2018
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2018 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 70
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументПроза Павла Вольвача як урбаністичний контекст формування особистості(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Даниліна, ОленаСтаттю присвячено текстуальному дослідженню романів сучасного українського письменника Павла Вольвача “Кляса” і “Хрещатик-плаза”. Тексти автора розглядаються в контексті глобалізаційних процесів, що активувалися на межі ХХ-ХХІ століть. Аналіз урбаністичного контексту формування особистості героя зумовлений тим, що українську літературу ще й досі сприймають як сільську. Романи автора вписані в контекст урбаністичних романів початку ХХІ століття (“Ровно/Рівне” (2001) Олександра Ірванця, “Ворошиловград” (2010) Сергія Жадана, “Ностальгія” (2016) Євгенії Кононенко, “Кляса” (2003), “Хрещатик-плаза” (2013) Павла Вольвача), які продовжують традицію роману “Місто” (1928) В.Підмогильного. Метою статті є аналіз впливу міста на формування особистості. У статті використовуються біографічний, порівняльний, психологічний методи дослідження творчості. Перший роман П.Вольвача “Кляса” (2004) представляє етап становлення героя, накопичення життєвого досвіду, розуміння себе у світі. Автор зображує один день з життя “люмпена-естета” Пашка в “інтер’єрах індустріального Запоріжжя”. Урбаністичний контекст формування особистості – це заводські райони Запоріжжя, задимленість і смог, пивні ларьки, типові будівлі й інтер’єри радянських часів. Якщо герой роману “Кляса” перебуває на етапі становлення, вибору, йому притаманні традиційні для юнацьких років вагання, роздуми й поневіряння, то герой роману “Хрещатик-плаза” на перший погляд із життєвими пріоритетами визначився, але так само багато аналізує й розмірковує. Другий роман “Хрещатик-плаза” (2013) продовжує дослідження впливу середовища на особистість і теж має автобіографічні елементи. Герой опиняється в столиці й намагається ідентифікувати себе одночасно в офісному середовищі (робота на радіостанції) й в середовищі творчо-письменницькому. Утім не лише люди впливають на героя, а й місто. Проаналізувавши романи Павла Вольвача “Кляса” і “Хрещатик-плаза”, ми дійшли висновку про те, що вони виразно урбаністично марковані. Герой першого роману знаходиться на етапі становлення особистості, перебуває під впливом суспільства індустріального Запоріжжя, водночас є частиною його і окремим індивідом. Герой другого знаходиться на етапі змін – переїзд до Києва, відрядження до Праги, перемога творчого начала над професійним; він прагне вписатися в столичний ландшафт, займає позицію спостерігача, дослідника міста, трансформує враження від життя у ньому і подорожей у творчість. Прозові тексти П.Вольвача також виразно автобіографічно марковані, утім до традиційно автобіографічних їх віднести неможливо, вони поєднують в собі елементи урбаністичного, автобіографічного романів, мемуарів, що дозволяє нам кваліфікувати їх як ландшафтну автобіографію, що належить до філософського метажанру.
- ДокументПошук людської екзистенції у малій прозі Михайла Могилянського(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Богданова, Марина Миколаївна; Богданова, Марія ІгорівнаУ статті розглянуто екзистенційні концепти у малій прозі Михайла Могилянського в контексті європейських віянь початку ХХ століття. Окрім того, досліджено теоретичні аспекти філософії екзистенціалізму, його впливу на літературу. У малій прозі автора переважають екзистенційні концепти: життя-для-себе; життя-для-іншого, самотність, відчуження, нудота, свобода, абсурдність у світі, самогубство.
- ДокументКультурний код як функціональний елемент сучасного літературознавчого дискурсу(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Боговін, ОльгаУ статті проаналізовано праці з філософії та культурології, присвячені параметрам характеристики поняття “код”. Встановлено, що найбільш поширеним і науково перспективним став семіотичний підхід у визначенні термінологічних обрисів означеного поняття. У літературознавчих студіях поняття “коду” як функціонального елементу методології дослідження використовується досить часто, переважно без теоретичного обґрунтування термінологічного апарату. Відсутність усталеного визначення коду, його характеристик та типології подекуди призводить до термінологічного колапсу, коли “код” виступає в ролі “порожнього означуваного”.
- ДокументКатегорії ствердження і заперечення в лінгводидактичному аспекті(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Трумко, Оксана; Горда, ОксанаУ цій статті розкрито зміст понять “мовленнєвий акт згоди”, “мовленнєвий акт незгоди”, “мовленнєвий акт відмови” та вивчено особливості викладання цих мовленнєвих актів в іншомовній аудиторії. Подано систему вправ, які мають забезпечити ефективне засвоєння поданого матеріалу та сприяти формуванню комунікативної компетенції в іншомовців. В основу цих вправ покладено зіставлення комунікативної мети та засобів її вираження, що дасть змогу вивчати не тільки лексико-граматичну організацію мови, але й різні способи організації повідомлення з урахуванням соціального та культурного контекстів.
- ДокументРецепция творчества Всеволода Соловьёва в русской литературной критике(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Карпина, ЕленаУ статті розглядаються погляди сучасників на творчість Вс. С. Соловйова – відомого російського історичного белетриста межі ХІХ–ХХ століть, автора п’ятитомної “Хроніки чотирьох поколінь”. Мета нашого дослідження – дати перший в історії соловйовознавства аналітичний огляд деяких критичних робіт, які були опубліковані у передових російських журналах і газетах зазначеного періоду (“Історичний вісник”, “Санкт-Петербурзькі відомості”, “Російський вісник”, “Російська думка”, “Російська старовина”, “Спостерігач”) та уявляються нам найбільш суттєвими, а також виявити основні тенденції в оцінці спадщини письменника, що існували тоді в російській літературній критиці. На підставі детального аналізу значної кількості праць, присвячених осмисленню творчого шляху романіста, автором статті робиться висновок про те, що наприкінці ХІХ– на початку ХХ століть, незважаючи на визнання читачів, літературно-критична рецепція його спадщини була досить суперечливою й відрізнялася широким спектром суб’єктивних думок та оцінок. Характеристика літературної діяльності прозаїка М. Енгельгардтом, О. Ізмайловим та П. Биковим була виключно позитивною. О. Скабичевский та М. Соколов, навпаки, оцінювали її негативно й зневажливо відзивалися про художній метод белетриста. Особливий акцент робиться на тому, що у статтях К. Медведського, який часто писав під псевдонімом К. Петров, представлені діаметрально протилежні оцінки творчості Вс. Соловйова. Така неоднозначність у сприйнятті літературної спадщини письменника пояснюється тим, що його сучасники розглядали створені ним історичні романи головним чином з позиції оціночно-суб’єктивної критики. Вони порівнювалися критиками з творами основоположника жанру – шотландського письменника сера Вальтера Скотта, а також видатними творами російської класичної літератури, в результаті чого ними були відзначені численні “недоліки”. Згодом же акценти змістилися та в особі Всеволода Соловйова побачили самобутнього митця, гідного зайняти чільне місце у низці російських історичних белетристів.
- ДокументБілий колір в ідіостилі Анатолія Перерви(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Писаревська, ОксанаУ пропонованій статті зроблено спробу проаналізувати колористику в поезії харківського поета Анатолія Перерви. Мета роботи полягала в дослідженні ідейно-естетичних смислів та їх реалізації завдяки кольору. Відчуття кольору – це одна з найприкметніших ознак світобачення А. Перерви. У роботі розглядаються ідейно-естетичні смисли білого кольору, показується його роль у формуванні ідіостилю поета. Також, названа барва, окрім прямої вказівки на колір, допомагає відтворювати емоції, почуття, ідеали до яких має прагнути людина, стан ліричного героя. На основі аналізованого матеріалу виявлено й описано роль та функції білого кольору у поезії Анатолія Перерви. У аналізі звертається увага на те що колір для письменника – це, перш за все, елемент філософського бачення світу, складник його ідіостилю.
- ДокументСтруктурно-семантичні модифікації англомовних паремій із компонентом “календарний хрононім” у художньому та публіцистичному дискурсах(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Гаврилова, ВікторіяРобота присвячена дослідженню структурно-семантичних модифікацій англомовних паремій із компонентом “календарний хрононім” в художньому та публіцистичному дискурсах. Проведено аналіз праць вітчизняних і зарубіжних авторів, які мають різні підходи, щодо визначення понять модифікація та структурно-семантична трансформація. Сфокусовано увагу на модифікаціях досліджуваних паремій, їх типології. Зокрема, розглянуто модифікації паремій із компонентом “календарний хрононім” розширенням і компресією, проаналізовано їх структурні та семантичні девіації.
- ДокументГерой-мандрівець у пошуках внутрішньої гармонії (“Оформляндія, або Прогулянка в Зону” М. Камиша та “Навколо світу” О. Єрмакова)(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Калинюшко, ОлесяУ статті в контексті вивчення літературної подорожі “своїм” простором проаналізовано специфіку втілення ескапістського мотиву у творах українця М. Камиша “Оформляндія, або Прогулянка в Зону” та російського письменника О. Єрмакова “Навколо світу”. Окреслено взаємозв’язок між “внутрішньою” подорожжю та власне мандрівкою у escape-тревелозі.
- ДокументНаціональна ідея в контексті масового й елітарного (шевченкознавча есеїстика Євгена Маланюка в науковій концепції Григорія Клочека)(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Яровенко, ТетянаУ статті розглядається методологія літературно-критичних та культурологічних практик Є. Маланюка “монографічного портретування” постаті Тараса Шевченка, що є актуальним за нових суспільно-політичних обставин. Помітну роль у становленні вітчизняного маланюкознавства відіграла Кіровоградщина. Л. Куценком і Г. Клочеком активізуються маланюкознавчі дослідження, у тому числі й літературно-критична шевченкіана митця. Отож, метою статті є огляд наукової концепції Г. Клочека, що актуалізується, своєю чергою, поєднанням академізму з активним публіцистичним реагуванням на “злобу дня”. Концепція Г. Клочека розгортається в потрактуванні енергетичної напруги Шевченкових творів, суть котрої є: “семантична невичерпальність, органічність і природність стилю, надзвичайна інформативна щільність” (Тут і далі марковано нами – Т. Я.). Звідси постають провідні аспекти шевченкознавчих розвідок Г. Клочека: розвінчання соцреалістичних стереотипів сприймання особистості й доробку Кобзаря, національно-державницький підхід до осмислення його феномена, глибинне дослідження художньої майстерності мистецького спадку Тараса Шевченка. Науковець визначає концепти, на яких базується шевченкологія Є. Маланюка: універсальний чинник художності (“життєдайнотворча правда нації”) і Шевченкова національна ідея. Г. Клочек аналізує активно варійовані Є. Маланюком складники зазначених концептів і пропонує на розгляд сучасників “каркас” Маланюкової шевченкіани, зробленої, на переконання дослідника, “на виріст для всього нашого шевченкознавства”: “монолітність”, “вулканічна” енергія Шевченкового слова, “месіанство”, “живий Шевченко” На переконання Г. Клочека, реальною перспективою сучасного українського шевченкознавства має стати завершення будови, “каркас” котрої створив Є. Маланюк, що повинно “відбутися шляхом поглибленої інтерпретації окремих творів Шевченка”.
- ДокументІ. Франко про антиюдейську полеміку в Тлумачній Палеї(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Борщ, СвітланаСеред давніх творів космогонічного характеру особливе місце займає Тлумачна Палея. Виразний полемічний характер відрізняє цю пам’ятку від подібних творів. Дослідники ХІХ–ХХ ст. та деякі сучасні, як-от Владімір Мільков, схильні вважати її автором/компілятором мешканця Київської Русі. І. Франко, наприклад, припускає, що це міг бути грек священицького сану. В нашому дослідженні ми аналізуємо антиюдейську полеміку в тексті Тлумачної Палеї та думку про неї І. Франка. Український науковець високо оцінює пам’ятку, оскільки вона містить апокрифи, котрі вчений збирав для свого знаменитого видання “Апокрифів і легенд з українських рукописів”. Однак дослідник дуже обережний у називанні місця й особливо часу постання цієї пам’ятки. Перспективним вважається аналіз основних концептів у тексті Тлумачної Палеї, що може дати певне розуміння, коли й де вона могла постати. Оскільки основна полеміка звернена проти іудаїзму (Палея, або “Бытіє толковоє на Іудея”, містить також антимусульманські та антиязичницькі висловлювання), ми досліджуємо саме цей аспект. І. Франко помічає, що, на противагу антикатолицьким різким і довготривалим випадам, антиюдейська полеміка не мала значного поширення в Київській Русі. Можна сказати, що Тлумачна Палея містить основну суму цієї полеміки, якщо брати до уваги києворуський період. Проаналізовані тези, в яких містяться повчання, тлумачення, напучування та більш різкі випади проти іудаїзму та його представників, підтверджують думку І. Франка про те, що ці тези не могли виражати радикальні настрої тодішніх християн. Можливо, полеміка не виходила за межі літературних творів. Відсутність фактів про юдейський рух у ХІІІ ст. виявилась найслабшою ланкою в концепції Васілія Істріна (головного рецензента І. Франкової збірки апокрифів) щодо часу постання Тлумачної Палеї. Висновок нашого дослідження такий: без залучення нових історичних відомостей про релігійні процеси в києворуський період ми не можемо визначати точний час постання цієї пам’ятки, оскільки її полеміка має літературний характер.
- ДокументВивчення творів Дж. Р. Р. Толкіна на уроках позакласного читання(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Співак, ІринаШкільний курс "Зарубіжна література" – важлива складова вітчизняної літературної освіти. Актуальним у викладанні зарубіжної літератури залишається завдання полікультурної освіти: світова література в школі розглядається як пошук зв’язків між способом мислення, особливостями світосприйняття, менталітету, культурних надбань різних країн. Нова програма із зарубіжної літератури для 5 – 9 класів спрямовує роботу вчителя на розвиток ключових компетентностей та на формування предметної літературної компетентності. Реалізація мети та завдань програми передбачена на всіх уроках зарубіжної літератури, незалежно від типу та обраної вчителем форми проведення. Урок позакласного читання, як і всі інші уроки, має бути особистісно-зорієнтованим – опиратися на самостійне здобуття учнем знань та вміння їх використовувати. Завдання вчителя – спочатку показати учням світ книги, навчити орієнтуватися у ньому, знаходити правильну та потрібну книгу і виробити вміння правильно нею користуватись. Вибір роману ''Володар Перснів'' для уроку позакласного читання у 8 класі (входить до списку творів для самостійного читання) пов'язаний з основними аспектами концепції виховання моральної особистості Дж. Р. Р. Толкіна як всесвітньо відомого письменника та педагогічного діяча, дидактичні погляди якого знайшли відображення в його літературній творчості. Досягнення поставленої мети на уроці позакласного читання за романом ''Хранитель Персня'' (рекомендуємо першу частину трилогії письменника) забеспечуть відповідні методи, прийоми та форми роботи, фонові знання, міжпредметні зв'язки (англійська мова), різні види наочності. Робота на уроці позакласного читання за романом Дж. Р. Р. Толкіна повинна сприяти творчій співпраці, діалогу учнів з художнім твором, удосконаленню навичок аналізу та інтерпретації художнього твору в аспекті його проблематики, поглибленню теоретично-літературних знань (фентезі, фантастика, епос, роман), удосконаленню рівня творчої самостійності учнів.
- ДокументГраматичні форми реалізації концепту LIBERTÉ в політичному дискурсі Франції(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Нікішина, ТетянаУ статті зроблена спроба проаналізувати граматичні форми об’єктивації концепту LIBERTÉ в політичному дискурсі Франції початку XXI століття. Виявлено основні засоби вербалізації даного явища з метою маніпуляційного впливу на реципієнта, що є характерною рисою політики. Автор зазначає, що основним граматичним вираженням концепту є іменник. У статті наводяться практичні приклади реалізації засобів репрезентації концепту LIBERTÉ в різних самостійних частинах мови (іменник, прикметник, дієслово, прислівник).
- ДокументПрецедентні феномени у промовах бізнес-коучів (на матеріалі персональних сторінок соціальної мережі Facebook)(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Крутько, Тетяна; Купчик, ЛарисаСтаттю присвячено дослідженню функціонування прецедентних феноменів в англомовних промовах бізнес-коучів. Матеріал дослідження представлений корпусом із понад 600 англомовних відео фрагментів, опублікованих у соціальній мережі Facebook протягом 2016-2017рр. Відео-промовам бізнес-коучів у соціальній мережі Facebook, притаманне використання різнорівневих ресурсів мови, наділених експресивним прагматичним потенціалом, що сприяє підсиленню апелятивно-спонукальних характеристик промов, зокрема прецедентних феноменів. Прецедентні феномени – лінгвокультурні фактори, які відображають ціннісні орієнтації, культурний досвід та менталітет спільноти. Вербальні прецедентні феномени поділяють на прецедентні тексти, прецедентні висловлення, прецедентні імена. Основною сферою походження прецедентних імен, до яких регулярно здійснюється апеляція у промовах бізнес-коучів, є масова культура. Окрім прецедентних імен, у текстах промов широковживаними є прецедентні висловлювання, серед яких найчисельнішими є фразеологічні одиниці. Прецедентні феномени, зафіксовані в промовах бізнес-коучів, є національно-прецедентними феноменами, які відомі усім представникам англоамериканського лінгво-культурного простору і які відображають специфіку менталітету спільноти у даний період її розвитку. Використання в англомовних промовах бізнес-коучів одиниць національно-культурної семантики дозволяє апелювати до культурного досвіду та менталітету соціуму, звертатися до моделей поведінки, знань, цінностей, актуальних для членів однієї спільноти. Основними функціями, які виконують прецедентні феномени у текстах промов, є атрактивна, експресивна, компресивна, лудична, іміджева, маніпулятивна.
- ДокументФункціонування пояснювальних висловлень у текстах публіцистичного стилю(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Глазова, СвітланаУ текстах публіцистичного стилю основною передумовою використання пояснювальних конструкцій є намір адресанта розширити інформацію, довести до читача ту саму думку в кількох варіантах (іншими словами) дохідливо, щоб зацікавити адресата, переконати. Аналіз функціонування пояснювальних висловлень у текстах публіцистичного стилю показує, що даний стиль мовлення посідає друге місце (після наукового) в ієрархії використанні мовцями аналізованих конструкцій. Ці одиниці в публіцистиці демонструють можливості вираження пояснювально-ототожнювального відношення на різних рівнях, відрізняючись характером компонентів, які їх структурують: слова, речення, відрізки тексту в різноманітних поєднаннях.
- ДокументЖанрові модифікації дитячого детективу: теоретичний аспект(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Шулькова, КатеринаСтаття присвячена проблемі жанрових модифікацій у дитячих детективах. У ході аналізу текстів встановлено, що всі вони більшою або меншою мірою піддаються певній видозміні. Рухливість форм визначили загальні тенденції розвитку жанрів: пошук нових унікальних художніх засобів, прагнення перевершити “акул пера”, максимальне розкриття особливостей індивідуально-авторського стилю, тяжіння до інтертекстуальності та інтермедіальності. Жорсткі жанрові закони втратили свою авторитетність й непорушність для письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття,, що й призвело до розмивання меж. Виявлено, що сучасна масова література представлена розгалуженою системою жанрів, які знаходяться у постійній взаємодії і представляють синтезовані утворення. Нові структури виникають на основі: модифікації традиційних форм, трансформації окремих елементів, гібридизації з іншими жанрами або мистецькими напрямами. Перебудова моделі читання, зорієнтованість на максимальне задоволення запитів сучасних реципієнтів, зумовили створення письменниками нових або генералізації вже існуючих тем, сюжетів, образів головних персонажів і оповідних структур. Доведено, що дитячий детектив від самого початку існування зазнає модифікації. Оскільки, він не є класичним жанром у колі дитячого читання, наприклад як казка або байка. Традиції дитячої літератури підпорядковують риси детективного жанру та певним чином адаптують і структурують їх. Письменники враховують специфіку аудиторії: обирають доступну наративну модель, позбавляють дискурсу жорстокості, полегшують детективну інтригу, головний герой максимально наближений до читачів або добре їм знайомий. У структурі цих текстів змішуються складові двох або декількох жанрів, певним чином перетворюються і створюють новий художній закрут. Визначенні наступні шляхи реалізації змін у дитячих детективах: внутрішньородовий синтез; міжродові схрещення; міжмистецькі поєднання; трансформація елементів зовнішньої і внутрішньої форм твору; зміни під тиском комерційних законів книжкового ринку.
- ДокументВід фольклору до літератури : рецензія на монографію Школи Валентини “До прихованих джерел: фольклоризм творів українських драматургів 20-30-х років ХХ століття” (Бердянськ, 2017. – 367 с.)(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Семенко, СвітланаНа сучасному етапі спостерігається тенденція до активізації міждисциплінарних досліджень. Перспективним видається вивчення фольклорно-літературних зв’язків, адже багатовікова традиція поєднує два словесні види мистецтва. Вагомими в цьому аспекті є розвідки Володимира Бойка, Олексія Гончара, Івана Денисюка, Олекси Мишанича, Володимира Погребенника, Ярослава Поліщука, Станіслав Росовецького, Миколи Сиваченка, Тетяни Шевчук, Юлії Шутенко, Жанни Янковської, Михайла Яценка та інших науковців, які стали теоретичною базою роботи Валентини Школи “До прихованих джерел: фольклоризм творів українських драматургів 20–30-х років ХХ століття”. Актуальність теми монографічного дослідження полягає в тому, що вже його назва засвідчує нове прочитання мистецького спадку українських драматургів, адже фольклорні чи міфологічні елементи в художніх творах наявні очевидно чи приховано. Як слушно зазначає авторка, “звернення митців до фольклору має як свідомий, так і неусвідомлений характер” [с. 43]. Робота чітко структурована, що зумовлено загальним задумом. Переконливими й аргументованими є висновки як до розділів монографії, так і загальні висновки. Здійснена Валентиною Школою спроба на матеріалі творів українських драматургів 20–30-хроків минулого століття осмислити літературний процес з позицій фольклоризму видалася успішною. Монографічне дослідження є новаторським і досить перспективним як для літературознавства, так і для фольклористики.
- ДокументПоетика казки й героїчного епосу – складова драматичних творів Юрія Яновського(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Школа, ВалентинаАвтором запропонованої розвідки зосереджено увагу на особливостях інтерпретації та використання фольклору в літературі. Процес фольклоризму досліджується на матеріалі драматургії Юрія Яновського. Описуються факти звернення письменника до народнопоетичних традицій. У процесі здійсненого аналізу виявлено, що складовою поетики п’єс митця, створених у 30-ті роки ХХ століття, є елементи фольклору (переважно жанрів казки й героїчного епосу). У статті розглядаються фольклорні ситуації, мотиви, образи, що функціонують у творах драматурга.
- ДокументСкладні слова у поетичному лексиконі Юліуша Словацького: семантико-дериваційний аспект(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Бабій, ІринаУ статті здійснено лінгвістичний аналіз складних слів у поезії Юліуша Словацького. Охарактеризовано їх семантику, дериваційну структуру та особливості функціонування у контексті художнього твору. У поезії Юліуша Словацького виявлено складні іменники, прикметники, дієслова і прислівники, найбільше – іменників і прикметників. Виявлено, що продуктивними способами творення складних слів є основоскладання та словоскладання. У поетичній мові Юліуша Словацького складні слова виконують зображальну та емоційно-експресивну роль.
- ДокументThe evolution of an adjoining construction in the 16th ─ 21st centuries(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Bohdan, ValeriiIn linguistic literature, despite the importance of resolving of one of the topical issues of modern linguistics ─ the detection of means of joining separate sentences and supra-sentence entities to form larger text units, little attention has been paid so far to the problems of text organization and studying language units participating in its formation. With rare exceptions, the majority of research is carried out synchronically. Nevertheless, a careful diachronic study of language phenomena helps to reveal the nature of many innovative processes in modern languages. Thus, a diachronic approach to studying the structure of an utterance allows to interpret the phenomenon of text units in general and an adjoining construction in particular in an absolutely new way. Many researchers qualified these text units mainly as a syntactic tendency of a language of the late 20th century, i.e. as an exclusively modern phenomenon. The conducted research allows to claim that such a point of view is not justified as the analysis of the English literary texts of the 16th ─ 21st centuries showed that the roots of an adjoining construction go back centuries. However, in different periods of the English language development, the formation and functioning of an adjoining construction was either a more stylistic phenomenon or a syntactic one. Thus, a comparative analysis of the English texts of the 20th ─ 21st centuries and the texts of the 16th ─ 19th centuries showed important differences in the functions fulfilled by an adjoining construction. In the works of fiction of the last two centuries, the adjoining constructions are mostly colloquial in their form and give an expressive colouring to the text. In this case, an adjoining construction can be regarded as a stylistic and syntactic phenomenon, while the adjoining construction s of the previous centuries tended to be the result of purely syntactic transformations of the text by its author.
- ДокументЛексико-семантичне наповнення предикативних частин пояснювально-ототожнювальних конструкцій(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Глазова, СвітланаВихід сучасної синтаксичної науки до розуміння потреби взаємопов’язаного дослідження рівнів утворення і функціонування синтаксичних одиниць має неабияке значення для з’ясування сутності й особливостей пояснення як мовного явища і, зокрема, для визначення диференційних ознак пояснювально-ототожнювальних речень. На основі виділення специфічних семантичних ознак аналізованих конструкцій можна коректно відмежувати їх від тих, у яких реалізуються інші семантико-синтаксичні відношення. У роботі прийнятий погляд, відповідно до якого семантичні ознаки, які безпосередньо стосуються змістової організації складного речення, створюються лексичним складом предикативних частин, який може впливати на значення речення, а вже через нього – на окремі риси формальної організації. Відповідно пояснювально-ототожнювальні конструкції становлять окремий семантичний різновид пояснювальних речень із специфічним відношенням між частинами. Важливим засобом формування й вираження пояснювально-ототожнювального відношення є граматичні характеристики та лексико-семантичне наповнення предикативних частин. Часово-видо-способові характеристики предикативних частин досліджуваного різновиду пояснювальних конструкцій тяжіють до узгодженості, проте це не становить їх закономірності. Для типово пояснювальних конструкцій притаманне також співвідношення подібної за значенням лексики, яка й формує в сукупності тотожний зміст компонентів. Граматичні ознаки й лексико-семантичне оформлення пояснювально-ототожнювальних конструкцій можуть впливати на модифікацію змістового відношення між частинами, забезпечуючи його ускладнення додатковими відтінками змісту. У статті доведено, що характер лексико-семантичного наповнення значною мірою позначається на тому, до якого семантичного різновиду може бути віднесена та чи інша пояснювальна конструкція. А засвідчені труднощі передусім стверджують важливість урахування цих особливостей предикативних частин для подальшої кваліфікації конструкції в цілому як зразка того чи іншого різновиду пояснювальних речень.