «підготовка майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності» і «готовність майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності», тлумачення яких орієнтоване на предмет дослідження; удосконалено зміст професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі завдяки впровадженню системи складних спеціалізованих задач і практичних проблем професійної (професійно-технічної) освіти та харчової галузі з елементами творчої діяльності; подальшого розвитку набули наукові ідеї щодо професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі на основі концептуальних (системного, синергетичного і компетентнісного) і специфічних (творчого і задачного) підходів. Підготовку майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності визначено як систему чинників: зовнішніх – організованого процесу формування підготовленості до виконання професійних завдань, основних професійних функцій, що відповідають певним видам професійної діяльності; внутрішніх – процесу оволодіння здобувачами вищої освіти професійними компетентностями, передумовами формування яких є вдосконалення відповідних знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей та інших особистісних якостей, основними характеристиками яких є наявність елементів творчості у структурі діяльності, креативних психічних / психологічних властивостей, здатностей до успішного розв’язання складних спеціалізованих задач і практичних проблем у професійній (професійно-технічній) освіті та харчовій галузі. Готовність майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності характеризується стійкою установкою особистості на активні та доцільні дії стосовно виконання професійних функціональних обов’язків, що виявляється в позитивному ставленні до змісту діяльності, бажанні докладати зусиль до її реалізації завдяки мобілізації власної психологічної та психофізіологічної системи, яка об’єднує мотиваційні, інтелектуальні, емоційні та вольові потенційні можливості особистості, на основі використання елементів творчості для досягнення очікуваних результатів. Виокремлено такі структурні компоненти готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності: – мотиваційно-ціннісний – внутрішнє прийняття цілей професійної діяльності, спрямованість на виконання її завдань, основних професійних функцій, що відповідають певним видам професійної діяльності в закладах професійної (професійно-технічної) освіти та вирізняються креативним наповненням; інтерес до пошуку нестандартних способів розв’язання спеціалізованих задач і практичних проблем у сфері професійної діяльності; стійке прагнення досягати очікуваних результатів на основі ціннісних орієнтирів, етичних норм, переконань і професійних установок; – когнітивно-діяльнісний – розуміння теорій, принципів, методів і понять у сфері професійної діяльності та її творчих можливостей; сформованість когнітивних та практичних умінь і навичок розв’язання спеціалізованих задач і практичних проблем у сфері професійної діяльності засобами творчого підходу; – особистісно-рефлексивний – сформованість професійно важливих якостей та креативних психічних/психологічних властивостей відповідно до вимог інженерно-педагогічної та творчої діяльностей; здатність до особистого творчого розвитку, інноваційних пошуків і відкриттів; здатність до оцінки власних творчих можливостей і використання набутого досвіду для досягнення очікуваних результатів професійної діяльності. Обрано шість критеріїв оцінки сформованості компонентів готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності: мотиваційний, етико-професійний, когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісно-креативний та оцінно-результативний. Кожен критерій є сукупністю кількох показників, які характеризують найбільш суттєві прояви компонентів означеної готовності. На основі проведеного аналізу визначено, що готовність майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності проявляється на творчому, пошуковому, репродуктивному та інтуїтивному рівнях, які визначаються за показниками компонентів готовності до означеної діяльності. Теоретично обґрунтовано та розроблено структурно-функціональну модель підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, яка складається із взаємопов’язаних і взаємозалежних блоків: цільового, методологічного, змістово-процесуального й оцінно-результативного. Зміст цільового блоку структурно-функціональної моделі містить мету, яка полягає в підготовці майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності. Методологічний блок відображає підходи та принципи підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності: концептуальні (системний, синергетичний і компетентнісний) і специфічні (творчий і задачний). Змістово-процесуальний блок містить форми організації освітнього процесу, методи та засоби навчання дисциплін циклу професійної та практичної підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі. Оцінно-результативний блок структурно-функціональної моделі визначає перевірку рівня сформованості готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності за визначеними критеріями та показниками. Реалізація структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності здійснювалась у три етапи: креативно-орієнтаційний, креативно-практичний і креативно-професійний. Креативно-орієнтаційний етап (1-й рік навчання) спрямовано на адаптацію майбутніх фахівців до вимог і змісту освітнього процесу закладу вищої освіти, нової соціальної ролі, усвідомлення вирішального значення самостійності та особистої відповідальності за досягнуті результати, формування взаємовідносин одне з одним і з викладачами. Креативно-практичний етап (2-й та 3-й роки навчання) зорієнтовано на зміцнення і стійкість сформованості компонентів готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, що забезпечувалось більш ефективним використанням розумових можливостей майбутніх фахівців. Креативно-професійний етап (4-й рік навчання) зорієнтовано на систематизацію набутих здатностей до розв’язання спеціалізованих задач і практичних проблем у професійній (професійно-технічній) освіті та харчовій галузі. Проаналізовано експериментальні дані, що засвідчили якісні зміни в рівнях сформованості готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності. Аналіз експериментальних даних КГ показав якісні зміни на інтуїтивному рівні сформованості готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, зумовлені зменшенням кількості здобувачів вищої освіти цієї категорії впродовж педагогічного експерименту на 9,98 %; пошуковий і творчий рівні сформованості означеної готовності також продемонстрували позитивні якісні зміни: збільшення кількості здобувачів вищої освіти на 6,9 % і 9,96 % відповідно; у категорії «репродуктивний рівень» якісні зміни зумовлені зменшенням кількості здобувачів вищої освіти відповідної категорії впродовж педагогічного експерименту на 6,88 %. Аналіз експериментальних даних ЕГ засвідчив якісні зміни на репродуктивному рівні сформованості готовності майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, зумовлені зменшенням кількості здобувачів вищої освіти цієї категорій впродовж педагогічного експерименту на 22,4 %; пошуковий і творчий рівні сформованості означеної готовності також продемонстрували позитивні якісні зміни: збільшення кількості здобувачів вищої освіти на 20 % і 16,8 % відповідно; у категорії «інтуїтивний рівень» якісні зміни зумовлені зменшенням кількості здобувачів вищої освіти відповідної категорії впродовж педагогічного експерименту на 14,4 %. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що створено й упроваджено в процес професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчової галузі спеціальності 015 Професійна освіта (Харчові технології) систему складних спеціалізованих задач і практичних проблем професійної (професійно-технічної) освіти та харчової галузі з елементами творчої діяльності (на прикладі змісту дисциплін циклу професійної та практичної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 015 Професійна освіта (Харчові технології): «Психологія», «Професійна педагогіка» (1-й рік навчання), «Загальні технології харчових виробництв» (2-й, 3-й роки навчання), «Методика професійного навчання» (4-й рік навчання)). Спеціалізовані задачі та практичні проблеми професійної (професійно-технічної) освіти та харчової галузі розподіляються за цілепокладанням та очікуваними результатами згідно з компонентами та рівнями складності, зміст яких відображає певні види професійної діяльності (педагогічної, організаційно-методичної та самоосвітньої) з елементами творчості. Доведено дієвість організаційних форм та активних методів і засобів навчання в підготовці майбутніх інженерів педагогів харчової галузі до творчої професійної діяльності, зокрема: неімітаційних методів (дискусії, мозкові штурми), спрямованих на мотивацію пізнавальної діяльності, повідомлення навчальної інформації, формування й удосконалення професійних умінь та навичок, освоєння передового досвіду та контроль результатів навчання; імітаційних неігрових методів (імітаційні вправи, аналіз конкретних ситуацій і групові тренінги), спрямованих на імітацію професійної діяльності.
Розвиток вищої історичної педагогічної освіти України в першій половині ХХ століття
(2017-05) Вєнцева, Надія Олександрівна
У роботі досліджено становлення й розвиток вищої історичної педагогічної освіти України (перша половина ХХ століття) як підсистеми вищої педагогічної освіти, що мала власну організацію, зміст, форми й методи з точки зору сучасних методологічних позицій, аксіологічного, парадигмального, системного, структурно-функціонального й історико-хронологічного підходів.
Розвиток здоров’язбережувальної компетентності вчителів хімії в закладах післядипломної освіти
(Інститут вищої освіти НАПН України, 2021-04-05) Кочерга, Євгенія Володимирівна
Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми теорії і методики післядипломної освіти – розвитку здоров’язбережувальної компетентності вчителів хімії при проходженні ними курсів підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти. На підставі проведеного наукового пошуку надано визначення та розкрито структуру здоров’язбережувальної компетентності вчителів хімії. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дієвість розроблених педагогічних умов розвитку здоров’язбережувальної компетентності вчителів хімії в закладах післядипломної освіти. Результати педагогічного експерименту довели дієвість розроблених педагогічних умов та їх загальний позитивний вплив на якість підвищення кваліфікації вчителів хімії.

Переглянути

Перегляд Дисертації та автореферати за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування