2018
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2018 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 70
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументЛексико-семантичне наповнення предикативних частин пояснювально-ототожнювальних конструкцій(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Глазова, СвітланаВихід сучасної синтаксичної науки до розуміння потреби взаємопов’язаного дослідження рівнів утворення і функціонування синтаксичних одиниць має неабияке значення для з’ясування сутності й особливостей пояснення як мовного явища і, зокрема, для визначення диференційних ознак пояснювально-ототожнювальних речень. На основі виділення специфічних семантичних ознак аналізованих конструкцій можна коректно відмежувати їх від тих, у яких реалізуються інші семантико-синтаксичні відношення. У роботі прийнятий погляд, відповідно до якого семантичні ознаки, які безпосередньо стосуються змістової організації складного речення, створюються лексичним складом предикативних частин, який може впливати на значення речення, а вже через нього – на окремі риси формальної організації. Відповідно пояснювально-ототожнювальні конструкції становлять окремий семантичний різновид пояснювальних речень із специфічним відношенням між частинами. Важливим засобом формування й вираження пояснювально-ототожнювального відношення є граматичні характеристики та лексико-семантичне наповнення предикативних частин. Часово-видо-способові характеристики предикативних частин досліджуваного різновиду пояснювальних конструкцій тяжіють до узгодженості, проте це не становить їх закономірності. Для типово пояснювальних конструкцій притаманне також співвідношення подібної за значенням лексики, яка й формує в сукупності тотожний зміст компонентів. Граматичні ознаки й лексико-семантичне оформлення пояснювально-ототожнювальних конструкцій можуть впливати на модифікацію змістового відношення між частинами, забезпечуючи його ускладнення додатковими відтінками змісту. У статті доведено, що характер лексико-семантичного наповнення значною мірою позначається на тому, до якого семантичного різновиду може бути віднесена та чи інша пояснювальна конструкція. А засвідчені труднощі передусім стверджують важливість урахування цих особливостей предикативних частин для подальшої кваліфікації конструкції в цілому як зразка того чи іншого різновиду пояснювальних речень.
- ДокументОсобливості англомовної публіцистики(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Новосілець, ОленаУ статті розглянуто публіцистичний дискурс як середовище здійснення комунікативного впливу. Охарактеризовано сферу функціонування публіцистичного дискурсу, його особливості та проаналізовано взаємодію комунікатора та реципієнта повідомлення. Аналізуються семантико-стилістичні реалії сучасної англомовної публіцистики. Подано основні риси та особливості функціонального стилю публіцистичних текстів, обговорюються прийоми, які в них використовуються.
- ДокументВтілене розуміння у когнітивних дослідженнях художньої семантики(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Москвичова, ОксанаСтаттю присвячено дослідженню специфіки відтворення дійсності у поетичній моделі світу, якою вона постає у британських поетичних текстах ХІХ-ХХІ століть, шляхом лінгвопоетичного аналізу лексико-семантичних тропів як вербальних засобів актуалізації когнітивних процесів формування поетичної моделі світу, а також виявленню аксіологічно забарвлених глибинних смислів, специфічних для когнітивного стилю поетів британського романтизму, модернізму і постмодернізму, шляхом лінгвокогнітивного і поетико-когнітивного аналізу визначеної тропеїки. З позиції когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики поетичний текст окреслюється у статті як втілення у поетичній творчості результату когніції поета та його інтерпретації оточуючої дійсності крізь призму свого фізичного та соціально-культурного досвіду. Згідно з основними положеннями когнітивної лінгвістики, когнітивна поетика акцентує увагу дослідників поетичних текстів на метафоричності людського мислення, на його художності та образності, завдяки яким можлива концептуалізація дійсності людиною з опорою на її тілесний та сенсомоторний досвід. У реконструкції поетичної моделі світу британських поетичних текстів ХІХ – ХХІ століть звертаємось до сутності поезії та поетичного тексту, до специфіки відтворення дійсності у межах поетичного тексту, до естетичного аспекту поезії та до лінгвокомунікативних особливостей поетичного тексту. Стаття є актуальною у світлі тенденцій сучасних поліпарадигмальних досліджень, оскільки є узагальненням і систематизацією трьох лінгвістичних парадигм (лінгвопоетичної, лінгвокогнітивної і поетико-когнітивної), спрямованих на побудову поетичної моделі світу як конструкту, у якому втілено глибинний смисл поетичних текстів у різні культурно-історичні періоди. Мета, завдання, результати й висновки статті обумовлені розкриттям специфіки поетичного світосприйняття, втіленої у поезії британського романтизму, модернізму і постмодернізму.
- ДокументСинонимическое гнездо в когнитивной структуре языка(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Прохоров, ВладимирОпределены теоретические основы синонимии в контексте изучения языка художественных произведений, в частности предлагается осмысление таких лингвистических понятий, как синонимы, синонимический ряд, оттенок значения, лексическое значение слова, рассмотрены внутренняя организация синонимического ряда, его границы, установлены критерии классификации синонимов. Синонимическое гнездо образуется лексическими единицами на основе общих семантических ассоциаций, имеет внутреннюю пропозиционально-семантическую организацию и нечеткие, диффузные границы.
- ДокументАлегорія страждань у творі малої епічної форми “Клейкий папір для мух” Роберта Музіля(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Голомідова, ЛесяУ статті зроблено спробу дослідити та проаналізувати образи в концентрованому оповіданні “Клейкий папір для мух” австрійського письменника Роберта Музіля. Виділено специфіку функціонування алегорії страждань як одного з основних компонентів образотворчого та змістотворчого характеру. На прикладі твору продемонстровано апокаліптичний спосіб художнього відображення автором образу, вказано на його двоплановість, а відтак і на алегоричне прочитання художнього твору.
- ДокументАбсурдистська драма в контексті гамлетівського метатексту: “Розенкранц і Гільденстерн мертві” Т. Стоппарда(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Коркішко, ВікторіяУ статті досліджується абсурдистський контент гамлетівського метатексту на матеріалі п’єси Т. Стоппарда “Розенкранц і Гільденстерн мертві”. Окреслюється проблема метатексту в сучасному літературознавстві, розглядаються філософські й формально-змістові елементи абсурдистської літератури, втілені у стоппардівському творі. У розвідці визначається характерологія Розенкранца і Гільденстерна, зокрема порівняно із класичними рисами персонажів літератури абсурду та аналогічними шекспірівськими героями; досліджується їх місце у загальній системі гамлетівського метатексту.
- ДокументЕстетика і політика в романі А. Франса “Боги жадають”(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Динниченко, ТетянаУ розвідці досліджуються художні засоби репрезентації взаємозв’язку суспільно-політичних та естетичних концепцій в період Французької революції 1789-1794 рр. в романі А. Франса “Боги жадають” (“Les Dieux ont soif ”, 1912). На естетичні канони у певному суспільстві у певний історичний момент впливають численні фактори, а в періоди масштабних соціальних зсувів визначальний вплив має політика. Велика французька революція, як радикальний “перехід від однієї моделі нації до іншої”, “спричинила швидке перенесення сакральності з монархічного на національне, з релігійного на політичне, з божественного на історичне” (П. Нора). Своєрідним корелятом умонастрою суспільства у передреволюційний період став новий класицизм XVIII ст. – “третє-прошарковий” (Б. Гейман), зорієнтований на служіння суспільству як колективу громадян, ідеалам свободи і справедливості. Через спорідненість ідеологічних векторів суспільно-історичного руху і нового класицизму, останній, набувши у 1789-1794 рр. форми “французького революційного класицизму” (Д. Наливайко), перебрав на себе роль “трибуна” у політичній боротьбі. “Боги жадають”, будучи політичним романом, є одночасно й “романом про художника” (Н. Бочкарьова), характерною ознакою якого є поєднання маркерів реального життя з маркерами мистецтва і наявність героя-митця, що творить у хронотопі культури. А. Франс, візуалізуючи в романі сплав естетики й політики в період Великої французької революції, використовує два художні засоби: ретельно вимальовує “естетичне” тло політичних подій (мистецькі деталі стають маркерами революційних змін у житті і свідомості суспільства) і створює виразний образ митця-“політика” (крізь призму свідомості Еваріста Гамлена – художника і судді Трибуналу – відтворюється процес утвердження в суспільстві нових естетичних канонів під впливом політики). Цей образ художника-ідеолога у творі, поєднуючи мистецтвознавчий дискурс й активну політичну позицію, дозволяє репрезентувати засади французького революційного класицизму як прикладу нерозривного поєднання естетики і політики.
- ДокументТелеологія образу міста в бароковому “київському тексті”(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Петренко, ОльгаСтаттю присвячено розгляду функціонування “київського тексту” доби Бароко на рівні поетики та оповідних структур. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю спростувати поширену тезу про те, що місто вперше стає повноцінним предметом зображення в українській літературі лише в добу модернізму, як опозиція рустикальності. Згідно з ідеями урбаністичних студій, місто є синкретичним поєднанням текстів і кодів, засадничий поліглотизм якого робить його полем різноманітних семіотичних конструктів, непохопних за інших обставин. Робота має на меті проаналізувати співвідношення власне-авторських інтенцій та дискурсивної ситуації доби у творенні “міського тексту”. “Київський текст” розглянуто як поліжанрове явище, що зумовлює залучення значного обсягу творів: панегіричної поезії, агіографічної прози, ораторської літератури, хронік та літописів. Під час роботи використано структурно-семіотичний метод – для розгляду “київського тексту” як системи відповідників і опозицій, виокремлення центральних елементів (сюжетів, мотивів, образів) та аналізу їхньої реалізації у конкретних текстах. Здобутки школи “нового історизму” вжито для обґрунтування доцільності залучення до розгляду позалітературних джерел, без яких неможливе вичерпне відтворення образу барокового Києва, оскільки оперування соціально-культурним контекстом дає повніше розуміння твору. Окреслено біблійні й києворуські джерела формування образу міста в літературі XVII–XVIII ст. З’ясовано механізм співдії літературних та позалітературних факторів у творенні “міського тексту”. Проаналізовано наративні стратегії опису Києва, зумовлені ритуальними й ідеологічними чинниками. Розглянуто базові елементи київської метаміфології, у межах якої функціонує концептосфера барокового “київського тексту”. Проаналізовано низку повторюваних поетичних формул, що становлять спосіб існування міста в різних за жанрово-стилістичною природою текстах. У результаті роботи визначено телеологічні настанови творення барокового “київського тексту”.
- ДокументКольоровий код поезії Наталки Нікуліної(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Кулакевич, ЛюдмилаПроаналізовано особливості використання кольору в поезії Наталки Нікуліної. Визначено, що колір входить у систему образів, які утворюють поетичну модель світу. Кольоровим центром лірики є тріада білий/червоний/чорний. Виявлено, що у віршах дніпровської поетеси білий колір є для її ліричної героїні насамперед символом чистоти/безгрішності і щирості, довершеності світу. Червоний колір найчастіше реїфікований наскрізними концептуально навантаженими образами калини і вогню. Останні як еквіваленти червоного кольору екстраполюються на внутрішній світ ліричної героїні, виявляючи її соціальну і духовну активність, генетичне неприйняття життєвої знерухомленості. Домінування червоного кольору й образів, які у свідомості українців традиційно із ним пов᾿язуються (калина, вогонь, мак), є матеріалізованим відображенням темпераменту ліричної героїні. Темпераментність героїні, її жага повноти життя, усвідомлення нею боротьби як іманентного людського стану виявляються через систему метафор із семантикою вогню, а горіння інтерпретується як питомо людська риса. Лірична героїня внутрішньо відчуває вітальність червоного кольору, тому споглядання / малювання червоної калини постає для таким собі терапевтичним прийомом, який дозволяє відволіктися від смутку. З᾿ясовано, що чорний колір в поезії Н. Нікуліної найчастіше є візуальним маркером емоційної пригніченості/занепаду ліричної героїні. Депресивні настрої в поезії Наталки Нікуліної зумовлені її науковою і творчою недооціненістю, та найголовніше – незатребуваністю як за радянських часів, так і в часи незалежності України. Акцентовано, що в поезії Н. Нікуліної традиційні для української культури кольори в поєднанні з різними образами, що підсилюють код кольору, транслюють широкий спектр смислів. Естетика кольору у творчості дніпровської поетеси зумовлена не тільки національними стереотипами, але й архетипним його відчуттям. Відповідно кольорова тріада транслює емоційно-психологічні і світоглядні особливості ліричної героїні і, певною мірою, самої поетеси.
- Документ“То звідки ж ця музика, Господи?”: філософія і поетика музичних образів у ліриці В. Герасим’юка, І. Малковича, І. Римарука(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Анісімова, НінаУ статті аналізуються філософсько-художні аспекти музичних образів у творчості представників поетичного покоління 1980-х років Василя Герасим’юка, Івана Малковича, Ігоря Римарука. Теоретико-методологічною основою дослідження обрано концепції праць Т. С. Еліота та О. Махова, які розглядали принципи взаємодії словесного та музичного мистецтва. У кожного з вісімдесяти поетів музичні образи та алюзії набули оригінального художнього вираження, тісно пов’язаного з різними сферами культури – театром, міфом, поезією. У художньому вираженні світу музики поетів поєднують такі риси стилю: філософічність, метафоричність, складний підтекст, асоціації. Формальна формула «поезія – це музика душі» у їхніх творах послідовно утверджується в естетичній площині. Музичні образи І.Малковича вирізняються зв'язком із поетикою абсурдного театру, естетикою фольклору, театральним мисленням. У ліриці В. Герасим’юка музичні образи тісно пов’язані з міфопоетикою та метафоричним мисленням. У творах І. Римарука у вираженні музичних образів спостерігається асоціативність, герметичність та апокрифічність. Поети репрезентують стильовий напрям української поезії другої половини ХХ століття – естетизм. Основні вірші авторів розібрано з музичними образами.
- ДокументАксіологічна ієрархія земного і космічного у творах Олеся Бердника(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Смаглій, ІлонаУ статті досліджена аксіологічна ієрархія у творах О. Бердника, оприявлена в образах земної і космічної площин, на прикладі малої і великої прози. Простежується образ онтологічного шляху людства, переосмислений у філософському, антропологічному, естетичному ключах, пошук письменником нових шляхів формуванні гармонійної, високодуховної особистості в межах художньої дійсності. З’ясовано, що у творах О. Бердника несприйняття індивідуальних цінностей іншими часто ставить носія в позицію божевільного. Думки і світогляд героїв випереджають свій час, а їхні оригінальні точки зору не знаходять підтримки в інших. Висвітлено, що їжа і напої постають кодами матерії, земного обмеженого існування, з якого хоче вирватися герой. У проаналізованих творах зафіксовано їжу і напій як складові ланки “земного” в опозиції до духовних звершень. Інтерпретована традиція спокуси духу через матерію ламається оновленою свідомістю героя. Для підкреслення винятковості героя письменник часто вдається до гіпербол, використовуючи втаємничення коду краси. Концентруючи увагу на нерухомості, застиглості краси антагоніста, письменник протиставляє його протагоністам, які постійно змінюються, прагнуть вийти за межі. Визначено, що домінантною із земних цінностей після людини є природа, втілена у творах на рівні дихотомії людина – природа. Письменник протиставляє деструктивні механізми, міста гармонійному середовищу лісу, парку, де герой-мислитель може осягнути себе. Природа в його творах існує як живий простір, що вміщує естетику на рівні гармонії ліній і образів, а також духовно-містичне наповнення. У художніх координатах виокреслюється концепція цілісного світу-кристалу, кожна із граней якого є окремим виміром. Зауважено, що у творах О. Бердника наявні рушійні трансцендентні сили світопорядку. Захоплення письменника східними і західними філософськими вченнями, у тому числі буддизмом і зороастризмом, викристалізувалося в олюднених постатях, що втілили собою боротьбу двох початків. Боротьба темних і світлих сил у творах письменника завершується перемогою світлих сил у циклічному колообігу.
- ДокументКонцептосфера українського політичного дискурсу в контексті теорії політичної комунікації(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Попова, Антоніна; Пейчева, ОленаКонцептосфера українського політічного дискурсу розглядається в контексті класичної теорії політичної комунікації, розробленої в працях М. Бахтіна в руслі парадигми дослідження екзістенціалістсько-персоналістської школи и протиставляється ідейно-науковому контексту дослідження цієї проблеми у кінці XX – початку XXI ст.
- ДокументКолір жіночої краси у сучасній англомовній та російськомовній рекламі(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Горлачова, Вікторія; Хейлик, ТетянаСтаття присвячена розгляду колірних уявлень про жіночу красу, що представлені в текстах сучасної англомовної та російськомовної реклами декоративної косметики. В якості матеріалу для аналізу були обрані рекламні тексти засобів декоративної косметики популярних брендів. Для досягнення мети роботи автори залучили метод суцільної вибірки, описовий метод та прийоми компонентного аналізу. І в англомовному, і в російськомовному рекламному дискурсі спостерігається тенденція до розширення колірного словника завдяки запозиченням, створенню нових кольоропозначень власними засобами мовного коду. Англомовний рекламний текст містить значну кількість франкомовних запозичених кольоропозначень, а російськомовна реклама, в свою чергу, піддається впливу англомовних текстів (багаточисельні приклади колірних англіцизмів, запозичені дериваційні та синтаксичні моделі складних кольоропозначень). Найбільша кількість лексичних запозичень в російськомовному колірному словнику спостерігається при визначенні тону шкіри. В англомовній рекламі декоративної косметики колірний ряд, визначаючий відтінок шкіри жінки значно ширший, аніж російськомовний аналог. В російськомовній рекламі фарб для волосся, переважна кількість кольоропозначень, зафіксованих нами, репрезентують саме світлі або руді відтінки. І в англомовному, і в російськомовному рекламному дискурсі гарними вважаються чорні вії (один з показників сексуальної привабливості жінки). Традиційним в російськомовному та англомовному рекламному дискурсі є порівняння губ з квіткою, солодощами, фруктами, алкогольними напоями, абстрактними поняттями, що пов’язані з коханням та романтичними відносинами. Колірні вподобання щодо тону жіночих губ в англомовній та російськомовній рекламі дещо не співпадають. Англомовна та російськомовна реклама репрезентує стандарти жіночої краси, спираючись на етнокультурне сприйняття образу жінки, її ролі в сучасному суспільстві та мовному колективі (серед паттернів поведінки сучасної представниці жіночої статі чітко простежуються два сценарії “пасивний” та “активний”).
- ДокументФразеологізми тематичної групи “Спілкування” у зіставному аспекті(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Сердюк, АллаСтаття присвячена дослідженню особливостей фразеологізмів тематичної групи “Комунікація”. Встановлено, що ця група складається з трьох семантичних полів: “Вербальне спілкування”, “Невербальне спілкування”, “Мовчання”. На матеріалі французької, української та болгарської мов були встановлені універсальні та специфічні особливості фразеологічних одиниць цієї групи.
- ДокументХудожній переклад як реалізація варіативно-інтерпретаційного потенціалу перекладача(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Голоцукова, Юлія; Загрубська, ЕлеонораУ статті аналізується питання множинності російсько-українських перекладів текстів класичної художньої літератури, встановлюються причини виникнення цієї множинності. Погляд на переклад як на діяльність, необхідну для комунікації, дозволяє позитивно вирішити проблему неоднозначності перекладу. Висвітлено процес ментальних дій суб’єкта когнітивного перекладу: сприйняття оригінального твору, його усвідомлення, розуміння, подальший переклад. Суб'єктивно-об'єктивна діяльність перекладача як посередника в двомовній комунікації є фактором множинності перекладів, ступінь якої залежить від жанру тексту, його часових і просторових характеристик, розвиненості перекладацької традиції і рецептивних можливостей цільової мови і культури. Поняття множинності – атрибут художнього перекладу, пов'язаний з поняттям творчої особистості, змаганням талантів. Наведено думку Р. Чайковського відносно великого значення поліваріативності художнього тексту і стратегій, до яких звертаються перекладачі. Досліджується трансформація творів О. Пушкіна в умовах варіативності їх перекладів як головного показника рецепції конкретного автора в іншомовній культурі. Розглядаються можливі труднощі та неточності, які виникають під час перекладу, відмінності в інтерпретації розуміння змісту оригіналу. Визначаються змістовні одиниці класичних творів, переклад яких ускладнено через історичний розвиток мови, її сучасний стан. Проводиться аналіз лексичних перетворень та граматичних трансформацій здійснених перекладачем як когнітивним суб’єктом. Елементи мови, взяті в комплексі або окремо, дозволяють аналізувати й оцінювати весь текст перекладу, а також порівнювати різні варіанти перекладу. Перекладені мовні одиниці співвіднесені з оригіналом, що дозволяє судити про їх функції в контексті і правильному розумінні всього тексту. Отримані результати можуть бути використані для спрощення завдань перекладу. У статті наголошується на необхідності подальшого вивчення когнітивної лінгвістики, розвитку методів в міжлінгвістічній варіантологіі, можливостей інтерпретації оригінального тексту в перекладі.
- Документ“Красиве і корисне”: від шумерів – дотепер(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Ткаченко, АнатолійПершу писемну фіксацію антиномії красивого і корисного знаходимо в шумерській цивілізації, понад 45 століть тому. Автор статті вважає цю згадку й першим письмово зафіксованим порушенням одного з основних законів логіки, а також найдавнішою та досі найживучішою оманою людства. Понад 20 століть по тому Сократ образно увиразнює подібну антиномію та намагається гармонізувати її на основі третього поняття – моральності. Це узгоджується також з античною ідеєю калокагатії. Але красу речей, природи і душі античність не пов’язує з духовним абсолютом, самокатуванням і покорою. Таке переакцентування з’являється у християнському світогляді. Що ж до тлумачення прекрасного як безкорисливого, незацікавленого, позаегоїстичного споглядання, то зринає воно і в буддистському світосприйнятті (Шанкара, ІХ ст.), і в доктрині І. Канта (ХVІІІ ст.), а далі, на теренах України, – і у філософії та художній творчості Г. Сковороди, П. Тичини, Юрія Клена, інших неокласиків, зокрема М. Рильського, словосполуку з вірша якого “Троянди й виноград” винесено в назву статті. Розмірковуючи про особливості світоглядної концепції Г. Сковороди, автор полемічно заперечує також заміну в перекладі Валерія Шевчука “душі” на “нутро”, а Глаголу (тобто Божого Слова) на “знання”; відкидає і задавнений анонімний покруч “сродна праця”: обидва переклади звужують “сократівське чоло” Сковороди, змінюють суть його вчення. Показано також, як соціальна прагматика позначилась на художності “Троянд і винограду”: завершальна афористична сентенція вірша аж ніяк не випливає з художньої логіки трьох його фабул. Далася взнаки потреба проілюструвати визначену наперед соціологічну ідею, хоч, певна річ, можна знайти цьому й історичні оправдання. На прикладі “феномена волошки” та його художнього осягнення в поезії П. Тичини, А. Малишка, А. Вознесенського, І. Драча здійснено спробу розкрити актуальність проблематики порушення гармонії між красивим і корисним на користь прагматики. Так постає актуальна здавна тема: “красиве / корисне – і художність”.
- ДокументПрекрасне і потворне у ранній ліриці Максима Рильського: порівняння з вибраною поезією Джонатана Свіфта(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Смольницька, ОльгаСтаття вперше пропонує зіставлення естетичних категорій прекрасного і потворного у ранній ліриці Максима Рильського і вірші Джонатана Свіфта “Філліс, або Поступовування у Любові”. Оскільки Дж. Свіфт уже залучений до українського контексту і належав до епохи, яка цікавила М. Рильського, наявне звернення до англомовного дискурсу. Це мотивується і знанням М. Рильським англійської мови. В обох авторів помічено висміювання виродженого любовного жанру, штампованої романтики, пародіювання, а також неприкрашене змалювання аморальності. У М. Рильського також вичленовано вплив французького декадансу, на що звернено особливу увагу. Пропонуються методи компаративного літературознавства, перекладознавства, тезаурусний, ґендерологічний, символогічний аналіз, звертається увага на історичний контекст. Виокремлено концепти: гріх, отрута та ін., синтез Еросу і Танатосу. Акцентується увага на взаємозв’язку з лірикою О. Блока. Також аналізуються високе і низьке, добро і зло, трагічне і комічне, справжнє і штучне (підробка), краса і красивість, декоративність у М. Рильського, тощо. На перший план виходять постаті богемного естета, героя і антигероя (диявол і ліричний герой; Гамлет і Полоній), продажної жінки в різних іпостасях – від Кармен як романтичної героїні до повії. Аналізуються “вічні образи” у М. Рильського. Досліджено й шекспірівський дискурс у поета. Виокремлено аристократизм, іронію, творчість висвітлено як сублімування. Розглядається особливий стан екстазу, уперше у віршах М. Рильського виокремлено гіпнагогію. Доведено, що сакральне може замальовуватись як профанне, і навпаки. Але наголошено на фізіологічності поезії Дж. Свіфта через різні умови формування творчості обох авторів. Цитати з вірша Дж. Свіфта як ілюстративний матеріал наводяться в оригіналі та у перекладі Максима Стріхи.
- ДокументПроблема свободи в антиутопічному дискурсі романів “Сонячна машина” В. Винниченка і “Прекрасний новий світ” О. Гакслі(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Девдюк, ІваннаУ статті досліджуються особливості актуалізації концепту ‘свобода’ в антиутопічному дискурсі романів “Сонячна машина” Володимира Винниченка і “Прекрасний новий світ” Олдоса Гакслі. Аналіз здійснено у площині конфлікту між індивідом і соціумом, позначеного дихотомічною опозицією внутрішня свобода / зовнішня свобода, свобода / необхідність. Вказані дихотомії актуалізується у вертикалі, позначеній ієрархічною опозицією верх / низ. У русі оповіді від верху до низу індивідуальна свідомість постає у всій своїй приреченості і безнадійності, що підсилено периферійністю (у В. Винниченка) чи відсутністю (в О. Гакслі) індивідуального простору. Саме в рефлексіях та переживаннях персонажів, які вирізняються з натовпу, артикульовано авторські світоглядні концепції. Коло незгодних героїв в обох романах обмежене, на противагу слухняним автоматам, які становлять більшість населення тоталітарних країн. Попри різні причини незадоволення існуючим станом речей, нонконформістів об’єднує усвідомлення несправжності власного буття, яке не може асоціюватися зі свободою і щастям. Переживання особистої трагедії є важливим чинником екзистенційного пробудження героїв, а відтак розкриття ними істини. Інтерпретація свободи, вкладена в уста бунтівних персонажів, перегукується з екзистенціалістським її розумінням як атрибуту кожної людини, необхідної умови існування. Досягнення науки й техніки, матеріальні блага розглядаються в обох романах як форма поневолення індивіда, яка віддаляє людину від самої себе, її внутрішнього «я». У ході дослідження виявлено, що, на відміну від англійського автора, який ставить під сумнів саму мрію про царство вільних людей в умовах технократичного суспільства, український письменник пропонує конкретні, хоча й відверто утопічні, шляхи її досягнення. В обох випадках важливою є сама постановка проблема, яка стимулює до екзистенційного пошуку, а відтак самопізнання та самоусвідомлення.
- ДокументНаціонально-культурна ідентичність Джозефа Конрада очима перших критиків(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Ткачук, ОленаСтаття присвячена дослідженню питання національної ідентичності прози Джозефа Конрада в перших англомовних критичних рецензіях. Усвідомлення “польськості” художнього світу письменника, який перебував під впливом англійської ментальності, в суспільстві Великої Британії відбулося не одразу, поступово пройшовши еволюцію, починаючись з усвідомлення «чужоземності» (англ. – alien) художнього стилю, вивчення національно-культурної ідентичності Конрада поступово трансформувалось в площину “континентальності” та “слов’янськості” (англ. – Slav, Slavonism) і тільки після цього – “польськості”. Дискусія щодо приналежності до польської культури англійського класика Джозефа Конрада продовжуються й досі, хоча вже у ранніх критичних рецензіях, присвячених творам письменника, розпочалися пошуки національно-культурної ідентичності як підґрунтя його своєрідного поетичного світу у реалізації всіх її складових категорій, – географії, історії, релігії та духовної структури. Актуальність теми визначається науковим інтересом до проблеми мультикультуралізму, що посилився за останнє десятиліття у літературознавчій сфері та водночас недостатністю літературознавчого осмислення національно-культурної ідентичності, крізь призму якої розкривається естетичний, філософський і поетологічний смисл художньої спадщини Джозефа Конрада, крім цього – потребою висвітлення методологічної значущості мультикультурних типологічно-критичних рецепцій у зарубіжному конрадознавстві. Мета статті полягає у розкритті змісту, означенні польської компоненти мультикультурної ідентичності художнього світу англійського класика XX століття, що набуло чинності і вагомості в перших англомовних критичних рецензіях. Теоретико-методологічну основу дослідження складають критичні англомовні рецензії, антропології культури, філософії культури як засад мультикультурності. Вивчення формування поняття національно-ультурної ідентичності ґрунтувалось на досягненнях теоретиків мультикультуралізму. У процесі написання статті були задіяні такі методи дослідження, як мультикультурно-типологічний та культурно-історичний.
- ДокументСтруктурні складові англомовного дитячого поетичного дискурсу(Бердянський державний педагогічний університет, 2018) Пікалова, АннаУ статті виокремлено основні типи дитячих поетичних текстів; схарактеризувано ритмічне оформлення і структурна організація англомовних дитячих поезій. У роботі доводиться той факт, що підґрунтям для класифікації дитячої поезії постають такі чинники, як лінгвокультурологічні, структурно-композиційна будова поетичних текстів, їх тематичне наповнення, урахування психофізіологічних вікових особливостей адресата-дитини, особливостей мисленнєво-мовленнєвої творчості поета. Встановлюється, що лінгвостилістичні особливості поетичних текстів, структура дитячих віршів, рими, що покладені в основу поезії, тематичне наповнення, головні персонажі, сюжетна лінія надають підстави для виокремлення безлічі видів дитячих віршів.